30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 183/3407/22
провадження № 61-4636ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої
діє Роспотнюк Владислав Олександрович, на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у справі
за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа № 183/3407/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 9614920089, паспорт
до кредиту 4920089, від 02 вересня 2020 року в сумі 250 376,67 грн,
яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі
48 942,24 грн, простроченої заборгованості за річними процентами в розмірі
8,08 грн, простроченої заборгованості за щомісячними процентами в розмірі
54 534,26 грн, строкової заборгованості за тілом кредиту в розмірі 145 133,87 грн, строкової заборгованості за річними процентами в розмірі 0,38 грн, строкової заборгованості за щомісячними процентами в розмірі 1 757,84 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
17 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року.
Заява про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного
суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року мотивована
тим, що про існування цієї справи ОСОБА_1 дізналася з постанови
про відкриття провадження від 10 жовтня 2024 року у виконавчому проваджені
№ 72659451, в рамках якого накладено арешт на її кошти. Оскільки ОСОБА_1 повністю розрахувалась за попередньою кредитною угодою від 03 вересня
2019 року, яка є частиною договору, на підставі якого з неї стягнуто заочним рішенням заборгованість у розмірі 218 364, 35 грн, вказане заочне рішення суду підлягає скасуванню, а цивільна справа - призначенню до розгляду в порядку спрощеного провадження із викликом сторін у справі.
Також у заяві про перегляд заочного рішення представником відповідача порушено питання про визнання поважними причин пропуску строку на його оскарження та поновлення строку на перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року у цій справі.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 23 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року у справі № 183/3407/22
за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року
без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заява про перегляд заочного рішення подана після закінчення процесуальних строків та будь-яких доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду із вказаною заявою не надано, а вказані підстави для поновлення строку не є поважними, у зв'язку з чим на підставі частини другої статті 126 ЦПК України заява підлягає залишенню без розгляду.
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Роспотнюк В. О., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 12 березня 2025 року, у якій представник заявниці, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 23 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 12 березня 2025 року у і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що стороною відповідача у стислий та найкоротший строк подано заяву про перегляд заочного рішення після встановлення Дніпровським апеляційним судом факту, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області прийнято
у заочний спосіб, так і не враховано і того, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційна скарга представника відповідача залишена без руху з підстав необхідності додаткового обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що свідчить про те, що станом на 20 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд також ще не встановив тієї обставини, що рішення було прийнято саме у заочний спосіб. І лише 09 грудня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційним судом з'ясовано, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області прийнято у заочній формі, а відтак апеляційна скарга представника відповідача адвоката Роспотнюка В. О. повернута як передчасно подана.
Наведене свідчить про те, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року у цій справі у своїй вступній частині не містить зазначення того, що таке рішення є заочним, що призвело
до вибору неправильного способу звернення до суду апеляційної інстанції
не тільки представником відповідача адвокатом Роспотнюком В. О., а і судом апеляційної інстанції, про що свідчить ухвала Дніпровського апеляційного суду
від 20 листопада 2024 року, якою на етапі вирішення питання про прийняття
до розгляду апеляційної скарги не встановлено факту, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області прийнято
у заочний спосіб.
Крім того, місцевим судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення
не враховано, що матеріали електронної справи не містять матеріалів судової справи, а саме позовної заяви з додатками, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, що призвело до подання заяви про направлення скан-копії матеріалів справи на електронну адресу представника відповідача, адвоката Роспотнюка В. О., та як наслідок втрати дорогоцінного для відповідача часу.
Місцевий суд, вирішуючи питання про поновлення строку на подання
заяви про перегляд заочного рішення, не врахував обставини відсутності матеріалів судової справи у підсистемі «Електронний суд», що впливає
на поважність причин строку на подання цієї процесуальної заяви, а апеляційний
суд під час апеляційного перегляду не врахував обґрунтувань апеляційної скарги
в цій частині, не надав цьому правової оцінки, чим допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли
до помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку
на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Отже, наведене у своїй сукупності свідчить про поважний характер причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року, оскільки відповідачем у розумний (стислий) строк усунуто невірний вибір способу захисту свого права, а його намір відповідає завданню цивільного судочинства та його легітимній меті у розумний строк, що судами попередніх інстанцій не враховано та фактично обмежено відповідача у праві на захист прав
і свобод у суді.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зі змісту касаційної скарги Верховний Суд встановив, що зазначена скарга
є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень, виходячи
з такого.
Суди встановили, що 14 квітня 2023 року Новомосковський міськрайонний
суд Дніпропетровської області ухвалив заочне рішення у справі № 183/3407/22
про задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2020 року в розмірі 250 376,67 грн.
Не погодившись із рішенням місцевого суду, 14 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Роспотнюк В.О. звернувся до суду апеляційної інстанції
з апеляційною скаргою.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника відповідача Роспотнюка В. О. повернуто скаржнику
як передчасно подану та одночасно роз'яснено порядок перегляду заочного рішення.
Відповідно до змісту ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, яка розміщена у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, представник відповідача Роспотнюк В. О. 14 листопада 2024 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року.
За даними Автоматизованої системи документообігу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області рішення суду від 14 квітня
2023 року у справі № 183/3407/22 отримано представником відповідача Роспотнюком В.О., 25 жовтня 2024 року о 13 год. 04 хв.
Отже, викладене свідчить про обізнаність саме з 25 жовтня 2024 року представником відповідача Роспотнюком В. О. щодо підстав та мотивів ухваленого рішення суду першої інстанції у зазначеній справі.
17 грудня 2024 року, представник відповідача звернувся до суду першої інстанції
із заявою про перегляд заочного рішення суду, в якій зазначав, що про його наявність дізнався лише у жовтні 2024 року та його оскарження у листопаді
2024 року, у зв'язку з чим просив визнати поважними причини пропуску строку
на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, поновити строк
на подання такої заяви та скасувати заочне рішення.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди пріоритетність мають надавати дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення
до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень,
а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини
їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає,
що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку
з нововиявленими обставинами національні суди мають забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того,
щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку
на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк (тридцять днів з дня проголошення заочного рішення) на звернення до суду із заявою
про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним
та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
У постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження
№ 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зробила такі висновки щодо застосування статей
126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення)
і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить
до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови
відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви
без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення
її без задоволення.
Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ
від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
Встановивши відсутність у ОСОБА_1 об'єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення
та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду
з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу,
суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення
без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.
Посилання представника заявниці на те, що відповідачем у розумний строк усунуто невірний вибір способу захисту свого права, а його намір відповідає завданню цивільного судочинства та його легітимній меті у розумний строк,
що свідчить про наявний поважний характер причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, що судом не враховано чим саме фактично обмежено відповідача у праві на захист прав та свобод у суді, є безпідставним.
Безпосередній перегляд судового рішення апеляційним судом гарантований Конституцією України, а звернення представника відповідача до апеляційного суду з апеляційною скаргою свідчить про вжиття ним всіх необхідних дій, спрямованих на оскарження рішення суду першої інстанції, адже право відповідача на доступ
до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи судом першої інстанції не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання порядку попереднього звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Подання відповідачем всупереч визначеному законом процесуальному порядку апеляційної скарги на заочне рішення до суду апеляційної інстанції, а не заяви
про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції після отримання його копії
не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання заяви
про перегляд заочного рішення.
Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, залишаючи без розгляду заяву про перегляд заочного рішення, всебічно не дослідив і не оцінив обставини у справі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, ґрунтуються на власному тлумаченні представником заявниці норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року у цій справі у своїй вступній частині не містить зазначення того, що таке рішення є заочним, що призвело
до вибору неправильного способу не тільки представником відповідача, адвокатом Роспотнюком В. О., а і судом апеляційної інстанції, про що свідчить ухвала Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, яким на етапі вирішення питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги не встановлено факту, що рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області прийнято у заочний спосіб, не заслуговують на увагу.
Під час ухвалення рішення суд керувався нормами статей 280-282 ЦПК України
та роз'яснив порядок оскарження заочного рішення, передбачений статтями
285-289 ЦПК України, зокрема у резолютивній частині, серед іншого, зазначено:
«Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті
чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку
до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.».
Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що вирішуючи питання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, не врахував обставини відсутності матеріалів судової справи у підсистемі «Електронний суд», що впливає на поважність причин строку на подачу цієї процесуальної заяви, а апеляційний суд під час апеляційного перегляду
не врахував обґрунтувань апеляційної скарги в цій частині, не надав цьому правової оцінки, чим допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки норми процесуального закону тлумачаться представником заявника
на власний розсуд, що не має правового значення для вирішення питання
про поновлення строку.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та ґрунтуються на власному тлумаченні представника заявниці норм процесуального права.
Верховний Суд як суд права не вправі самостійно здійснювати оцінку фактичних обставин, що стали підставою для забезпечення позову.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд
не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою,
яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується
до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції
з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
На підставі викладеного Верховний Суд виснує, що правильне застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішеннях не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Роспотнюк В. О., на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024 року
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року
є необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Роспотнюк Владислав Олександрович,
на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 23 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 12 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1
про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція
з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська