30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 361/8962/19
провадження № 61-5732св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов Андрій Валерійович, державне підприємство «Сетам»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скаргиОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
від 27 лютого 2024 року та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, в інтересах якого діє адвокат Заверуха Ігор Леонідович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня
2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва (далі - приватного виконавця) Іванова А. В., державного підприємства (далі - ДП) «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Інг Банк Україна» (далі - ПАТ «Інг Банк Україна»), про визнання недійсними результатів електронних торгів та відшкодування збитків.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватний виконавець
Іванов А. В., який діяв в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, під виглядом майна, що належить боржнику у виконавчому провадженні, продав ОСОБА_5 земельну ділянку, яка в дійсності боржнику не належала. В результаті цих дій позивач позбавлений можливості набути право власності на спірну земельну ділянку.
3. Оскільки приватним виконавцем Івановим А. В. було застосовано обман щодо позивача, тому електронні торги з примусової реалізації в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 земельної ділянки мають бути визнані недійсними відповідно до статті 230 ЦК України, а за рахунок приватного виконавця Іванова А. В. мають бути відшкодовані позивачеві збитки у подвійному розмірі, що завдані у зв'язку із вчиненням цього правочину.
4. Позивач вважав, що загальний розмір збитків, яких він зазнав внаслідок обману, становить: 200 000 грн - збитки, понесені через те, що він не уклав наступний договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки з іншою особою; 244 121,50 грн - кошти сплачені приватному виконавцю;
12 848,50 грн - кошти сплачені як гарантійний внесок; а всього 456 970 грн, що у подвійному розмірі складає 913 940 грн.
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними електронні торги з примусової реалізації в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 земельної ділянки, площею 0,1009 га, кадастровий номер 3221287201:05:002:0175, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, лот № 36800;
- стягнути з приватного виконавця Іванова А. В. на свою користь збитки у розмірі 913 940 грн.
6. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області
від 15 березня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 .
7. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області
від 01 лютого 2023 року замінено ПАТ «Інг Банк Україна» його правонаступником у спірних правовідносинах - ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Радзівіл А. Г., від 04 липня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги, що відбулися 27 серпня 2019 року з примусової реалізації в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 земельної ділянки, площею 0,1009 га, кадастровий номер 3221287201:05:002:0175, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, лот
№ 36800. Стягнуто з приватного виконавця Іванова А. В. на користь ОСОБА_1 понесені збитки у розмірі 913 940 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 було відчужене нерухоме майно, яке на час проведення електронних торгів не належало боржнику у виконавчому провадженні, а тому покупець не зміг реалізувати своє право на придбану земельну ділянку, зокрема, після укладення попереднього договору купівлі-продажу, відчужити її ОСОБА_6 .
10. Зважаючи на встановлені обставини та наявні докази, суд дійшов висновку, що відбулось замовчування приватним виконавцем (як продавцем) обставин, що мали істотне значення для правочину. Наведене є підставою для визнання недійсними електронних торгів та відшкодування завданих позивачу збитків у подвійному розмірі.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
11. Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу приватного виконавця Іванова А. В. задоволено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання розподілу судових витрат.
12. Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні позову, врахувала, що приватний виконавець вчиняв дії щодо розшуку майна боржника та встановив на підставі правовстановлюючого документу і відомостей з Державного земельного кадастру наявність у боржника прав на спірну земельну ділянку. Приватним виконавцем також було встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження були внесені відомості щодо наявності права власності на спірну земельну ділянку за іншою особою на підставі договору дарування, проте рішення про реєстрацію права власності на земельну ділянку на підставі договору дарування за ОСОБА_7 було скасовано. Відсутність будь-якої інформації про власника земельної ділянки у відповідних реєстрах є наслідком скасування записів на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28 травня 2019 року за № 1589/5, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо набуття права на землю за ОСОБА_7 .
13. Відхиляючи доводи позивача та третьої особи про те, що факт наявності договору дарування від 20 листопада 2012 року спірної земельної ділянки свідчить про перехід права власності на спірну земельну ділянку від боржника ОСОБА_2 до його матері ОСОБА_7 , апеляційний суд врахував, що для одержання у власність земельної ділянки, яка є нерухомим майном,
до 01 січня 2013 року, недостатньо було лише факту укладення договору дарування, для виникнення такого права обдаровуваний повинен був здійснити державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку.
14. Також колегія суддів зауважила, що ні позивачем, ні іншими учасниками спору не надані судові рішення, якими було б визнано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_7 , чи іншою (відмінною від боржника) особою на час проведення торгів.
15. Суд вказав, що саме бездіяльність обдаровуваного перебуває у причинно наслідковому зв'язку із відповідними наслідками, а саме реалізації цього майна в рахунок погашення зобов'язань боржника.
16. Крім того, колегія суддів звернула увагу, що матеріали справи не містять доказів оспорення третьою особою електронних торгів, на підставі яких відбулося набуття права власності позивачем у цій справі на спірну земельну ділянку, чи витребування у нього цієї ділянки.
Короткий зміст оскарженої ухвали апеляційного суду
17. Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника приватного виконавця
Іванова А. В. - адвоката Заверухи І. Л. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.
18. Колегія суддів врахувала, що заява про ухвалення додаткового рішення із доказами понесення витрат на правничу допомогу не була направлена позивачеві, а докази понесення витрат на правничу допомогу направлені лише до апеляційного суду.
19. Відтак, апеляційний суд позбавлений можливості взяти до уваги та оцінити подані стороною відповідача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, через порушення порядку їх подання до суду (не направлення іншим учасникам процесу). Крім того, до закінчення судових дебатів не було подано заяви про надання вказаних доказів у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
21. У касаційній скарзі представник приватного виконавця Іванова А. В. - адвокат Заверуха І. Л. просить ухвалу Київського апеляційного суду
від 09 квітня 2024 року скасувати, направивши справу до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
22. 17 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.
23. 07 травня 2024 року представник приватного виконавця Іванова А. В. - адвокат Заверуха І. Л. подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
24. Ухвалами Верховного Суду від 29 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та приватного виконавця Іванова А. В., витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у червні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
25. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
26. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 2-1383/2010, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17,
від 08 листопада 2019 року у справі № 640/4714/17, від 26 червня 2019 року у справі № 258/1725/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 712/1936/18,
від 01 серпня 2019 року у справі № 753/14447/13-ц, від 23 січня 2020 року
у справі № 2-6765/11, від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19,
від 26 листопада 2020 року у справі № 910/18618/19, від 01 грудня 2020 року
у справі № 910/18423/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 910/18056/19,
від 09 грудня 2020 року у справі № 910/18310/19, від 16 грудня 2020 року
у справі № 910/18599/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 910/18023/19,
від 16 березня 2021 року у справі № 910/17988/19, від 16 березня 2021 року
у справі № 910/18603/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц,
від 07 лютого 2024 року у справі № 311/2297/21, від 25 червня 2020 року
у справі № 924/233/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 524/2722/23,
від 06 березня 2024 року у справі № 524/3856/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
27. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Зауважує, що матеріали справи не місять актуальних доказів на підтвердження наявності у боржника (реєстрації за ним) права власності на спірну земельну ділянку. Виконавець не мав документального підтвердження належності боржнику спірної земельної ділянки, яка вибула з його власності після укладення договору дарування від 20 листопада 2012 року.
29. Стверджує, що договір дарування земельної ділянки від 20 листопада 2012 року недійсним визнаний не був, а отже підтверджує факт вибуття земельної ділянки із власності боржника. Відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_7 лише обмежувало останню у праві розпорядженні цим майном до моменту реєстрації права власності.
30. Вважає, що виконавець мав звернутися до суду із заявою про звернення стягнення на спірну земельну ділянку, оскільки за боржником не зареєстровано відповідне право власності.
31. Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду представник приватного виконавця Іванова А. В. - адвокат Заверуха І. Л. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення.
32. Посилається на те, що в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів представник приватного виконавця зробив заяву про надання доказів понесення судових витрат у строки, передбачені частиною 8 статті 141 ЦПК України. Ця заява була зроблена письмово та викладена в письмових поясненнях від 02 лютого 2024 року. Позивач був повідомлений про розгляд судом заяви про ухвалення додаткового рішення та мав можливість ознайомитись зі змістом заяви і долученими до неї доказами на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу. Позивач, заперечуючи проти задоволення заяви, наводив свої доводи, а отже фактично висловив свою позицію щодо наданих доказів витрат на правову допомогу.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
33. У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу приватного виконавця Іванова А. В., в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Наголошує, що на час розгляду апеляційним судом справи по суті вже існували докази на підтвердження розміру судових витрат, понесених приватним виконавцем на правову допомогу, проте їх не було надано ні суду, ні позивачу. Долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення докази не були надіслані іншим учасникам справи, що призвело до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам справи ознайомитись з їх змістом та подати свої заперечення щодо обсягу витрат на правничу допомогу. Більш того такі докази були надані суду з порушенням приписів статті 246 ЦПК України.
34. У червні 2024 року представник приватного виконавця Іванова А. В. - адвокат Заверуха І. Л. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Наголошує, що матеріалами справи підтверджено належність боржнику спірної земельної ділянки на час її реалізації. ОСОБА_7 не набула права власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування від 20 листопада 2012 року через нездійснення нею державної реєстрації відповідного права власності. Виконавцем було встановлене зареєстроване право боржника на спірну земельну ділянку, що виключає необхідність звернення до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення та таке майно. Позивач мав усі можливості перед тим як приймати участь у публічних торгах перевірити інформацію про лот (спірну земельну ділянку) та її власника із публічних реєстрів.
35. У червні 2024 року ДП «Сетам» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що наданими приватним виконавцем матеріалами справи підтверджено належність спірної земельної ділянки боржнику. Вважає, що підстави для визнання електронних торгів недійсними відсутні.
Інші процесуальні звернення, подані до Верховного Суду
36. У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою приватного виконавця Іванова А. В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, посилаючись на те, що касаційна скарга підписана особою, яка не підтвердила свої повноважень на представництво інтересів приватного виконавця у Верховному Суді. Наданий заявник ордер не містить відомостей про номер та дату видачі посвідчення адвокату.
37. 03 та 05 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких заперечує доводи, що викладені у відзивах приватного виконавця Іванова А. В. та ДП «Сетам» і наполягає на задоволенні своєї касаційної скарги, а викладені у ній доводи підтримує у повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
38. 28 січня 2014 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва позов ПАТ «Інг Банк Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором іпотечного кредиту задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Інг Банк Україна» заборгованість за договором іпотечного кредиту від 07 липня 2008 року в сумі
165 138,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 лютого 2013 року складає 1 319 950,27 грн, пеню в розмірі 8 186,86 грн та судовий збір у розмірі 3 441 грн (справа № 755/2115/13).
39. 29 травня 2015 року постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Урбан Д. Д. розглянута заява стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 755/2115/13-ц, що виданий 20 березня
2015 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення заборгованості в сумі 1 331 578,13 грн, відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа за № 47701409. Боржником зазначений ОСОБА_2 , стягувачем ПАТ «ІНГ Банк Україна».
40. 01 серпня 2018 року постановою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Макаренко С. В., повернуто стягувачу виконавчий лист № 755/2115/13-ц, виданий 20 березня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
41. 01 серпня 2018 року постановою приватного виконавця Іванова А. В. відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/2115/13-ц, виданого 20 березня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Інг Банк Україна» заборгованості за договором іпотечного кредиту від 07 липня 2008 року в сумі 165 138,28 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 лютого 2013 року складає
1 319 950,27 грн, пені 8 186,86 грн та судового збору в розмірі 3 441 грн.
42. 02 серпня 2018 року приватним виконавцем Івановим А. В. здійснено запити до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, Головного управління з Держпраці у Київській області щодо надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за боржником ОСОБА_2
43. 14 серпня 2018 року за № 32-10-0.222-12802/2-18 на вимогу приватного виконавця із Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшов лист про те, що за наявною інформацією, відповідно до даних НКС (Національна кадастрова система) відомості щодо реєстрації земельних ділянок в межах Київської області за фізичною особою, яка зазначена у запиті ОСОБА_2 вказані наступні земельні ділянки за кадастровими номерами: 3221881400:28:168:0456; 3221287201:05:002:0176; 3221287201:05:002:0175.
44. 03 вересня 2018 року за № 8-10-0.222-13540/2 на вимогу приватного виконавця Іванова А. В. Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області направлений лист, у якому зазначено, що за наявною інформацією у місцевому фонді документації із землеустрою Відділу у Броварському районі документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221287201:05:002:0176; 3221287201:05:002:0175 не виявлена.
У архіві Відділу у Броварському районі наявний другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:002:0175 серії ЯИ № 394243, другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:002:0176 не виявлено.
45. Згідно з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку наданого на заяву приватного виконавця Іванова А. В. (дата формування 27 серпня 2018 року) земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:05:002:0175, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, площею 0,1009 га, належить на праві власності ОСОБА_2 .
46. Як вбачається із заявки про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) від 08 жовтня 2018 року приватним виконавцем Івановим В. А. внесені відомості про власника земельної ділянки з кадастровим номером 3221287201:05:002:0175, площею 0,1009 га, яким вказано ОСОБА_2 .
47. 08 жовтня 2018 року приватний виконавець Іванов А. В. наклав арешт на земельну ділянку, площею 0,1009 га, з кадастровим номером 3221287201:05:002:0175, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1 464 320,37 грн.
48. 13 лютого 2019 року постановою приватного виконавця Іванова А. В. описано та накладено арешт на майно, а саме на земельну ділянку, площею 0,1009 га, кадастровий номер 3221287201:05:002:0175, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, як такої, що належить боржнику ОСОБА_2 .
49. Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 157192071, дата, час формування 21 лютого 2019 року, на запит приватного виконавця
Іванова А. В. отримана інформація про те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287201:05:002:0175, площею 0,1009 га, зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного 20 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3364.
50. 26 березня 2019 року представником АТ «Інг Банк Україна», як стягувачем за виконавчим провадженням, до Міністерства юстиції України була подана скарга на дії державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області
Зарубіної М. Г.
51. 28 травня 2019 року наказом Міністерства юстиції України № 1589/5 скаргу представника АТ «Інг Банк України» від 26 березня 2019 року задоволено у повному обсязі. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2019 року № 45605344, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Зарубіною М. Г.
52. 21 червня 2019 року за № 979-НОМЕР_1/18 приватним виконавцем Івановим А. В. направлено до ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна ВП № НОМЕР_1. Ринкова вартість земельної ділянки складає
367 100 грн. У заявці зазначено боржником ОСОБА_2 , відомості про майно: земельна ділянка, правовий режим - право власності, площа
0,1009 га; місце розташування: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, кадастровий номер 3221287201:05:002:0175.
53. Згідно з Акту № НОМЕР_1/19-1 про проведені електронні торги
від 19 вересня 2019 року складеного приватним виконавцем Івановим А. В. при примусовому виконанні в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду
м. Києва № 755/2115/13-ц від 20 березня 2015 року та реалізації нерухомого майна боржника, а саме: земельної ділянки, площею 0,1009 га, кадастровий номер 3221287201:05:002:0175, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни, цільове призначення якої для ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 394243, виданого Управлінням Держкомзему у Броварському районі 05 липня
2010 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3788
від 11 липня 2008 року, зареєстрованого 01 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094002075, яке було реалізовано 27 серпня 2019 року ДП «Сетам» шляхом проведення електронних торгів (лот № 368000).
Згідно з протоколу від 27 серпня 2019 року № 428210, переможцем торгів став ОСОБА_1
04 вересня 2019 року на рахунок приватного виконавця від ОСОБА_1 надійшли своєчасно та в повному обсязі кошти згідно протоколу
від 27 серпня 2019 року № 428210 в сумі 244 121,50 грн без ПДВ. Сума сплаченого гарантійного внеску становила 12 848,50 грн без ПДВ.
54. 23 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким сторони зобов'язалися протягом строку і на умовах, встановлених цим попереднім договором, укласти в майбутньому до 01 листопада 2019 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1009 га, кадастровий номер 3221287201:05:002:0175, яка розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни. На виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 мав зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку.
55. 28 жовтня 2019 року приватним нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у якій нотаріус зазначила, що розглянувши звернення ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, встановила, що відповідно до відомостей, які станом на 28 листопада 2019 року містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, щодо боржника відкрито декілька виконавчих проваджень.
В обґрунтування відмови у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом було зазначено, що згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 14 та 15 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України
02 квітня 2012 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України
29 вересня 2016 року № 2832/5, з наступними змінами та доповненнями, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем або приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
У АСВП відсутні відомості про об'єднання виконавчих проваджень, а в Акті міститься посилання тільки на одне з виконавчих проваджень, що, на думку нотаріуса, свідчить про порушення вимог законодавства.
Також нотаріус зазначає, що з Акту вбачається, що предметом електронних торгів була земельна ділянка для ведення індивідуального садівництва площею 0,1009 га, кадастровий номер 3221287201:05:002:0175, місце розташування якої: Київська обл., Броварський р-н, с. Рожни.
В Акті зазначено, що земельна ділянка належить боржнику на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯИ № 394243, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 01 квітня 2010 року за №011094002075.
Водночас, згідно із відомостями, що містяться у Витязі з Державного земельного кадастру від 28 жовтня 2019 року номер НВ-0003970512019, державна реєстрація земельної ділянки, що була предметом електронних торгів, здійснена 07 квітня 2016 року, інформація про реєстрацію права власності на неї за будь якою особою та видачу правовстановлюючого документа відсутня.
З огляду на відсутність у Державному земельному кадастрі інформації про власника земельної ділянки та про документ, що посвідчує право, нотаріус дійшла висновку про недійсність права власності боржника ОСОБА_2 на земельну ділянку, що була предметом електронних торгів.
56. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 28 жовтня 2019 року номер НВ-0003970512019, державна реєстрація земельної ділянки здійснена 07 квітня 2016 року, інформація про реєстрацію права власності на неї за будь якою особою та видачу правовстановлюючого документа відсутня.
57. 02 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_6 вимогу про повернення гарантійного платежу та сплату штрафу за попереднім договором.
58. 05 листопада 2019 року ОСОБА_1 повернув ОСОБА_6 гарантійний платіж та сплатив штраф в сумі 200 000 грн за попереднім договором, що підтверджено копією платіжного доручення № 27
від 05 листопада 2019 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
59. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
60. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .
61. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
62. Відповідно до статті 650 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
63. Згідно з частиною першою статті 626, статтею 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
64. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
65. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
66. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
67. Відповідно до статті 659 ЦК України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
68. За змістом статті 660 ЦК України якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.
Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.
Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.
69. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
70. Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
71. Статтею 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
72. Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс
(див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
73. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 в обґрунтування наявності в діях приватного виконавця Іванова А. В. ознак обману зазначив, що останній ініціював реалізацію спірної земельної ділянки на електронних торгах, будучи обізнаним про те, що вона не належить боржнику у виконавчому провадженню - ОСОБА_2 . Цей обман призвів до деформації волі позивача під час прийняття ним рішення про купівлю спірної земельної ділянки. Позивач доводив умисел приватного виконавця через його матеріальну зацікавленість.
74. Апеляційним судом встановлено, що приватний виконавець Іванов А. В. з метою виконання судового рішення у справі № 755/2115/13-ц про стягнення грошових коштів з боржника на користь стягувача за виконавчим документом вчинив ряд дій щодо встановлення наявності майна у боржника - ОСОБА_2 .
75. Зокрема, Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області у відповідь на запит виконавця № 474-НОМЕР_1/18 від 02 серпня 2018 року направлено лист № 32-10-0.222-12802/2-18 від 14 серпня 2018 року. Відповідно до зазначеної у листі інформації, згідно із даними Національної кадастрової системи, за боржником зареєстровано ряд земельних ділянок, зокрема і ділянка з кадастровим номером: 3221287201:05:002:0175.
76. Приватним виконавцем отримано витяг з Державного земельного кадастру НВ-3212340702018 від 27 серпня 2018 року, відповідно до якого за боржником зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером: 3221287201:05:002:0175. Право власності за ОСОБА_2 було зареєстровано управлінням Держгеокадастру у Броварському районі Київської області 07 квітня 2016 року, тобто через чотири роки після укладення договору дарування від 20 листопада 2012 року із ОСОБА_7 .
77. Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області у відповідь на запит виконавця від 27 серпня 2018 року направлено лист № 8-10-0.222-13540/2-18 від 03 вересня 2018 року та повідомлено, що відповідно до інформації, зазначеної у листі в архіві Відділу у Броварському районі наявний другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221287201:05:002:0175 серії ЯИ № 394243, копію якого додано у якості додатку до листа.
78. Після встановлення наявності у власності боржника земельної ділянки приватним виконавцем було винесено постанову від 08 жовтня 2018 року про арешт майна боржника, про що внесено відповідний запис № 28289988 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
79. Також приватним виконавцем було винесено постанову від 13 лютого 2019 року про опис та арешт майна боржника, якою описано земельну ділянку та передано її на відповідальне зберігання.
80. Після цього, 14 лютого 2019 року ОСОБА_7 (матір боржника) звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварської міської ради Зарубіної М. Г. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 32684768 для проведення державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку. В якості документу, що підтверджує її право власності, ОСОБА_7 до заяви додала копію договору дарування від 20 листопада 2012 року за № 3364. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Броварської міської ради Зарубіної М. Г. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45605344 від 20 лютого 2019 року та внесено запис про право власності № 30366578, відповідно до якого право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_7 .
81. 23 березня 2019 року стягувач - АТ «Інг Банк Україна» звернувся до Міністерства юстиції України із скаргою на дії державного реєстратора. За результатом розгляду відповідної скарги стягувача Міністерством юстиції України було прийнято рішення у формі наказу № 1589/5 від 28 травня
2019 року про задоволення скарги та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу з індексним номером 45605344 від 20 лютого 2019 року).
82. Доказів скасування наведеного наказу Міністерства юстиції України, чи втрати ним чинності матеріали справи не містять.
83. Враховуючи наведене, апеляційний суд обґрунтовано вказав, що з огляду на документи, які були здобуті приватним виконавцем у межах його компетенції, а також дії щодо реєстрації 07 квітня 2016 року права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , тобто через чотири роки після укладення договору дарування від 20 листопада 2012 року із ОСОБА_7 , скасування подальшої реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_7 , що вчинена 20 лютого 2019 року, тобто після винесення постанови про опис та арешт майна боржника, у приватного виконавця не було підстав ставити під сумнів відомості, які підтверджували наявність у боржника права власності на спірну земельну ділянку.
84. При цьому апеляційний суд слушно зауважив, що сам факт відсутності у Інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно та у витязі з Державного земельного кадастру від 28 жовтня 2019 року відомостей про власника земельної ділянки не свідчить про те, що боржник втратив право власності, яке було за ним зареєстровано на підставі державного акта на право власності на землю. Відсутність будь-якої інформації про власника земельної ділянки у відповідних реєстрах є наслідком скасування записів на підставі наказу Міністерства юстиції України від 28 травня 2019 року за № 1589/5, яким було лише скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 лютого 2019 року
№ 45605344, а саме щодо реєстрації права власності за ОСОБА_7 .
85. Як вбачається зі змісту наявної у справі постанови приватного нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії від 28 жовтня 2019 року, а саме реєстрації права власності на земельну ділянку за позивачем, відповідна постанова обґрунтована відсутністю інформації про власника земельної ділянки у Державному земельному кадастрі після винесення Міністерством юстиції України наказу № 1589/5 від 28 травня 2019 року про задоволення скарги стягувача та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо ОСОБА_7 .
86. Проте це не свідчить, що виконавцем було вчинено обман та реалізовано майно, що не належить боржнику. Оскільки реєстрація права власності за матір'ю боржника від 20 лютого 2019 року скасована як така, що проведена незаконно, відомості про ОСОБА_2 , як власника спірної земельної ділянки, мали бути поновлені у Державному реєстрі прав у відповідності з Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№ 1141 від 26 жовтня 2011 року.
87. Крім того, колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження результатів електронних торгів щодо відчуження спірної земельної ділянки, ОСОБА_2 та/або ОСОБА_7 чи її правонаступниками.
88. Вочевидь , у цьому випадку дії вчинені близькими родичами щодо спірного майна, зокрема дарування ділянки ОСОБА_2 своїй матері ОСОБА_7 у 2012 році, подальша реєстрація права власності на земельну ділянку у 2016 році за ОСОБА_2 , а у 2019 році за
ОСОБА_7 , потребують оцінки на предмет їх добросовісності, що виходить за межі розглядуваної справи.
89. Натомість у цій справі визначальним є те, що у 2016 році право власності на земельну ділянку було зареєстровано ОСОБА_2 , а проведена у 2019 році реєстрація права власності за ОСОБА_7 скасована на підставі наказу Міністерства юстиції України, після чого відомості щодо попереднього власника мали бути поновлені у відповідності до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року.
90. Отже приватний виконавець обґрунтовано покладався на здобуті ним відомості, які підтверджували наявність у боржника права власності на спірну земельну ділянку, що виключає у його діях ознаки обману.
91. За цих обставин, висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не суперечать висновкам, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17,
від 08 листопада 2019 року у справі № 640/4714/17, від 26 червня 2019 року у справі № 258/1725/15-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 712/1936/18,
від 01 серпня 2019 року у справі № 753/14447/13-ц, від 23 січня 2020 року у справі № 2-6765/11, від 31 березня 2021 року у справі № 910/18600/19,
від 26 листопада 2020 року у справі № 910/18618/19, від 01 грудня 2020 року у справі № 910/18423/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 910/18056/19,
від 09 грудня 2020 року у справі № 910/18310/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 910/18599/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 910/18023/19,
від 16 березня 2021 року у справі № 910/17988/19, від 16 березня 2021 року у справі № 910/18603/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 489/3570/16-ц,
від 07 лютого 2024 року у справі № 311/2297/21, від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, від 08 листопада 2023 року у справі № 524/2722/23,
від 06 березня 2024 року у справі № 524/3856/22, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
92. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині дослідження доказів, встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам в межах своєї компетенції відповідно до статті 89 ЦПК України.
93. Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів, які мають значення для вирішення цієї справи, не є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду.
94. Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
95. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
96. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
97. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija
v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Щодо касаційної скарги приватного виконавця Іванова А. В.
98. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
99. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
100. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
101. Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданої до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
102. Апеляційний суд, встановивши, що заява приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення витрат на правничу допомогу не була направлена іншим учасникам справи, у тому числі позивачеві, дійшов загалом правильного висновку про неможливість її задоволення.
103. Крім того, колегія суддів зауважує, що заява приватного виконавця про ухвалення додаткового рішення не містить обґрунтування поважності причин неподання ним доказів судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.
104. На подібні обставини звертав увагу Верховний Суд у постанові
від 19 лютого 2025 року у справі № 757/38861/20.
105. Колегією суддів не встановлено підстав для закриття провадження за касаційною скаргою приватного виконавця Іванова А. В., як того просив ОСОБА_1 у своєму клопотанні. Питання підтвердження повноважень адвоката Заверухи І. Л. на подання касаційної скарги в інтересах приватного виконавця Іванова А. В. вирішено ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2024 року.
106. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
107. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, в інтересах якого діє адвокат Заверуха Ігор Леонідович, залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович