06 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28319/24
(суддя Боженко Н.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28319/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні діїї,-
ОСОБА_1 23 жовтня 2024 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області згідно з яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 912370135722 від 10 вересня 2024 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у перерахунку пенсії за віком із зарахуванням для обчислення пенсії за віком в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 20.03.1995 по 29.02.2024 згідно довідки № 865 від 08.08.2024 на підставі заяви № 639 від 03.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
- з 01 вересня 2024 зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 20.03.1995 по 29.02.2024;
- з 01 вересня 2024 перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зарахуванням для обчислення пенсії за віком у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 20.03.1995 по 29.02.2024 та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що пенсійний орган протиправно не зарахував період роботи позивача з 20.03.1995 по 29.02.2024 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та, як наслідок протиправно відмовив у перерахунку пенсії позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що інтернат здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, отже не є психіатричним закладом охорони здоров'я в розумінні статті 60 Закону №1788-XII, а тому відсутні підстави для зарахування періодів роботи позивача у такому закладі до страхового стажу у подвійному розмірі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивач, безпосередньо обслуговуючи психічно хворих, виконувала роботу в умовах контакту медичного працівника і пацієнта, а саме: виконувала діагностичні і лікувальні процедури, брала участь у наданні психіатричної допомоги здійснювала заходи із догляду за психічно хворими в умовах створення відповідного лікувально-оздоровчого режиму. Безпосереднє обслуговування осіб, які страждають на психічні розлади, участь у наданні психіатричної допомоги є важкими роботами з шкідливими і небезпечними умовами праці, що передбачені Списком №2, затвердженими постановами КМУ №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016. Протягом періоду роботи з 20.03.1995 по 29.02.2024 позивач повний робочий день була зайнята по обслуговуванню психічно хворих, тобто діяльність позивача з 20.03.1995 по 29.02.2024 на посаді молодшої медичної сестри є психіатричною допомогою в розумінні статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до трудової книжки позивача від 10.12.1986 року НОМЕР_2 позивач з 20.03.1995 року працює в Зеленопільському психоневрологічному інтернаті на посаді санітарки-палатної (а.с.12-15).
Ця ж обставина підтверджується і довідкою КЗ «Зеленопільського психоневрологічного інтернату» Дніпропетровської обласної ради» від 08.08.2024 року №865 (а.с.16).
03 вересня 2024 року позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про перерахунок пенсії (а.с.17).
Рішенням відповідача-2 від 10.09.2024 року №912370135722 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Зазначено, що робота в КЗ «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» на посаді молодшої медичної сестри, не зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі, оскільки відповідно до Переліку №909 інтернат як заклад охорони здоров'я не передбачено (а.с.22).
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у спірний період працювала в КЗ «Зеленопільських психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради на посаді молодшої медичної сестри.
За визначенням, наведеним у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
У статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» наведено визначення таких понять:
- психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин;
- заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги;
- заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, - юридична особа будь-якої форми власності, що надає соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 інтернатні заклади для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих віднесено до закладів, що надають соціальний захист.
Згідно з Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 №892/7180, заклад з надання психіатричної допомоги відноситься до багатопрофільних лікарняних закладів (підпункт 1.1.1 пункт 1 цього Переліку).
Відповідно до пункту 22 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я, заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Пояснення доповнено новим пунктом 22 згідно з Наказом Міністерства охорони здоров'я № 190 від 01.02.2022 року.
Відповідно до п.1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті (далі - підопічні).
Згідно із п.5 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 957, основними завданнями інтернату є:
1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним;
2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів).
Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування.
3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до основного виду діяльності КЗ «Зеленопільських психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради належить (КВЕД) 87.30 «Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів».
Отже, КЗ «Зеленопільських психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради здійснює діяльність у сфері соціального захисту з надання послуг з догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів, а тому не є психіатричним закладом охорони здоров'я у розумінні статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як наслідок суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
Відносно інших доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28319/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 06 травня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов