06 травня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11258/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року (суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відмові позивачеві у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 21.06.1985 по 16.04.1997; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачеві до страхового стажу період роботи з 21.06.1985 по 16.04.1997, у зв'язку з чим перерахувати та виплатити пенсію з часу її призначення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоду його роботи з 21.06.1985 по 16.04.1993 в колгосп «Росія». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період його роботи з 21.06.1985 по 16.04.1993 в колгосп «Росія», у зв'язку із чим перерахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 пенсію з часу її призначення, тобто з 16.07.2023. В іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 22.04.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 33 роки 10 місяців 6 днів, заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.03.2024 за даними персоніфікованого обліку та з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, з якого призначено пенсію (2021-2023 роки) - 13 559,41грн.
У відповідь на запит представника позивача ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 04.07.2024 за № 0800-0219-8/56513 повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «Росія» с. Тарасівка Пологівського району Запорізької області згідно з архівною довідкою від 03.04.2024, виданою Державним архівом Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації, оскільки відсутні відомості щодо відпрацьованого та встановленого мінімуму трудової участі у колгоспі, зараховано період роботи в КСП «Росія» з 17.04.1993, тобто з дати утворення КСП.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі з 21.06.1985 по 16.04.1997, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 цього ж Закону встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документам, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка.
Записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.2005 підтверджується, що ОСОБА_1 у спірний період був членом та працював у колгоспі «Росія» Пологівського району Запорізької області (реорганізований у КСП «Росія», ТОВ «БАС»).
Відповідно до архівної довідки від 03.04.2024 № 05-07/У-709 документи з кадрових питань (особового складу) колгоспу «Росія» (з 1993 року - КСП «Росія») с. Тарасівка Пологівського району Запорізької області за 1980 - 2000 роки на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили, у зв'язку з чим надати довідки про фактично відпрацьований мінімум вихододнів та заробітну плату ОСОБА_1 немає можливості.
Водночас довідка містить інформація, що у протоколах засідань правління та загальних зборів уповноважених членів колгоспу за 1980 -1999 роки містяться відомості про роботу ОСОБА_1 , які відповідають записам трудової книжки позивача (дублікат).
Суд вважає слушними доводи апелянта, що ані записи трудової книжки, ані архівна довідка не містять інформацію щодо мінімуму трудової участі позивача в громадському господарстві.
Водночас не є розсудливими доводи відповідача, що ця обставина є підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 , адже відповідачем не оспорюється той факт, що документи про періоди участі у трудовій діяльності та отриману заробітну плату працівників колгоспу «Росія» зберігаються на тимчасово окупованій території.
Водночас записами трудової книжки та архівними довідками підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно працював у колгоспі «Росія» (реорганізований у подальшому в КСП «Росія», ТОВ «БАС»), а тому є неправомірним не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 21.06.1985 по 16.04.1997.
Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.
При цьому не є слушними доводи апелянта, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження УПФУ, адже в спірних правовідносин суд оцінював правомірність відмови у зарахуванні до страхового стажу певного періоду трудової діяльності ОСОБА_1 , а тому встановивши протиправність дій УПФУ в цій частині, суд обґрунтовано та вірно обрав спосіб поновлення порушеного права позивача.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
На тлі цього Суд зауважує, що у позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах.
Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову».
Рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року в адміністративній справі № 280/11258/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 06 травня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 06 травня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров