про повернення позовної заяви
06 травня 2025 року Справа № 480/2595/25
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби у Сумській області у видачі паспорту громадянина України ОСОБА_2 у зв'язку із досягненням 16-річного віку у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби у Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 без передачі будь-яких даних про дитину і про її батьків, до ЄДЦР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи, без відцифрованого образу обличчя особи, без відцифрованих відбитків пальців рук, без використання будь-яких засобів ЄДЦР.
Ухвалою суду від 07.04.2025 зазначена позовна заява була залишена без руху. У даній ухвалі вказано недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення, який становить 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Також роз'яснено, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде повернута позивачу.
Копію вказаної ухвали було направлено на адресу позивача, зазначену у позовній заяві, проте 28.04.2025 до суду повернувся конверт із відміткою пошти від 26.04.2025 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси, повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 11 статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
У той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням встановленого строку зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З огляду на викладене судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення позивача про залишення позовної заяви без руху.
Аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/3699/17, від 14.03.2019 у справі №0940/1233/18, від 28.05.2020 у справі №215/3308/18.
Суд також зауважує, що згідно частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частинами 1, 3 статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зазначає, що направивши позов до суду, позивач не звернувся у будь-який спосіб до суду, щоб дізнатись про стан розгляду позовної заяви.
Відтак, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що позивач став ініціатором судового процесу, вважаючи, що його права були порушені, у подальшому свідомо нехтував своїми процесуальними правами та обов'язками, не цікавившись станом розгляду його позовної заяви. Відтак, процесуальна бездіяльність позивача не можете ставити під сумнів здійснення судочинства судом.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що станом на час прийняття даної ухвали ухвала Сумського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху не виконана, недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, жодних клопотань та/або заяв на адресу суду від позивача не надходило.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
З огляду на вищевикладене, суд повертає позовну заяву з додатками позивачеві.
Разом з цим суд роз'яснює, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Юнак Віти Іванівни в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії і додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.М. Кунець