05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/35000/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними рішення відповідача ГУ ПФУ у Закарпатській області від 01.11.2023 та рішення відповідача ГУ ПФУ в Житомирській області, викладене у формі повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 09.11.2023 №0600-0817-8/119505;
- зобов'язати відповідача ГУ ПФУ у Закарпатській області призначити пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, виходячи із наявного страхового стажу роботи, який становить не менше 30 років, починаючи з 07.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак отримав відмову у її задоволенні, мотивовану відсутністю станом на 01.01.1993 підтвердженого необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов до суду відзив на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 01.11.2023 №064050004831 підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано відсутність фактичного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, а в позивача наявні тільки 2 роки 4 місяці та 26 днів, тому право на призначення пенсії відсутнє.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивачем надано довідку №1374 від 11.09.2023, видану Олевською міською радою Житомирської області, в якій зазначено, що позивач зареєстрований та постійно проживав в с.Зубковичі, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з 26.04.1986 до 17.10.1987, з 22.12.1989 до 01.09.1990 та з 01.12.1992 дотепер. Документами не підтверджено факт постійного проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року - З роки (підтверджено - 02 рік 04 місяці 26 днів). Відповідно до записів трудової книжки позивач навчався з 31.08.1990 до 05.10.1992 в Краснобережеком совхозе-техникуме (мовою оригіналу), територія розташування - Республіка Білорусь, відповідно до записів військового квитку НОМЕР_1 від 26.10.1987 позивач проходив військову службу з 26.10.1987 до 30.11.1989, відомості щодо місцезнаходження військової частини, у якій Позивач проходив службу в матеріалах справи відсутні. Оскільки наданими позивачем документами не підтверджено постійне проживання (роботи, навчання, служби) у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше З років станом на 01.01.1993, підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-ХІІ щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
Положенням ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 після досягнення 54 річного віку звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто подану заяву за принципом екстериторіальності.
За результатами розгляду заяви прийнято рішення №064050004831 від 01.11.2023 про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного періоду проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років.
Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0217-8/119505 від 09.11.2023 повідомило позивача.
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні пенсії та вважає, що наявне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 не менше 3-х років, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
При цьому, умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-XII.
Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, в примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
У ході судового розгляду справи встановлено, що позивач згідно з довідкою Зубковицького старостинського округу від 11.09.2023 №1374, дійсно з 26.04.1986 по 17.10.1987, з 22.12.1989 по 01.09.1990, 01.12.1992 по даний час зареєстрований та постійно проживає у с. Зубковичі Коростенського(Олевського) району Житомирської області.
Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 с. Зубковичі відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім того, відповідно до архівної довідки від 22.09.2023 №1022 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 24 серпня 1992 та звільнений з роботи 17 листопада 1993 року в колективному сільськогосподарському підприємстві(КСП) «Нива».
Відповідно до архівної довідки про реорганізацію підприємства в 1987 році створений хмелералгосп «Стовпинський» с. Стовпинка. В 1995 році хмелералгосп «Стовпинський» с. Стовпинка реорганізований у колективному сільськогосподарському підприємстві(КСП) «Нива».
З довідки Олевської міської ради №857 від 14.09.2023 слідує, що радгосп «Стовпинський» знаходився на території с. Стовпинка, Коростенського(Олевського) району, Житомирської області.
Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 с. Стовпинка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Таким чином період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.01.1993 становить:
- з 26.04.1986 по 17.10.1987: 01 рік 05 місяців 22 дні;
- з 22.12.1989 по 01.09.1990: 08 місяців 11 днів;
- 01.12.1992 по 01.01.1993: 01 місяць.
Додатково період роботи з 24.08.1992 по 30.11.1992: 03 місяці 07 днів.
Загальний період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 відповідно до наданих документів становить менше 3-х років.
Додаткових доказів на підтвердження проживання в зоні гарантованого добровільного відселення позивач до суду не надав.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 дійшов висновку, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Враховуючи викладене, позивачем не підтверджено період його постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3-х років у зоні гарантованого добровільного відселення, з огляду на що право на зниження пенсійного віку на 6 років у позивачки відсутнє.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23).
Таким чином, суд погоджується з висновками відповідачів про непідтвердження позивачем факту постійного проживання станом на 01.01.1993 не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у неї права на зменшення пенсійного віку.
Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 18 березня 2025 року у справі №460/27065/23 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Проаналізувавши встановлені обставини справи суд дійшов висновку, що у позивача відсутні умови, які є необхідними для прийняття відповідачами рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а відтак Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області правомірно відмовило позивачу у призначенні пенсії.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у справі.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У сукупності викладених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ:13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н,88008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20453063) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
05.05.25