06 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2058/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №032450009192 від 21.02.2025 відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального та пільгового стажу (по Списку 2) період роботи з 19.03.2010 по 13.05.2025 в ДП «Шахта №9 «Нововолинська»; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з 13.02.2025 (з дати звернення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2025 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та долучила до неї пакет документів, які підтверджують стаж її роботи. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яке рішенням №032450009192 від 21.02.2025 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки позивач не досягнула необхідного пенсійного віку (55 років) та через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого пунктом другим частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Крім того, відповідно до поданих документів відповідачем-1 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.02.2018 по 31.03.2021, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5 відсутня інформація щодо сплати єдиного соціального внеску за спірний період; до пільгового стажу роботи, з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не зараховано період роботи з 19.03.2010 по 13.02.2025 відповідно довідки, виданої ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» від 13.02.2025 №37, оскільки довідка, не відповідає Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Позивач не погоджується з рішенням про відмову у призначенні пенсії, оскільки у період з 01.02.2018 по 31.03.2021 страхувальник (роботодавець) ДП «Шахта №9 «Нововолинська» щомісячно здійснювало відрахування страхових внесків із заробітної плати та сплачувало страхові внески за ОСОБА_1 , а факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу за спірні періоди роботи з 01.02.2018 по 31.03.2021, а факт роботи за період з 19.03.2010 по 25.01.2025 на посаді машиніста підіймальних машин підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №18 від 21.02.2025, виданої ДП «Шахта №9 «Нововолинська». Вважаючи рішення відповідача-1 протиправним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення.
Представник відповідача-2 в поданому до суду відзиві на позовну заяву від 19.03.2025 позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що зарахувати до пільгового та страхового стажу спірний період роботи позивача без сплати страхових внесків немає законних підстав. Зазначає, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, страховий стаж Позивача складає 29 років 11 місяців 21 день, пільговий стаж - відсутній. Крім того, відповідно до поданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.2018 по 31.03.2021, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5 відсутня інформація, щодо сплати єдиного соціального внеску за спірний період. До пільгового стажу роботи, з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій. Посад і показників не зараховано період роботи з 19.03.2010 по 13.02.2025 відповідно довідки виданої ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» від 13.02.2025 № 37, оскільки довідка, не відповідає Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Також представник відповідача-2 вказує, що зважаючи на те, що предметом оскарження у даній справі є рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Волинській області є не належним відповідачем. Верховний Суду, розглядаючи справу №500/1216/23(08.02.2024) прийшов до висновку, що наслідком скасування рішення, прийнятого територіальним управлінням Пенсійного фонду України за результатами розгляду позовної заяви має бути виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити (перерахувати) пенсію тощо. З чого слідує, що наслідком скасування рішення, прийнятого ГУ ПФУ в Хмельницькій області за результатами розгляду позовної заяви має бути виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов'язку призначити (перерахувати) пенсію.
Просить в задоволенні позову відмовити.
Представники відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, при цьому, копію ухвали суду від 10.03.2025 про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками вручено через систему «Електронний суду» 10.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 13.02.2025 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, яка відповідно до вимог пункту 4.2. Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії №032450009192 від 21.02.2025, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком №2.
У спірному рішенні ГУ ПФУ в Хмельницькій області вказано наступне: пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини 2 статті 14 Закону №1058 - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Вік заявника - 50 років 22 дні. Страховий стаж особи - 29 років 11 місяців 21 день, стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - відсутній.
Відповідно до поданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.02.2018 по 31.03.2021, оскільки в Індивідуальних відомостях про застраховану особу Форми ОК-5 відсутня інформація, щодо сплати єдиного соціального внеску за спірний період. До пільгового стажу роботи, з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій. Посад і показників не зараховано період роботи з 19.03.2010 по 13.02.2025 роки відповідно довідки виданої ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» від 13.02.2025 №37, оскільки довідка, не відповідає Додатку №5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону №1058 відсутнє у зв'язку з недосягненням віку 55 років.
Відтак, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що вона не досягнула необхідного пенсійного віку (55 років) та через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, передбаченого пунктом другим частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Вважаючи рішення відповідача-2 протиправним та таким, що порушує її права, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
За приписами частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Згідно із пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом №213-VIII (набрав чинності 01.04.2015) стаття 13 Закону №1788-ХІІ була викладена в новій редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020):
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII;
стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213- VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788 у редакції до прийняття Закону №213 та частина 2 статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148.
Таким чином, вимоги вищевказаних законів містять розбіжність відносно позивача щодо загального страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, який складає 30 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788 у редакції до прийняття Закону №213 та 25 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, в якій вказано, що оскільки норми Закону України №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону України №1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону України №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Отже, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, з врахуванням вказаних норм законодавства, суд вважає безпідставним покликання у спірному рішенні як на підставу для відмови в призначенні пільгової пенсії недосягнення позивачкою 55 років на момент звернення до територіального управління Пенсійного фонду з відповідною заявою.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
При цьому, пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Списки № 1, 2, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах», застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії №032450009192 від 21.02.2025 страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців 21 день, пільговий стаж за списком №2 відсутній.
Проте, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ДП «Шахта №9 «Нововолинська» від 21.01.2025 №18, а не №37 від 13.02.2025, як вказано відповідачами у спірному рішенні та відзиві на позовну заяву, у період з 19.03.2010 по 21.01.2025 ОСОБА_1 виконувала відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні за посадою машиніста підіймальних машин, що передбачено Списком №2 розділ 1 підрозділ 1. Пільговий стаж за вказаний період за Списком №2 - 14 років 10 місяців 06 днів. Код КП 8/333. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-95 (а. с. 11).
Суд також зазначає, що атестація робочих місць за Списком №2 підтверджується витягами з наказів про результати проведення атестацій робочих місць №131 від 28.05.2015, №128 від 27.05.2020, №87 від 11.05.2019, №85 від 31.05.2010, якими підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за посадою «машиніст підіймальних машин» (а. с. 12, 13).
Крім того суд зазначає, що пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці, та лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17).
Разом з тим, із довідки форми ОК-5 вбачається нарахування позивачу заробітної плати за періоди роботи з 19.03.2010 по 21.01.2025 (а. с. 16-20).
Крім того, спірні періоди роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , а виплата заробітної сплати, нарахування та сплата єдиного внеску - також довідкою про доходи ДП «Шахта № 9 «Нововолинська» від 24.05.2024 №92 (а. с. 10).
Суд звертає увагу, що згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) для призначення пенсії за віком, позивачу періоди роботи 19.03.2010 по 31.12.2024 на ДП «Шахта №9 «Нововолинська» зараховано лише до страхового стажу, при тому, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ДП «Шахта №9 «Нововолинська» від 21.01.2025 №18 вбачається наявність у позивача пільгового стажу роботи на посадах за Списком №2 за період з 19.03.2010 по 21.01.2025, відтак вказаний період роботи позивача, який становить 14 років 10 місяців 06 днів при необхідних 10 років, підлягає зарахуванню до загального та пільгового стажу за Списком №2.
При цьому, суд зазначає, що період роботи з 22.01.2025 по 13.05.2025 не підлягає зарахуванню як такий, що не підтверджений належними доказами та заявлений на майбутнє, тобто на період, який ще не наступив на момент звернення з даним позовом до суду.
Щодо відсутності в системі персоніфікованого обліку даних щодо сплати підприємством страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.02.2018 по 31.03.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд вказує на те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Суд погоджується із аргументами позивача про те, що внаслідок невиконання ДП «Шахта №9 «Нововолинська» в період з 01.02.2018 по 31.03.2021 обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, вона позбавлена належної соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за період з 01.02.2018 по 31.03.2021 не є підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.02.2018 по 31.03.2021 у ДП «Шахта №9 «Нововолинська».
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Також суд звертає увагу, що органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Тому наявність сумнівів у відповідача-1 може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та позбавляти особу права на пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації щодо сплати страхових внесків страхувальником у період роботи позивачки з 01.02.2018 по 31.03.2021 у ДП «Шахта №9 «Нововолинська» не є підставою для не зарахування до пільгового страхового стажу при призначенні пенсії періоду її роботи, оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верхового Суду 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/437/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16-а та від 09.10.2020 у справі №341/460/17.
Відповідно до матеріалів справи, на час звернення із заявою про призначення пенсії від 24.05.2024 за Списком №2 позивач досягла віку 50 років, страховий стаж складав 32 роки 7 місяців 16 днів, у тому числі пільговий стаж за списком №2 (з врахуванням періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» з 01.01.2023 по 31.03.2024) - понад 10 років.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач на час звернення за призначенням пенсії досягла необхідного віку та мала необхідний страховий стаж, що, згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, є обов'язковими необхідними умовами для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд робить висновок про те, що підстави для відмови у зарахуванні позивачу до загального та пільгового страхового стажу періоду її роботи з 19.03.2010 по 21.01.2025, зазначені в оскаржуваному рішенні, є надуманими, не відповідають фактичним обставинам цієї справи, а тому з урахуванням встановлених обставин справи та висновків Верховного Суду у зразковій справі, суд робить висновок, що в даному випадку рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 21.02.2025 №032450009192 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, як особі, яка досягла 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Хмельницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу та пільгового стажу роботи спірних періодів роботи позивача та призначення пенсії є саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Щодо строку, з якого має бути призначена пенсія, суд зауважує, що за приписами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернулась із заявою про призначення пільгової пенсії 13.02.2025, то пенсію ОСОБА_1 слід призначити саме з 13.02.2015.
Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 21.02.2025 №032450009192 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача-1 зарахувати ОСОБА_1 до загального та пільгового стажу періоди роботи з 19.03.2010 по 21.01.2025 в ДП «Шахта №9 «Нововолинська» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з 13.02.2025, з урахуванням вказаного стажу та висновків суду у цьому рішенні, та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 25.02.2025 №209376529.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43603, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Гната Чекірда, 10, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії №032450009192 від 21.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального та пільгового стажу періоди роботи з 19.03.2010 по 21.01.2025 в ДП «Шахта №9 «Нововолинська» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з 13.02.2025, з урахуванням вказаного стажу та висновків суду у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський