06 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1790/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №907640288013 від 10.02.2025 про відмову у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII; зобов'язання прийняти рішення про переведення з пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, починаючи з 30.12.2024, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, з визначенням розміру пенсії згідно довідок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області щодо переходу на пенсію державного службовця, додавши до заяви нову довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №18-09-00348 від 31.01.2025 та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала в державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 18-09-00349 від 31.01.2025, видані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
ГУ ПФУ у Вінницькій області розглянувши заяву за принципом екстериторіальності, рішенням №907640288013 від 10.02.2024 відмовило у перерахунку пенсії у зв'язку з недотриманням Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. За результатом розгляду документів: стаж державної служби станом на 01.05.2016 складає 14 років 02 місяці 02 днів, час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» до 04.07.2001, тобто до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
ОСОБА_1 вважає відмову у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправною, з огляду на те, що за умови зарахування періодів роботи з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007, 01.03.2007 по 15.08.2008 на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії позивач досяг віку 63 років та загальний страховий стаж становить 44 роки 2 місяці 10 днів, що підтверджується розрахунком стажу форми РС-право. Перераховані обставини вказують на те, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років). З урахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.37).
В поданому до суду відзиві №0200-0802-8/27834 від 10.03.2025 представник ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закон №889-VIII передбачено право певної категорії державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців.
Зокрема:
- державні службовці, які на день набрання чинності Закону №889-VIII, станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України;
- особи, які на день набрання чинності Закону №889-VIII, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016.
Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ до 04.07.2001, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Тому стаж роботи в органах місцевого самоврядування не може бути врахований до стажу державної служби в розумінні п.10 та 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
За наданими документами та матеріалами пенсійної справи встановлено, що стаж роботи позивача за категоріями посад державних службовців станом на 01.05.2016 рік становить 14 років 2 місяці 2 дні, за період з 05.04.1993 по 03.07.2001, та з 18.09.2008 по 22.07.2014). Тобто станом на 01.05.2016, на день набрання чинності Законом №889, позивач не обіймав посади державної служби.
Отже згідно чинного законодавства позивачу необхідно мати не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016, тоді як стаж роботи позивача за категоріями посад державних службовців становить 14 років 2 місяці 2 дні.
Враховуючи зазначене, підстав для задоволення позову немає (а.с.41-81).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області як одержувач пенсії по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується матеріалами справи.
Як встановлено із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1983 ОСОБА_1 у період з 31.07.2001 по 15.08.2008 позивач перебував на посадах в органах місцевого самоврядування, а саме:
31.07.2001 - прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування;
31.08.2006 - звільнений з посади у відповідності з п.5 ст. 36 КЗпП України по переводу;
01.09.2006 - прийнятий на посаду спеціаліста 2-ї категорії відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради;
01.03.2007 - переведений на посаду спеціаліста 1 категорії;
15.08.2008 - звільнений з посади економіста, спеціаліста 1 категорії відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради по переводу в регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (пункт 5 стаття 36 КЗпП України) (а.с.32-35).
06.01.2025 ГУ ПФУ у Запорізькій області було прийнято рішення про відмову щодо переходу на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки не виконані вимоги Закону України № 889-VIII «Про державну службу» щодо факту роботи на посаді державного службовця станом на 01.05.2016 року за наявності не менш 10 років стажу на посадах державного службовця, та за наявності менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 станом на 01.05.2016 року. Встановлено, що стаж державної служби ОСОБА_1 на посадах, віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016 року складає 14 років 02 місяці 02 днів (з 05.04.1993-03.07.2001 та 18.08.2008-22.07.2014).
16.01.2024 рішенням №907640288013 ГУ ПФУ в Житомирській області також прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» (а.с.22-23).
Позивач 04.02.2025 знову звертався до пенсійного органу (а.с.24-25) з новими довідками про складові заробітної плати державного службовця №18-09-00348 та №18-09-00349 від 31.01.2025 видані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (а.с.27-28).
Вказану заяву та додані до неї документи за принципом екстериторіальності було розгляну ГУ ПФУ у Вінницькій області та рішенням якого №907640288013 від 10.02.2025 відмовлено в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». У спірному рішенні вказано, що стаж державної служби заявника на посадах, віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016 становить 14 років 2 місяці 2 дні (з 05.04.1993 по 03.07.2001 та з 18.08.2008 по 22.07.2014). Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» до 04.07.2001, тобто до набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (а.с.26).
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач за захистом свої прав звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії пенсію за нормами Закону №889-VIII. При цьому йому призначено на пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Спірні правовідносини виникли щодо відмови у призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону №889-VIII. При цьому відповідач рішенням №907640288013 від 10.02.2025 відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з відсутністю стажу державної служби на посадах віднесених до посад державної служби станом на 01.05.2016, оскільки посадові особи місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому позивач немає права на пенсію відповідно до Закону №889-VIII. При цьому вказав, що стаж державної служби наявний у ОСОБА_1 становить 14 років 02 місяці 02 дні (а.с.26).
З такими доводами відповідача суд не погоджується з таких підстав.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), який був чинний на час проходження позивачем служби в період по 01 травня 2016 року.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування (пункт 2).
При цьому пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Також у додатку до Порядку обчислення стажу державної служби наведено перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Так, до вказаного Переліку включено, зокрема, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі Порядок №229), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно із статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III(далі -Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих Законом.
Положення статей 2,3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема:
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
Також, пунктом 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2статті 46 Закону №889-VIIIчас перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Позивач у позовній заяві просив зарахувати до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, оскільки саме ці періоди не включено ГУ ПФУ у Вінницькій області про що зазначено в рішенні №907640288013 від 10.02.2025.
Судом з відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлено наступне: так 31.07.2001 позивач прийняв присягу особи місцевого самоврядування та 31.08.2006 був звільнений з посади у відповідності до п.5 статті 36 КЗпП України по переводу (запис №26-27, Відділ обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради); 01.09.2006 Відділ обліку майна міської комунальної власності Луцької міської ради перейменовано у Відділ майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради та прийнято на посаду спеціаліста 2-ї категорії відділу майна; 01.03.2007 переведений на посаду спеціаліста-економіста 1 категорії; 15.08.2008 звільнений з посади економіста, спеціаліста І категорії відділу майна міської комунальної власності департаменту економіки Луцької міської ради по переводу в регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (записи №28-31).
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач займав посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №735/939/17, в постанові від 19.03.2019 року по справі №357/1457/17.
За умови зарахування вищевказаних періодів роботи до стажу державної служби позивача такий стаж становитиме не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв'язку із чим відмова відповідача у призначенні пенсії державного службовця є протиправною.
Встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досяг пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, передбачений ст.28 Закону №1058-IV (34 роки), в тому числі стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (більше 20 років). Отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію державного службовця на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
Щодо заявленої вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату на пенсію державного службовця, починаючи з 30.12.2024, то суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Суд враховує ту обставину, що першочергово позивач звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII 30.12.2024, потім 10.01.2025 і востаннє 04.02.2025. Рішення Пенсійних органів про відмову у переведенні на пенсію за віком в рамках Закону №3723-XII за попередніми зверненнями, зокрема рішення №8 від 06.01.2025 та рішення №907640288013 від 16.01.2024 позивач не оскаржував в судовому порядку, а просто звернувся з відповідною заявою 04.02.2025 повторно.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою про призначення пенсії державного службовця 04.02.2025 та спірним рішенням у цій справі йому було відмовлено у переведенні на пенсію за віком на підставі іншого Закону, тому з огляду на встановлені обставини справи саме з цієї дати така пенсія підлягає призначенню.
Щодо позовної вимоги про урахування довідок про складові заробітної для призначення пенсії державного службовця Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349 при здійсненні перерахунку пенсії, то суд зазначає наступне.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» після звільнення з державної служби, тобто як особа, яка на день звернення за призначенням пенсії не займає посаду державної служби.
Відповідно до частини першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі- Порядок №622) особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія державного службовця призначається в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби, а розмір інших виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, у разі коли в особи станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Однак, якщо особа має не менше як 20 років стажу державної служби і на час виходу на пенсію не перебуває на державній службі, за її бажанням, розмір цих інших виплат (виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років, а також розмір матеріальної допомоги та виплат, які нараховуються за період, який перевищує календарний місяць) визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Таким чином, позивач має право на розрахунок пенсії із застосуванням статті 37 Закону України «Про державну службу» та пункту 4 Порядку №622, які передбачають, що особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, у спірному випадку нарахування позивачу пенсії державного службовця повинно здійснюватися з урахуванням даних, зазначених в довідках виданих Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349, відомості яких відповідають вимогам пункту 4 Порядку №622.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач ГУ ПФУ у Вінницькій області, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що рішення №907640288013 від 10.02.2025 про відмову в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII прийняте відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №907640288013 від 10.02.2025 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, починаючи з 04.02.2025 (дата звернення із заявою) зарахувати до стажу державної служби позивача періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, а також з врахуванням довідок виданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 20.02.2025 (а.с.17).
Керуючись статтями 2, 9, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну службу», суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №907640288013 від 10.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 04.02.2025 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з врахуванням до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 31.07.2001 по 31.08.2006, з 01.09.2006 по 01.03.2007 та з 01.03.2007 по 15.08.2008, а також з врахуванням довідок виданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 31.01.2025 №18-09-00348, №18-09-00349, з урахуванням раніше виплачених сум
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, місто Вінниця, вулиця Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя А.Я. Ксензюк