Номер провадження: 11-сс/813/812/25
Справа № 947/14888/24 1-кс/947/4914/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2025 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163480000259 від 04.04.2024 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2025 задоволено клопотання старшого слідчого ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 та продовжено строк тримання під вартою до 11.05.2025, включно, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" із визначенням розміру застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисники підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, аналогічні за їх змістом.
Доводи обґрунтовують тим, що заявлені ризики є необґрунтованими. Вказує, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки: постійне місце проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивну характеристику, раніше не судимий, батько підозрюваного має захворювання. Розмір застави є непомірним.
Просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисники підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурор відділу Київської окружної прокуратури ОСОБА_11 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи беї їх участі та без участі підозрюваного ОСОБА_6 , у зв'язку з чим апеляційний суд на підставі вимог ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України, врахувавши обмежені строки розгляду апеляційної скарги по даній категорії справ, вважає за можливим провести апеляційний розгляд без участі сторін та у відповідності до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювати.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу .
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
При цьому, ч. 3 ст. 184 КПК України передбачено, що до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя при вирішення вказаного питання має з'ясувати обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що слідчим суддею і було здійснено з перевіркою наявності обставин, зазначених у ст. 184 КПК України.
В апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_6 , у зв'язку з чим у цій частині відповідна правова оцінка апеляційним судом не надається.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст.177 КПК).
Також встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК - впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, продовжує існувати.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Таким чином, доводи апеляційних скарг про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисників на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину та існування зазначених слідчим суддею ризиків, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В ч. 5 ст. 182 КПК України зазначається, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, зокрема його майновий стан, враховуючи імовірно отриманої суми грошових коштів в результаті вчинення злочину, тяжкість вчиненого злочину, а також встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України, тому дійшов до обґрунтованого висновку про можливість визначення застави, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908400 гривень, яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні слідчого ризиків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2025 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024163480000259 від 04.04.2024 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4