Справа № 522/7348/18
Провадження № 1-кп/522/2206/25
05 травня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальні провадження зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12018160500001515 від 16.03.2018 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 постійного місця проживання не має, раніше судимого:
- 31.01.2025 року Чугуївським міським судом Харківської області за ч. 4 ст. 186, ст. 71 КК України з призначенням покарання у виді 8 років 2 місяців позбавлення волі,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
законних представників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
16.03.2018, близько 02:10 години, ОСОБА_6 разом із особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Кулікове поле, 1Б, біля кафе «Влаваше», побачили потерпілого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час перебував у приміщенні вказаного кафе.
У вказаний час, ОСОБА_6 та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, побачили у потерпілого мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4A» в корпусі біло-золотого кольору, вартістю 3000 гривень, який визначили предметом свого злочинного посягання.
Дочекавшись моменту, коли ОСОБА_13 вийшов із приміщення кафе «Влаваше» та відійшов до менш людяного місця, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою недопущення викриття їх злочинних дій, діючи відповідно до заздалегідь спланованих дій, розуміючи характер своїх злочинних дій, реалізуючи спільний злочинний план, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, наблизившись до потерпілого ОСОБА_13 , наніс йому удар в область грудної клітини, від якого останній впав на спину, на землю. В ході падіння, у потерпілого ОСОБА_13 , з кишені, випав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 4A» вартістю 3000 грн., який одразу ж підняв ОСОБА_6 .
Далі, використавши безпорадне становище ОСОБА_13 , ОСОБА_6 з метою завершення спільного корисливого умислу, діючи відкрито, обшукав потерпілого та дістав з кишені куртки останнього грошові кошти у розмірі 1800 гривень. В цей час, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, погрожуючи ОСОБА_13 застосуванням фізичного насильства та наказавши йому не кликати про допомогу, заволодів навушниками марки «Vevo» блакитного кольору, вартістю 150 гривень, які знаходились на шарфі ОСОБА_13 .
Виконавши всі дії спрямовані на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядились чужим майном на власний розсуд.
Даним кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_13 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 4950 гривень.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений провину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю та у скоєному щиро покаявся.
Оскільки обвинувачений визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорювались, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглянув справу відповідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому засіданні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого у скоєнні вказаного злочину повністю доведена.
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, суд враховує вчинення злочину неповнолітнім, добровільне відшкодування шкоди потерпілим та щире каяття.
Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання, не встановлено.
З п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» вбачається, що при призначенні покарання неповнолітнім суди повинні суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання такого засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація.
Неповнолітній вік особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 66 КК України є обставиною, яка пом'якшує покарання. Вона обов'язково має враховуватись при призначенні покарання - незалежно від того, чи досяг обвинувачений на час розгляду справи повноліття. Залежно від конкретних обставин справи суди повинні враховувати як такі, що пом'якшують покарання, й інші обставини, перелічені в ч. 1 вказаної статті, а також обставини, хоча й не зазначені у законі, але які знижують ступінь суспільної небезпечності проступку чи особи (наприклад, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність іншою особою, примирення з потерпілим тощо).
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Крім того згідно постанови колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду України від 20 жовтня 2020 року по справі №511/338/18, мета покарання за злочин, вчинений неповнолітнім, має істотні відмінності від наведеного вище загального правила, оскільки в кримінальних провадженнях щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на перше місце виходить їх реабілітація (виправлення) як реалізація принципу найкращих інтересів дитини.
З урахуванням особи неповнолітнього обвинуваченого, наявності вище вказаної пом'якшуючих покарання обставини, суд приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення можливо лише в умовах ізоляції від суспільства на певний строк.
Приймаючи таке рішення, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 був раніше судимий вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 31.01.2025 року за ст.ст. 186 ч. 2, 71 КК України до 8 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком.
Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Цивілий позов та процесуальні витрати по справі не заявлені.
Керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом часткового поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначеним за попереднім вироком від 31.01.2025 р. Чугуївського міського суду Харківської області, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 31.01.2025 р. обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою з 04.10.2024 року по 31.01.2025 року з розрахунку день за день.
Строк відбування рахувати з 31.01.2025 року.
Речові докази: ДВД диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: