Справа № 522/13313/24
Провадження № 1-кп/522/1149/25
06 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024164500000204 від 24.06.2024 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Одеси, з вищою освітою, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця, не заміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 22.06.2024 приблизно о 16.30 год. перебувала в стані алкогольного сп'яніння, оскільки зазначеного дня у неї був день народження, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , з метою придбання алкогольних напоїв. Помітивши в магазині раніше їй знайому малолітню ОСОБА_5 , 2013 року народження з її малолітніми подругами, з якими вони проживають в одному будинку, ОСОБА_8 почала їх провокувати на з'ясування стосунків з приводу причин, з яких вони перестали спілкуватись з її донькою.
Стан алкогольного сп'яніння викликав спалах агресії у ОСОБА_8 через небажання малолітніх спілкуватись з нею з вказаного приводу і на вказаному ґрунті у неї виникли неприязні відносини до малолітньої ОСОБА_5 , яку вона вважала винною у тому, що діти перестали спілкуватись з її донькою і як наслідок у ОСОБА_3 виникло бажання завдати фізичного болю малолітній ОСОБА_9 шляхом нанесення їй удару.
Діючи з вказаною метою, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_5 є малолітньою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та його наслідки, раптово підійшла до ОСОБА_5 та нанесла долонею правої руки один сильний удар по голові, завдавши потерпілій ОСОБА_5 фізичного болю, не спричинивши їй тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України за кваліфікуючими ознаками:умисне завдання удару, яке завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 винною себе у вчиненні вищевказаного кримінального проступку визнала та підтвердила, що дійсно вчинила дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин.
Прокурор у судовому засіданні просив суд визнати ОСОБА_3 винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити останній покарання у виді громадських робіт.
Представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , у судовому засіданні погодилась з позицією прокурора.
Захисник у судовому засіданні просив суд суворо не карати обвинувачену, посилаючись на позитивні характеристики з місця проживання, просив врахувати, що ОСОБА_3 самостійно виховує малолітню доньку.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченою своєї вини в обсязі пред'явленого їй обвинувачення, а також те, що вона не піддавала сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченої, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.
У зв'язку з цим, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченої ОСОБА_3 , дослідженням проведеної у кримінальному провадженні судової експертизи, а також доказів, що стосуються особи обвинуваченої. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Обвинувачена ОСОБА_3 пояснила суду, що вона дійсно 22.06.2024 приблизно о 16.30 год. перебувала в стані алкогольного сп'яніння, оскільки зазначеного дня у неї був день народження, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де зустріла раніше їй знайому малолітню ОСОБА_10 з її малолітніми подругами, з якими вони проживають в одному будинку, та почала з'ясовувати чому вони перестали спілкуватись з її донькою, в результаті у неї виник спалах агресії та вона вдарила доленею по голові ОСОБА_5 , оскільки вважала її винною у конфлікті між малолітніми. У вчиненому ОСОБА_3 розкаялась та просила суд суворо її не карати.
Відповідно до висновку експерта №899 від 18.07.2024 року на підставі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_5 , 2013 року народження, і даних медичної документації на неї, яких-небудь видимих тілесних ушкоджень або об'єктивних слідів від них не виявлено, зазначений у медичній довідці №12212 від 22.06.2024 року з КНП «ООДКЛ» ООР на ім'я ОСОБА_5 діагноз «забій м'яких тканин голови» не підтверджений об'єктивними клінічними даними.
Таким чином, допитавши обвинувачену, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 126 КК України, а саме - умисне завдання удару, яке завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень.
Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд враховує її особу, зокрема те, що вона має постійне місце реєстрації та проживання, у лікаря на наркологічному обліку не значиться, раніше не судима, має позитивні характеристики з місця проживання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України, судом не встановлені.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , передбаченими ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та у присутності малолітніх, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_3 , яка є громадянкою України, має постійне місце проживання та реєстрації, не заміжня, є фізичною особою-підприємцем, раніше не судима, із сусідами підтримує добрі стосунки, має позитивні характеристики з місця проживання, самостійно виховує малолітню доньку, відсутності обставин, що пом'якшують покарання, наявності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку про те, що їй необхідно призначити покарання, яке визначено ч. 1 ст. 126 КК України, а саме - громадські роботи строком 200 (двісті) годин.
На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 - матір'ю малолітньої потерпілої ОСОБА_5 в її інтересах заявлено цивільних позов до обвинуваченої ОСОБА_3 , в якому вона просить суд стягнути з обвинуваченої 510 грн. матеріальної шкоди та 50000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовані тим, що внаслідок кримінального правопорушення, вона з донькою була вимушена звернутись до Багатопрофільного медичного центру Taurt Medical, вартість проведених медичних процедур склала 510 гривень.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовані тим, що дитина, яка постраждала від російської військової агресії та переїхала до м. Одеси з м. Херсон, вже пережила стрес, але як тільки її моральний стан почав відновлюватись, дівчинка пережила агресію від дорослої людини у присутності друзів, після чого малолітня почала боятись виходити на вулицю.
Захисником обвинуваченої (цивільного відповідача) ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_7 до суду подано відзив на зазначену позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими, на їх підтвердження не надано жодних належних та допустимих доказів. При цьому, доказ - квитанцію про сплату 510 грн. на думку сторони захисту не можна вважати належним доказом підтвердження матеріальної шкоди, оскільки з неї не вбачається ким і за які саме послуги сплачено вказану суму. Щодо моральної шкоди, у відзиві зазначається, що вказані вимоги теж є необґрунтованими, є лише припущеннями та гучними фразами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкоду, завдану кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнуто судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За частиною 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На думку суду, цивільним позивачем належним чином не обґрунтовано завдання матеріальної шкоди обвинуваченою (цивільним відповідачем) потерпілій, оскільки квитанція, подана до суду разом з позовною заявою не підтверджує, що кошти у розмірі 510 грн. були сплачені цивільним позивачем для лікування потерпілої неповнолітньої ОСОБА_5 у зв'язку зі шкодою, завданою кримінальним правопорушенням. Так, кримінальне правопорушення сталось 22.06.2024 року, квитанція датована 26.06.2024 року, та з неї не вбачається ким та за які послуги сплачено кошти.
Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд не розглядає як доказ, медичний висновок невропоталога щодо ОСОБА_11 , поданий ОСОБА_6 до суду 30.09.2024 року, тобто з порушенням порядку подання доказів, визначеним ЦПК України, не разом з позовною заявою, а після призначення до судового розгляду обвинувального акту, без належних обґрунтувань неможливості подання такого доказу у передбачений законом строк.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо неприпустимості порушення у кримінальному процесі визначених ЦПК прав цивільного відповідача (постанова у справі № 398/4782/18 від 26.05.2020 року).
Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №709/1173/17 зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести у рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Суд при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди враховує, що потерпілій малолітній ОСОБА_5 внаслідок вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення завдано моральної шкоди, оскільки дівчинка, внаслідок отриманого удару, відчувала фізичний біль, зазнала душевних страждань, відчувала себе приниженою перед однолітками, вимушена була докладати додаткових зусиль для нормалізації звичного для неї життя.
Таким чином, потерпіла, яка є малолітньою дитиною, поза розумним сумнівом, зазнала обмежень у звичайному способі життя, що спричинило їй моральні страждання, а тому суд приходить до висновку, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень буде таким, що відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 510,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням неповнолітній ОСОБА_5 , 5000 (п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , відмовити.
Речовий доказ: DVD -R диск з відеозаписом з місця події, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1