Справа № 522/7275/24-Е
Провадження № 2/522/2782/25
26 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Глущенко Т. О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Казарновського О. Л.,
представника Одеської обласної прокуратури - прокурора Рубанової Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, про відшкодування моральної шкоди, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Позовну заяву мотивовано тим, що 20 грудня 2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, кримінальне провадження № 4201616000001073.
30.01.2018 слідчим прокуратури Одеської області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України.
02.02.2018 слідчим прокуратури Одеської області направлено до Приморського районного суду м. Одеси клопотання про обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2018 стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
20.04.2018 прокурором відділу прокуратури Одеської області затверджено обвинувальний акт та направлено його до суду.
Одночасно прокуратурою Одеської області пред'явлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Одеської області матеріальної шкоди у розмірі 78 059,54 грн та судових витрат.
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2023 у справі 522/8201/18, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України через недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення та виправдано. Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання скасовано. Цивільний позов Прокуратури Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 78 059,54 грн залишено без розгляду.
Позивач зазначає, що він перебував під слідством та судом з 30.01.2018 по 11.04.2024, а отже 6 років 2 місяці та 12 днів (74 місяці та 12 днів).
Увесь цей час відносно нього діяв запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, він був зобов'язаний з'являтися на виклики до слідчого та суду та не міг планувати своє життя.
Указує, що протиправними діями органів державного обвинувачення йому завдано моральної шкоди, яка виражається у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього, приниженням честі та гідності, а також ділової репутації.
Він працював в органах прокуратури на різних посадах більше 40 років. За цей час не мав жодного стягнення, неодноразово заохочувався. 12.12.2007 був нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України», 04.02.2010 його нагороджено нагрудним знаком «Ветеран прокуратури України». Він користувався авторитетом серед працівників прокуратури та усієї юридичної спільноти, 12.08.2009 був нагороджений почесною відзнакою Одеського міського голови «Подяка».
Тривалість досудового розслідування та судового розгляду зумовлена неналежним ставлення органу обвинувачення до виконання своїх посадових обов'язків, розгляд справи у суді неодноразово відклався у зв'язку з неявкою прокурора чи його неготовністю до участі у справі.
За час його перебування під слідством та судом він зазнав моральних страждань, що призвели до позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Перебуваючи під слідством та судом він був вимушений шукати захисника, витрачати на це грошові кошти, з'являтися на виклики до слідчого та слідчого судді. Було порушено його звичний устрій життя, у нього погіршився сон, він перебував у постійній нервовій напрузі, не міг належним чином виконувати роботу, спілкуватися із сім'єю, мав пригнічений стан. Постійна нервова напруга загострила його хронічні захворювання, у зв'язку з чим йому було встановлено інвалідність 2-ї групи.
Крім того, на момент вручення повідомлення про підозру 30.01.2018 він працював в прокуратурі Одеської області на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціальних потреб. В його обов'язки входило матеріально-технічне забезпечення функціонування прокуратури Одеської області, у тому числі, забезпечення функціонування транспорту, зв'язку, організація закупівлі витратних матеріалів, організація ремонтних робіт в будівлях прокуратури тощо.
По роду своєї діяльності він мав спілкуватись з великою кількістю людей, як з числа працівників прокуратури, так і сторонніх осіб, ставлення яких до нього після повідомлення йому про підозру суттєво погіршилось, деякі навіть перестали з ним вітатися та спілкуватися.
Протягом більш ніж 6 років він не мав можливості здійснювати звичайну щоденну діяльність, був змушений усупереч ч. 2 ст. 62 Конституції України, доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Указує, що навіть після ухвалення виправдувального вироку, відновити свою репутацію серед працівників прокуратури та юридичної спільноти він вже не зможе, оскільки 18 лютого 2020 року його було звільнено з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціальних потреб прокуратури Одеської області у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на службі в органах прокуратури.
Вважає, що він має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, при цьому указує, що моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб, оскільки вироком суду його визнано невинуватим у вчинені злочину і виправдано.
На підставі наведеного, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з державного бюджету України на його користь 2 000 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на позовну заяву Державна казначейська служба України у задоволені позову ОСОБА_1 просила відмовити, зазначила, що вона не є належним відповідачем у даній справі, оскільки належними відповідачами є орган прокуратури, діями/бездіяльністю якого, на думку позивача, завдано йому моральної шкоди, крім того, вимог до Державної казначейської служби України позовна заява не містить. Крім того, посилалася на неправильність розрахунку позивачем розміру моральної шкоди, оскільки останнім розраховано розмір моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 2024 рік у розмірі 8 000 грн, тоді як розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду встановлена у розмірі 1 600 грн, а відтак розмір моральної шкоди становить 118 400 грн. Також указує, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди не мають належного обґрунтування та не підтверджені відповідними доказами. При цьому указує, що стягнення коштів з Держави Україна, незважаючи на те, який характер вони носять, у значному, безпідставно завищеному розмірі, ураховуючи введення в Україні воєнного стану, може призвести до порушення інтересів держави.
У відповіді на відзив Державної казначейської служби України позивач посилається на безпідставність наведених відповідачем у відзиві заперечень. Щодо доводів відповідача про те, що органи казначейства не є належними відповідачами у даній категорії справ, вважає їх необґрунтованими та такими, що базуються на хибному тлумаченні положень законодавства. Також зазначає, що право на відшкодування шкоди, відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникло у ОСОБА_1 у зв'язку із постановленням виправдувального вироку суду, а спричинення моральної шкоди особі у зв'язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності у мінімальному розмірі, який прямо визначений в Законі, не потребує доказування.
Щодо твердження представника Державної казначейської служби України, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із встановленого в статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600 гривень, зазначає, що такі твердження ґрунтуються на неправильному тлумаченні Закону, оскільки розмір мінімальної заробітної плати в даній категорії справ не є розрахунковою величиною для обчислення розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, тому положення ч. 2 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не підлягають застосуванню.
Одеська обласна прокуратура у відзиві на позовну заяву у задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити, вважала вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди необґрунтованими, зазначила, що наявність шкоди не породжує абсолютного права на її відшкодування в тому розмірі, який заявлений позивачем, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-процесуальної відповідальності з наданням відповідних доказів щодо розміру заподіяної шкоди.
Зазначає, що визначаючи розмір відшкодування суд має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Також указує, що відповідно до ст. 13 Закону та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У той же час, положеннями ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень, а тому вважає, що мінімальний розмір відшкодування, на який може претендувати позивач за перебування під слідством та судом за період з 30.01.2018 по 11.04.2024 становить 119 040 грн, а визначена позивачем сума відшкодування моральної шкоди є значно більшою, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи. Також зазначає, що доводи позивача про те, що протягом усього часу перебування його під слідством та судом відносно нього діяв запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, не відповідають дійсності, оскільки дія запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 12.02.2018, не продовжувалася, інший запобіжний захід у подальшому не обирався.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Казарновський О. Л. позов просили задовольнити.
Прокурор Рубанова Н. О. у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити.
Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Заслухавши у судових засіданнях позивача, представника позивача - адвоката Казарновського О. Л., прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
30.01.2018 слідчим в ОВС першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
20.04.2018 прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016160000001073, відомості про яке 20.12.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС першого слідчого відділу прокуратури Одеської області про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Покладено на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування із заявником, свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні. Визначено строк дії ухвали до 30.03.2018.
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2023 у справі № 522/8201/18 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, через недоведеність його причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення та виправдано. Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання скасовано. Цивільний позов Прокуратури Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 78 059,54 грн залишено без розгляду.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 вирок Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2023, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано у зв'язку із недоведеністю вчинення ним злочину залишено без змін.
Вирок набрав законної сили 11.04.2024.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно з пунктом п'ятим статті 3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п'ята та шоста статті 4 Закону).
Згідно з положеннями статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.
У Рішенні від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 у справі № 1-15/99 Конституційний Суд України зазначив, що притягнення до відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку суду. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди у цьому випадку презюмується.
Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 761/7894/21.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Як слідує з матеріалів справи, початком строку перебування позивача під слідством і судом слід вважати 30.01.2018 (вручення повідомлення про підозру).
Виправдувальний вирок суду щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 11.04.2024.
Відтак, строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом становить 74 місяці та 12 днів.
При цьому розмір моральної шкоди у даному випадку має розраховуватися, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент розгляду справи.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальну заробітну плату встановлено в розмірі 8 000 грн на місяць.
Мінімальний розмір для визначення моральної шкоди у даному випадку становить 595 199, 99 грн, який є гарантованим державою та не може бути зменшеним.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши обставини цієї справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої згідно з положеннями Закону № 266/94-ВР він набув на підставі виправдувального вироку суду.
З урахуванням конкретних фактичних обставин цієї справи, засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 000 грн є завищеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим достатньою і справедливою сатисфакцією буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 700 000 грн. Такий розмір моральної шкоди суд вважає достатнім та таким, що не призведе до безпідставного збагачення позивача за рахунок коштів державного бюджету.
При цьому суд ураховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, вік позивача, тривалість перебування його під слідством і судом, погіршення можливостей позивача у реалізації своїх звичок і бажань, інші негативні наслідки морального характеру.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 700 000,00 грн.
Разом з тим, доводи Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури, викладені у відзивах на позовну заяву, не свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат.
У відповідності до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Оскільки позивач у такій категорії справ звільнений від сплати судового збору, ці витрати відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Одеської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000 (сімсот тисяч) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6;
Відповідач: Одеська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 03528552, адреса: м. Одеса, вул. Пушкінська, 3.
Повне судове рішення складено 05.05.2025.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА