Справа № 509/2299/23
30 квітня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь, матеріали кримінального провадження № 12023162250000202 від 12.03.2023 р. за обвинуваченням ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Ухвалою суду від 04.03.2025 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_7 продовжені строки дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном до 02.05.2025 р. з альтернативою внесення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 53680 грн.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор у судовому засіданні, посилаючись на своє письмове клопотання, просив суд продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів, враховуючи, що останній обвинувачується у скоєнні умисного корисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, враховуючи відсутність у нього міцних соціальних зв?язків, офіційної роботи, засобів існування і доходів, а тому передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище тяжкого, умисного корисного злочину, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або скоїти нові злочини, може незаконно впливати на потерпілого та свідків злочину, з якими він знайомий, з чим погодився потерпілий ОСОБА_4 , і проти чого заперечували обвинувачений та захисник, вважаючи недоведеними прокурором ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які він посилається у своєму клопотанні, а тому просили суд, змінити Шульгіну міру запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні у скоєнні умисного корисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, санкція за який передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Судом береться до уваги повне невизнання вини обвинуваченим, відсутність відшкодування матеріальної шкоди, відсутність у обвинуваченого нього міцних соціальних зв?язків, офіційної роботи, засобів існування і доходів, наявність невідшкодованої матеріальної шкоди потерпілому у сумі 7600 грн. згідно цивільного позову потерпілого, раніше неодноразово судимого за скоєння умисних корисних злочинів, передбачених ст.ст. 185,186 КК України до реальних строків позбавлення волі, в останній раз Овідіопольським райсудом Одеської області 10.08.2021 р. за ст. 162 ч. 1 КК України до штрафу 850 грн., який до цього часу несплачений, а тому передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вказаного вище тяжкого, умисного корисного злочину, може переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або скоїти нові злочини, у будь-який незаконний спосіб вчинити психологічний чи фізичний тиск відносно потерплого та свідків злочину, з якими він знайомий, у зв?язку з чим, з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, суд вважає необхідним продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості скоєного ним умисного корисного тяжкого злочину в умовах воєнного стану, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства, а закінчити розгляд кримінального провадження до спливу строків тримання під вартою ОСОБА_7 неможливо, враховуючи невизнання ним вини, визначений судом повний прядок дослідження доказів у справі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Беручи до уваги фактичні обставини даного кримінального провадження, розмір невідшкодованої матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_4 на суму 7600 грн., суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід визначити відповідний розмір застави у мінімальному розмірі - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, (який з 01.01.2023 р. складає 2684 грн.), що становить 53680 грн., яка на думку суду буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого у випадку її внесення.
Керуючись ст.ст. 177,178,182,183,331 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора - задовольнити ;
2. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 28 червня 2025 року ;
3. Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 грн.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області та у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися без дозволу суду з населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів
мобільного телефону ;
- не спілкуватися з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.
4. Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ч.ч. 8,10,11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки - застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1