Справа № 953/3187/25
н/п 2/953/1989/25
06 травня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Кіндера В.А.,
при секретарі судових засідань - Сергієнко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
Позивач звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовомв якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2 укладений 02 березня 2013 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №93, а також стягнути з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , 2013 р.н., в розмірі частини з усіх видів її доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову посилався на те, що між ним та відповідачкою 02 березня 2013 року зареєстровано шлюб. Від спільного подружнього життя мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає з позивачем та знаходяться на його утриманні.
Відповідачка ОСОБА_2 з 2022 року перебуває за кордоном, у зв'язку з чим шлюбні відносини фактично припинені, спільне проживання та ведення спільного господарства сторони не здійснюють, грошових коштів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 не надає. Враховуючи, що будь-які домовленості між позивачем та відповідачем стосовно утримання неповнолітнього сина відсутні, позивач просить розірвати шлюб та стягнути аліменти на утримання ОСОБА_3 в судовому порядку.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.04.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження по даній справі та призначено судове засідання.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, на адресу суду направив заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про дату та час судового розгляду повідомлена належним чином, на електронну пошту суду направила заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила розгляд справи проводити у її відутність, після розірвання шлюбу просила її залишити прізвище " ОСОБА_4 ".
Положеннями ст. 211 ЦПК України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що між сторонами 02 березня 2013 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, актовий запис №93, Однак, відносини між подружжям погіршились і сторони не бажають проживати разом у шлюбі з наведених позивачем підстав. Будь-яких стосунків вже не підтримують.
Відповідно до вимог ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим і суперечить їх інтересам та інтересам їх дітей, що має істотне значення по справі (ч.2 ст.112 СК України).
В судовому засіданні встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам, оскільки наразі фактично шлюбні відносини сторін припинені, спільні інтереси відсутні, сторони наполягають на розірванні шлюбу, а, отже, збереження сім'ї є неможливим.
Згідно із ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Відповідачка після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 що підтверджується свідоцтвом про народження, де позивач вказаний батьком, а відповідачка - матір'ю.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною заявою зазначає, що він проживає разом з сином, який перебуває на його утриманні, відповідачем ця обставина не спростована, як і той факт, що відповідач регулярно матеріальної допомоги дитині не надає в достатньому обсязі.
Згідно відповіді на запит від 117.01.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перетнула кордон України 12.04.2022, відомості про її повернення на територію України - відсутні.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття закріплено в ч. 2 ст. 51 Конституції України і ст. 180 Сімейного кодексу України. У випадку ухилення батьків від виконання цього обов'язку, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу його матері, батька й (або) у твердій грошовій сумі (ст. 181 Сімейного кодексу України).
Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини в судовому порядку.
Як визначено ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ст. 192 СК України та п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів.
При вирішенні питання щодо визначення розміру аліментів та позовних вимог, суд виходить з того, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивачем заявлено розмір позовних вимог в частці від доходу відповідача - 1/4 на утримання дитини.
Згідно зі ст. 183 ЦПК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Статтею 80 ч.3 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
Крім того, суд роз*яснює позивачу, що відповідно до вимог ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо), що не позбавляє позивача у випадку наявності для цього підстав звертатись до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що при звернені до суду позивач звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги про стягнення аліментів задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 133,137, 141, 258, 263,265, 354,355 ЦПК України, ст. ст. 141. 180, 181, 182, 184, 185, 191, 192 СК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб укладений 02 березня 2013 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №93, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвати.
Після розірвання шлюбу залишити відповідачці прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з усіх його видів заробітку (доходу) на місяць, починаючи з дати звернення з заявою до суду 04 квітня2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя : В.А. Кіндер