"05" травня 2025 р. Справа № 363/324/25
Іменем України
05 травня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ;
при секретарі ОСОБА_2 ;
за участю прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
захисника (у режимі відеоконференції) - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150001265, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024111150001265, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 21.01.2025 року в межах кримінального провадження призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 22.01.2025 року обвинувальний акт призначено до судового розгляду.
Під час судового розгляду прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Клопотання прокурора було мотивовано наявністю обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а також продовженням існування ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити дії, які передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто буде переховуватися від суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що мають істотне значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, вчинить інше кримінальне правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, на що до суду подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.
В судовому засіданні прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечували проти проведення судового засідання за відсутності потерпілої.
Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 2 місяці, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В судовому засідання захисник ОСОБА_5 висловив заперечення проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши що ризики вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, не доведені, є абстрактними, надуманими, жодним чином не підтвердженими. У зв'язку з цим, просив суд застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали поданого прокурором клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.
Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, ухвалення судом рішення про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного чи обвинуваченого є належним правовим результатом розгляду та вирішення відповідного клопотання тоді і лише тоді, коли судом на основі наданих доказів буде встановлено відповідну сукупність умов, а саме - існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один ризик, що передбачений у ст. 177 КПК України, а також неможливість або недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не виконання хоча б однієї з вищезазначених умов призводить до іншого правового результату, ніж застосування запобіжного заходу у відповідності до заявленого клопотання.
На додаток до цього чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає можливість та процедуру продовження строку обраного запобіжного заходу, у тому числі під час підготовчого судового засідання.
Так, відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку запобіжного заходу має відповідати загальним вимогам, встановленим у ст. 184 КПК України щодо клопотання про обрання запобіжного заходу. Разом з тим з метою унеможливлення непропорційного втручання у право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, має також містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Отже, для задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду необхідно встановити не тільки стандарту сукупність умов, наявність якої є необхідною для обрання запобіжного заходу, але і встановити той факт, що ризики, які стали причиною для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати або з'явилися нові ризики, передбачені у ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 26.10.2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 19.12.2024 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 25.01.2025 року без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Ухвалою суду від 22.01.2025 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 21.03.2025 року без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 16.05.2025 року включно без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Приймаючи рішення про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчими суддями в ухвалах від 26.10.2024 року та від 19.12.2024 року, судом в ухвалах від 22.01.2025 року та від 17.03.2025 року констатовано факт наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
20.01.2025 року відносно ОСОБА_4 складено і затверджено обвинувальний акт у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, з наступним направленням його до суду.
Після цього в межах кримінального провадження було проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Як під час підготовчого засідання, так і під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зазначив про те, що визнає вину у вчиненні злочину. Під час судового розгляду судом досліджено докази, допитано потерпілу, за результатами чого підтверджено обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Процесуальне законодавство не містить чітких критеріїв визначення ступеня обґрунтованості обвинувачення, його обсягу та змісту, але відповідно до усталеної практики ЄСПЛ під обґрунтованим обвинуваченням, не вдаючись до сутності та змісту самого обвинувачення, слід розуміти таке обвинувачення, що підкріплюється сукупністю певних відомостей, доказів, обставин та фактів, що дають можливість переконати об'єктивного спостерігача в причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Тобто, встановлення обґрунтованості обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не вимагає встановлення у її діях ознак кримінального правопорушення, доведення їх відповідними доказами та не вимагає констатації того факту, що саме ця особа вчинила відповідне кримінальне правопорушення, а лише вимагає визначення того, що особа може бути причетна до вчинення відповідного кримінального правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність правової підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то судом встановлено, що у клопотанні прокурора зазначається про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 дій, які передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В аспекті цього суд звертає увагу, що ризики, зазначені прокурором як підстава для продовження строку запобіжного заходу, повинні знайти не тільки своє реальне відображення та об'єктивування в певних обставинах і фактах, зокрема, поведінці підозрюваного, обвинуваченого, але і повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, та знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду. Суд також враховує особливу суспільну небезпечність, вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 стійких соціальних зв'язків не має, офіційно не працевлаштований, офіційних джерел доходу немає, неодружений, дітей та будь-яких інших осіб на утриманні немає. Таким чином, у ОСОБА_4 відсутні будь-які фактори, які б стримували його від можливої негативної процесуальної поведінки, у тому числі, щодо ухилення від явки до суду.
Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 , не маючи стійких соціальних зв'язків, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, яке є тяжким злочином, знаючи про тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від суду, що непоправно позначиться на виконанні завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Отже, суд вважає доведеним продовження існування ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу, що судовий розгляд пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ще триває. У зв'язку з цим збереження цілісності та повноти доказів, матеріалів кримінального провадження, має визначальне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого судового розгляду.
У зв'язку з цим, в аспекті доведеності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, що має істотне значення для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, з метою уникнення від покарання, що йому загрожує.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
У межах даного кримінального провадження наявні свідки та потерпіла, показання яких в силу положень ст. 352 КПК України мають бути досліджені судом безпосередньо під час судового розгляду. У зв'язку з цим в межах даного кримінального провадження пріоритетним є створення умов, за яких показання допитаних під час досудового розслідування свідків будуть залишатися повними, точними та достовірними. Процес допиту свідків в межах кримінального провадження ще не завершено.
В аспекті вищевикладеного, зважаючи на наявність ризику, передбаченого п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно в будь-який спосіб впливати на свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, що може призвести до неповноти, недостовірності чи неточності показань цих осіб під час їх допиту при судовому розгляді. Таким чином, суд вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зважаючи на доведеність існування ризиків вчинення дій, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом встановлено, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне, оскільки не має встановлених слідством легальних, постійних джерел доходу, належних засобів для існування.
Вищевикладене суд вважає достатнім для констатації доведеності ризику вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Вирішуючи питання про справедливість та пропорційність виду запобіжного заходу, суд враховує положення ч. 3 ст. 176 КПК України, відповідно до якого тримання під вартою є найтяжчим видом запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше не судимим, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке відповідно до санкції передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Отже, судом встановлено наявність виключної правової підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і можливість продовження строку тримання під вартою за умови доведеності факту неможливості застосування більш м?якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про можливість застосування більш м?якого запобіжного заходу, суд враховує конкретні обставини злочину, його суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким обвинувачується ОСОБА_4 та який спрямований проти життя та здоров'я іншої особи. Крім того, суд враховує ті обставини, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан та запроваджено заходи правового режиму воєнного стану, тобто обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у період дії воєнного стану, що істотно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки його діяння.
На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела прибутку, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на фактичні обставини за яких обвинуваченому інкримінується його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, суд доходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити достатньо ефективний стримуючий характер по відношенню до ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, стороною захисту не надано жодних переконливих доказів на наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання, що давало б можливість застосування відносно нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
З огляду на це, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого, суд вважає допустимим продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та конкретну обстановку вчинення, особу обвинуваченого, наявність реального ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, з огляду на задоволення клопотання прокурора, суд доходить до висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає продовженню на строк 2 (два) місяці.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 197, 199, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 (два) місяці по 04.07.2025 року включно.
Утримувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київській слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 06.05.2025 року о 09 год. 30 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1