Справа № 344/7866/25
Провадження № 1-кс/344/3445/25
03 травня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024091010002908 від 12.11.2024 року, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнуючого характеру вогнепальної зброї, бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, з порушенням вимог законодавства України, а саме додаток № 1, затвердженого пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, не маючи відповідної ліцензії МВС України на здійснення господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, та їх продажу, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі придбав та зберігав вогнепальну зброю та бойові припаси, а в період з листопада 2024 року по травень 2025 року незаконно збув їх за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 15.11.2024 близько 14 год 50 хв, знаходячись поблизу Ботанічного Саду імені Василя Стефаника в м. Івано-Франківську, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, з метою збуту вогнепальної зброї, згідно попередньої домовленості зустрівся із громадянином ОСОБА_7 , де
ОСОБА_5 за грошові кошти у розмірі 11000 гривень незаконно збув ОСОБА_7 пістолет, який переніс з невстановленого місця до місця збуту, згідно висновку експерта вказаний пістолет є ненормативною короткоствольною нарізною самозарядною вогнепальну зброєю, яка є 9-мм пістолетом, що виготовлений з наслідуванням конструкції 9-мм пістолета Макарова (ПМ), під 9-мм (9х17 мм) короткий пістолетний патрон «Browning», центрального бою, промислового виробництва, на раму саморобним способом змонтований ствол промислово виробництва та замінений викидач, придатний для проведення пострілів 9-мм (9х17 мм) короткими пістолетними патронами «Browning».
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 26.11.2024 близько 14 год 10 хв, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, з метою збуту бойових припасів, згідно попередньої домовленості зустрівся із громадянином ОСОБА_7 , де ОСОБА_5 за грошові кошти у розмірі 18500 гривень, незаконно збув ОСОБА_7 468 патронів, які згідно висновку експерта є боєприпасами вогнепальної зброї розмірно-масові характеристики яких відповідають військовим 5,45-мм патронам центрального бою із кулею з металевим осердям (7Н6), промислового виробництва, боєприпаси придатні для стрільби з військової автоматичної зброї (автоматів та кулеметів), патронник яких розрахований під даний патрон, ознаки переробки відсутні, а також боєприпас, який згідно висновку експерта є корпусом ручної осколкової гранати типу Ф-1 та уніфікованим запалом ручної гранати
УЗРГМ-2, які при поєднанні в єдину конструкцію, що передбачено їх будовою, будуть становити оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, що споряджена уніфікованим запалом типу УЗРГМ-2, промислового виробництва, яка була придатною для здійснення вибуху.
Крім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 17.12.2024 близько 15 год, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, з метою збуту бойових припасів, згідно попередньої домовленості зустрівся із громадянином ОСОБА_7 , де ОСОБА_5 за грошові у розмірі 2000 гривень незаконно збув останньому бойовий припас, який згідно висновку експерта є корпусом ручної осколкової гранати типу Ф-1 та уніфікованим запалом ручної гранати УЗРГМ-2, які при поєднанні в єдину конструкцію, що передбачено їх будовою, будуть становити оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, що споряджена уніфікованим запалом типу УЗРГМ-2, промислового виробництва, яка була придатною для здійснення вибуху.
Окрім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив та мету особистого збагачення, 01.05.2025 близько 17 год 30 хв знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, з метою збуту бойових припасів, згідно попередньої домовленості зустрівся із громадянином ОСОБА_7 , де ОСОБА_5 за грошові кошти у розмірі 4000 гривень незаконно збув ОСОБА_7 два боєві припаси, один з яких згідно висновку експерта є корпусом ручної осколкової гранати типу Ф-1 та уніфікованим запалом ручної гранати УЗРГМ, які в конструктивному поєднанні становлять ручну осколкову гранату Ф-1, що споряджена уніфікованим запалом типу УЗРГМ, промислового виготовлення, придатна для здійснення вибуху.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, не працевлаштований, одружений, на утриманні одна малолітня дитина, депутатом та адвокатом не являється, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , раніше не судимий.
01 травня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
02 травня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями які містяться в протоколах допиту свідків, протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, висновками балістичних та вибухотехнічних експертиз, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочини передбачені ч. 1 ст. 263 КК України у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що він підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено максимальна покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років, та усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинені злочини, може намагатись уникнути покарання.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваному відомі їх контактні дані.
Можливість підозрюваного ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що останній підозрюється не в одному, а в декількох кримінальних правопорушеннях, останній не працевлаштований та джерело його доходів невідоме.
Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність у підозрюваного офіційного працевлаштування, джерел доходу, ризиків продовження протиправної поведінки, та те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено слідчим суддею, 02 травня 2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями які містяться в протоколах допиту свідків, протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, висновками балістичних та вибухотехнічних експертиз, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочини передбачені ч. 1 ст. 263 КК України у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження та інших матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177КПК України: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, обрання більш м'якого запобіжного заходу не являється за можливе, оскільки цього буде недостатньо для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.
Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, цілодобового домашнього арешту, як про це клопотали сторона захисту, не унеможливить прояву встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Вирішуючи питання щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самого підозрюваного до інкримінованих йому дій, його вік, стан здоров'я, відсутність офіційного доходу.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.
Слідчий суддя при визначенні розміру застави враховує те, що злочин, у кому обгрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , вчинено під час дії в Україні воєнного стану, такий злочин пов'язаний із незаконним обігом в державі зброї та боєприпасів, у яких є потреба на фронті, а не в умовах порівняно мирного міста.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, вважаю за необхідне визначити заставу в межах 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 151 400,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, слідчий суддя відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.
Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави - в межах 50 (п'ятидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 151 400 гривень 00 коп., з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов'язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 28 червня 2025 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Розмір застави визначити в межах 50 (п'ятидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі - 151 400 гривень 00 коп., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду Івано-Франківської області;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора окружної прокуратури міста Івано - ОСОБА_8 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено і підписано 06.05.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_9