Справа № 466/1192/25
провадження №2-адр/466/2/25
05 травня 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова у складі:
в складі головуючої судді Свірідової В.В.
при секретарі Якубів І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі №466/1192/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
встановив:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 28 березня 2025року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
04.04.2025 на адресу суду Пукаляк Ю.Р. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі №466/1192/25 щодо витрат на професійну правову допомогу, оскільки при ухваленні даного рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат у частині витрат на правову допомогу, просить постановити додаткове рішення про стягнення з Департаменту патрульної поліції на свою користь витрати у розмірі 8000,00 грн.
14.04.2024 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Шкробак О.М. надійшло клопотання (заперечення) щодо заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат. З вказаними витратами не погоджуються, вважають, що зазначена вартість наданих послуг є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності, оскільки предмет спору у даній справі містить лише один епізод спірних правовідносин, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а сам обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним, відтак розмір витрат, який просить стягнути позивач за надання професійної правової допомоги є нелогічним та завищеним. Відтак просить відмовити в задоволенні заяви.
Сторони не з'явились в судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заремба В.В. подав на адресу суду клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у їх відсутності.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи те, що учасники справи не з'явилися у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути питання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи в частині, що стосується питання розподілу судових витрат, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається із поданої заяви позивач просить суд вирішити питання щодо витрат на професійну правову допомогу пов'язану з розглядом адміністративної справи №466/1192/25.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, в т.ч. судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу вказаної статті можна зробити висновок, що ухвалити судове рішення про розподіл судових витрат, в разі не вирішення даного питання під час ухвалення рішення по суті позову, має той суд, що ухвалив судове рішення.
На виконання вимог ст.ст. 132,134 та 139 КАС України позивач повідомив суд, що судові витрат складаються з суми сплаченого судового збору в сумі 605,60грн. та майбутніх витрат, пов'язаних з отриманням професійної правової допомоги, докази яких позивач зобов'язався надати суду протягом п'яти днів від дати ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.
Судом встановлено, що позивачу надавалась професійна правова допомога Адвокатським об'єднанням «В єдності сила» в особі адвоката Заремби В.В., що підтверджується договором №05-02/25 про надання правової допомоги укладеним між сторонами 03.02.2025р. та додатковою угодою до договору №05-02/25.
Відповідно до акту наданих послуг до договору №05-02/25 від 03.02.2025р. та додаткової угоди від 03.02.2025р. до нього підписаний сторонами 28.03.2025р. загальний розмір винагороди Адвокатського об'єднання становить 8000,00грн., що включає детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) у справі №466/1192/25, в тому числі і участь адвоката в трьох судових засіданнях.
Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Згідно з роз'ясненням наведеним у Постанові Верховного Суду від 20.11.2020р. Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Згідно ст. 30 Закону України «про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною в Постанові від 07.07.2021р. в справі №910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі 3755/9215/15-ц зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною в Постанові від 09.04.2019р. у справі №826/2689/15 «не передбачено обов'язку сторони доводити обґрунтованість ринкової вартості послуг з правової допомоги».
Крім того, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №813/481/18, зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, судом касаційної інстанції констатовано помилковість посилань суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.
При вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу, суди повинні враховувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20, відповідно до яких, однією з особливостей процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн є обґрунтованою та відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), що підтверджується актом наданих послуг до договору №05-02/25 від 03.02.2025р. та додаткової угоди від 03.02.2025р. до нього підписаний сторонами 28.03.2025р.
При визначенні розміру витрат, суд також враховує те, що справа була розглянута не в письмовому провадженні.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 132,134,248,252,255 КАС України,суд,-
ухвалив:
заяву задовольнити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 (вісім тисяч) гривень.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В. В. Свірідова