02.04.2025
Справа № 331/5070/22
Провадження № 2/331/492/2025
«02» квітня 2025 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого - судді Антоненко М.В.
при секретарі - Байрамовій Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитним договором № 120/3083631-СК від 17 листопада 2016 року у розмірі 21008,93 грн., з яких: 11948,81 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8860,12 грн. - сума заборгованості за відсоткам, 200,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17 листопада 2016 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 120/3083631-СК.
10.09.2021 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ТАСКОМБАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № Н1/11/5-Ф.
Відповідно у умов вищезазначеного договору позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача.
Відповідач неналежним чином не виконувала свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого перед позивачем у неї існує заборгованість в загальному розмірі 21008,93 грн., через що вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2022 року провадження по справі відкрите, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
15.03.2022 року судом постановлено заочне рішення, згідно з яким позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 , задоволено.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2024 р.:
поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року.
Скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі № 331/5070/22 від 15.03.2023 року по справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2025 року призначено дану справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача наддав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідачки Корольової М.В. в судовому засіданні проти позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заперечував, вважав його необґрунтованим.
Вислухавши представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В обґрунтування позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» надало наступні письмові докази.
Кредитний договір № 120/3083631-СК від 17 листопада 2016 року з додатками, укладений між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 (а.с.6-11)
Розрахунок заборгованнності ОСОБА_1 , згідно з яким заборгованість за кредитним договором № 120/3083631-СК від 17 листопада 2016 р. складає 21008,93 грн., з яких: сума заборгованіості 11948,81 грн. (основний борг); 8860,12 грн. (заборгованість по відсоткам), 200,00 грн. (пеня). (а.с.12-15)
Договір факторингу № Н1/11/5-Ф від 10.09.2021 р., укладений між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» з додатками. (а.с.17-21)
Згідно з ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Статтею 83 ЦПК України передбачено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, саме та особа, до якої перейшло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, повинна довести всі ті обставини, на які посилається в позові.
В позові заззначено, що 17.11.2016 року між AT «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заявку-договір № 120/3083631-СК від 17.11.2016 на відкриття поточного рахунку з використання електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з можливістю встановлення кредитного ліміту), відповідно до умов якого з відкриттям поточного рахунку № НОМЕР_1 , операції за яким можуть здійснюватися з використання електронних платіжних засобів та оформленням платіжної картки, Банком встановлюється кредитний ліміт в рамках Пакету послуг «Кредитка» для здійснення операцій за рахунком, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку, в розмірі та на умовах згідно інформації, наведеній у цій заяві-договорі та на умовах, визначених Договором. Зі змісту вказаної заявки- договору вбачається, що під договором розуміється Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщується на веб-сайті банку www.tascombank.ua.
Відповідно до Умов надання та обслуговування Кредитної лінії за кредитним продуктом «Кредитна картка «Велика п'ятірка» в рамках Пакету послуг «Кредитка», що є додатком № 1 до вищевказаної заявки-договору, строк дії кредитного ліміту становить 365 днів, при цьому після закінчення зазначеного періоду строк дії кредитного ліміту автоматично пролонгується на такий же строк.
Процентна ставка за користування лімітом кредитної лінії після закінчення пільгового періоду та за заборгованістю становить 48 %.
Процентна ставка за користування лімітом Кредитної лінії під час дії пільгої періоду становить 0,0001%.
Проценти за користування кредитним лімітом нараховуються як під час пільгов періоду, так і після закінчення пільгового періоду. Розрахунок процеї здійснюється по схемі «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількі днів у місяці та фактична кількість днів у році з дня виникнення заборгованості основним боргом (включається цей день) по день повного погашення заборговане (не включається цей день).
Також встановлено розмір кредитного ліміту в сумі 11700 грн. та строк електронного платіжного засобу - 36 місяців.
Однак, до позову додано тільки копію заявки-договору № 120/3083631-СК від 17.11.2016 р. з додатками.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна стороні підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання ро або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезен транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюють однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропоновано договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 175/4576/14 від 17.07.2019 р., умови договорів приєднання розробляються банком, а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам, доведені до їх відома, а тому банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
В тексті заявки-договору № 120/3083631-СК від 17.11.2016 взагалі не зазначено наступні обставини та відомості:
- який строк або термін передбачений під поняттям «пільговий період»;
- чи продовжується або закінчується строк користування лімітом за Кредитно лінією після закінчення строку дії платіжної картки;
- зі змісту вищевказаної заявки-договору не вбачається про нарахування будь-як» пені або штрафів за несвоєчасну сплату кредиту;
- усі суттєві умови договору;
- відповідальність позичальника за порушення зобов'язання;
- немає порядку нарахування процентів за межами строку кредитування;
- не визначено розмір процентів, який є більшим за 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України та повинен нараховуватися у випадку не повернення суми позики.
За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці умови та договір діяв на момент надання кредиту 17.11.2016 р..
Представник відповідачки у судовому засіданні пояснив, що на сайті Банку відсутня типова форма договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб станом на 17.11.2016 р., а також відсутні умови тарифного пакету «Кредитна картка «Велика п'ятірка». Позивачем вказане твердження нічим не спростовано.
Відповідно до правового висновку, який зроблений Верховним Судом в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, норми ст. 634 ЦК України при вирішенні такого спору застосовуватися не можуть, оскільки при зверненні до суду позивач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що саме долучені до позову Умови та правила надання банківських послуг, якими обґрунтовуються вимоги позивача з посиланням на дану норму закону, які розміщені на офіційному сайті позивача, діяли при укладенні договору з відповідачем. Виходячи з цього та викладеного вище, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, не підписані позичальником, а також підписана ним Анкета-заява позичальника, яка є єдиним свідченням прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору, не можуть вважатися складовою кредитного договору в розумінні вимог Цивільного кодексу України.
Таким чином, інформація з сайту Банку, на який є посилання в заявці-договорі № 120/3083631-СК від 17.11.2016 не дає можливості ідентифікувати дані документи та їх редакцію станом на момент укладення договору і тому посилання на вказані положення не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заявки- договору № 120/3083631-СК від 17.11.2016.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не підтверджений первинними доказами щодо видачі кредиту та йош користуванням.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні, достатні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки або використання нею кредитних коштів та допомогою банківської картки.
Відповідно до п. 5 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України вії 04.07.2018 № 75, Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Обробленні інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп'ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту.
Тобто, внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій є обов'язковою вимогою вищевказаного Положення № 75.
У відповідності до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. За приписами ст. 9 наведеного Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»),
З урахуванням приписів ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», постанови Правління Національного банку України від 11.09.2017 № 89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку», якою затверджено План рахунків бухгалтерського обліку банків України» та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, інформація бухгалтерського обліку в банківських установах накопичується та зберігається на відповідних рахунках, повний перелік яких встановлений Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України.
Крім того, п. 59 - 63 Положення № 75 Банк обов'язково має складати на паперових та/ або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити певні обов'язкові реквізити. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання,- 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта,- 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Тобто саме виписки по рахункам Боржника (Позичальника), по яким здійснювався облік кредиту та процентів за користування кредитом та за яким повинна обліковуватися заборгованість за Кредитним договором, є належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами на підтвердження видачі кредиту та подальшого його обслуговування.
Аналогічна правова позиція щодо належності як доказів документів первинного бухгалтерського обліку та інформації з регістрів бухгалтерського обліку висловлена в постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 913/758/16, постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 185/9180/15-ц.
Позивачем до позову не додано жодного доказу, які б відповідали обов'язковим елементам особового рахунку та виписці по ньому, які встановлені Положенням № 75, і тому матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження видачі кредитних коштів та подальшому руху по кредитному рахунку.
Проведений розрахунок є суб'єктивним, зробленим безпосередньо позивачем, на підтвердження заявленої до стягнення суми, а не об'єктивним доказом, отриманим з банківських автоматизованих систем бухгалтерського обліку
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач користувався кредитом протягом трьох років, тобто протягом дії платіжної карти, яка видавалася строком на 36 місяців. В грудні 2019 було здійснено витрати за кредитом. А, отже, кредит фактично продовжувався 2 рази по 365 днів додатково до перших 365 днів користування кредитом, тобто матеріалами справи підтверджується строк кредитування в межах дії платіжної картки до грудня 2019 року включно.
Також, позивачем не підтверджена доказами сума кредитного ліміту, яка за розрахунком становить 11948,81 грн., тобто більше а ніж був встановлений кредитний ліміт в сумі 11700 грн. Будь-яких додаткових угод про збільшення кредитного ліміту позивачем не надано. Отже, вказувати, що кредит відповідачу був наданий саме у сумі, яку позивач просить стягнути є безпідставним.
Також в розрахунку за 19.11.2018, 20.11.2018 є надходження суми в розмірі 4007977,80 грн., за 19.02.2019, 25.02.2019 - суми 300300,00 грн., за 07.03.2019,
11.03.2019 - суми 600470,00 грн. Однак такі надходження на рахунок відповідача не були відображені в колонках щодо сплати основного боргу за кредитом та процентами за користування кредитом.
Крім того, в розрахунку позивачем використовувалася різна процентна ставка закредитом поза пільговим періодом, не враховано, що кредитним договором було передбачено використання пільгового періоду кредитування, але в розрахунку жодного посилання на це немає.
Представник відповідачки надав суду конррозрахунок зазначивши про те, що нарахування процентів за певні періоди не відповідають дійсності. Так, нарахування процентів за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 становить 577,07 грн. Але якщо здійснити перевірку, а саме знайти нараховані проценти на суму заборгованості, виходячи із зазначеної процентної ставки річних та днів у вищевказаному періоді - 31 день, то ця сума не буде відповідати дійсності, а саме:
11948,81 грн. х 43,2% річних / 366 днів х 31 день = 437,21 грн. Аналогічні математичні невідповідності присутні у всіх періодах щодо розрахунку процентів за кредитом. Якщо б позивачем було надано до позову банківські виписки щодо руху коштів за кредитним рахунком, то можна було визначити правильне нарахування процентів за кредитом.
Станом на момент останньої операції за платіжною карткою, а саме 28.12.2019 належні проценти відповідачем були сплачені. Так, 28.12.2019 відповідачем сплачено 258,01 грн., які були зараховані на погашення нарахованих процентів.
Тобто на момент закінчення строку дії кредитної (платіжної) картки -31.12.2019 та, відповідно строку кредитування у відповідача не було не сплачених процентів за і користування кредитом. Це підтверджується тим, що усі суми процентів, які були нараховані за період з 01.01.2020 по 10.09.2021 становлять саме заявлену до стягнення згідно розрахунку суму процентів за користування кредитом в розмірі 8865,27 грн. Однак згідно позову до стягнення заявлено суму 8860,12 грн., що також є різними між собою. Також, до розрахунку включено нарахування пені в сумі 200 грн., хоча окремі таблиці розрахунку пені мають інші суми, а ніж 200 грн. Нарахуванню пені в позові не наведено жодного нормативного обґрунтування, на підставі чого саме здійснювалося це нарахування. В різних місцях розрахунку ця сума названа як штрафи, а не пеня.
Брати до уваги будь-які умови, що зазначені у договорі про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який відсутній в матеріалах справи не має правових підстав в зв'язку з тим, що банком не доведено ознайомлення та наявність цієї типової форми договору.
Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача про те, що проведений розрахунок заборгованості не відповідає дійсним обставинам справи, не підтверджений первинними бухгалтерськими відомостями про рух кредитних коштів та є суперечливий з іншими сумами, що вказуються у позові.
Також, сторона відповідача слушно вказує на те, що у відповідності до умов кредитного договору проценти повинні розраховуватися до дати закінчення строку платіжної картки, однак позивачем цього не зроблено. Усе проведене нарахування процентів поза межами строку кредитування і без урахування умов відносно пільгового періоду та відповідно процентної ставки за кредитом за цей період не відповідає вимогам Закону та сталій судовій практиці Верховного Суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволені позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.В. Антоненко