Справа № 304/498/25 Провадження № 3/304/412/2025
05 травня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,
за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 145493 від 19 листопада 2024 року, близько 12.50 год 19 листопада 2024 року ОСОБА_1 був затриманий на околиці населеного пункту Дубриничі Ужгородського району на відстані 8 000 м від державного кордону на напрямку 198 прикордонного знаку, який під час сприяння незаконному перетинанню державного кордону України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинив злісну непокору законному розпорядженню військовослужбовця ДПСУ ОСОБА_4 , а саме не виконав його неодноразово повторювану законну вимогу пред'явити документ, що посвідчує особу, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 23, 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак присутній під час судового розгляду представник - адвокат Русінко В.В. просив провадження у справі закрити, оскільки строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності пройшли.
Заслухавши його пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно із ст. 7 цього Кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, надає кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» від 17 жовтня 2014 року, строки, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
У постанові від 11 липня 2018 року в справі № 308/8763/15-а (провадження №К/9901/12342/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію, згідно з якою визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Також під час розгляду даної справи суддя враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Fedorovych VOLKOV v. Ukraine, заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 цього Кодексу.
Положення ч. 2 ст. 38 КУпАП визначають, що адміністративне стягнення може бути накладено судом (суддею) не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Оскільки дана справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла до суду 24 лютого 2025 року, тобто поза межами строків, визначених ч. 2 ст. 38 КУпАП, а відтак на даний час з моменту вчинення правопорушення пройшло більше трьох місяців, тому суддя змушений провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити.
Керуючись ст. 7, 9, 277, 278-280, 283, 285 КУпАП, суддя,
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Ганько І. І.