ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2025Справа № 910/4422/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/4422/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол»
до Акціонерного товариства «Київгаз»
про визнання дій неправомірними
Представники учасників справи:
від позивача: Євсюков Ф.Б.;
від відповідача: Мельник О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Київгаз» (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було направлено позивачу вимогу від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу, яку позивач вважає неправомірною та такою, що створює загрозу порушення його прав та інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4422/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
02.05.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки законодавством не передбачено такий спосіб захисту, як визнання протиправними дій суб'єкта цивільних правовідносин так як задоволення відповідної вимоги не призведе до захисту прав, а може лише бути використаним для захисту інших прав або інтересів, а встановлення певних обставин не є належним способом захисту прав та інтересів. При цьому зауважує на тому, що під час повторної перевірки вузла обліку газу на об'єкті позивача виявлено несанкціоноване відновлення газопостачання, у зв'язку з чим було складено акт про порушення №496 від 22.01.2021, за результатами розгляду якого комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ від 25.02.2021 позивачу було розраховано необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу з 19.09.2020 по 22.01.2021 року на суму 115161,34 грн, який оплачено позивачем. Жодних доказів, що в період несанкціонованого відновлення газоспоживання споживачем відповідні послуги замовлялися та оплачувалися діючому постачальнику природного газу позивачем не надано.
10.05.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зауважив, що у вимозі від 13.02.2023 було невірно визначено об'єкт газоспоживаючого обладнання позивача, що свідчить про неможливість виконання вказаної вимоги, позивачем, у свою чергу, не заперечується факт проведення перевірки, втім на переконання останнього не відновлення газопостачання та подальша вимога про надання документів у строк до 15.10.2020 є порушеннями з боку відповідача, оскільки затребувані документи подавалися позивачем ще раніше, а тому вказані дії відповідача є порушенням Кодексу ГРМ. Крім того, позивач наголосив, що його дії по відновленню системи газопостачання були зумовлені крайньою необхідністю з урахуванням відсутності прямої заборони на це, а сплата виставленого відповідачем рахунку була вимушена, адже позивач не мав будь-яких інших юридичних інструментів для здійснення свого захисту.
У судовому засіданні 20.06.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у судовому засіданні до 11.07.2023.
10.07.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: копій скарги щодо порушення АТ "Київгаз" вимог ліцензійної діяльності та відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №6583/14.2.2/7-23 від 24.06.2023.
10.07.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, якою просить визнати недійсним повністю та скасувати акт суб'єкта господарювання - Акціонерного товариства «Київгаз», оформлений вимогою від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу, яка пред'явлена для виконання Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Хімопол», як такий, що суперечить законодавству, ущемляє права та законні інтереси споживача.
У судовому засіданні 11.07.2023, суд у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 21.07.2023.
Судове засідання, призначене на 21.07.2023 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 підготовче засідання призначено на 15.08.2023.
У судовому засіданні 15.08.2023 відповідачем подано відзив на заяву про зміну предмету позову, в якому наголошує на тому, що за результатами двох перевірок комерційного вузла обліку газу уповноваженими представниками оператора ГРМ спільно із представником споживача було виявлено та зафіксовано несанкціоноване відновлення газоспоживання, відсутність проектної документації на комерційний вузол обліку, а також розбіжність між показами лічильника газу, що підтверджується актами про порушення №469 від 22.01.2021 та №652 від 18.05.2021. Вказані акти підписані представником позивача без заперечень, при цьому зауважує, що несанкціоноване відновлення газопостачання підтверджується заявою ТОВ "СП "Хімопол" від 27.05.2021, що є порушенням вимог підпункту 2 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015.
У судовому засіданні 15.08.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання позивача про долучення додаткових доказів та прийняття їх до розгляду, оголошення перерви у судовому засіданні до 17.08.2023.
Відповідно до приписів частини 1, 2, 4, 5 та 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Зі змісту статті 80 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання.
Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною після подання заяв по суті спору, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що вищезгадані докази, були отримані позивачем вже після відкриття провадження у справі, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення строку для подання відповідних доказів позивачем та прийняття їх до розгляду.
17.08.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Подана заява обґрунтована тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/9741/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол" до Акціонерного товариства "Київгаз" про визнання недійсним рішення постійно діючої Комісії з розгляду актів про порушення, викладеного у протоколі від 25.02.2021, щодо задоволення у повному обсязі акту про порушення №496 від 22.01.2021. Тоді як, в межах даної справи, оскаржується вимога про самостійне припинення споживання природного газу №456/28 і повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 13.02.2023 року, що є наслідком прийняття рішення постійно діючою Комісією з розгляду актів про порушення у зв'язку з розглядом акту про порушення №496 від 22.01.2021, що свідчить про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення вищевказаної справи.
У судовому засіданні 17.08.2023 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову та відкладення підготовчого засідання у справі на 05.09.2023.
Так, згідно приписів частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю - вже новий позов. Такі вимоги можуть бути предметом лише іншого самостійного (окремого) позову, що подається в передбаченому Господарському процесуальному кодексі України порядку.
У свою чергу суд наголошує, що формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі, оскільки згідно статті 14 Господарського процесуального кодексу України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на те, що зміна позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зміну предмета позову від 10.07.2023 прийнята до розгляду.
23.08.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій наголошує на тому, що у вимозі від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу не зазначена конкретна підстава виникнення права припинення газопостачання та вказує, що відповідач не повідомляв його у встановленому законом порядку про наявність у нього заборгованості з несплати не облікованого об'єму природного газу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 зупинено провадження у справі №910/4422/23 до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/9741/23.
21.05.2024 року через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/4422/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 поновлено провадження по справі №910/4422/23 та призначено підготовче засідання у справі на 09.07.2024.
У судовому засіданні 09.07.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.
05.12.2024 року через систему Електронний суд від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній наголосив на праві господарського суду здійснювати захист порушених прав і законних інтересів позивача, виходячи з ефективності обраного ним способу захисту.
Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 21.01.2025.
У судовому засіданні 21.01.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 21.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
АТ «Київгаз» є оператором газорозподільних систем (Оператор ГРМ) та здійснює діяльність на відповідному ринку з надання послуг розподілу на підставі виданої ліцензії.
Взаємовідносини оператора ГРМ із суб'єктами ринку природного газу визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про критичну інфраструктуру», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс), договором розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКІ від 30.09.2015 №2498, Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженим наказом Міненергетики України від 15.05.2015 №285 (далі - ПБСГ), іншими законами та нормативно-правовими актами.
У відповідності до норм підпунктів 1, 4, 5, 8, 10, 11 пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу, основними функціями Оператора ГРМ є: забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДІ та ВБГ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів; забезпечення організації та реєстрації взаємовідносин (адміністрування) суб'єктів ринку природного газу, які підключені до/через ГРМ та співпрацюють з ним, при забезпеченні розподілу (передачі) природного газу ГРМ; виконання договірних зобов'язань при розподілі (споживанні, передачі) природного газу ГРМ; забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ; забезпечення балансування між об'ємами і обсягами передачі природного газу до ГРМ (від ГТС, ГДП, ВБГ, інших ГРМ) та об'ємами і обсягами передачі природного газу з ГРМ (споживачам, для транзиту в інші ГРМ); формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об'єктах суб'єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді.
У відповідності до положень п. 1 та п. 2 гл. 1 р. VI Кодексу, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
31.03.2016 року згідно поданої заяви-приєднання та підписаного акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між АТ «Київгаз» (далі - Оператор ГРМ) та ТОВ «СП «Хімопол» (далі - споживач) укладено договір розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) (далі - договір) по об'єкту газопостачання за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38 поверх 5, споживачу (позивач) присвоєний ЕІС-код 56XP0000GD74R00N. Комерційний вузол обліку газу обладнаний лічильником газу G6РЛ № 93892.
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 2.2 договору обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Згідно пункту 2.3 договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті: http:www.kyivgaz.ua, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
За умовами пункту 7.1 договору Оператор ГРМ зобов'язується, зокрема проводити на вимогу споживача перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем, при цьому Оператор ГРМ має право, зокрема перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об'єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем (пункт 7.2 договору).
Пунктом 7.3 договору передбачено, що споживач має право, зокрема ініціювати перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем. Споживач зобов'язується, зокрема не допускати несанкціонованого відбору природного газу (пункт 7.4 договору).
Відповідно до пункту 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з розподілу природного газу з « 01» квітня 2016 р. до встановлення регулятором тарифу, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживача у відповідності до п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань за цим договором.
25.10.2017 року позивачем подано заяву-приєднання із уточненими даними назви об'єкта газоспоживання, уточненням визначеної величини приєднаної потужності та проектною номінальною потужністю газового обладнання.
05.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.07.2020 № 83/1, в якій просив зняти пломбу з лічильника газу G6РЛ № 93892 у зв'язку із плановою повіркою лічильника газу.
За результатами перевірки 06.08.2020 комерційного ВОГ представниками відповідача розпломбовано лічильник газу G6РЛ № 93892 для проведення повірки.
Згідно акту № 5332/20 від 06.08.2020 перевірки вузла обліку представником Оператора ГРМ виконано припинення споживання газу шляхом опломбування вентиля вхідної засувки в закритому стані R28599826 та опломбування різьбового з'єднання ВОГ пломбою R28599825, вказаний акт підписано без зауважень.
Як зазначає відповідач, при підписанні вказаного акту № 5332/20 від 06.08.2020 представнику позивача вручено лист-попередження АТ «Київгаз» від 21.07.2020 № 2107/20 та роз'яснено, що без наявності на об'єкті, визначених в такому листі документів на дату перевірки не допускається відновлення газопостачання / розподіл природного газу / пуск газу.
За результатами обстеження вказаного вузла обліку газу та проведення чергової перевірки лічильника, на підставі листа позивача від 31.08.2020 вих № 128/1 про опломбування лічильника після перевірки, відповідачем складено акт № І-18-09/2 від 18.09.2020 обстеження та пломбування вузла обліку газу, в якому зазначено, що представниками АТ «Київгаз» перевірено герметичність з'єднання та працездатність ВОГ, а на підставі обстеження встановлено, що ЗВТ та елементи конструкції ВОГ відповідають проектній документації, настановам з експлуатації, Кодексу газорозподільних систем (Постанова № 2494 НКРЕ КП від 30.09.2015) і можуть використовуватися як комерційний вузол обліку природного газу з 13:00 18.09.2020, опломбовано фланці лічильника пломбою № R29966914 та опломбовано засувку перед лічильником пломбою № R29966914. Крім того, в акті № І-18-09/2 від 18.09.2020 зазначено, що для перевірки герметичності та працездатності лічильника газу знято пломбу № R28599826 з засувки перед лічильником. До 15.10.2020 року для пуску газу надати документи згідно листа - попередження. Газопостачання не відновлено.
Акт № І-18-09/2 від 18.09.2020 підписаний представниками позивача та відповідача без зауважень.
Позивач зазначає, що дії представників відповідача щодо не відновлення газопостачання та вимоги про надання додаткових документів є прямим порушенням вимог пункту 6 глави 4 та пункту 7 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ, оскільки на момент складання такого акту позивач мав укладений з відповідачем договір розподілу природного газу та був включений до Реєстру споживачів постачальника, а повірка ЗВТ (засіб вимірювальної техніки) та пломбування, вчинення Оператором ГРМ інших дій Кодексом ГРМ не передбачено. Також, позивач наголосив, що з аналізу змісту, викладеної в акті № І-18-09/2 від 18.09.2020 інформації, представниками відповідача не заборонялося відновлювати газопостачання.
Як зазначає позивач, отримавши від представників відповідача лист - попередження № 2107/20 від 21.07.2020, споживач передав Оператору ГРМ усі визначені документи, окрім тих, які раніше Оператором ГРМ не запитувались, у т.ч. декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, строк розгляду якої через введений на території України карантин призупинено.
15.10.2020 року ТОВ «СП «Хімопол» звернулося до АТ «Київгаз» з листом №166/1, у якому повідомив відповідача про відсутність в нього паспорта газового котла «Proterm50», встановленого за адресою Ярославів Вал, 38, літ. Б., 5 поверх і просив відповідача дозволу на експлуатацію котла в опалювальний сезон 2020-2021 без паспорта із зобов'язанням найближчим часом відновити відсутню документацію.
У подальшому, позивач звернувся до відповідача із листом від 13.11.2020 № 169/1, в якому повідомив про те, що з метою забезпечення користування системою газопостачання в справному стані, відповідно до Правил безпеки системи газопостачання, ТОВ «СП «Хімопол» укладено договір з ДП «Київський експертно-технічний центр Держпраці» щодо експертного обстеження водогрійного котла за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 38-Б., у зв'язку з цим просив дозволу відповідача на експлуатацію котла «Proterm50» в опалювальний сезон 2020-2021 без паспорта, оскільки офісне приміщення перебуває без опалення внаслідок чого працівники повинні працювати у непридатних умовах.
Втім, відповідачем залишено без відповіді та розгляду вказані вище листи, а враховуючи відсутність прямої заборони Оператора ГРМ, відсутність акту про відключення або припинення газопостачання, а також маючи прийнятий в експлуатацію ВОГ, позивачем прийнято рішення здійснити самостійне відновлення системи газопостачання.
22.01.2021, за результатами перевірки комерційного ВОГ, представниками Оператора ГРМ спільно із представником Споживача виявлено відновлення газопостачання, а також виявлено розбіжності між показами лічильника газу під час перевірки та показами лічильника під час прийняття ВОГ після повірки. Така розбіжність склала 2900 м3, про що складено акт № С41/21 перевірки вузла обліку газу від 22.01.2021 та акт про порушення № 496 від 22.01.2021, вентиль вхідної засувки до лічильника перепломбовано в закритому стані пломбою № R31214448, вказані акти були підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Акт про порушення № 496 від 22.01.2021 був розглянутий на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ - 25.02.2021, за результатами розгляду означений акт був задоволений повністю.
На підставі задоволеного акту про порушення № 496 споживачу - ТОВ «СП "Хімопол" було розраховано необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення), складені документи: акт-розрахунок №10/25-02/496, рахунок на оплату №10/25-02/496, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та доставлено контрагенту податкову накладну №3783 на суму 115161,34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 19193,56 грн.
У відповідності до приписів абзацу 1 пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу, рахунок на оплату №10/25-02/496 був направлений на адресу ТОВ «СП «Хімопол» рекомендованою кореспонденцією із супровідним листом від 09.04.2021 №1262/20, втім позивач рахунок не сплатив.
АТ «Київгаз» звернулось до ТОВ «СП «Хімопол» із вимогою від 17.02.2022 №481/09-3 про сплату заборгованості на суму 115161,33 грн, у якій пропонувало позивачу сплатити суму боргу у семиденний строк від дати отримання вимоги, однак позивач вказану вимогу залишив без відповіді і задоволення.
22.02.2023 року АТ «Київгаз» направило ТОВ «СП «Хімопол» вимогу від 13.02.2023 року про самостійне припинення споживання природного газу за вих.№456/28, у якій вимагало у строк до 07:00 год. « 21» березня 2023 року самостійно відключити від газових мереж газопостачання та підготувати до пломбування газоспоживаюче обладнання за адресою: вул. Ярославів Вал, буд. 38; найменування ГСО - ГСП КОТЕЛ "PROTERM" 50 KLO".
20.03.2023 року ТОВ «СП «Хімопол» сплатило на користь АТ «Київгаз» грошові кошти у сумі 115161,34 грн., у т.ч. ПДВ - 19193,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №445 від 20.03.2023, в призначенні платежу позивачем зазначено: «Компенсація вартості не облік.обєму пр.газу,зг.КГРС,зг-но рах.№10/25-02/496 від 08.04.2021р., Дог. 211355 від 31.03.206, в т.ч. ПДВ 20% 19193,56 грн.».
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що вимога відповідача про самостійне припинення споживання природного газу підлягає примусовому виконанню в силу положень глави 7 розділу VI Кодексу, а оскільки дії відповідача щодо складення акту про порушення № 496 від 22.01.2021 суперечать законодавству, то виставлену відповідачем вимогу слід визнати недійсною та скасувати, як таку, що суперечить законодавству, ущемляє права та законні інтереси позивача, як споживача.
Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову вказує на те, що на дату самостійного припинення споживання природного газу згідно спірної вимоги, за визначеною адресою у ТОВ «СП «Хімопол» була відсутня заборгованість перед АТ «Київгаз». Крім того, на переконання відповідача задоволення даного позову, у разі встановлення дійсного порушення прав позивача, не призведене до відновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки заявлена вимога не є належним способом захисту у даному випадку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс ГРС, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494.
Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: 1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; 2) відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у Споживача; 3) подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов?язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) несанкціонованого відбору природного газу; 5) визнання в установленому порядку аварійним стану газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
Отже, пунктом 9.1 договору та пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС визначено випадки при яких Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу.
Як встановлено судом, за результатами перевірки комерційного ВОГ 22.01.2021 представниками Оператора ГРМ спільно із представником споживача виявлено відновлення газопостачання, а також виявлено розбіжності між показами лічильника газу під час перевірки та показами лічильника під час прийняття ВОГ після повірки.
Розбіжність склала 2900 м3, про що складено акт № С41/21 перевірки вузла обліку газу від 22.01.2021 та акт про порушення № 496 від 22.01.2021, вентиль вхідної засувки до лічильника перепломбовано в закритому стані пломбою № R31214448, вказані акти були підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Акт про порушення № 496 від 22.01.2021 був розглянутий на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ - 25.02.2021, за результатами розгляду означений акт був задоволений повністю.
На підставі задоволеного акту про порушення № 496 споживачу - ТОВ «СП "Хімопол" було розраховано необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення), складені документи: акт-розрахунок №10/25-02/496, рахунок на оплату №10/25-02/496, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та доставлено контрагенту податкову накладну №3783 на суму 115161,34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 19193,56 грн.
На момент звернення до суду з даним позовом - 20.03.2023, рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладене у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі акту про порушення № 496 від 22.01.2021 у встановленому законом порядку не було скасовано.
Отже, позивач повинен був сплатити наявну заборгованість за необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення) у загальному розмірі 115161,34 грн у тому числі ПДВ.
Згідно пункту 2 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС споживач зобов'язаний допустити представників Оператора ГРМ на власні об'єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.
Судом встановлено, що 22.02.2023 року АТ «Київгаз» направило ТОВ «СП «Хімопол» вимогу від 13.02.2023 року про самостійне припинення споживання природного газу за вих.№456/28, у якій вимагало у строк до 07:00 год. « 21» березня 2023 року самостійно відключити від газових мереж газопостачання та підготувати до пломбування газоспоживаюче обладнання за адресою: вул. Ярославів Вал, буд. 38; найменування ГСО - ГСП КОТЕЛ "PROTERM" 50 KLO".
При цьому, зі змісту вимоги вбачається, що станом на 13.02.2023 у споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол» обліковується заборгованість перед АТ «Київгаз», що відповідно до глави 7 розділу VI Кодексу ГРС є підставою для Оператора ГРМ припинити (розподіл природного газу) на об'єкт споживача.
Аналізуючи положення глави 7 розділу VI Кодексу ГТС, суд зазначає, що припинення розподілу природного газу на об'єкт споживача є виключним заходом, який може бути застосований лише за наявності підстав, чітко визначених законодавством, вимога про припинення споживання природного газу не може бути довільною або такою, що базується на суб'єктивних міркуваннях Оператора ГРМ, адже відповідні дії мають ґрунтуватися виключно на положеннях глави 7 розділу VI Кодексу ГРС.
Таким чином, припинення газопостачання споживача можливе лише у випадках, наявності передбачених главою 7 розділу VI Кодексу ГРС підстав .
З аналізу наведеного вбачається, що відсутність визначених законом підстав для відключення споживача, або подальше зникнення такої підстави, унеможливлює реалізацію відповідної вимоги, оскільки така вимога не матиме юридичної сили.
З огляду на зазначене, суд констатує, що законодавство чітко регулює порядок і підстави припинення розподілу природного газу, а його застосування можливе лише за наявності визначених умов.
Отже, вимога про припинення споживання природного газу є правовим наслідком настання певних передбачених законом обставин, у даному випадку, за наявності у споживача заборгованості.
Водночас, якщо після виставлення такої вимоги підстава для її видачі відпала, зокрема у зв'язку з повним погашенням заборгованості, то відповідна вимога втрачає свою чинність. За інакших умов, продовження дії такої вимоги без фактичних підстав може бути розцінене як порушення прав споживача та невідповідність дій Оператора ГРМ положенням чинного законодавства.
З наведеного слідує, що вимога про припинення споживання природного газу не може мати самостійного характеру, відірваного від обставин, що слугували підставою для її виставлення, а тому у разі усунення таких обставин, зокрема шляхом сплати боргу, підґрунтя для подальшої реалізації вимоги зникає, а отже вона не може бути виконана.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість була сплачена позивачем 20.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №445 від 20.03.2023 на суму 115161,34 грн, отже у момент сплати боргу вимога від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу №456/28 від 22.02.2023 фактично втратила чинність, тобто є такою, що не породжує для позивача будь-яких обов'язків щодо її виконання, а відповідно і правових наслідків за її не виконання.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди, при здійсненні судочинства, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, це запобігання тому, що б відбулося.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Необхідно враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як визначено статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
Заявляючи позовні вимоги в межах даної справи, позивач вважає, що за умови визнання недійсним повністю та скасування акту суб'єкта господарювання - Акціонерного товариства «Київгаз», оформленого вимогою від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу, яка пред'явлена для виконання Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол», як такий, що суперечить законодавству, ущемляє права та законні інтереси споживача, у ТОВ «Спільне підприємство «Хімопол» зникне обов'язок здійснювати дії щодо самостійного припинення споживання природного газу, як і відповідач у подальшому позбавиться відповідного права на обмеження позивача у споживанні природного газу.
Процедура припинення (обмеження) газопостачання являє собою дію, що складається із сукупності заходів, першим з яких є направлення відповідного повідомлення про припинення газопостачання споживачу.
Підпунктом 2 пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГТС встановлено, що при отриманні від оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.
Наступним етапом у разі відмови споживача самостійно припинити газопостачання є примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від'єднання газопроводу, про що посадовою особою уповноваженого підприємства складається акт за встановленою Міненерговугіллям формою.
При цьому, як на першому етапі так і на другу обов'язковою передумовою вчинення дій по обмеженню та припиненню споживання (відбору) природного газу є наявність відповідної підстави визначеної у пункті 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГТС
У даному випадку, спірна вимога направлена позивачу на підставі пункту 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГТС, у зв'язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.
Так, оператор ГРМ спільно із представником споживача виявлено відновлення газопостачання, а також виявлено розбіжності між показами лічильника газу під час перевірки та показами лічильника під час прийняття ВОГ після повірки, про що складено, зокрема, акт про порушення № 496 від 22.01.2021.
Відповідно до пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГТС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Акт про порушення № 496 від 22.01.2021 був розглянутий на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ - 25.02.2021, за результатами розгляду означений акт був задоволений повністю.
На підставі задоволеного акту про порушення № 496 споживачу - ТОВ «СП "Хімопол" було розраховано необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення), складені документи: акт-розрахунок №10/25-02/496, рахунок на оплату №10/25-02/496, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та доставлено контрагенту податкову накладну №3783 на суму 115161,34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 19193,56 грн.
Отже, облік несплаченої позивачем суми боргу за послуги згідно з умовами договору розподілу природного газу, був утворений на підставі рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладеного у протоколі від 25.02.2021, щодо задоволення у повному обсязі акту про порушення № 496 від 22.01.2021.
Відтак, ефективним у цьому випадку способом захисту права, яке позивач як споживач вважає порушеним, необхідно вважати вимогу про скасування рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладеного у протоколі від 25.02.2021, щодо задоволення у повному обсязі акту про порушення № 496 від 22.01.2021, оскільки таке рішення комісії, оформлене відповідним протоколом з розгляду акта про порушення, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з Оператором ГРМ, встановлює обсяг і вартість необлікованого (донарахованого) природного газу, що позивач й зробив, звернувшись до Господарського суду м. Києва з відповідним позовом у справі № 910/9741/23.
При цьому, як вже зазначалось судом, відсутність визначених законом підстав для відключення споживача, або подальше зникнення такої підстави, унеможливлює реалізацію спірної вимоги, оскільки така вимога втрачає свою юридичної сили.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що задоволення даного позову не є можливим, з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту.
Тоді як, невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували його позовні вимоги.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол» до Акціонерного товариства «Київгаз» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2025.
СуддяТ.В. Васильченко