ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/157/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича
про стягнення коштів в сумі 77 170 грн 72 коп.
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича про стягнення коштів за платіжним дорученням №1611 від 14.12.2021 у сумі 77 170 грн 72 коп., з яких: 70000 грн 00 коп. - основний борг; 6085 грн 60 коп. - інфляційне збільшення; 1085 грн 12 коп. - 3% річних.
Вирішення судом процесуальних питань.
24.02.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 24.02.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, яка долучена до матеріалів справи.
Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається із ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані відсутністю договірних відносин між сторонами та підстав для отримання коштів, як наслідок обов"язком відповідача повернути отримані кошти. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями ст. ст.1212 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Як вбачається з матеріалів справи 14.12.2021 ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" перерахувало на рахунок Фізичної особи підприємця Шатрова Олександра Олександровича кошти в сумі 70 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1611, копія якого долучена до матеріалів справи. В призначені платежу зазначено: "Оплата за виконані будівельні роботи згідно рахунку №10/12 від 10.12.2021".
Як стверджує позивач, між ним та відповідачем велися переговори щодо виконання будівельно - монтажних робіт на об'єкті "Будівництво міні-котельні для ДНЗ 26", однак договору підряду сторони не уклали, жодних робіт ФОП Шатров О.О. не виконав, кошти не повернув.
01.08.2024 та 22.08.2024 ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" направляло на адресу відповідача претензії № 01/08/2024 та № 22/08/2024 з вимогою повернути кошти, докази чого приєднані до матеріалів справи. Однак вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частин першої, другої ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч.1, 2, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це звернув увагу Верховний Суд (Касаційний господарський суд) в постанові від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Частиною першою ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України, частини першої ст. 177 ЦК України, частини першої ст. 202 ЦК України, частини першої ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновки суду.
Суд враховуючи, відсутність в матеріалах справи доказів існування між сторонами договірних зобов'язань, дійшов висновку, що кошти в сумі 70 000 грн 00 коп. отримані відповідачем від ТОВ "Сервіскотломонтаж-Львів" за відсутності правової підстави, та можуть бути витребувані згідно з положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно. Відтак вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем суми інфляційних втрат за період серпень 2024 року - січень 2025 року та 3% річних за період 09.08.2024 -13.02.2025 , і задовольняє їх згідно розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 70 000 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 6 085 грн 60 коп. інфляційних втрат та 1 085 грн 12 коп. 3% річних.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією ID: 0792-3361-0252-6519 від 14.02.2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп. суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" до Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича про стягнення коштів в сумі 77 170 грн 72 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів", вул. Природна, буд. 5 Б, кв. 20, м. Львів, 79044 (код 37801512) кошти в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп., 6 085 (шість тисяч вісімдесят п"ять) грн 60 коп. інфляційних втрат та 1 085 ( одну тисячу вісмдесят п"ять) грн 12 коп. 3% річних, а також 3 028 ( три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.05.2025
Суддя Т. В. Максимів