ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.04.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/935/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Компанії "Аксан Алюмініум ЛТД" (Company "AKSAN ALUMINIUM LTD")
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Боднарчук Олександри Володимирівни
про стягнення заборгованості в сумі 10 419,18 Євро
за участі:
від позивача: Студзінський Максим Анатолійович,
від відповідача: Боднарчук Андрій Михайлович
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Компанія "Аксан Алюмініум ЛТД" з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Боднарчук Олександри Володимирівни про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 10 419,18 Євро, що за офіційним курсом НБУ на день подачі позову еквівалентно 476 309 грн 69 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
11.10.2024 суд постановив позовну заяву від 03.10.2024 вх.№8662/24 залишити без руху; позивачу у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду опис вкладення до цінного листа, який підтверджує направлення відповідачу на його юридичну адресу копії позовної заяви і доданих до неї документів; належним чином завірену копію Контракту на поставку пиломатеріалів №04/03 від 03.03.2021; належним чином завірені копії Інвойсів №14/04 від 19.04.2021, №02/05 від 28.05.2021, №01-1/05 від 11.10.2021; докази, що підтверджують оплату замовленого товару.
На виконання вимог ухвали суду від 11.10.2024 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 28.10.2024 вх.№16741/24), до якої приєднав зазначені в ухвалі суду документи.
06.11.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 02.12.2024, яке суд постановив відкласти на 30.12.2024.
30.12.2024 суд постановив продовжити підготовче провадження та відкласти підготовче засідання на 21.01.2025.
16.01.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву вх.№760/25.
21.01.2025 суд постановив підготовче провадження закрити; розгляд справи по суті призначити на 17.02.2025, в якому оголосив перерву до 05.03.025.
05.03.2025 відповідач подав клопотання про долучення доказів вх.№3607/25; клопотання про витребування доказів вх.№1862/25 та додаткові пояснення у справі вх.№3583/25.
В судовому засіданні 05.03.2025 суд оголосив перерву до 01.04.2025, в якому оголосив перерву до 15.04.2025.
15.04.2025 суд завершив розгляд справи; перейшов до стадії ухвалення рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Контракту №04/03 від 03.03.2021 не виконав зобов"язання щодо поставки товару, внаслідок чого позивач має право вимагати повернення попередньої оплати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 530, 610, 612, 629, 662, 664, 665 ЦК України.
В судових засіданнях представник позивача заперечив укладення сторонами Специфікації №3, відповідно до якої сторони змінили ціну товару. Просив суд позов задовольнити повністю.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та вказав, що позовні вимоги визнає частково в сумі 6 573 Євро 22 центи, що еквівалентно 200 375 грн 41 коп. згідно з офіційним курсом НБУ Євро до гривні на день поставки 20.10.2021 - 30,4836 грн. Зазначив, що 20.10.2021 поставив позивачу товар на суму 12 426 Євро 76 центів, а не на - 8 580 Євро 08 центів, як стверджує позивач. Ствердив, що звертаючись з позовом позивач не врахував Специфікацію №3 до Контракту №04/03 від 03 березня 2021 року, відповідно до якої сторони погодили кількість товару - 43,00 метрів кубічних та ціну товару -290 Євро за кубічний метр. Просив суд позов задовольнити частково.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
Предметом позову є повернення попередньої оплати.
Підставою позову є порушення умов договору щодо поставки товару на отриману суму попередньої оплати.
Обставини, що необхідно встановити: факт поставки товару відповідачем та прийняття його позивачем, а також ціну та кількість поставленого товару.
03.03.2021 Company "AKSAN ALUMINIUM LTD" ( Компанія "Аксан Алюмініум ЛТД" (Покупець) та Фізична особа-підприємець Бондарчук Олександра Володимирівна (Продавець) уклали Контракт № 04/03 на поставку пиломатеріалів (далі - Контракт).
Відповідно до п. 1.1. Контракту, Продавець зобов'язується продати Покупцеві пиломатеріали, далі зазначені в Контракті як Товар, асортимент, ціна та найменування якого встановлені в Специфікаціях, що є Додатками до Контракту на умовах, встановлених Контрактом та специфікаціями до нього, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар.
Згідно з п. 2.1. Контракту, найменування Товару, кількість, технічні характеристики, асортимент, ціна, строки доставки, умови оплати, а також найменування порту, терміналу або пункту призначення, країна та адреса Вантажоодержувача зазначаються у Специфікаціях.
Відповідно до п. 2.2. Контракту, під партією Товару, за цим Контрактом, розуміється кількість Товару, незалежно від його асортименту, зазначена в одній специфікації.
Згідно з п. 2.3. Контракту, кількість, асортимент, ціна та строки поставки кожної партії Товару, що постачається за Контрактом, визначаються Сторонами шляхом подання Продавцю письмового замовлення, надісланого поштою, електронною поштою або іншими засобами зв'язку, та оформленого як Додаток до Контракту (далі - Замовлення).
Відповідно до статті 3.1. Контракту, ціни на Товар узгоджуються Сторонами для кожної поставки окремо і вказуються в специфікаціях і рахунку-фактурі (інвойсі).
Валютою платежу є - долар США, Євро. Сторони можуть змінювати валюту платежу за домовленістю (стаття 3.2. Контракту).
Орієнтовна сума контракту становить 100 000 Євро (сто тисяч Євро) (стаття 3.3. Контракту).
Оплата за товар , що постачається за цим Контрактом, здлійснюється Покупцем за партіями Товару, що фактично відвантажуються, згідно зі Специфікацією, в порядку, зазначеному у відповідних Специфікаціях (стаття 4.1. Контракту).
Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця тільки після оплати Покупцем 100% вартості Товару згідно з комерційним рахунком Продавця і відвантажувальними документами на дату постачання (стаття 4.4. Контракту).
Товар постачається на умовах EXW/FCA відповідно до редакції Інкотермс-2010 (стаття 7.1. Контракту).
Постачання Товару здійснюється окремими партіями, згідно із Специфікаціями та інвойсами (рахунки-фактури), які є невід"ємною частиною цього Контракту (стаття 7.2. Контракту).
Покупець та Продавець погоджують строки та обсяг постачання кожної партії Товару до початку його здійснення. Партією Товару вважатиметься одна одиниця об"єму завантаження морського контейнера або автомобільного транспортного засобу ( стаття 7.6. Контракту).
Відповідно до статті 7.7 Контракту, датою відвантаження партії Товару вважається дата, зазначена на штампі "випуск дозволено" у вантажній митній декларації (ВМД). Продавець інформує Покупця про дату постачання "окремої партії" Товару протягом одного дня з дати постачання шляхом направлення факсимільних або електронних копій таких документів: рахунок -фактура (інвойс) - оригінал; пакувальний лист -оригінал; фітосанітарний сертифікат країни відправника -1 (один) дублікат; вантажна митна декларація (ВМД) -1 (одна) оригінальна копія; специфікація відвантажувальна - 1 (одна) оригінальна копія. Усі документи мають попередньо бути погоджені з Покупцем до відправлення Товару.
Згідно з статтею 8 Контракту Товар, що поставляється за цим Контрактом, вважається прийнятим за якістю згідно із Специфікацією, за кількістю - згідно з Пакувальним листом.
Представник Покупця має право перевіряти Товар щодо його відповідності вимогам Специфікації під час підготовки Товару на складі, виробництва або/та під час відвантаження в місці завантаження у вантажівку або морський контейнер та в разі виявлення неякісного Товару вимагати від Продавця його заміни. Також за фактами , коли представником Покупця буде виявлена будь-яка нестача або невідповідність якості Товару, Покупець разом з Продавцем складає відповідний Акт, який є підставою зменшення оплати на суму відповідної нестачі або виявленого некондиційного Товару.
Рекламації щодо неналежної якості Товару повинні бути вручені Продавцю одразу після приймання Товару в "кінцевому морському порту" або в письмовій формі не пізніше 5 (п"яти) календарних днів від дати постачання. Рекламація надсилається Продавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур"єром, з одночасним направленням рекламації Продавцю електронною поштою (стаття 10.1. Контракту).
В статті 15.5 Контракту сторони погодили, що листування, яке здійснюється факсом або електронною поштою має юридичну силу.
Цей Контракт набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2021 (стаття 15.7 Контракту).
Як ствердив позивач та не заперечив відповідач, на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 37 889 Євро 52 центи, що підтверджується відповідними платіжними документами, а саме: 09.03.2021 - 2 700 Євро; 19.04.2021 - 8 254 Євро 52 центи; 25.05.2021 - 7 000 Євро; 01.06.2021 - 7 935 Євро; 07.06.2021 - 12 000 Євро.
В позовній заяві позивач вказав, що відповідач в порушення умов договору поставив йому частину оплаченого товару на суму 27 470 Євро 34 центи, що підтверджується Актом взаємної звірки коштів від 28.11.2022, який підписаний представником відповідача. Як вбачається із зазначеного Акта взаємної звірки коштів відповідач на підставі інвойса №14/04 від 19.04.2021 поставив позивачу товар в кількості 48,556 м3 за ціною 170 Євро за 1м3, на загальну суму 8 254 Євро 52 центи; на підставі інвойса №02/05 від 28.05.2021 поставив товар в кількості 45,036 м3 за ціною 200 Євро за 1м3, на загальну суму 10 635 Євро 02 центи; на підставі інвойса №01-1/05 від 11.10.2021 поставив товар в кількості 42,904 м3 за ціною 200 Євро за 1м3, на загальну суму 8 580 Євро 80 центи.
Крім того, позивач до матеріалів справи долучив Специфікацію №1, відповідно до якої, як стверджує останній , сторони погодили кількість, ціну, технічні характеристики та умови постачання товару.
Відповідно до поданої Специфікації сторони погодили кількість товару - 99,31 м3 , ціна - 170 Євро, характеристика товару - дошка виготовлена зі свіжоспиляного лісоматеріалу, виконана на дисковому багатопильному верстаті, торцювання дискове, 8 448 дощок (товщина 19 мм , ширина 97 мм, довжина 2980 мм); 4 576 дощок (товщина 40 мм, ширина 97 мм, довжина 2980 мм).
Інших доказів, які підтверджують факт поставки товару, зміни ціни товару та його кількість позивач до матеріалів справи не долучив. Однак погоджується з тим, що відповідач на підставі інвойса №02/05 від 28.05.2021 поставив йому товар в кількості 45,036 м3 за ціною 200 Євро за 1м3 та стверджує, що станом на 03.10.2024 відповідач не поставив товар на всю суму; попередню оплату в сумі 10 419 Євро 18 центів не повернув.
У зв"язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Водночас відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 6 573 Євро 22 центи та зазначив, що 20.10.2021 поставив позивачу товар в кількості 42,904 м3 за ціною 290 Євро за 1м3, на загальну суму 12 426 Євро 76 центів, а не на - 8 580 Євро 08 центів, як стверджує позивач.
В підтвердження чого подав:
- Специфікацію №3 до Контракту №04/03 від 03 березня 2021 року, відповідно до якої сторони погодили кількість товару - 43,00 метрів кубічних та ціну товару - 290 Євро за кубічний метр, характеристика товару - пилопродукція з хвойних порід деревини, сорт 1-3, у вигляді профільованого, струганого погонажу з нанесеними повздовжніми пазами по всій довжині (для облицювання будинків) (товщина 21-42 мм , ширина 50-125 мм, довжина 2980 мм);
- Інвойс № 01/05 від 11.10.2021 на суму 12 426 Євро 76 центів;
- митну декларацію від 20.10.2021;
- СМR від 19.10.2021;
- фітосанітарний сертифікат № 13/09-6010/АЕ-283409 від 19.10.2021;
- експертний висновок ТПП №В-586 від 04.10.2021;
- експертний висновок ТПП №В-586 від 04.10.2021;
- довідку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №5975/09-19-24-07 від 24.05.2023.
Оцінивши подані сторонами та зібрані судом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на підтвердження факту поставки товару, крім акта взаємної звірки коштів від 28.11.2022, як позивач так і відповідач подали копії рахунків - фактур (інвойси): позивач №01-1/05 від 11.10.2021 на суму 8580,80 Євро; відповідач № 01/05 від 11.10.2021 на суму 12 426,Ю76 Євро.
З поданих рахунків - фактур вбачається, що сторони підписали їх в один день та погодили різну ціну на замовлений товар. Встановити котрий з рахунків є остаточним та може підтвердити факт узгодження саме такої ціни, суду не видається за можливе, оскільки в укладеному сторонами контракті, останні погодили, що документи під час виконання контракту можуть надсилатись електронною поштою, а тому оригіналів чи нотаріально засвідчених копій з таких оригіналів, зазначених рахунків - фактур не подала жодна із сторін.
Саме лише твердження позивача про узгодження сторонами ціни, яка зазначена в інвойсі, який подав він та відсутність у нього Специфікації № 3, суд оцінює критично, оскільки в матеріалах справи відсутня також Специфікація, яка б містила інформацію про узгодження сторонами ціни товару в сумі 200 Євро, який поставлений відповідачем та прийнятий позивачем згідно з інвойсом №02/05 від 28.05.2021.
Водночас як вбачається із приєднаних до матеріалів справи інших первинних бухгалтерських документів, а саме СМR від 19.10.2021 та митної декларації від 20.10.2021, остання партія замовленого товару поставлена позивачу на суму 12 426, 76 Євро.
Жодних заперечень та документальних доказів щодо невідповідності документів та інформації, зазначених в СМR від 19.10.2021 і митній декларації від 20.10.2021, документам, які сторони погоджували при відправленні товару чи їх неотримання, позивач не надав. Також відсутні заперечення та докази, які б підтвердили незгоду позивача з кількістю, якістю та ціною товару під час його прийняття та протягом погодженого сторонами строку або спростували отримання позивачем товару та всіх супроводжуючих документів. Відсутність таких доказів, на думку суду, викликає сумнів щодо неузгодження позивачем ціни товару та його поставки згідно з інвойсом №01/05 від 11.10.2021 на суму 12426,76 Євро.
Відтак більш вірогідним є те, що позивач узгодив ціну товару з відповідачем та отримав його без жодних зауважень на суму 12426,76 Євро.
Щодо твердження відповідача про еквівалент суми заборгованості, згідно з офіційним курсом НБУ Євро до гривні на день поставки 20.10.2021 - 30,4836 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Спеціального порядку визначення суми, яку треба сплатити у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.
У цій справі спір виник саме у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов'язання, в зв'язку з чим спір належить вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Велика Палата Верховного Суду, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Посилання відповідача на те, що сума, яку потрібно сплатити у гривнях, визначається на день поставки товару, не ґрунтується на нормах матеріального права.
У постанові від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14 Велика Палата Верховного Суду висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які належать до стягнення з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що належить до сплати у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
При вирішенні цього спору суд керується ч. 1 ст. 67 ГК України, згідно з якою відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до наведеного, договір укладений між позивачем і відповідачем, є договором купівлі-продажу.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк (ч. 2 ст. 693 ЦК України ).
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Висновки суду.
Факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо часткової поставки товару та неповернення попередньої оплати підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 6 573 Євро 22 центи, обґрунтована та належить до задоволення.
Щодо вимог позивача про стягнення попередньої оплати в сумі 3 845 Євро 96 центів, суд констатує, що з огляду на сукупність обставин і доказів, які з'ясовані та досліджені під час розгляду цієї справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підтверджені належними документальними доказами.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 6 573 Євро 22 центи попередньої оплати.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 7 144 грн 65 коп., що підтверджується квитанціями №8196-9155-8883-8584 від 10 вересня 2024 року та №5280-3031-7637-2937 від 03 жовтня 2024 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 4 507 грн 39 коп. (6 573 Євро 22 центи (сума задоволених позовних вимог) х 45,7147 (курс валюти станом на день подання позову) х 1,5 %), належить покласти на відповідача. Судовий збір в сумі 2 637 грн 26 коп. на позивача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Компанії "Аксан Алюмініум ЛТД" (Company "AKSAN ALUMINIUM LTD" ) до Фізичної особи-підприємця Боднарчук Олександри Володимирівни про стягнення заборгованості в сумі 10 419,18 Євро задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Боднарчук Олександри Володимирівни, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Company "AKSAN ALUMINIUM LTD" (Компанія "Аксан Алюмініум ЛТД"), (зареєстрована за законодавством Держави Ізраіль, 4 Zalman Shazar, Netanya, Israel, 4249303) 6 573 (шість тисяч п"ятсот сімдесят три) Євро 22 центи попередньої оплати за непоставлений товар, а також 4 507 (чотири тисячі п"ятсот сім) грн 39 коп. судового збору.
В частині позовних вимог про стягнення 3 845 (три тисячі вісімсот сорок п"ять ) Євро 96 центів відмовити.
Судовий збір в сумі 2 637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн 26 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 05.05.2025
Суддя Т. В. Максимів