61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
05.05.2025 №905/439/25 Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 41990,10 грн
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , м.Маріуполь про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №3062003841-КД-1 від 19.08.2021, по відсотках за користування кредитом у розмірі 41990,10 грн.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п.1 ст.6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява №12964/87).
Відповідно до п.п.33, 34 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», заява №24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб'єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.
Процесуальні правовідносини персоніфікують учасників господарського судочинства, визначають їхні права і обов'язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.
Отже, провадження у господарському процесі - це модель розгляду господарської справи, що уособлює предметну характеристику господарського судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відображаються у процесуальних актах - певного роду документах.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.
Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.
Чинне процесуальне законодавство України не дозволяє подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є постановлене судове рішення, адже це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили. Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав свідчитиме про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням п.1 ст.6 Конвенції.
З позовних матеріалів вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 27.12.2024 у справі №905/1340/24 позивачу було відмовлено у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 41990,10 грн, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи визначених умовами договору та чинного законодавства доказів існування правових підстав для встановлення і застосування збільшеної (порівняно із базовим рівнем) процентної ставки, що унеможливлює доведеність існування у позивача захищуваного суб'єктивного права вимагати виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати процентів за підвищено ставкою, а отже - зумовлює недоведеність порушення такого права відповідачем - як обов'язкових умов для задоволення позову. Звертаючись до суду з позовом по справі №905/439/25, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість за період який розглядався у справі №905/1340/24 в сумі 41990,10 грн, при цьому надаючи докази існування правових підстав для встановлення і застосування збільшеної (порівняно із базовим рівнем) процентної ставки у вигляді повідомлення відповідача про зміну базової процентної ставки.
З наведеного вбачається, що у справах №905/1340/24 та №905/439/25 однаковими є сторони спору, співпадають підстави позовів та предмет позову.
Суд зазначає, що подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі №905/1304/24, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Розгляд позову у частині зазначених вимог буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішення суду.
У новому позові про стягнення заборгованості за відсотками позивач послався лише на нові докази, що не може бути підставою для повторного звернення до суду, оскільки за суттю це не змінює предмет та/або підстави пред'явленого позову.
Таким чином, подання додаткових доказів не є зміною підстав чи предмета позову, а є підставою для оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 27.12.2024 у справі №905/1304/24 чи його перегляду за нововиявленими або виключними обставинами (за умови дотримання вимог норм процесуального права).
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, які викладені у постанові від 28.06.2023 по справі №705/2978/22.
З огляду на наведене, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, у відкритті провадження по справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 41990,10 грн, слід відмовити.
Оскільки позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» надійшла через систему «Електронний суд», припис ч.4 ст.175 Господарського процесуального кодексу України щодо її фізичного повернення заявнику не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Кущ Ольги Володимирівни про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №3062003841-КД-1 від 19.08.2021, по відсотках за користування кредитом у розмірі 41990,10 грн.
Повний текст ухвали складено 05.05.2025.
Ухвала набирає законної сили 05.05.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.
Суддя Ю.О.Паляниця