вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
06.05.2025м. ДніпроСправа № 904/2180/25
За заявою Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, 49006, м.Дніпро, вул.Робоча 24а, код ЄДРПОУ/Умовний код 0290993821 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, пр-т.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Д", 49128, м. Дніпро, вул.Максима Дія, буд.8, кв.112, код ЄДРПОУ 42909740
про забезпечення позову до пред'явлення позову
Суддя Панна С.П.
Без участі представників сторін
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову (до його подання), в якій просить:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КПД-Д» (код ЄДРПОУ 42909740) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будьякі дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. А-4, загальною площею 434,6 кв. м., яка розташована у м. Дніпро, вулиця Тісна, будинок 12А (реєстраційний номер 1757551812101).
Вивчивши матеріали заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення заяви Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову на підставі наступного.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення (аналогічний висновок міститься у п. 3.5 постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).
Статтею 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам (подібний висновок міститься у п. 3.17 постанови Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/19506/20).
Отже, забезпечення позову є вжиттям заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову мотивована наступним.
Прокурор зазначає, що Західною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Тісна, 12А без будь-яких на те правових підстав.
Земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Тісна, 12А у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась. Більш того, відсутні розпорядчі документи, про присвоєння відповідної адреси об'єкту нерухомості -нежитловій будівлі А-4, площею 434,6 кв. м., що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: м. Дніпро, вулиця Тісна, 12А, збудовано нерухоме майно -нежитлову будівлю, загальною площею 434,6 кв. м.
Під час вивчення законності набуття речових прав на об'єкт нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства окружною прокуратурою з'ясовано, що 31.01.2019 державним реєстратором комунального підприємства «Криничанське бюро технічної інвентаризації» Профатіловою М.С. зареєстровано право власності Жури Євгена Віталійовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 4-поверхову нежитлову будівлю загальною площею 434,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Тісна, 12А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1757551812101). Право власності зареєстроване на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДП 14211012524 від 04.07.2011, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області.
В подальшому, право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю загальною площею 434,6 кв.м., за адресою: м. Дніпро, вул. Тісна, 12А, перейшло до Товариство з обмеженою відповідальністю «КПД-Д» (код ЄДРПОУ 42909740), на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «КПД-Д», акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу серія та номер: б/н, від 17.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В.
Разом з тим, відомості щодо укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Тісна, 12А у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Відповідно до інформації КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради встановлено, що технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тісна буд. 12А, КП «ДМБТІ» ДМР не проводилась.
Згідно з інформацією Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради встановлено, що за даними інформаційної бази містобудівного кадастру та Адресного плану міста, містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва, будівельні паспорти забудови земельної ділянки та паспорти прив'язки тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, вул. Тісна, 12А, управлінням не надавались.
Інформація стосовно розпорядчих документів, на підставі яких присвоєно або змінено адресу - вул. Тісна, 12А, у розпорядженні управління відсутня.
Таким чином, адреса - м. Дніпро, вул. Тісна, 12А, нежитловій будівлі, площею 434,6 кв.м., не надавалась.
Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відсутні відомості щодо видачі/реєстрації документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: м. Дніпро, вул. Тісна, 12А, також відсутні відомості щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДП 14211012524 від 04.07.2011. Дозвільні документи від Жури Є.В. Управлінням не реєструвались.
Підтвердженням того, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації ДП 14211012524 від 04.07.2011, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області не реєструвалась є те, що згідно даних Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за параметрами пошуку «Дніпропетровська область, м. Дніпро, вулиця Тісна, 12А», «ДП 14211012524», відомостей щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не виявлено.
Відповідно до інформації Дніпровської міської ради встановлено, що станом на 07.06.2024 за результатами пошуку земельної ділянки за адресою: «вул. Тісна, 12А» в інформаційній підсистемі «Фіскальний кадастр» Муніципальної земельної інформаційної системи м. Дніпропетровська не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами. Звернення фізичних або юридичних осіб про надання у власність/ користування вказаної земельної ділянки не надходили.
Таким чином, прокурор стверджує, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у власність або користування ОСОБА_1 та Товариству з обмеженою відповідальністю «КПД-Д» (код ЄДРПОУ 42909740) не передавалась.
З метою встановлення факту використання земельної ділянки державними інспекторами інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради (далі - Інспекція) здійснено виїзд на місцевість та складено акт обстеження, відповідно до якого на земельній ділянці розташована капітальна нежитлова чотириповерхова будівля. Зі сторони вулиці Тісної в будівлі розташовані 2 входи через металеві ворота та хвіртку з профнастилу. З однієї сторони капітальна нежитлова будівля огороджена парканом з профнастилу, а з другої сторони - бетонними плитами На час обстеження на території земельної ділянки господарська діяльність не здійснювалась.
Таким чином, ОСОБА_1 , уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, самочинно збудував вказаний об'єкт та набув право власності на нього, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ДП 14211012524 від 04.07.2011, яка уповноваженим органом не реєструвалась та не видавалась, та у подальшому здійснив відчуження вказаного майна на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «КПД-Д» серія та номер: б/н, від 17.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В.
На думку прокурора, відповідачем незаконно використовується земельна ділянка, майно експлуатується з порушенням вимог містобудівного законодавства, що є підставою для скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки у судовому порядку.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статтею 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишилось невиконаним стосовно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатись як невід'ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 63 рішення від 23.07.1999 у справі Іммобільяре Саффі проти Італії.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень да суду.
З приводу вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції також викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 902/1264/20 від 13.08.2021, № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.
В даному випадку існує можливість перереєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, що може покласти на прокурора або позивача тягар подальшого поновлення своїх порушених прав від осіб, які не залучені до участі у цій судовій справі, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Заборона вчиняти дії відносно здійснення реєстраційних дій на час вирішення справи забезпечить можливість поновлення прав Дніпровської міської ради до набрання законної сили судовим рішенням.
Тому, на основі наведеного, існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, не забезпечення позову може призвести до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду. Без вжиття заходів забезпечення заявленого позову захист прав та інтересів буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи можливість перереєстрації права власності на нерухоме майно, у випадку незастосування заходів забезпечення позову існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Суд вважає, що обрані прокурором заходи забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “КПД-Д» (код ЄДРПОУ 42909740) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. А-4, загальною площею 434,6 кв. м., яка розташована у м. Дніпро, вулиця Тісна, будинок 12А (реєстраційний номер 1757551812101) є співмірними із предметом спору.
При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо цього майна, жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідача, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останнього його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
З урахуванням того, ТОВ «КПД-Д», маючи зареєстроване право власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю не обмежено в розпорядженні таким майном, відсутність заборони реєстраційних дій щодо майна, розташованого за адресою: вулиця Тісна, 12А, в м. Дніпрі, реєстрація права власності на яке оскаржується прокурором, може призвести до відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора, що в свою чергу свідчить про наявність підстав, визначених ст.ст. 136, 137 ГПК України для забезпечення позову прокурора.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Положеннями частини тринадцятої статті 145 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором заходи забезпечення позову обґрунтованими та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КПД-Д» (49128, м. Дніпро, вул.Максима Дія, буд.8, кв.112, код ЄДРПОУ 42909740) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будьякі дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. А-4, загальною площею 434,6 кв. м., яка розташована у м. Дніпро, вулиця Тісна, будинок 12А (реєстраційний номер 1757551812101).
Стягувач: Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, 49006, м.Дніпро, вул.Робоча 24а, код ЄДРПОУ/Умовний код 0290993821 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, 49000, м.Дніпро, пр-т.Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "КПД-Д", 49128, м. Дніпро, вул.Максима Дія, буд.8, кв.112, код ЄДРПОУ 42909740
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 06.05.2025.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 06.05.2028.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред'явлення до примусового виконання.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.П. Панна