вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.05.2025м. ДніпроСправа № 904/9718/13
Суддя Назаренко Н.Г. , розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі
За позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 277 801,94 грн. за договором оренди земельної ділянки
Без участі представників сторін
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 в сумі 261 238,10 грн. - основного боргу та 16 563,84 грн. - пені.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки у сумі 261 238,10грн., пеню у розмірі 16 563,84грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 556,04грн.
24.02.2014 на виконання даного рішення судом видано накази.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.
Ухвалою суду від 19.04.2016 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 відмовлено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 залишено без змін, у зв'язку з тим, що посилання заявника в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України не є нововиявленими обставинами.
29.07.2016 від відповідача надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. за нововиявленими обставинами, в якій він просив:
- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами та скасувати його;
- прийняти нове рішення у справі №904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 заяву Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. у справі №904/9718/13 скасовано. Прийнято нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено та стягнуто з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича судовий збір у розмірі 6 111,64грн.
12.04.2018 на виконання зазначеного рішення видано наказ.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у справі № 904/9718/13 скасовано. В задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 залишено без змін та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 9 167,50 грн.
01.10.2018 на виконання зазначеної постанови видано наказ.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.
07.05.2019 на адресу суду надійшла заява Криворізької міської ради про видачу дублікатів наказів від 24.02.2014.
Ухвалою суду від 15.05.2019 заяву Криворізької міської ради про видачу дублікатів наказів у справі № 904/9718/13 задоволено. Видано дублікати наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2014 у справі № 904/9718/13.
11.01.2022 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, в якій він просив:
- визнати причину пропуску процесуального строку на звернення із даною заявою поважною та відновити (поновити, продовжити) цей строк;
- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 по справі № 904/9718/13 у зв'язку із нововиявленими обставинами та скасувати його;
- прийняти нове рішення по справі № 904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою від 17.01.2022 заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/9718/13 залишено без розгляду, оскільки заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 подана поза присічним строком для подання такої заяви.
14.04.2025 від Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, в якій він просить:
- поновити (відновити) строк на звернення з даною заявою,
- прийняти заяву до розгляду та здійснити її розгляд за участю та із викликом сторін,
- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 по справі № 904/9718/13 у зв'язку із нововиявленими обставинами та скасувати його;
- прийняти нове рішення по справі № 904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Як зазначено в заяві, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 обґрунтоване тим, що відповідно до рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 року №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу" базова вартість 1 кв.м. земель міста складає 240,05 грн. за кв.м.; застосування базової вартості 1 кв.м. земель міста буде здійснюватися в три етапи: - перший з 01.06.10р. у розмірі 150 грн. за кв.м.; - термін впровадження другого і третього етапів будуть розгляну ті міською радою за результатами розвитку господарського комплексу міста.
Згідно з довідкою Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07.02.2011р., підготовленої на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010р. №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 3 561 712,71 грн. (а.с. 21).
За висновками суду річна орендна плата згідно даної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з червня 2010р. по лютий 2013р. становить 106 851,36 грн., а розмір щомісячного платежу в період з червня 2010р. по лютий 2013р. становить 8 904,28 грн., про що свідчить розрахунок Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради (а.с. 7) та розрахунок ДПС у Дніпропетровській області (а.с.8), які складені на підставі довідки Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07.02.2011р.
Також, судом було враховано, що з вищезазначених розрахунків (а.с.7,8) вбачається, що Відповідачем було частково сплачено орендну плату у сумі 32 603,14 грн., а тому, за висновками суду, заборгованість Відповідача по орендній платі за період з червня 2010р. по лютий 2013р. становить 261 238,10 грн.
Заявник вазує, що у рамках іншої судової справи №804/9016/15, яка розглядалась за участі ФОП Штефана В.О. та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, вирішувалось питання про визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень - управління Держземагенства у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, щодо видачі довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07 лютого 2011 року, яка була покладена Криворізькою міською радою в основу нарахування мені заборгованості із орендної плати за землю.
За результатами розгляду такої справи №804/9016/15 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року позов ФОП Штефана В.О. було задоволено та визнано протиправними дії управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області щодо формування та видачі довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07 лютого 2011 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі №804/9016/15 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі №804/9016/15 було залишено без змін. У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржувались.
Заявник вважає, що за таких обставин, з огляду на неправомірну видачу довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07 лютого 2011, яка була підготовлена та видана на підставі незаконного (нечинного) рішення Криворізької міської ради №3884 від 14.05.2010р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», слід дійти висновку, що Відповідачу було незаконно нараховано заборгованість з орендної плати за землю, що у подальшому призвело до таких негативних наслідків, як відмова у поновленні (продовженні) дії договору оренди по вул. 5-й Зарічний м. Кривого Рогу.
На думку заявника, судовим рішенням від 04 квітня 2023 року по справі №804/9016/15, яке набрало законної сили 22 серпня 2023 року підтверджується факт (наявність) нововиявленої обставини, тобто, наявність істотної для справи обставини, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома Відповідачу, на час розгляду справи але така обставина впливає на результат рішення суду, оскільки врахування її судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте 10.02.2014р. у даній справі.
Заявник наголошує, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2297 від 25.01.2010 (наявний у справі) на підставі якого сплачувалась Відповідачем орендна плата у розмірі 32 603,14 грн. за спірний період складений саме на підставі грошової оцінки земель міста Кривого Рогу 2008р., яка затверджена рішенням Криворізької міської ради №2494 від 22.12.2004р. «Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», яке наразі є діючим, що окремо встановлено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.21р. по справі №160/7045/21.
Під час укладання договору сторони, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель" та додатків №1, №2 до цієї постанови підписали погоджений розрахунок розміру орендної плати де узгодили, що річний розмір орендної плати становить 68979,94грн. Така сума річної орендної плати була розрахована з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №34/02 від 08.11.2006, який згідно прикінцевих положеннях договору є його невід'ємною частиною.
24.02.2010р. між Сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, якою його поновлено на три роки (державна реєстрація від 23.03.2010р. за №041010800232). Відповідно до п. 11 додаткової угоди до Договору його строк поновлено на 3 роки.
Заявник вказує, що під час укладання додаткової угоди договору сторони також керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель" та додатків №1, №2 до цієї постанови підписали новий погоджений розрахунок розміру орендної плати де узгодили, що річний розмір орендної плати змінився та становить 15598,66грн. Така сума річної орендної плати була розрахована з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №2297 від 25.01.2010, який згідно прикінцевих положеннях договору є його невід'ємною частиною.
Отже, заявник вважає, що під час укладанні спірного договору оренди та його продовженні сторони погодились, що розрахунок орендної плати буде здійснюватися на підставі та з урахуванням витягу із грошової оцінки земель міста Кривий Ріг, яка затверджена саме рішенням Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривий Ріг", яке є діючим до цього часу, не припинило свою дію та не скасоване ні самою Криворізькою міською радою, ні судом.
На думку відповідача, станом на сьогоднішній день, жодного іншого погодженого розрахунку розміру орендної плати на підставі іншої нормативної грошової оцінки для орендної плати між Сторонами не підписано, що свідчить про помилковість доводів Позивача про те, що річна орендна плата за 1 календарний місяць становить - 8 904,28грн.
Відповідач стверджує, що обставини, які встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі №804/9016/15 та Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2023 року у справі №804/9016/15 є істотними, оскільки врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте 10.02.2014р. у даній справі та зазначена постанова свідчить про наявність нововиявленої обставини.
За таких обставин, заявник вважає, що наразі існують докази, які підтверджують про наявність нововиявленої обставини (істотної для справи обставини), яка підтверджує неправомірність вимог Позивача про стягнення заборгованості із орендної плати за землю на підставі довідки Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07.02.2011р., підготовленої на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010р. №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 3 561 712,71грн.
Ухвалою від 21.04.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та відсутністю доказів направлення заяви позивачу.
21.04.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду, яка обґрунтована тим, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі №804/9016/15 на підставі та з урахуванням якого наполягає переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у даній справі 904/9718/13 за нововиявленими обставинами, набрало законної сили 22.08.2023, а з даною заявою ФОП Штефан В.О. звертається до суду 07.04.2025, тобто по спливу майже двох років з дня набрання постанови суду законної сили та поза присічним строком для подання такої заяви, що є безумовним пропуском заявником встановленого процесуальним законом строку для подання такої заяви.
Крім того, позивач зазначив, що Відповідач - ФОП Штефан В.О. у даній справі №904/9718/13 вже не вперше звертається до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Позивач вказує, що, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 в задоволенні заяви ФОП Штефана В.О. про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 р. відмовлено, відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 заяву ФОП Штефана В.О. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/9718/13 залишено без розгляду .
Позивач наголошує, що наказ суду, який виданий на виконання судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 перебуває на примусовому виконанні з 2014 року і який по теперішній час є невиконаним ФОП Штефаном В.О.
01.05.2025 від ФОП Штефана В.О. надійшло клопотання про усунення недоліків заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення заяви без розгляду з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13 позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки у сумі 261 238,10грн., пеню у розмірі 16 563,84грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 556,04грн.
11.01.2022 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, в якій він просив:
- визнати причину пропуску процесуального строку на звернення із даною заявою поважною та відновити (поновити, продовжити) цей строк;
- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 по справі № 904/9718/13 у зв'язку із нововиявленими обставинами та скасувати його;
- прийняти нове рішення по справі № 904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заява була обгрунтовантим, що в квітні 2021 ФОП Штефан В.О. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької міської ради в якому просив визнати незаконним, протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради №2494 від 22.12.2004 «Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», як такого, що є діючим, оскільки з огляду на визнання нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05,2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг", відновило свою дію попереднє рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривий Ріг".
Відповідно до статті 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (частина друга статті 320 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 321 ГПК України встановлено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу (істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Суд зазначає, що приписами статті 321 ГПК України унормовано, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 112 ГПК України, пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Тобто, встановлений наведеними процесуальними нормами трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.
З матеріалів справи вбачається, що рішення у справі № 904/9718/13 від 10.02.2014 набрало чинності 05.05.2014. Отже, останнім днем подання заяви про її перегляд за нововиявленими обставинами є 05.05.2017.
Заява про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами подана заявником 14.04.2025.
Отже, суд приходить до висновку, що заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 подана поза присічним строком для подання такої заяви.
Разом з цим, заявник просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13, аргументуючи таке поновлення доводами про те, що резолютивною частиною рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024 було визначено, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення. Відтак, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 1-р(ІІ)/2024 від 14.02.2024, починаючи з 15.08.2024 учасники справи (зокрема й заявник) мають право звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема при виникненні істотних для справи обставин, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі раніше.
Згідно із частинами першою та другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Як зазначено вище, рішення у справі № 904/9718/13 від 10.02.2014 набрало чинності 05.05.2014. Отже, останнім днем подання заяви про її перегляд за нововиявленими обставинами є 05.05.2017.
При цьому, заява про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами подана заявником 14.04.2025, тобто через 11 років після набрання законної сили рішенням, яке заявник просить переглянути.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2022 у справі № 925/2073/13 зазначав, що строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, процесуальним законом виключається.
Наявність присічного строку на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідає принципу юридичної визначеності та виключає безкінечний та необґрунтований перегляд судового рішення у випадках, коли одна із сторін не погоджується з таким рішенням.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у справах № 911/3730/16, № 911/1482/17, № 914/927/19, 907/113/18.
Щодо посилання заявника на наявність у нього права звертатись із заявою про поновлення строку на подання заяви для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, з огляду на рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2024 від 14.02.2024 суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі норми, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: "незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".
Рішенням Конституційного Суду України від 14 лютого 2024 року № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 2 частини другої, частину третю статті 321 Господарського процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють: 1) подання заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з ухваленням Європейським судом із прав людини рішення після десяти років із дня набрання законної сили рішенням національного суду; 2) поновлення строку судом на подання заяви про перегляд рішення національного суду.
Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено, що приписи пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 Господарського процесуального кодексу України, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення , тобто з 14 серпня 2024 року
Вказане Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі, а навпаки - установивши неконституційність відповідних положень ГПК України, втрату чинності цими приписами Кодексу відтерміновано, про що зазначено у самому рішенні Конституційного Суду України.
Отже рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
При цьому положення пункту 5 частини першої статті 321 ГПК України, яким установлено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, може подати особа, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного, не визнані неконституційними.
Вказана норма пов'язує початок перебігу визначеного у ній строку саме з датою, коли особа дізналася або могла дізнатися про набуття рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, статусу остаточного, а не з будь-якими іншими умовами чи фактами. У випадку пропуску цього строку він може бути поновлений судом, проте за наявності поважних причин.
У цій нормі визначено загальний процесуальний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320ГПК України, і її застосування не залежить від норми, яка встановлювала граничний строк звернення до суду з такою заявою та надалі втратила чинність. За змістом частини другої статті 321 ГПК України саме зазначені у ній положення, в тому числі у пункті 2 (який визнано неконституційним), мали застосовуватись з урахуванням приписів частини першої цієї статті, а не навпаки.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/18430/18 наголосив, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Як вже зазначалось, рішення судом встановлено, що рішення у справі № 904/9718/13 від 10.02.2014 набрало чинності 05.05.2014. Зважаючи на правила обчислення процесуальних строків, трирічний строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у даній справі закінчився 05.05.2017.
Тобто фактично правовідносини у цій справі (щодо права особи на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами) розпочались і закінчились до визнання Конституційним Судом України неконституційними приписів пункту 2 частини другої, частини третьої статті 321 ГПК України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави необхідності врахування рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024 № 1-р(II)/2024 у справі № 3-41/2023(87/23) до правовідносин, що склались у цій справі. (Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду, в т.ч. викладеною у постанові КГС ВС від 16.04.2025 у справі № 910/9928/19).
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню як джерело права.
Зокрема у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, яку цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
У справі "Желтяков проти України" (Заява N 4994/04) суд також наголосив, що рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії", N 69529/01, пп. 27 - 28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" N 2, N 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.
Доводи заявника, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку до уваги не приймаються, оскільки на подання заяви за нововиявленими обставинами встановлений присічний строк. Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків.
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, встановивши, що заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі 904/9718/13 подана після спливу більше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, врахувавши, що визначені в частині другій статті 321 ГПК України строки не можуть бути поновлені, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення даної заяви без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Згідно квитанції №0.0.4333645334.1 від 25.04.2025 Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович сплатив судовий збір у розмірі 8334,06 грн.
Ураховуючи вищевикладене, а також те, що заяву Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича залишено без розгляду, сплачена сума судового збору пілягає поверненню, у разі подання відповідного клопотання.
Поряд з цим, суд зауважує, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Так, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Керуючись положеннями статей 1, 2, 4, 7, 8, 13, 14, 15, 17, 73-79, 86, 230, 234, 235, 255, 257, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 07.04.2025 у справі № 904/9718/13 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання -06.05.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Назаренко