26.03.2025 року м. Дніпро Справа № 904/2029/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Риженко М.С. (в залі суду) - самопредставництво;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 (повне рішення складено 13.03.2024, суддя Мілєва І.В.) у справі №904/2029/23
за позовом Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро
про визнання недійсним рішення,
Короткий зміст позовних вимог.
Релігійна громада "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі" звернулася до господарського суду з позовною заявою до Дніпровської міської ради, в якій просить суд визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22.04.2020 “Про визначення балансоутримувача вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульв. Слави, 18».
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024, у даній справі, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з урахуванням втрати рішенням Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 чинності (відповідно до його п. 5 та факту подальшого визнання рішення міської ради від 29.11.2000 № 10/17 таким, що втратило чинність, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17) та не передання у користування позивача приміщень №№ 41, 42, 43 по Бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі, дійшов висновку, що позивач не довів яким чином було порушено зі сторони відповідача його права та законні інтереси. Господарський суд виснував, що позовні вимоги (про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22.04.2020 “Про визначення балансоутримувача вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульв. Слави, 18») не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням, через систему “Електронний суд» представник Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 по справі № 904/2029/23. Скасувати повністю рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради № 25/56 від 22 квітня 2000 року “Про визнання балансоутримувача вбудованих нежитлових приміщень № 297, 298, 299 по бульв. Слави,18».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі, оскільки прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, що мають значення для розгляду справи, ігноруванні дійсних обставин справи та наявних доказів, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 4 ст. 75 ГПК України та проігноровано факти, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що потягло прийняття неправильного рішення у справі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2023 року у справі 201/7642/21 за позовом Дніпровської міської ради до Мандрика Є. А., в особі законних представників малолітньої дитини - Мандрики А.Ю., Мандрики К.Г., Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, яке набрало законної сили на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2023 року встановлено, що «Дніпровською міською радою взагалі не доведено, що нежитлові приміщення №№ 41, 42, 43 в будинку А-9 (або № № 297, 298, 299), загальною площею 220,9 кв.м. по бульвару Слави, 18, перебувають у комунальній власності позивача».
В оскаржуваному рішенні господарський суд посилається на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.) позов Дніпропетровської міської ради до Релігійної Громади Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви задоволено. Зобов'язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в п'ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати Управлінню капітального будівництва Дніпропетровської міської ради майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новорічна, 18, а саме: - незавершене будівництво централізованої ощадкаси по осях 1-5, ряди А, Б. В, Г, Д, Е, Д2, АС, 3С, за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна, по осях 1-А1, ряди Д2-10, що складається з: (наведено перелік); - незавершене будівництво магазину по обслуговуванню інвалідів Великої Вітчизняної Війни по осях 6-10, ряди А, Б, В, Г, Д, за виключенням будівлі Храму Всіх Святих Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (загальна площа за внутрішніми обмірами - 304,5 кв.м.), якій згідно розпорядження міського голови від 06.07.2001 № 632р присвоєно адресу: бульвар Слави, 18А, по осях 6-10, ряди Г-И, що складається з: (наведено перелік). Апелянт вважає, що судом неправильно виснувано щодо зазначеного рішення та не враховано, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 7/195-07 зобов'язано повернути незавершене будівництво, за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна, по осях 1-А1, ряди Д2-10. Отже, вбудовані приміщення, до яких належить приміщення №41,42,43 у позивача не вилучались.
Посилання суду на те, що в рішенні Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 в акті приймання-передачі, авізо № 49 від 13.12.2000, а також в рішенні господарського суду Дніпропетровської області у справі № 7/195-07 відсутнє посилання саме на приміщення №41,42,43 позивач вважає безпідставними, оскільки на момент прийняття рішення та актів дані об'єкти були об'єктами незавершеного будівництва та підлягали введенню в експлуатацію, що підтверджується, зокрема, технічними паспортами на вбудовані приміщення від 04.08.2004, 22.03.2013.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував наявні у справі докази, що спірні приміщення з 29.11.2000 року перебувають в користуванні і на балансі позивача, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи на приміщення №41,42,43 по бульвару Слави, 18 в м. Дніпропетровську (м. Дніпрі), рішенням Дніпропетровської міської ради № 38/16 від 31.03.2004; схемою розташування об'єкта; погодження місця розташування будівлі православного храма від 31.03.2004; семантичною інформацією та топоматеріалами земельної ділянки, листами Дніпропетровської міської ради від 18.07.2001 та листом КП «ДМБТІ» №3720 від 02.08.2001 року.
Позивач стверджує, що всі вбудовані приміщення, які передані позивачу згідно рішення Дніпропетровської міської ради №10/17 від 29.11.2000 року перебувають в користуванні позивача та передача частини цих приміщень на баланс третьої особи порушує права та охоронювані законом інтереси позивача - релігійної громади.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
Від Дніпровської міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Релігійної громади «Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі № 904/2029/23.
Відзив обґрунтований наступним.
Відповідно до розпорядження Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 5/2р від 18.01.1989 збудованому будинку присвоєно адресу по бульвару Слави, 18 у м. Дніпропетровську. Рішенням Дніпропетровської місцевої ради народних депутатів № 540/9 від 29.12.1989 затверджено акт про прийняття в експлуатацію житлового будинку № 18 по бульвару Слави. З рішення про введення в експлуатацію житлового будинку, вбачається, що будинок побудований домобудівельним комбінатом № І для УКСА міськвиконкому та передано на баланс ЖЄО Жовтневого району. Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР 1984 року жилі будинки, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віддані міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів (ч. 1, 3 ст. 5 Житлового кодексу УРСР 1984 року). Таким чином, житловий будинок № 18 по бульвару Слави у м. Дніпрі до складу якого входять нежитлові приміщення № 297, 298, 299 (колишні приміщення №№ 41, 42, 43) споруджений на замовлення домобудівельного комбінату № І для УКСа як частина державного житлового фонду, спорудженого на замовлення міськвиконкому, що перебував у віданні місцевої Ради народних депутатів, якою відповідно до ст. 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» 1990 року була Дніпропетровська міська рада. Зокрема, вказаний факт також підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.09.1997, про те, що, зокрема, спірні нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі житлового будинку літ. А-9 (правильно А-10) по бульвару Слави, буд. 18, належить Місцевій Раді, якою в силу закону є Дніпропетровська міська рада.
Про те, що будинок № 18 по бульвару Слави у м. Дніпропетровську в цілому перебував у віданні Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного об'єднання Жовтневого району свідчить, рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 540/9 від 29.12.1989, яким було вирішено передати на баланс ЖЄО Жовтневого району вказаний будинок до складу якого входять спірні приміщення. Таким чином, будинок № 18 по бульвару Слави у м. Дніпрі (Дніпропетровську) з моменту його спорудження перебував у віданні та власності Дніпровської міської ради (Дніпропетровської міської ради народних депутатів), що підтверджується матеріалами справи та нормами діючого станом на 1989 рік законодавства.
Міською радою, з метою підтвердження/спростування наведених тверджень позивача, був скерований запит до Державного фонду майна України з проханням надати інформацію за період з 1994 по 2004 роки щодо нежитлових приміщень № № 297, 298, 299 (колишні приміщення № № 41, 42, 43) за адресою: бульв. Слави, буд. 18 (колишня адреса: вул. Новорічна, буд. 18) у м. Дніпрі. Згодом, на електрону адресу міської ради надійшла відповідь від Фонду, з якої вбачається, що спірні приміщення не перебували/не перебувають у державній формі власності. Наведені вище обставини в повній мірі спростовують твердження апелянта про відсутність прав міської ради щодо здійснення розпорядження спірними приміщеннями та як наслідок тверджень, що спірні приміщення перебувають в власності держави.
На виконання розпорядження міського голови від 25.07.2022 № 10-25/7-рк «Про створення комісії з передавання справ архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради до управління архівної справи Дніпровської міської ради» архівне управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради передало, а управління прийняло справи, облікові документи та довідковий апарат до них. В управлінні згідно з описом справ постійного зберігання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради за 2000 рік рішення Дніпропетровської міської ради від 23.11.2000 № 10/17 не існує, тому що сімнадцятої сесії міської ради XXIII скликання 23.11.2000 не проводилось. В подальшому рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 р. № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 р. № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18» визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 23.11.2000р. № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18», зобов'язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (протоієрей о. Миколай) передати Управлінню капітального будівництва міської ради незавершене будівництво магазину та ощадкаси по вул. Новорічній, 18 та технічну документацію на зазначений об'єкт. На Управління капітального будівництва міської ради покладено обов'язок зарахувати на баланс незавершене будівництво. Важливо відзначити, що в рішенні від 02.06.2004 р. № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 р. № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18», тобто була допущена технічна помилка, яка виразилась в невірно зазначені даті рішення, тобто помилково вказано рішенні від 23.11.2000, замість правильного 29.11.2000. На сьогоднішній день вживаються заходи направленні на виправлення технічної помилки, яка була виявлена лише під час розгляду справи № 201/7642/21 в апеляційній інстанції. Отже, проаналізувавши докази надані позивачем до справи, вбачається, що рішення на які посилається позивач (в тому числі судові) не містять доказів/інформації щодо приналежності останніх до Релігійної громади, оскільки в рішеннях мова йде саме щодо незавершених будівництвом приміщень магазину та ощадкаси.
Відповідач вважає, що апеляційна скарга є безпідставною, аргументи викладені в ній не підтверджують незаконність оспорюваного рішення.
Позивачем не наведені обґрунтування щодо його порушеного права та інтересу, а тому, на думку відповідача, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.04.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2029/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2029/23.
10.04.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.04.2024 апеляційну скаргу Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі №904/2029/23 залишено без руху.
16.04.2024 від представника скаржника до ЦАГС надійшла заява, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази реєстрації електронного кабінету Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі №904/2029/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 10.07.2024 об 11 год. 20 хв.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2024 оголошено перерву до 30.10.2024 о 10:40 год.
12.08.2024 від Дніпровської міської ради до ЦАГС надійшла заява про долучення документів, на виконання ухвали ЦАГС від 10.07.2024.
25.10.2024 від Дніпровської міської ради до ЦАГС надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що оскаржуване рішення міськради жодним чином не порушує права та інтереси позивача, оскільки прав відносно спірних нежитлових приміщень у позивача немає, зворотного матеріали справи не містять.
Відповідач зауважує, що на теперішній час триває судовий розгляд справ стосовно захисту порушених прав та інтересів міської ради, предметом яких є спірні нежитлові приміщення.
Так, відносно нежитлового приміщення № 298 у будинку № 18 по бульвару Слави у м. Дніпрі, у рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2021 у справі № 201/2529/21 містяться преюдиційні відомості відносно речових прав міської ради на спірне приміщення, а саме: «…вбачається, що нежитлове приміщення № 298 перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Дніпра на підставі рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів № 46 від 27 листопада 1991 року «Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів», про що ДБТ1 було видано реєстраційне посвідчення від 11.09.97 та зроблено запис в облікову книгу № 14ЮН за реєстровим № 652-5, рішення щодо його розпорядження шляхом приватизації прийнято не було».
Щодо нежитлового приміщення № 297 у будинку № 18 по бульвару Слави у місті Дніпрі, про яке йде мова в апеляційній скарзі - на теперішній час справа перебуває на касаційному розгляді (ухвалою Касаційного цивільного суду від 13.09.2023 у справі № 201/7642/21 відкрито касаційне провадження).
Відносно нежитлового приміщення № 299 у будинку № 18 по бульвару Слави у місті Дніпрі - наявна цивільна справа № 201/5517/21, провадження по якій ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2024 зупинено.
Відповідачі по вищезазначеним судовим справам відмінні від особи Позивача у даній справі, що підтверджує відсутність будь-яких прав на нежитлові приміщення №297, 298, 299 (колишні номери 41, 42, 43) по бульвару Слави, буд. 18 в м. Дніпрі у Позивача, а отже, відсутність порушеного права та інтересу шляхом прийнятого міською радою рішення та, як результат, відсутність права на його оскарження.
У практиці Великої Палати Верховного Суду закріплено принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (постанова від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, п. 98). Так, зазначено, що відомості державного реєстру прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності у цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (аналогічні положення містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пп. 6,30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пп.4,17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пп. 6,13) тощо).
Відповідач вважає, що апеляційна скарга Релігійної громади «Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі» є безпідставною та необґрунтованою, перелічена мотивація не відповідає дійсності і фактичним обставинам справи та не має належного правового обґрунтування, права та інтереси Позивача не порушено та не можуть бути відновлені, що було підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволені позову та є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
30.10.2024 від позивача до ЦАГС надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що спірні вбудовані нежитлові приміщення № №297, 298, 299 по бульв. Слави, 18 були передані позивачу на баланс у складі об'єктів незавершеного будівництва магазину Інвалідів Великої Вітчизняної Війни та ощадкаси згідно Акту приймання-передачі та Авізо №49 від 13.12.2000 року на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №10/17 від 29.11.2000 року. Той факт, що спірні приміщення передані позивачу у складі зазначених об'єктів незавершеного будівництва додатково підтверджується матеріалами Інвентарної справи №22003 на спірні приміщення, в якій міститься рішення відповідача від 29.11.2000 року №10/17, Акт приймання-передачі та Авізо №49 від 13.12.2000. Крім того, передача зазначених приміщень на баланс позивача підтверджується Листом Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 05.04.2007 року - яким повідомлено, що приміщення, розташовані на першому поверсі в під.7 по Бульвару Слави 18 відносяться до незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18 і на підставі рішення міської ради №10/17 від 29.11.2000 р. передано на баланс релігійної громади Також звертаємо увагу Суду на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 року, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 року залишено без змін встановлено факт передачі на баланс об'єктів незавершеного будівництва магазину Інвалідів ВВВ та ощадкаси. Згідно зазначених судових рішень приміщення містять вбудовану та невбудовану частину приміщень. Згідно креслень об'єкту, передані вбудовані частині приміщень ощадкаси відповідають приміщенням 297,298,299.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 року, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 року у справі №7/195-07 зобов'язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в п'ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати Управлінню капітального будівництва Дніпропетровської міської ради майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новорічна, 18, а саме: - незавершене будівництво централізованої ощадкаси по осях 1-5, ряди А, Б. В, Г, Д, Е, Д2, АС, 3С, за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна, по осях 1-А1, ряди Д2-10, що складається з: (наведено перелік); - незавершене будівництво магазину по обслуговуванню інвалідів Великої Вітчизняної Війни по осях 6-10, ряди А, Б, В, Г, Д, за виключенням будівлі Храму Всіх Святих Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (загальна площа за внутрішніми обмірами - 304,5 кв.м.), якій згідно розпорядження міського голови від 06.07.2001 № 632р присвоєно адресу: бульвар Слави, 18А, по осях 6-10, ряди Г-И, що складається з: (наведено перелік). Таким чином, передача на баланс позивачу об'єктів незавершеного будівництва, в тому числі вбудованих приміщень (ощадкаси) є встановленою обставиною відповідно до рішення господарського суду і не потребує додаткового доведення. Прийняття рішення відповідачем про передачу на баланс приміщень, які перебувають на балансі Релігійної громади, порушують принцип правової визначеності, оскільки перебування цих приміщень у позивача на балансі вже вирішене остаточним рішенням господарського суду.
Щодо посилання відповідача «відносно нежитлового приміщення № 298 у будинку № 18 по бульвару Слави у м. Дніпрі» та на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2021 у справі № 201/2529/21, то слід зазначити, що дане рішення не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки Релігійна громада не була учасником тієї справи.
30.10.2024 від позивача до ЦАГС надійшла довідка позивача, в якій останній зазначає, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №10/17 від 29.11.2000, Акту приймання-передачі та Авізо №49 від 13.12.2000 Релігійною громадою прийнято на баланс незавершене будівництво магазину Інвалідів Великої Вітчизняної Війни та ощадкаси по вул. Новорічній - з кресленнями. Балансова вартість 391 899,63 грн. На даний час присвоєно адресу та нумерацію: колишня будівля магазину Інвалідів ВВВ - Будівля Храму - м. Дніпро, бульвар Слави, 18а; колишня будівля ощадкаси - вбудовані нежитлові приміщення - м. Дніпро, приміщення 297, 298, 299, бульвар Слави, 18. Як додаток позивачем надано креслення на незавершене будівництво магазину Інвалідів ВВВ та ощадкаси.
30.10.2024 від відповідача до ЦАГС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю основного представника по даній справі в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 30.10.2024 у справі № 904/2029/23 оголошено перерву до 26.03.2025 об 11:00 год.
26.03.2025 від позивача до ЦАГС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника позивача - адвоката Теслі А.М. Іншого представника, який зможе взяти участь у справі, позивач не має. До клопотання долучено карточку огляду лікаря від 24.03.2025.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін цього спору, в яких останні висловили свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а позивач не був позбавлений права і можливості за потреби забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, участь представника позивача у попередніх судових засіданнях та письмовий виклад правової позиції позивача, необхідність дотримання розумного строку розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача, одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 26.03.2025 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи.
29.11.2000 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №10/17 “Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» (т. 1 а.с. 68-69), згідно з яким розглянуто прохання Релігійної громади Всіх Святих Української Православної Церкви та вирішено:
1. Виключити з переліку об'єктів приватизації незавершене будівництво магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18.
2. Визнати таким, що втратило чинність, п. 1 додатка до рішення виконкому міської ради від 19.12.1996 № 1895 “Про проведення приватизації за конкурсом приміщень об'єктів комунальної власності».
3. Передати незавершене будівництво магазину та ощадкаси на баланс релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви під будівництво церкви.
4. Управлінню капітального будівництва міської ради (Баранов А.Є.) зняти з балансу незавершене будівництво магазину та ощадкаси і передати за актом прийняття-передачі відповідно до п.3 цього рішення.
5. Релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви протягом року затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію щодо реконструкції об'єкта та приступити до виконання робіт. У разі невиконання цих умов рішення втрачає чинність.
6. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань освіти, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю (Биканова Т.Р.) та тимчасову контрольну комісію міської ради з питань володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності територіальної громади міста (Король В.В.).
Відповідно до акту приймання-передачі (т. 1 а.с. 70) та авізо № 49 від 13.12.2000 (т. 1 а.с. 71) Релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 передано на баланс незавершене будівництво магазину Інвалідів Великої Вітчизняної Війни та ощадкаси по вул. Новорічній (вартістю 391 899,63 грн). В акті вказано, що магазин та ощадкаса передані для будівництва церкви.
Позивач зазначає, що в результаті реконструкції та добудови зазначеного незавершеного будівництва силами Релігійної громади створено будівлю Храму Літ. А-1 (якій присвоєно адресу “Бульвар Слави, 18-А» на підставі Розпорядження № 632р від 06.07.2001) та нежитлові приміщення №№ 297, 298, 299 по Бульвару Слави, 18 (колишні приміщення №№ 41, 42, 43) по Бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі. Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради № 38/16 від 31.03.2004 “Про погодження місць розташування об'єктів» (т. 1 а.с. 72) погоджено місця розташування об'єктів - будівлі православного храму (з реконструкцією незавершених будівництвом приміщень магазину та ощадкаси) по Бульвару Слави в районі буд. 18. Позивач стверджує, що вказані приміщення у Релігійної громади не вилучалися і рішення про позбавлення права Релігійної громади на ці приміщення не приймалося і вони перебувають в користуванні Релігійної громади по сьогоднішній день. В той же час, як зазначає позивач, під час розгляду справи № 201/7642/21 в Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська, де Релігійна громада залучена в якості третьої особи, йому стало відомо про те, що 22.04.2020 Дніпровською міською радою прийнято Рішення № 25/56 (т. 1 а.с. 66-67), яким вирішено:
1. Визначити балансоутримувачем вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульвару Слави, 18 (площа згідно з технічною документацією) Комунальне підприємство “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради.
2. КП “Бюро»:
2.1. Ужити необхідних заходів щодо зарахування на балансовий облік об'єктів нерухомого майна (п.1 цього рішення).
2.2. Внести відповідні зміни до бухгалтерського обліку.
2.3. У місячний термін після зарахування на баланс об'єктів нерухомого майна (п. 1 цього рішення) надати до департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради інформаційні відомості за встановленою формою для внесення змін до Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра.
3. Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради внести зміни до Реєстру об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпра згідно з наданими інформаційними відомостями.
4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на секретаря Дніпровської міської ради, голову постійної комісії міської ради з питань комунальної власності, енергозбереження та законності.
Позивач зазначає, що одні й ті самі приміщення не можуть одночасно перебувати і на балансі позивача, і на балансі Комунального підприємства “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради. В даному випадку на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 “Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» незавершене будівництво, до складу якого входили приміщення №№ 41,42,43, були зняті з балансу Управління капітального будівництва міської ради та передані на баланс Релігійної громади. Тобто рішення Дніпропетровської міської ради від 29.11.2000, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Прийняття оскаржуваного рішення, за твердженням позивача, фактично змінює рішення № 10/17 від 29.11.2000, яким приміщення передані позивачеві.
Як зауважує позивач, під час розгляду справи № 201/7642/21 в Жовтневому районному суді міста Дніпропетровська встановлено відсутність у відповідача документів, що підтверджують його право власності на нерухоме майно. Так, згідно відповіді КП “ДМБТІ» № 3720 від 02.08.2001 (т. 1 а.с. 119) станом на 31.07.2001 на приміщення № 41, 42, 43, ІІІ-І, розташовані на 1-му поверсі житлового будинку № 18 по бульвару Слави, реєстрація права власності не проводилася. Позивач зазначає, що первинну інвентаризацію зазначених вбудованих приміщень проведено КП “ДМБТІ» 04.08.2004 за заявою Релігійної громади № 21 від 17.05.2004. Зазначеною технічною інвентаризацією встановлено, що вбудовані приміщення 41, 42, 43 розташовані в будинку літ. А-10 та підлягають введенню в експлуатацію, (а не літ. А-9 як це зазначено в реєстраційному посвідченні від 11.09.1997). Повторну інвентаризацію проведено за замовленням Релігійної громади 22.03.2013. Зазначеною інвентаризацію змінено нумерацію приміщень на №№ 297, 298, 299 та підтверджено знаходження приміщень в будинку літ. А-10. Також позивач зауважує, що Рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів» не містить відомостей про передачу в комунальну власність спірних об'єктів нерухомого майна.
Позивач зазначає, що згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07, яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 залишено без змін вирішено повернути незавершене будівництво за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна та за виключенням будівлі Храму Всіх Святих Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви. При цьому наказ господарського суду Дніпропетровської області до виконання взагалі не пред'являвся та строк його пред'явлення до виконання сплив.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що всі вбудовані приміщення, які передані позивачу згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 перебувають в користуванні позивача та передача частини цих приміщень на баланс третьої особи порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Водночас, під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Колегія суддів акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Релігійної громади до міськради про визнання недійсним рішення Дніпровської міської ради №25/56 від 22.04.2020 «Про визначення балансоутримувача вбудованих нежитлових приміщень №№297, 298, 299 по бульвару Слави, 18».
За твердженням позивача, спірні вбудовані нежитлові приміщення №№297, 298, 299 по бульвару Слави, 18 у м. Дніпрі, що були передані позивачу згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради №10/17 від 29.11.2000 перебувають в користуванні позивача, а передача таких приміщень на баланс третьої особи, КП «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача - Релігійної громади.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі постало питання обґрунтованості висновків суду першої інстанцій про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем порушення відповідачем його прав та законних інтересів шляхом прийняття оскаржуваного рішення міськради №25/56 від 22.04.2020, з огляду на таке.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.) позов Дніпропетровської міської ради до Релігійної Громади Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви задоволено. Зобов'язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в п'ятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати Управлінню капітального будівництва Дніпропетровської міської ради майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новорічна, 18, а саме:
- незавершене будівництво централізованої ощадкаси по осях 1-5, ряди А, Б. В, Г, Д, Е, Д2, АС, 3С, за виключенням приміщень, що вбудовані у будинок № 18 по вул. Новорічна, по осях 1-А1, ряди Д2-10, що складається з: (наведено перелік);
- незавершене будівництво магазину по обслуговуванню інвалідів Великої Вітчизняної Війни по осях 6-10, ряди А, Б, В, Г, Д, за виключенням будівлі Храму Всіх Святих Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (загальна площа за внутрішніми обмірами - 304,5 кв.м.), якій згідно розпорядження міського голови від 06.07.2001 № 632р присвоєно адресу: бульвар Слави, 18А, по осях 6-10, ряди Г-И, що складається з: (наведено перелік).
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.), яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2008 залишено без змін встановлено наступне.
“Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18» визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18», зобов'язано Релігійну Громаду Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви (протоієрей о. Миколай) передати Управлінню капітального будівництва міської ради незавершене будівництво магазину та ощадкаси по вул. Новорічній, 18 та технічну документацію на зазначений об'єкт. На Управління капітального будівництва міської ради покладено обов'язок зарахувати на баланс незавершене будівництво.
25.06.2005 Комітет комунальної власності міста звернувся до відповідача з вимогою в строк до 15.07.2005 передати Управлінню капітального будівництва міської ради незавершене будівництво.
Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
З огляду на приведені приписи законодавства, як на час прийняття рішення про передачу на баланс спірного незавершеного будівництва відповідачу, так і на час прийняття рішення про повернення його відповідачем, міська рада діяла в межах повноважень щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Оскільки в рішенні Дніпропетровської міської ради від 23.11.2000 № 10/17 мова йшла про передачу спірного незавершеного будівництва відповідачу на баланс, а не у власність, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що об'єкт незавершеного будівництва не втратив статус об'єкта права комунальної власності.
Відповідно, приймаючи рішення від 02.06.2004 № 23/17, Дніпропетровська міська рада, маючи на те повноваження, вирішила подальшу долю об'єкта права комунальної власності.
Рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 відповідачем не оскаржене, недійсним не визнане та підлягає виконанню відповідачем.
Надаючи оцінку рішенню Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17, суд зважає також на ті обставини, що відповідач не надав доказів в підтвердження виконання покладених на нього зобов'язань, якими супроводжувалася передача спірного незавершеного будівництва відповідачу, встановлених рішенням Дніпропетровської міської ради від 23.11.2000 № 10/17.
25.06.2007 комісією з технічного обстеження незавершеного будівництва магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18 (Жовтневий район), створеною розпорядженням міського голови м. Дніпропетровська № 587р, здійснено обстеження технічного стану незавершеного будівництва магазину та ощадкаси по вул. Новорічна, 18, про що складено акт від цієї ж дати.
Згідно з актом обстеження будівництво розпочато на початку 90-х років, замовник будівництва - Управління капітального будівництва міської ради. В акті приведений перелік виконаних робіт, перелік збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об'єкті: Центральна ощадкаса та перелік збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об'єкті: Магазин по обслуговуванню інвалідів ВВВ. Майно, про спонукання до повернення якого заявлено позов, відповідає переліку збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об'єкті: Центральна ощадкаса та переліку збірних залізобетонних конструкцій та матеріалів, що змонтовані на об'єкті: Магазин по обслуговуванню інвалідів ВВВ.
В подальшому, в своїх поясненнях третя особа зазначила, що будь-яких поліпшень та будівельних робіт на вказаних об'єктах відповідачем проведено не було. Вартість обстежуваних комісією об'єктів, за якою вони були передані третьою особою відповідачу, не збільшилася.
Відповідач не довів шляхом надання належних доказів проведення будівельних робіт на спірному об'єкті незвершеного будівництва, виготовлення проектно-кошторисної документації щодо реконструкції об'єкта, тобто для будівництва церкви.
Слід зазначити, що позовні вимоги у даній справі не стосуються частини незавершеного будівництва, яке передавалося відповідачу, та яке на даний час реконструйоване під будівлю Храму Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви, якій присвоєна поштова адреса бульвар Слави, 18А (колишня адреса -Новорічна, 18)».
З викладеного вбачається, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18» визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18». Рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17 позивачем не оскаржене, недійсним не визнане.
Господарським судом зауважено, що як зазначає відповідач, в рішенні від 02.06.2004 № 23/17 “Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 “Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18» була допущена технічна помилка, яка виразилась в неправильному зазначенні дати рішення, тобто помилково вказано рішення від 23.11.2000, замість правильного 29.11.2000.
Так, рішенням Дніпровської міської ради № 50/41 від 20.09.2023 (т. 2 а.с. 59) внесено зміни до рішення міської ради від 02.06.2004 № 23/17 «Про рішення міської ради від 23.11.2000 № 10/17 «Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вул. Новорічній, 18», а саме у заголовку до тексту рішення, мотивувальній частині та тексті рішення цифри “23.11.2000» замінено цифрами “29.11.2000».
Мотивуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 “Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» незавершене будівництво, до складу якого входили приміщення №№ 41,42,43, були зняті з балансу Управління капітального будівництва міської ради та передані на баланс Релігійної громади. Прийняття оскаржуваного рішення, за твердженням позивача, фактично змінює рішення № 10/17 від 29.11.2000, яким приміщення передані позивачеві. Враховуючи викладене, позивач вважає, що всі вбудовані приміщення, які передані позивачу згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000, перебувають в користуванні позивача, а передача частини цих приміщень на баланс третьої особи порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Як було слушно зауважено судом першої інстанції, рішенням Дніпропетровської міської ради №10/17 “Про виключення з переліку об'єктів приватизації та передачу незавершеного будівництва по вулиці Новорічній, 18» (т. 1 а.с. 68-69) виключено з переліку об'єктів приватизації незавершене будівництво магазину та ощадкаси за адресою: вул. Новорічна, 18 та передано незавершене будівництво магазину та ощадкаси на баланс Релігійній громаді Всіх Святих Української Православної Церкви під будівництво церкви. За наслідками прийняття вищевказаного рішення відповідно до акту приймання-передачі (т. 1 а.с. 70) та авізо № 49 від 13.12.2000 (т. 1 а.с. 71) позивачу передано на баланс незавершене будівництво магазину інвалідів ВВВ та ощадкаси по вул. Новорічній.
У даному випадку не згадуються вбудовані приміщення № 41,42,43.
В акті приймання-передачі (т. 1 а.с. 70) вказано, що магазин та ощадкаса передані для будівництва церкви.
В рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2007 по справі № 7/195-07 (суддя Коваль Л.А.) зазначено, що позовні вимоги у даній справі не стосуються частини незавершеного будівництва, яке передавалося відповідачу, та яке на даний час реконструйоване під будівлю Храму Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви, якій присвоєна поштова адреса бульвар Слави, 18А (колишня адреса -Новорічна, 18).
Рішення Дніпропетровської міської ради № 38/16 від 31.03.2004 “Про погодження місць розташування об'єктів» не стосується вбудованих приміщень № 41,42,43; з витягу з додатку до рішення (т.1 а.с. 73) вбачається, що воно ухвалено, зокрема, щодо будівлі православного храму, місце розташування об'єкта: бул. Слави в районі буд.18, назва замовника: Релігійна громада Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів висновує, що з наявних матеріалів справи неможливо встановити, а позивачем не доведено, що до складу незавершеного будівництвом магазину інвалідів ВВВ та ощадкаси входили спірні приміщення №№ 41, 42, 43 (№№297, 298, 299) по бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі, відтак, неможливо встановити, що спірні приміщення передавались у користування позивача.
Апеляційний господарський суд також враховує пояснення міської ради, відповідно до яких, спірні нежитлові приміщення (№№297, 298, 299) по бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі мають інших власників, ніж позивач у даній справі, за якими зареєстровано право власності на квартири №№297, 298, 299 по бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі.
Питання правомірності зареєстрованого права власності на спірні об'єкти є предметом інших судових проваджень:
щодо нежитлового приміщення №297 - справа №201/7642/21;
щодо нежитлового приміщення №298 - справа №201/2529/21;
щодо нежитлового приміщення №299 - справа №201/5517/21.
Судова колегія зауважує, що саме на позивача покладено обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги, тобто поданими до суду належними та допустимими доказами довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому, потребують захисту.
Враховуючи втрату рішенням Дніпропетровської міської ради № 10/17 від 29.11.2000 чинності (відповідно до його п. 5 та факту подальшого визнання рішення міської ради від 29.11.2000 № 10/17 таким, що втратило чинність, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.06.2004 № 23/17), не передання у користування позивача приміщень №№ 41, 42, 43 (№№ 297, 298, 299) по бульвару Слави буд. 18 в м. Дніпрі, зібраними у справі доказами не доведено порушення прав позивача шляхом прийняття відповідачем рішення № 25/56 від 22.04.2020 “Про визначення балансоутримувача вбудованих нежитлових приміщень №№ 297, 298, 299 по бульв. Слави, 18».
Відтак, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275-276, 282-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Релігійної громади "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі №904/2029/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2024 у справі №904/2029/23 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта - Релігійну громаду "Храм Всіх Святих Парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.05.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін