ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3133/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
за участю представників учасників справи:
від ТОВ «Авто-Плаза» - Ковальчук І.М.,
від ТОВ «Автоград Херсон» - Тихоша Д.С.,
від ОСОБА_1 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза»
на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025, ухвалене суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено 23.01.2025
у справі № 916/3133/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза»
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград Херсон»
2. ОСОБА_1
про: визнання недійсними договору,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» (далі ТОВ «Авто-Плаза») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград Херсон» (далі ТОВ «Автоград Херсон») та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), в якому просило визнати недійсним укладений 28.12.2021 між відповідачами договір купівлі-продажу 27/100 (27 сотих) часток у праві спільної часткової власності на будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів) загальною площею 3002 кв.м., що знаходиться за адресою м. Херсон, проспект Сенявіна Адмірала, буд. 41, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 632 (далі договір купівлі-продажу).
Позов мотивований тим, що договір вчинений на шкоду кредитору та має фраудаторний характер, оскільки:
- він укладений в період, коли у ТОВ «Автоград Херсон» виникло зобов'язання щодо повернення позивачу зворотної фінансової допомоги у розмірі 1558555 грн. Наявність заборгованості встановлено рішенням суду у справі № 916/1328/23, яке набрало законної сили.
- достеменно знаючи про наявність зобов'язань перед позивачем і наближення граничного строку розрахунку, ТОВ «Автоград Херсон» відчужило (переоформило) нерухоме майно на користь пов'язаної особи (дружини керівника та єдиного засновника Товариства) та за завищеною ціною. При цьому, жодного іншого майна у ТОВ «Автоград Херсон» немає;
- договір фактично укладено з метою зберегти актив, уникнення стягнення заборгованості, а також звернення стягнення на це майно;
ТОВ «Автоград Херсон» заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, зокрема про те, що:
- мета реалізації нерухомого майна полягала у отриманні певної грошової суми задля погашення заборгованості перед іншими кредиторами, право вимоги у яких настали значно раніше, ніж у позивача. Правова та фактична мета сторін договору купівлі-продажу досягнута.
- у ТОВ «Автоград Херсон» наявні активи (рухоме майно), вартість яких у кілька разів перевищує розмір заборгованості перед позивачем. Це підтверджується балансовими звітами підприємства за 2021 - 2023 роки, з яких вбачається зменшення кредиторської заборгованості за рахунок відчуження основних засобів;
- також у ТОВ «Автоград Херсон» є: 1) рухоме майно в кількості 359 одиниць, ринкова вартість яких не визначалась; 2) залишки товару (аксесуари, комплектуючі, запчастини), собівартість яких становить 1150177 грн; 3) транспортні засоби, ринкова вартість яких станом на грудень 2019 року становила 1495600 грн.
- на момент відчуження нерухомого майна, позивач не звертався до суду з позовом про стягнення грошових коштів.
- продаж майна відбувся на відплатній основі, про що свідчить відповідна банківська квитанція.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
Місцевий господарський суд виходив з того, що:
- оспорюваний договір укладений в період, коли у відповідача ще не існувало обов'язку з повернення грошових коштів, не існувало прострочення виконання такого зобов'язання, та в період, коли позивачем не було пред'явлено позову про стягнення;
- хоч і продаж майна було здійснено між пов'язаними особами (чоловіком та дружиною), однак матеріалами справи підтверджується оплатність оспорюваного правочину, зарахування грошових коштів покупцем на рахунок продавця за визначеною сторонами в договорі ціною;
- станом на момент розгляду даної справи, виконавче провадження не закінчене, виконавчий документ до стягувача повернуто не було, виконавцем не було встановлено відсутність майна у відповідача, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
- позивачем не було доведено відсутності у відповідача будь-якого майна, за рахунок якого можливе виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено наступне:
- суд не звернув увагу, що оспорюваний договір укладений в період настання зобов'язання. Крім того, в порушення ст. 362 ЦК України, позивачу не було надано першочергового права на купівлю частки майна;
- відповідачами фіктивно завищено ціну спірного майна, задля ускладнення звернення позивача до суду з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця, де обов'язковою умовою є внесення на депозитний рахунок суду грошової суми, яку за договором повинен сплатити покупець;
- за відповідачем не зареєстроване жодне майно. Ним не підтверджено наявність на його балансі або у користуванні майна (зокрема, довідки 20-ОПП).
- суд не надав належної оцінки тому факту, що виконавцем в процесі здійснення виконавчих дій також не встановленого жодного майна, на яке може бути звернуто стягнення;
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
14.02.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 за апеляційною скаргою ТОВ «Авто-Плаза» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 у справі № 916/3133/24 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 14.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань та призначено дану справу до розгляду на 08.04.2025 о 13:45 год.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Автоград Херсон» заперечував проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість.
14.03.2025 від ТОВ «Автоград Херсон» надійшла заява (вх. № 1123/25) про участь його представника в усіх судових засіданнях по справі № 916/3133/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 17.03.2025 задоволена.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.
В судове засідання 08.04.2025 з'явилися представники ТОВ «Авто-Плаза» та ТОВ «Автоград Херсон», надали пояснення по суті спору, відповіли на питання суду.
Представник Панасюк О.С. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 08.04.2025 оголошено перерву до 29.04.2025 на 13:15 год., про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, серед іншого, повідомлено Панасюк О.С., що розгляд апеляційної скарги відбудеться 29.04.2025 на 13:15 год.
23.04.2025 від ТОВ «Авто-Плаза» надійшли додаткові письмові пояснення по справі, до яких додані нові докази: адвокатський запит представника позивача від 09.04.2025, адресований приватному виконавцю; лист приватного виконавця від 21.04.2025, як відповідь на вищевказаний запит.
В судове засідання 29.04.2025 з'явилися представники ТОВ «Авто-Плаза» та ТОВ «Автоград Херсон».
Представник Панасюк О.С. в судове засідання знову не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 29.04.2025 колегія суддів, розглянувши додані скаржником до письмових пояснень нові докази, дійшла висновку про відсутність підстав для їх прийняттяё оскільки вони (нові докази) датовані після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Колегія суддів виходила з того, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому ста. 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Наведений висновок також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.08.2022 у справі № 922/739/21.
В судовому засіданні 29.04.2025 представник ТОВ «Авто-Плаза» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 у справі № 916/3133/24, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник ТОВ «Автоград Херсон» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Авто-Плаза» та ТОВ «Автоград Херсон» на праві спільної часткової власності належала будівля автосервісу (СТО з приміщенням по продажу автомобілів), що знаходиться за адресою: м. Херсон, просп. Сенявіна Адмірала, буд. 41, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 58455165101 (далі нерухоме майно), з наступним розподілом:
- ТОВ «Авто-Плаза» власник 73/100 часток нерухомого майна;
- ТОВ «Автоград Херсон» власник 27/100 часток нерухомого майна.
Це вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.03.2014, виданого реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 28.03.2014, індексний номер - 19669636 (а.с.24 т.1) та не заперечується учасниками цієї справи.
29.12.2020 між ТОВ «Авто-Плаза» (Позикодавець) та ТОВ «Автоград Херсон» (Позичальник) укладено договір про надання зворотньої фінансової допомоги № 29/12, за умовами пунктів 1.1., 2.1., якого ТОВ «Авто-Плаза» передає у власність ТОВ «Автоград Херсон» грошові кошти (зворотну фінансову допомогу) в розмірі, установленому договором, а ТОВ «Автоград Херсон» зобов'язується повернути їх ТОВ «Авто-Плаза».
Сума ліміту позики за договором становить 3000000 грн, яка може видаватися частинами. Строк повернення позики - 31.12.2021.
Допускається повернення позики частинами достроково. Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 цього договору (пункти 4.1., 5.1. договору).
28.12.2021 між ТОВ «Автоград Херсон», в особі директора ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 , від імені якої діяв представник ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі договір купівлі-продажу), за умовами п. 1.1. якого ТОВ «Автоград Херсон» зобов'язується передати майно у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену суму.
Предметом договору купівлі-продажу є 27/100 часток у праві спільної часткової власності на будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею 3002 кв.м., що розташована з адресою: АДРЕСА_1 . В цілому об'єкт складається з літ. «А» - будівля автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), літ. «Б» - навіс, № 1 - витяжні труби, № І-ІІ - мостіння. Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 58455165101 (п. 1.1., 1.2. договору купівлі-продажу).
Згідно з п. 1.3. Договору купівлі-продажу, предмет договору належить Продавцю на праві приватної спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 28.03.2014, індексний номер - 19669636; право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.03.2014, номер запису про право власності - 5144407.
Пунктом 2.1. договору купівлі-продажу сторони визначили, що продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 3600000 грн.
Пунктом 2.3. договору купівлі-продажу встановлено, що згідно із довідкою про оцінку майна від 28.12.2021 балансова вартість відчужуваного об'єкта становить - 2639624,03 грн.
Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 362.
30.11.2021 ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Автоград Херсон» 3600000 грн, що підтверджується банківською квитанцією № ПН2342, призначення платежу: передплата згідно попереднього договору від 28.11.2021 за будівлю автосервісу (СТО з приміщенням по продажу авто) (а.с.187 т.1).
Судом встановлено, а учасниками цієї справи не заперечується, що ОСОБА_2 (єдиний засновник та директор ТОВ «Автоград Херсон») та ОСОБА_1 станом на момент укладення цього правочину перебували в зареєстрованому шлюбі.
27.12.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис про реєстрацію права спільної часткової власності на нерухоме майно.
Зокрема, як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №385775241 станом на 05.07.2024 об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером №58455165101 належить на праві спільної часткової власності:
- ОСОБА_1 розмір частки 27/100 (номер відомостей про речове право 45975852 від 28.12.2021, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62636614 від 28.12.2021, державний реєстратор - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М., документи, подані для реєстрації - договір купівлі-продажу № 632 від 28.12.2021, видавник - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М.);
- ТОВ «Авто-Плаза». розмір частки 3/100 (номер відомостей про речове право 31975064 від 12.06.2019, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47327607 від 12.06.2019, державний реєстратор - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Кличановська С.І., документи, подані для реєстрації - договір купівлі-продажу №403 від 12.06.2019, видавник - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Кличановська С.І.);
- ТОВ «Авто-Плаза» розмір частки 70/100 (номер відомостей про речове право 5144241 від 24.03.2014, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 11987058 від 28.03.2014, державний реєстратор - Скакун С.О. Суворовське управління юстиції у м. Херсоні, документи, подані для реєстрації - свідоцтво про право власності №19669134 від 28.03.2014, видавник - державний реєстратор Скакун С.О.).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі № 916/1328/23, яке набрало законної сили, задоволено позов ТОВ «Авто-Плаза» та стягнуто з ТОВ «Автоград Херсон» 1558555,00 грн основного боргу, 57132,78 грн 3% річних, 444334,41 грн інфляційні втрати та 30900,34 грн витрати по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване доведеністю ТОВ «Авто-Плаза» факту неналежного виконання ТОВ «Автоград Херсон» прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором про надання поворотньої фінансової допомоги від 29.12.2020 №29/12 в частині повного та своєчасного повернення ТОВ «Авто-Плаза» грошових коштів.
15.09.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відкрито виконавче провадження № 72802607 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 916/1328/23 від 11.09.2023 про стягнення з ТОВ «Автоград Херсон» на користь ТОВ «Авто-Плаза» заборгованість.
В матеріалах цієї справи міститься лист приватного виконавця від 12.07.2024 № 16083 (відповідь на запит представника позивача), в якому зазначено, зокрема, що в межах виконавчого провадження приватним виконавцем майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.
Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ «Авто-Плаза» визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу з тих підстав, що цей договір вчинений на шкоду кредитору та має фраудаторний характер.
Відповідач, заперечуючи проти доводів та вимог позивача, зазначив, зокрема, що у нього наявні активи (рухоме майно), вартість яких у кілька разів перевищує розмір заборгованості перед позивачем.
На підтвердження цих обставин відповідачем надано суду:
- довідку про перелік рухомого майна/основних засобів від 20.08.2024 № 1, в якій зазначено про наявність на балансі ТОВ «Автоград Херсон» станом на 20.08.2024 рухомого майна/основних засобів (загалом 359 одиниць згідно переліку) (а.с.104-112 т.1);
- довідку про залишки товару від 20.08.2024 № 2, в якій зазначено, що на балансі ТОВ «Автоград Херсон» станом на 20.08.2024 рахуються залишки товару (аксесуари, комплектуючі, запчастини до легкових автомобілів) за собівартістю на загальну суму 1150177,57 грн (а.с.99 т.1);
- довідку про наявність транспортних засобів від 29.08.2024 № 3, в якій зазначено, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1442, підприємство, серед іншого, набуло у власність ряд транспортних засобів. Станом на 29.08.2024 у власності ТОВ «Автоград Херсон» вказані транспортні засоби нікому не були відчужені і їх фактичним місцем зберігання є: 73003, м. Херсон, вул. Олександрівська, 26 (а.с.100 т.1);
- договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 27.11.2019, укладений між ТОВ «Автоград Херсон» та Приватним акціонерним товариством «Херсонський завод карданних валів» (а.с.113-116 т.1), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Шулік А.О., зареєстрований в реєстрі за № 1442;
- перелік транспортних засобів (Додаток № 1 до вищевказаного договору) (а.с.118-125 т.1);
- Звіт про оцінку майна від 16.12.2019 № 16122019-1А, відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки (транспортних засобів, згідно переліку № 1, які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Олександрівська (Червоноправпорна) , 26) складає 1495600 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Авто-Плаза» визнати укладений між відповідачами договір купівлі-продажу недійсним, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи не було доведено належними та допустимими доказами, що оспорюваний договір купівлі-продажу містить ознаки фраудаторності.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже закон передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а положення, закріплені у спеціальній нормі (ч. 3 ст. 215 ЦК України), що стосується недійсності правочину, передбачають можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору.
Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Частиною 3 ст. 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов'язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам (постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 навела такі висновки.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним.
Як вбачається матеріалів цієї справи, договір купівлі-продажу укладено між заінтересованими (пов'язаними) особами, оскільки на момент його укладення засновник ТОВ «Автоград Херсон» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) були члени однієї родини (подружжя).
На момент укладення договору про відчуження майна на користь пов'язаної особи, Продавець (ТОВ «Автоград Херсон») мав невиконані грошові зобов'язання перед кредитором (ТОВ «Авто-Плаза», позивачем).
Відчуження майна фактично відбулось за три дні до кінцевого строку повернення суми позики (договір укладено 28.12.2021, строк повернення позики - 31.12.2021).
Відсутність у ТОВ «Автоград Херсон» саме прострочення зобов'язання не спростовує сам факт наявності невиконаного грошового зобов'язання перед ТОВ «Авто-Плаза» за укладеним між цими сторонами договором про надання поворотньої фінансової допомоги від 29.12.2020 № 29/12.
Крім того, про наявність ознак фраудаторності правочину може свідчити те, що після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов'язаннями перед кредитором.
Щодо наданої відповідачем довідки про наявність транспортних засобів від 29.08.2024 № 3 (а.с.100 т.1), договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 27.11.2019, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Херсонський завод карданних валів» (а.с.113-116 т.1), переліку транспортних засобів (Додаток № 1 до вищевказаного договору) (а.с.118-125 т.1) та Звіту про оцінку майна від 16.12.2019 № 16122019-1А, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на конкретні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи у який передбачений законом спосіб скаржник набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту ст. 328 ЦК України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до частин 1, 10 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
За положеннями п. 7 цього Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб (п.8 Порядку).
Таким чином, положеннями Закону України «Про дорожній рух» та Порядку не встановлені підстави та порядок набуття права власності на транспортний засіб як цивільно-правового акту (дії), а лише пов'язує таке набуття з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах, з «метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій (п. 3 Порядку).
Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення угоди з купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).
Колегією суддів встановлено, що транспортні засоби, про які зазначає відповідач в обґрунтування наявності у нього цього майна у власності, за ним не зареєстровані.
Водночас враховується, що як положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації.
Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном).
Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України.
Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу (постанова Великою Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі 911/1278/20).
Разом з тим, відповідно до пункту 1.6. договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 27.11.2019, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Херсонський завод карданних валів» (а.с.113-116 т.1), право власності на об'єкти аукціону (відповідно, у тому числі і транспортні засоби) переходить до покупця (відповідача) після сплати його повної вартості на поточний рахунок Продавця, вказаний у договорі, та підписання сторонами акту приймання-передачі об'єктів аукціону.
Тобто необхідною підставою переходу права власності на таке рухоме майно сторони визначили настання двох умов, сукупність двох фактів: повна сплата вартості та підписання акту.
За відсутності сукупності цих фактів право власності на рухоме майно не могло перейти до набувача виходячи з умов укладеного договору та відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України.
Так, факт сплати грошових коштів підтверджується змістом п. 2.2. договору.
Водночас, доказів підписання між сторонами акту приймання-передачі об'єктів аукціону матеріали цієї справи не містять.
Крім того, ТОВ «Автоград Херсон» неодноразово зазначало, що транспортні засоби знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Олександрівська, 26, що фактично свідчить про те, що вказані транспортні засоби і досі знаходяться за адресою Продавця - Приватного акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів».
Оскільки така умова договору купівлі-продажу, як підписання акту, не була дотримана сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами цієї справи не підтверджується, що рухоме майно (транспортні засоби) перейшло у власність ТОВ «Автоград Херсон».
Тобто на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна, транспортні засоби відповідачу не належали, а продовжували перебувати у власності Приватного акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів».
Надаючи оцінку наданим відповідачем довідкам про перелік рухомого майна/основних засобів від 20.08.2024 № 1 та про залишки товару (аксесуари, комплектуючі, запчастини до легкових автомобілів) від 20.08.2024 № 2, колегія суддів зазначає, що ці довідки складені одноособово директором ТОВ «Автоград Херсон» та після відкриття провадження у даній справі, що не надає можливості однозначно, беззаперечно, поза розумним сумнівом стверджувати про наявність у ТОВ «Автоград Херсон» цього майна, а також його вартість.
При цьому, колегією суддів враховується лист приватного виконавця від 12.07.2024 № 16083 (відповідь на запит представника позивача), в якому зазначено, зокрема, що в межах виконавчого провадження приватним виконавцем майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином, керуючись стандартом більшої переконливості (за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний), колегія суддів доходить висновку про те, що докази, надані на підтвердження обставин відсутності у ТОВ «Автоград Херсон» іншого майна, за рахунок якого він міг відповідати за своїми зобов'язаннями перед позивачем, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на спростування цих обставин.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, а саме: укладення оспорюваного договору між заінтересованими (пов'язаними) особами, наявність у відповідача на момент укладення цього договору невиконаних грошових зобов'язань перед позивачем, укладення цього договору за три дні до кінцевого строку виконання цього зобов'язань, а також недоведеність відповідачем належними, допустимими та вірогідними доказами наявності у нього іншого майно, за рахунок якого він міг відповідати за своїми зобов'язаннями перед позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу має фраудаторний характер, тобто вчинений на шкоду позивачу.
Договір, який укладений з метою уникнути зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц вказує, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставами недійсності правочину можуть бути не лише перелічені підстави, а й інші обставини, які свідчать про недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 3, 13, 16, 203, 215 ЦК України визнає договір купівлі-продажу недійсними з тих підстав, що він є фраудаторним правочином, який вчинений всупереч принципу добросовісності та внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредитору.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підстави для часткового скасування судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційною скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 у справі № 916/3133/24 скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоград Херсон» та ОСОБА_1 , щодо купівлі-продажу 27/100 (двадцяти семи сотих) часток у праві спільної часткової власності на будівлю автосервісу (СТО з приміщеннями по продажу автомобілів), загальною площею 3002 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Яценко О.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 632.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоград Херсон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» 1514 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 757 грн за подання заяви про забезпечення позову та 2271 грн - за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза» 1514 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 757 грн за подання заяви про забезпечення позову та 2271 грн - за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 05.05.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська