79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" квітня 2025 р. Справа №926/1068/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,
секретар судового засідання В.Б. Лагутін,
розглянувши апеляційну скаргу першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури за № 15-320вих-24 від 10.12.2024 (вх. № 01-05/3624/24 від 16.12.2024)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2024 (повний текст рішення складено 25.11.2024, м. Чернівці, суддя М.О. Гурин)
у справі № 926/1068/24
за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури, м. Чернівці, в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці
до відповідача Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив Захисник 37», м. Чернівці
про звільнення земельної ділянки від об'єкта незавершеного будівництва,
за участю представників:
прокурор: Винницька Л.М.
від позивача: Фуркал С.О.
від відповідача: не з'явився
Чернівецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» про звільнення земельної ділянки від об'єкта незавершеного будівництва.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем норм земельного законодавства, оскільки на земельних ділянках, які знаходяться за адресою вул. Рівненська, 7-Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га розташований об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОК «ЖБК Захисник 37» за номером 1774774973101.
Однак, як зазначає прокурор, дана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, а наявний об'єкт незавершеного будівництва порушує право власності територіальної громади м. Чернівці на землю, позбавляє Чернівецьку міську раду права користування та розпорядження цими земельними ділянками, а тому, прокурор просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від об'єкта незавершеного будівництва, а саме, знесенням вищевказаних об'єктів нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Місцевий господарський суд, з огляду на встановлені обставини справи про те, що на земельних ділянках, які належать на праві власності позивачу, знаходиться об'єкт: незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом з відсотком готовності 5% та який зареєстрований на праві власності за відповідачем, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 та від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 та те, що саме по собі задоволення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об'єкта не відновить права власника земельних ділянок, оскільки відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, є пред'явлення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об'єкта незавершеного будівництва право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом його знесення з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан та скасування державної реєстрації об'єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зазначив, що оскільки прокурор у цій справі не заявляв до суду вимогу про скасування державної реєстрації об'єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру, обраний прокурором спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до відновлення права позивача як власника земельних ділянок на вільне володіння та розпорядження належним йому майном.
Не погодившись з даним рішенням суду перший заступник керівника Чернівецької обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за № 15-320вих-24 від 10.12.2024 (вх. № 01-05/3624/24 від 16.12.2024) у якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2024 про відмову у задоволенні позову скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що Відповідач набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва, який розташований на земельних ділянках на вул. Рівненській, 7 «Б» в м. Чернівцях площами 0,1236га та 0,136га за кадастровими номерами 7310136300:11:005:0023 та 7310136300:11:005:0024 як на самочинно побудоване майно та реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва здійснено за відсутності належних правових підстав, оскільки рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.02.2017р. у справі №926/1111/15 визнані незаконними та скасовані рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки відповідачу.
Крім цього, апелянт зазначає, що в ході розгляду справи № 926/1497/18 встановлено, що ОСОБА_1 та ОК «ЖБК Захисник 37» не є добросовісними набувачами та набули майно (новостворені земельні ділянки) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), тому рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.03.2019 у справі №926/1497/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, позов прокурора задоволено. Витребувано земельні ділянки, які знаходяться по вул. Рівненській, 7-Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га, які були утворені (сформовані) внаслідок поділу земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, із володіння відповідача на користь територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.
На підставі вказаного рішення суду 11.12.2019 за територіальною громадою м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на новоутворені земельні ділянки.
Однак, на даний час, територіальна громада міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради, як власник земельних ділянок позбавлена права користуватись та розпоряджатись земельними ділянками, у зв?язку з тим, що на земельних ділянках знаходиться фундамент з залізобетонних паль, який 27.02.2019, під час розгляду спору у суді у справі № 926/1497/18 зареєстровано відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, як об?єкт незавершеного будівництва.
Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» подав до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/2309/25 від 14.01.2025), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області без змін.
Відзиви на апеляційну скаргу мотивовані тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 23.04.2025 з'явився представник прокурор, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 23.04.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення.
У судове засідання 23.04.2025 відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив.
Через систему «Електронний суд» 18.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача адвокат Пустовіт І.Я., з 19.04.2025р. по 01.05.2025р. перебуватиме за межами України у зв'язку із щорічною відпусткою, з метою забезпечення доступу до правосуддя та права на справедливий захист, керуючись статтею 59 Конституції України, з метою не порушення прав мого клієнта на належний правовий захист, просить відкласти судове засідання на інший день, визначений судом.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Згідно ухвали суду від 23.12.2025 явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Разом з тим, колегія суддів вказує, що розгляд даної справи вже відкладався за клопотанням відповідача.
Відтак, колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.
Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено жодного обмеження щодо кола представників юридичної особи. За неможливості представництва інтересів товариства, представляти інтереси учасника судового процесу може керівник або інша особа як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов'язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
06.02.2015 обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Рівненській, 7-Б за №943/15.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.07.2017 у справі №926/1111/15, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 26.07.2018, позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано п.1.2 та п.3 рішення 36 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №877 від 30.05.2013 «Про надання юридичним особам дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки», яким надано дозвіл обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» (код 38646880) на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2500 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Рівненській, 7-Б; а також право на отримання інших вихідних даних на проектування об'єкта містобудування та здійснення проектно-вишукувальних робіт у порядку, визначеному законодавством; визнано незаконним та скасовано п.27 рішення 55 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №1361 від 25.09.2014 «Про розгляд звернень фізичних та юридичних осіб щодо передачі безплатно у власність і надання в оренду земельних ділянок», яким затверджено проект відведення та передано безплатно у власність обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» (код 38646880) земельну ділянку по вул. Рівненській, 7 «Б» площею 0,2596 га, під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. У частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності, звільнення та повернення земельної ділянки - провадження у справі припинено оскільки відповідачем 17.05.2016 відчужено спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .
В подальшому, ОСОБА_1 здійснила поділ земельної ділянки площею 0,2596 га на дві земельні ділянки за кадастровим номером 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та кадастровим номером 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га після чого передала новоутворені земельні ділянки у власність обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37».
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 01.03.2019 у справі №926/1497/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та постановою Верховного Суду від 10.11.2020 задоволено позов керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади міста Чернівці, до обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив Захисник 37» та витребувано земельні ділянки, які знаходяться по вул. Рівненській, 7- Б в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0,136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0,1236 га, які були утворені (сформовані) внаслідок поділу земельної ділянки під кадастровим номером 7310136300:11:005:0017, із володіння обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив Захисник 37» на користь територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.
На підставі вказаного рішення суду 11.12.2019 за територіальною громадою м.Чернівці в особі Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на новоутворені земельні ділянки.
В процесі розгляду справи №926/1497/18, а саме 14.02.2019, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради зареєструвала повідомлення обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» про початок виконання будівельних робіт за адресою місцезнаходження спірних земельних ділянок (кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 та 7310136300:11:005:0023).
27.02.2019 за обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом (відсоток готовності 5%), що знаходиться на спірних земельних ділянках, які є предметом спору - кадастрові номери 7310136300:11:005:0024 (площею 0,136 га) та 7310136300:11:005:0023 (площею 0,1236 га) за адресою: вул. Рівненська, 7- Б в м. Чернівці.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно з положеннями статтей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема, не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
У даній справі прокурор просить суд винести рішення про звільнення обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37» земельних ділянок, які знаходяться за адресою: вул. Рівненська, 7 «Б» в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0.136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0.1236 га від об'єкта незавершеного будівництва право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1774774973101 шляхом його знесення та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №373201751 від 08.04.2024 земельні ділянки, які знаходяться за адресою: вул. Рівненська, 7 «Б» в м. Чернівці під кадастровими номерами 7310136300:11:005:0024 площею 0.136 га та 7310136300:11:005:0023 площею 0.1236 га перебувають у власності територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
Крім того, з даної інформаційної довідки встановлено, що на даних земельних ділянках розташований об'єкт: незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом, який не є об'єктом житлової нерухомості з відсотком готовності 5%. Власником даного об'єкту значиться обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив Захисник 37».
Так, як встановлено з матеріалів справи, 06.02.2015 відповідачем отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Рівненській, 7-Б за №943/15, на підставі яких було розроблено проектну документацію, пройдено державну експертизу проекту та як наслідок 14.02.2019 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт за №ЧВ 061190451499.
27.02.2019 ОК «ЖБК Захисник 37» зареєстрував право власності на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом, що на вул. Рівненській, 7-Б в м. Чернівцях, відсоток готовності якого складає 5%.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Тобто, реєстрація права власності за ОК «ЖБК Захисник 37» на незавершене будівництво, що розташоване на власних на той момент земельних ділянках, відбулася правомірно та у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудування на підставі всіх необхідних дозвільних документів.
Відтак, твердження апелянта щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва і незаконної реєстрації права власності на незавершене будівництво оцінюється колегією суддів критично.
Статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Враховуючи відсутність буд-яких договірних правовідносин між сторонами, відповідач використовує спірні земельні ділянки позивача без установлених законом підстав, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 Цивільного кодексу України.
Разом із тим у практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно [див., зокрема, пункт 98 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)]. Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (підпункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (підпункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.13) та інші).
Отже, державна реєстрація права приватної власності відповідача на незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом з відсотком готовності 5%, яке знаходяться за адресою: вул. Рівненська, 7 «Б» в м. Чернівці - це офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття ними права власності на таке майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 вказала, що відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема відчуження або передачі у користування цих земельних ділянок іншим особам, оскільки відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна, одночасно переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт.
Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Законом №1952-IV). За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону №1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пункті 127 постанови від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)].
Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.
За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачем, з якими позивач не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідача, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону №1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідача не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідача на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону № 1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.
Узагальнюючи викладене, враховуючи обов'язковість наявності судового рішення для вчинення реєстраційних дій, для усунення для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками, колегія суддів вказує, що вірним є заявлення позовної вимоги про скасування державної реєстрації об'єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 зокрема вказала, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Відтак, враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з огляду на встановлені обставини справи про те, що на земельних ділянках, які належать на праві власності позивачу, знаходиться об'єкт: незавершене будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення та паркінгом з відсотком готовності 5% та який зареєстрований на праві власності за відповідачем, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 та від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 та те, що саме по собі задоволення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об'єкта не відновить права власника земельних ділянок, оскільки відповідні записи в Державному реєстрі створюють для позивача перешкоди у реалізації ним прав власника, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, є пред'явлення позову про звільнення відповідачем земельних ділянок від об'єкта незавершеного будівництва право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом його знесення з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан та скасування державної реєстрації об'єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.
У п. 43 постанови від 15.03.2024 у справі №904/192/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила попередні висновки, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 54), Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (п. 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 76), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 155)).
З урахуванням вищезазначеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки прокурор у цій справі не заявляв до суду вимогу про скасування державної реєстрації об'єкту із закриттям відповідного розділу Державного реєстру, обраний прокурором спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки сам по собі не призведе до відновлення права позивача як власника земельних ділянок на вільне володіння та розпорядження належним йому майном.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2024 у справі № 926/1068/24.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу першого заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури за № 15-320вих-24 від 10.12.2024 (вх. № 01-05/3624/24 від 16.12.2024) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 15.11.2024 у справі № 926/1068/24 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак