Справа № 466/737/24
Провадження № 2-з/466/42/25
іменем України
30 квітня 2025року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі головуючої судді Свірідової В.В.
при секретарі Якубів І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шегинського Р.А. про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Станом на час звернення представника позивача справа перебуває на стадії судового розгляду по суті позовних вимог.
22.04.2025 адвокат Шегинський Р.А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка отримана суддею 28.04.2025 року.
Представник позивача, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 297,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2644939246060); земельну ділянку кадастровий номер 4623686400:01:005:0744 загальною площею 0,0925 га.
Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Враховуючи, що відповідач не виконує свого боргового зобов'язання протягом тривалого часу, позивач вимушений просити вжити заходи забезпечення позову, так як існує ризик того, що відповідач ОСОБА_2 разом з своїм чоловіком ОСОБА_3 з метою уникнення відповідальності та повернення боргу позивачу, відчужать належний їм на праві власності будинок та земельну ділянку.
Відповідно до вимог ч.1ст. 153 ЦПК України заява розглядається судом без повідомлення учасників.
В зв'язку з відсутністю сторін в засіданні з розгляду даного клопотання, відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України, його фіксування технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді цього питання суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Обов'язок доведення обставин, які указували б на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Суд при вирішенні питання про забезпечення позову, повинен перевірити: наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможні такі заходи забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну неможливість захисту прав за відсутності заходів забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
З заяви про забезпечення позову та долучених доказів до неї вбачається, що позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 297,5кв.м.; земельну ділянку кадастровий номер 4623686400:01:005:0744 загальною площею 0,0925 га.
Однак, відповідно до договору купівлі-продажу від 11.08.2014р. земельна ділянка (кадастровий номер 4623686400:01:005:0744 загальною площею 0,0925 га) належить ОСОБА_3 , та відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається що житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 297,5 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2644939246060) належить ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу №1184 від 11.08.2014р., виданого Баллод Г.А., приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу Львівської області.
Заявником не доведена мета забезпечення позову. Доказів того, що відповідач ОСОБА_2 разом з своїм чоловіком ОСОБА_3 відчужать належний їм на праві власності будинок та земельну ділянку не наведено.
Крім того, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шегинський Р.А. звертався до суду із заявою про забезпечення позову. 13.02.2024р. судом заява була розглянута та таку було задоволено: накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у приватній власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), а саме:
- Комора в підвалі АДРЕСА_3 загальною площею 3.4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1542057446101);
- Квартира АДРЕСА_3 загальною площею 68,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1542044546101) та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступних об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), а саме:
- Комора в підвалі АДРЕСА_3 загальною площею 3.4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1542057446101);
- Квартира АДРЕСА_3 загальною площею 68,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1542044546101).
Відтак,зазначена вище ухвада суду набрала законної сили.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви в цілому, з урахуванням чого, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 247, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шегинського Романа Андрійовича про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: В. В. Свірідова