Справа № 450/2384/23 Провадження № 2-др/450/4/25
/додаткове/
"10" лютого 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву відповідача приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравари О.Р. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравари Оксани Романівни про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
на адресу Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла заява представника відповідача приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравари О.Р. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравари Оксани Романівни про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
В заяві просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 500 грн.
Представник позивача подав заперечення на заяву про стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, щодо задоволення заяви, просив в задоволенні такої відмовити, оскільки витрати на правничу допомогу відповідачем не понесені, доказів про сплату таких, суду не надано.
Проаналізувавши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали цивільної справи, та докази в їх сукупності, суд вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення, слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав :
рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.01.2025 року у цивільній справі № 450/2384/23 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Поліс»,- відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідачем 31.01.2025 року було подано заяву про стягнення судових витрат понесених відповідачем, однак при постановленні судового рішення у справі судом не вирішено питання про стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідачем на підтвердження понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу надано : договір про надання правничої допомоги № 24.07./23 року укладений між адвокатом Децик В.І. та ОСОБА_1 ; детальний опис робіт виконаних адвокатом згідно договору про надання правової допомоги № 24/07.23 від 24.07.2023 року, акт приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 24/07.23 від 24.07.2023 року,договір про надання правничої допомоги № 61/23 року укладений між адвокатом Сидорак Н.Б. та ОСОБА_1 ; детальний опис робіт виконаних адвокатом від 28.01.2025 року, акт приймання - передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги № 24/07.23 від 24.07.2023 року,
Сторони погодили, що надані адвокатом послуги складаються з наступного: - Досудова консультація, ознайомлення з матеріалами справи, розробка правової стратегії, укладення договору (1,5 год.) - 3000, 00 грн.; Підготовка відзиву на позовну заяву (2 год.) - 4000,00 грн. - Загальна вартість витрат становить 7 000,00 грн.
28.01.2025 року Відповідач та адвокат Сидорак Наталія Богданівна затвердили Детальний обсяг робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відповідно до якого сторони погодились, що надані послуги складаються з наступного: - Зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, укладення договору - 1 500, 00 грн.; - Участь у судових засіданнях незалежно від часу тривалості такого - 6 000, 00 грн. (по 2 000, 00 грн. за кожне засідання).
Сторони вирішили, що гонорар успіху адвоката в даній справі 10 000, 00 грн.
Загальна вартість витрат на правову допомогу, разом із витратами на її надання та гонорар успіху адвоката складає 17 500, 00 грн.
Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
В постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 201/3040/20 зазначено, що частина друга статті 134 ЦПК України вказує лише на право, а не на обов'язок суду відмовити у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту , і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
Щодо покликання представника позивача, що стороною відповідача, не надано доказів на підтвердження сплати коштів за надання правничої допомогу, суд вважає такі безпідставними, з огляду н наступне :
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена в постанові ВС від 19.04.2023 року у справі № 760/10847/20-ц.
Враховуючи доводи та мотиви заперечення сторони позивача проти заяви про ухвалення додаткового рішення, суд погоджується із тим, що стягнута судом сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.
Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з цим, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов'язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
З протоколу погодження гонорару слідує, що відповідна сума (10000,00 грн) це гонорар за ознайомлення із наданими матеріалами та повне чи часткове виконання доручення замовника, а розмір такого може бути змінено виключно за згодою обох сторін.
Натомість рахунок-фактура, яким визначена інша сума, ніж сума погодженого гонорару, не підписаний замовником, тобто відсутні докази відношення останнього до відповідної суми, що свідчить про виставлення адвокатом рахунку в односторонньому порядку.
Таким чином, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, складність та важливість такої для сторін, згоду із рішенням суду по суті спору, тобто відсутність даних про оскарження такого в апеляційному порядку, суд вважає, що оскаржуване додаткове рішення необхідно змінити, зменшити суму стягнення хоча б з погляду зазначених вище обставин.
Іншими словами, категорія справи та обізнаність представника у такій, а також судовій практиці з цього приводу, що презюмується, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути, буде 15 000,00 грн..
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268, 270 ЦПК України, суд,-
заявувідповідача приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравари О.Р. про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравари Оксани Романівни про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравари Оксани Романівни про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», ЄДРПОУ 38994463 на користьприватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравари Оксани Романівни, понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15000, 00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 10.02.2025 року.
СуддяЄ. О. Данилів