Справа № 191/1089/25
Провадження № 3/191/354/25
01 травня 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
за ч.1 ст. 187 КУпАП,
10.03.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області із Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла справа з протоколами про адміністративні правопорушення:
- серії ВАД №642451 від 01.03.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.187 КУпАП, в якому зазначено, що 08.02.2025 року о 00:02 годині гр. ОСОБА_1 , знаходячись під адміністративним наглядом згідно ухвали суду, був відсутній за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив п.1 ухвали суду про встановлення адміністративного нагляду;
- серії ВАД №642452 від 01.03.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.187 КУпАП, в якому зазначено, що 17.02.2025 року о 23:11 годині гр. ОСОБА_1 , знаходячись під адміністративним наглядом згідно ухвали суду, був відсутній за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив п.1 ухвали суду про встановлення адміністративного нагляду.
У судове засідання правопорушник не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення повістки про виклик до суду, про причини неявки суду не повідомив.
У п.41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 був обізнаний про складення відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення та направлення їх до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративних правопорушень з наступних підстав.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
З огляду на викладене, за відсутності інших об'єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення:
- серії ВАД №642451 від 01.03.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.187 КУпАП, встановлено, що 08.02.2025 року о 00:02 годині гр. ОСОБА_1 , знаходячись під адміністративним наглядом згідно ухвали суду, був відсутній за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив п.1 ухвали суду про встановлення адміністративного нагляду;
- серії ВАД №642452 від 01.03.2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.187 КУпАП, встановлено, що 17.02.2025 року о 23:11 годині гр. ОСОБА_1 , знаходячись під адміністративним наглядом згідно ухвали суду, був відсутній за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив п.1 ухвали суду про встановлення адміністративного нагляду.
Частиною 1 статті 187 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, зокрема, за порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , які долучені до протоколів про адміністративні правопорушення, останній пояснив, що 08.02.2025 року о 00:02 годині та 17.02.2025 року о 23:11 годині до його місця мешкання приїжджали працівники поліції з метою перевірки, але він до них не вийшов, так як в цей час вже спав та не чув як приїхали останні.
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №642451 від 01.03.2025 року долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , який пояснив, що 08.02.2025 року у його присутності здійснювалася перевірка особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, а саме гр. ОСОБА_1 , який з будинку не вийшов та двері працівникам поліції не відчинив, на неодноразові спроби достукатись не реагував.
Однак, письмові пояснення ОСОБА_2 не містять інформації про час, коли у його присутності здійснювалась перевірка ОСОБА_1 , а тому не можуть бути доказами, які б підтверджували факт порушення ОСОБА_1 правил адміністративного нагляду, щодо якого встановлено такий нагляд, а саме порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час 08.02.2025 року.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №642452 від 01.03.2025 року долучено відеозапис тривалістю лише 57 (п'ятдесят сім) секунд від 17.02.2025 року, на якому зафіксовано будинок та поліцейський повідомляє, що вони приїхали для перевірки дотримання ОСОБА_3 відбування адміністративного нагляду, але він не вийшов з будинку.
Однак, суд вважає, що особі недостатньо 57 секунд, щоб взимку вночі прокинутися, одягнутися та вийти до працівників поліції, а тому вказаний відеозапис не підтверджує порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час ОСОБА_1 17.02.2025 року.
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх доказів про порушення ОСОБА_1 08.02.2025 року о 00:02 годині та 17.02.2025 року о 23:11 годині правил адміністративного нагляду, що виключає подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КУпАП.
Таким чином, суд не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 187 КУпАП України через відсутність в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного. керуючись ст. 7, 247, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.187 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя О.І. Окладнікова