Єдиний унікальний номер 205/4891/25
Номер провадження3/205/1773/25
30 квітня 2025 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Таус М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №376813 від 08.03.2025 року, гр. ОСОБА_1 08.03.2025 року близько 19 год. 15 хв., знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинила факт домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї дитини, а саме: розбила телефон дитини, чим спричинила психологічний тиск, що завдало шкоди психологічному здоров'ю потерпілого, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала та пояснила, що наразі вона перебуває у складних особистих відносинах з чоловіком ОСОБА_2 , вирішується питання про розірвання шлюбу та визначення місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 . Крім того, з кінця березня її чоловік ОСОБА_2 , без її згоди на це, забрав сина ОСОБА_4 від неї і утримує його в невідомому для неї місці та перешкоджає спілкуванню. По суті обставин, викладених у протоколі ОСОБА_1 пояснила, що 08.03.2025 року вона перебувала разом з сином ОСОБА_5 вдома. Останній весь вечір грав в ігри на мобільному телефоні. Через те, що син багато грає в комп'ютерні ігри та телефоні, вона йому сказала, щоб він залишив мобільний телефон і зайнявся іншими справами, не пов'язаними з електронними приладами. На що син ОСОБА_4 відреагував агресивно, почав стверджувати, що йому батько дозволяє без обмежень грати на мобільному телефоні і через це він не буде її слухатися і грати в телефон стільки, скільки захоче. Його поведінка викликана тим, що її чоловік ОСОБА_2 маніпулює сином, налаштовує його проти неї і дійсно, щоб домогтися його прихильності, дозволяє йому будь-які дії, в тому числі без обмежень грати в комп'ютерні ігри на телефоні. Проте, на її думку, як матері дитини, такий підхід шкодить як психічному так і фізичному розвитку дитини. Таким чином, вона силоміць відібрала у сина ОСОБА_4 мобільний телефон, що викликало у нього обурення та агресивну реакцію. Телефон робився о кахельну підлогу випадково, під час сварки з сином, який хотів домогтися повернення йому мобільного телефону. В подальшому, коли ОСОБА_2 повернувся додому, син повідомив йому викривлену інформацію щодо обставин, які відбувалися вдома.
Адвокат Федорець Є.Є., в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження по справі, зазначивши що з відомостями, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення категорично не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. У даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на наслідки, як обов'язкового елементу об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а також на посилання про спеціального потерпілого: малолітнього чи неповнолітнього, фабула адміністративного правопорушення не містить, а оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах протоколу, а від так вважає що в діях ОСОБА_1 відсутність складу адміністративного правопорушення, що ставиться їй у провину. Отже, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення оцінка правопорушення не відповідає дійсним обставинам справи, що підтверджуються матеріалами справи.
Законний представник, малолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , в судовому засіданні заявив клопотання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про що надав відповідні письмові пояснення, згідно яких вбачається що ввечері 08.03.2025 р. ОСОБА_2 повернувся додому за адресою АДРЕСА_1 і побачив біля дверей 6-річного заплаканого сина ОСОБА_4 , який стояв з розбитим мобільним телефоном у руках біля калюжі блювоти. На запитання що трапилось, син розповів, що мама, ОСОБА_1 , кричала на нього, після чого забрала його мобільний телефон і розбила об підлогу. Через це ОСОБА_4 почав плакати, в нього стався нервовий зрив і він вирвав на підлогу. Переглянувши відеозапис зі стаціонарних відеокамер розташованих в будинку, і виявилось, що син говорить правду. У зв'язку з цим, а також через те, що син неодноразово до цього казав про агресивне ставлення до нього з боку матері (кричить, ображає, б'є), коли ОСОБА_2 немає вдома, останній був вимушений викликати поліцію, яка приїхавши на місце, склала на ОСОБА_1 протокол за вчинення домашнього насильства щодо дитини.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Диспозицією частини 2 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність особи, за вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати, чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено: письмові пояснення ОСОБА_2 від 08.03.2025 року, згідно яких вбачається що 08.03.2025 року о 19:30 год., за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно сина, а саме: розбила телефон дитини, в наслідок чого дитина розхвилювалась та мала розлад шлунку; заява ОСОБА_2 від 08.03.2025 року про вчинення факту домашнього насильства; форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08.03.2025 року; електронний рапорт ЄО №8173 від 08.03.2025 року.
З відео наданого ОСОБА_2 вбачається, що відео зроблено з камер відеоспостереження розташованих у будинку, містить лише частину події, під час якої ОСОБА_1 щось кинула на підлогу, при цьому пояснюючи що не дозволяє стільки сидіти у телефоні, будь-яких інших дій ОСОБА_1 на відео не зафіксовано, ОСОБА_6 не бажає слухати матір, та поводить себе агресивно, гучно кричить, в той час, як сама ОСОБА_1 намагається витримано та виваженим тоном пояснити синові свої вимоги до нього. При цьому, відео не містять подій що передували подіям зафіксованих на відео.
Разом з цим, ОСОБА_1 та її захисник адвокат - Федорець Є.Є. заперечували проти дослідження даного відеозапису, посилаючись на недопустимість його в якості доказу, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відеозапис записаний за допомогою прихованих камер спостереження, які ОСОБА_2 , без згоди та відома своєї дружини ОСОБА_1 , таємно та приховано встановив у будинку саме для того, щоб слідкувати за обстановкою в будинку, в тому числі й за нею.
Зокрема, ОСОБА_1 вказала, що прихована відеокамера, на яку було знято наданий відеозапис, була замаскована під електронний годинник, який стояв на полиці у будинку, про що вона не знала.
Суд погоджується з доводами сторони захисту що наданий ОСОБА_2 відеозапис, який створений за допомогою прихованої відеокамери, яка була встановлена у житлі ОСОБА_1 без її відома та згоди саме з метою слідкування за нею та її поведінкою, містить ознаки порушення права на повагу до приватного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини).
Разом з цим, при оцінці наданого ОСОБА_2 відеозапису на предмет допустимості його в якості доказу обставин, які покладені в основну звинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає доцільним застосувати принцип асиметрії правил допустимості доказів та визнати вказаний відеозапис допустимим доказом, оскільки він місить відомості, які більшою мірою свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та підтверджує надані нею пояснення з приводу обставин подій, які відбулася в між нею та її неповнолітнім сином 08.03.2025 року.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього документів неможливо зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 , свідки події відсутні, з пояснень ОСОБА_2 він прибув додому вже після подій, а від так не був присутнім безпосередньо під час інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.
Разом з цим, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №376813 від 08.03.2025 року слідує, що гр. ОСОБА_1 08.03.2025 року близько 19 год. 15 хв., знаходячись за адресою АДРЕСА_1 , вчинила факт домашнього насильства психологічного характеру стосовно своєї дитини, а саме: розбила телефон дитини, чим спричинила психологічний тиск, що завдало шкоди психологічному здоров'ю потерпілого. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення не містить в описі суті вчиненого адміністративного правопорушення дій ОСОБА_1 саме стосовно малолітньої дитини, як це передбачено диспозицією ч. 2ст. 173-2 КУпАП.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року № 2229 -VIII визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства ( далі Закон).
Зокрема, згідно положень п. 3 ст. 1 Закону, згідно яких домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 Закону).
Суд звертає увагу, що доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов'язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи).
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка. по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р.. заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р.. заява №36673/04).
Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, з урахуванням наведеного, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.173-2 ч.2 КУпАП, а тому відповідно п.1 ч.1ст.247 КУпАП адміністративна справа підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 173-2 ч. 2, ст. ст. 247, 280, 283, 284 КУпАП суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст. 173-2 ч. 2 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.
Суддя: Максим ТАУС