05 травня 2025 року
м. Київ
справа №420/12172/23
адміністративне провадження № К/990/16810/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №420/12172/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
21.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №420/12172/23.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченого Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990, періодів роботи на посаді стажера судді Каховського районного народного суду Херсонської області з 01.08.1990 по 24.03.1992 й консультанта Каховського районного народного суду Херсонської області з 25.03.1992 по 31.01.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990 (01 рік 11 місяців), періоди роботи на посаді стажера судді Каховського районного народного суду Херсонської області з 01.08.1990 по 24.03.1992 (01 рік 07 місяців 24 дні) й на посаді консультанта Каховського районного народного суду Херсонської області у період з 25.03.1992 по 31.01.1993 (10 місяців 07 днів) та визначити загальний стаж на посаді судді, який дає право на відставку і призначення щомісячного довічного грошового утримання 34 роки 05 місяців 22 дні;
- зобов'язати відповідача здійснити з 22.02.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з загального стажу 34 роки, з урахуванням половини строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01.09.1986 по 30.06.1990 (01 рік 11 місяців), періодів роботи на посаді стажера судді Каховського районного народного суду Херсонської області з 01.08.1990 по 24.03.1992 (01 рік 07 місяців 24 дні) й на посаді консультанта Каховського районного народного суду Херсонської області у період з 25.03.1992 по 31.01.1993 (10 місяців 07 днів), з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2023, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2023, позов задоволено.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025, вирішено питання стосовно однієї з позовних вимог, в частині дати з якої позивачці необхідно перерахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, передбачене Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", а саме з 22.02.2023.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 є невід'ємною складовою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2023.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 -1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України та частини п'ятої статті 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №420/12172/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
........................
........................
.......................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко,
Судді Верховного Суду