Іменем України
14 квітня 2025 року
м. Київ
справа №990/148/24
адміністративне провадження № П/990/148/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Хохуляка В.В., Блажівської Н.Є., Юрченко В.П., Желтобрюх І.Л.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу №990/148/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Процедура та аргументи сторін
1. 26 квітня 2024 року на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія, Відповідач), у якій Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ від 26.03.2024 № 378/дс-24, яким відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва, зобов'язати ВККСУ провести повторну співбесіду з ОСОБА_1 , як з переможцем конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 95/зп-23 та прийняти рішення з урахуванням мотивувальних висновків рішення суду в даній справі.
2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному веб-сайті Комісії рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва, у якому ОСОБА_1 займає переможну позицію. Комісія 20 лютого 2024 року розпочала співбесіду з ОСОБА_1 . Під час проведення співбесіди Комісією ухвалено протокольне рішення щодо відкладення розгляду питання про проведення співбесіди та запропоновано ОСОБА_1 надати інформацію, пояснення і документи (за наявності), які підтверджують відповідність його активів законним доходам. Комісією 26 березня 2024 року проведено співбесіду з ОСОБА_1 та рішенням ВККСУ від 26.03.2024 №378/дс-24 відмовлено в наданні рекомендації про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва.
2.1. Позивач зазначає, що вказане рішення ВККСУ від 26.03.2024 № 378/дс-24 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних мотивів.
2.2. Так, Позивач вказує, що ВККСУ відмовляючи йому в наданні рекомендації про призначення на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва, виходила з того, що Позивач не відповідає високим стандартам доброчесності та професійної етики, які встановлюються для судді. До вказаних висновків Відповідач прийшов з двох підстав: наявності у ВККСУ обґрунтованих сумніву у правдивості та повноті наданих ОСОБА_1 відомостей щодо обставин набуття прав на об'єкти нерухомості, а саме, на земельну ділянку площею 636 кв.м та житловий будинок загальною площею 180,4 кв.м, розташований на вказаній вище земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на розташування земельної ділянки, наявність на ній об'єкта незавершеного будівництва, короткий термін проведення будівельних робіт, їх проведення тією ж особою, яка була продавцем земельної ділянки, відсутність будь-яких підтверджувальних документів щодо реальної ринкової вартості цих об'єктів нерухомості; ОСОБА_1 був зобов'язаний і міг відобразити в декларації відомості про квартиру загальною площею 51,9 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 частини якої належать члену його сім'ї (дружині) на праві власності, однак у порушення норм законодавства не зробив цього.
2.3. Позивач зазначає, що під час проведення співбесіди 20.02.2024 обговорювалось питання придбання дружиною Позивача земельної ділянки в с. Конопниця за ціною 17 649,00 грн та набуття нею права власності на будинок, який знаходиться на земельній ділянці. Зокрема, у Комісії виникли сумніви в тому, що вартість земельної ділянки зазначена в договорі, відповідає дійсній вартості. Позивач вказує, що ним були надані пояснення, що така вартість земельної ділянки відповідає дійсній, що підтверджується відповідною експертною оцінкою ринкової вартості, яка проведена до підписання договору. Також, Позивач підтвердив Комісії, що на вказаній земельній ділянці знаходився об'єкт незавершеного будівництва (фундамент та 1-й поверх), який на той момент, в юридичному аспекті, вважався сукупністю будівельних матеріалів, а не забудова, чи об'єкт нерухомого майна, а тому, дружина Позивача не могла про це зазначити в договорі. Позивач вказує, що на цьому, питання придбання його дружиною земельної ділянки та сукупності будівельних матеріалів, які на ній знаходились були вичерпані та Комісія перейшла до обговорення питання доходів та витрат Позивача.
2.4. Під час проведення співбесіди 20.02.2024, протокольним рішенням Комісії було ухвалено відкласти розгляд питання про проведення співбесіди та запропоновано Позивачу надати інформацію, пояснення і документи (за наявності), які підтверджують відповідність його активів законним доходам. 29.02.2024 Позивачем на адресу Комісії були надані детальні пояснення із додатками на 61 аркуші (отримані Відповідачем 04.03.2024) відповідності активів Позивача (його сім'ї) законним доходам. При цьому, Позивач звертає увагу, що Комісія не пропонувала надати йому, будь-які, інші документи, які б стосувалися вартості будинку та земельної ділянки в с.Конопниця.
2.5. Позивач вказує, що 26 березня 2024 року Комісією було продовжено проведення співбесіди, отримавши відповіді на усі запитання, Комісія, всупереч принципам безсторонності, добросовісності та розумності, а також рівності усіх кандидатів під час проведення співбесіди задавала додаткові питання щодо будівництва житлового будинку на земельній ділянці (щодо наявності армопоясу, цегли яка використовувалась на будівництві, законності договору купівлі-продажу), чим, не переконання Позивача, його було принижено, як людину, оскільки Комісія намагалась переконати стороннього спостерігача в тому, що Позивач не будував вказаний будинок. Позивач зазначає, що не будував вказаний будинок, оскільки, не має ні знань, ні навичок, ні фізичних здібностей для такого будівництва, а вказане будівництво, проводилося під контролем його дружини та продавця земельної ділянки з залученням відповідних фізичних осіб - працівників, господарським методом, про що Комісію було повідомлено Позивачем. Крім того, Позивач зазначив, що будь-який договір який не є нікчемний є дійсним.
2.6. Позивач звертає увагу на питання дискреції ВККСУ при проведенні співбесіди та відсутність чітких критеріїв оцінки, та зазначає, що такі дискреційні повноваження, призвели до того, що ВККСУ у різних колегіях та до різних кандидатів, має свої критерії оцінки та проведення співбесід, що у його випадку свідчить про нерівність. Отже, така дискреція Відповідача, не може здійснюватися всупереч загальним засадам верховенства права, принципам безсторонності, добросовісності, розумності, з порушенням рівності перед законом. У зв'язку з чим, Позивач вважає, що рішення ВККСУ від 26.04.2024 № 378/дс-24 з цих підстав є незаконним.
2.7. Також Позивач зазначає, що рішення ВККСУ від 26.04.2024 № 378/дс-24 прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з нівелюванням принципу урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, з урахуванням наступного.
2.8. Так, Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні ВККСУ вказала, що під час проведення співбесіди Комісією ухвалено протокольне рішення щодо відкладення розгляду питання про проведення співбесіди та запропоновано Позивачу надати інформацію, пояснення і документи (за наявності), які підтверджують відповідність моїх активів законним доходам. 29.02.2024 Позивачем на адресу Комісії були надані детальні пояснення із додатками на 61 аркуші (отримані Відповідачем 04.03.2024) відповідності активів Позивача (його сім'ї) законним доходам. При цьому, Позивач звертає увагу, що Комісія не пропонувала надати йому, будь-які, інші документи, які б стосувалися вартості будинку та земельної ділянки в с. Конопниця. В оскаржуваному рішенні Комісії від 26.03.2024 встановлено та зазначено: «Зі слів ОСОБА_1 , сукупна вартість об'єкта незавершеного будівництва та виконаних будівельних робіт, необхідних для його завершення, становила орієнтовно 45 000,00 доларів США. Форма розрахунку з продавцем - готівкова. Форма укладення правочину щодо виконання будівельних робіт - усна. Вартість об'єкта незавершеного будівництва на момент набуття земельної ділянки становила орієнтовно 20 000,00 доларів США. Ці кошти були ним сплачені одночасно з придбанням земельної ділянки. Однак жодних документів на підтвердження вказаних платежів кандидат Комісії не надав, пояснивши, що відповідні домовленості мали усний характер». Позивач вказує що з цих підстав, Комісією було відмовлено йому у рекомендації на посаду судді, при цьому, вказане рішення обґрунтовано, відсутністю будь-яких підтверджувальних документів щодо реальної ринкової вартості цих об'єктів нерухомості (земельної ділянки та незавершеного будівництва).
2.9. Позивач наголошує, що Комісією обговорено питання придбання його дружиною земельної ділянки та незавершеного будівництва (набору будівельних матеріалів) на першій співбесіді 20.02.2024 та відкладено її проведення на 26.03.2024 з інших підстав, а саме: з метою надання Позивачем обґрунтувань набуття активів із підтвердженням законними доходами. Питання підтвердження обставин набуття земельної ділянки із незавершеним будівництвом та документальним підтвердження їх реальної вартості, Комісією не ставилося.
2.10. Щодо недекларування квартири дружини у декларації кандидата за 2016 рік Позивач вказує, що у своїх поясненнях від 29.02.2024 зазначив: про квартиру АДРЕСА_3 , яка продана 28.02.2017 за ціною 1 341 900 грн, вказавши, що частки набуто дружиною на підставі Договору міни, на підставі свідоцтва на спадщину після смерті батька дружини у 2004 році та на підставі Договору дарування. У вказаних поясненнях Позивач зазначив, що дану квартиру ним помилково не було включено до Декларації 2016 року та що логічних пояснень своєї помилки Позивач не знаходить. При проведенні співбесіди, 26.03.2024 Позивач зазначає, що також вказав Комісії, що не може пояснити чому не задекларував вказану квартиру, можливо, через те, що думав, що вона належить матері його дружини. Позивач зазначає в контексті спірного питання про неоднаковий (нерівний) підхід до критерію декларування кандидатами майна.
3. У відзиві на позовну заяву ВККСУ просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів у ній зазначених.
3.1. Відповідач зазначає, що за результатами співбесіди з ОСОБА_1 . Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, а тому рішенням від 26 березня 2024 року № 378/дс-24 відмовила Позивачу в наданні рекомендації про призначення на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва, виходячи з наступного.
3.2. Відповідач з урахуванням положень статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади загалом. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що ґрунтується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя. Кандидат на посаду судді повинен відповідати вимогам статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», має дотримуватися у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті вимог, передбачених Кодексом суддівської етики, які спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов'язаних зі статусом судді, з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Майбутній суддя має бути прикладом законослухняності, зміцнювати довіру громадян до суду, утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри громадян у порядність суддів, докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. На думку Комісії, кандидат на посаду судді повинен бути відданим принципу справедливості, відповідати за свої дії, не допускати ситуацій, у яких у стороннього спостерігача могли б виникнути обґрунтовані сумніви щодо його чесності, незалежності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, відповідності його дій етичним нормам. Саме тому проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді є одним з вирішальних (ключових) етапів у процедурі призначення на посаду судді, на якому обговорюються, встановлюються та перевіряються дані щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, а також пов'язана з цим інформація.
3.3. Відповідач зазначає, що під час співбесіди з Позивачем Комісією було досліджено такі обставини. Так, у підпункті 8 пункту 5 Оголошення про проведення конкурсу, затвердженого рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23, визначено, що кандидат для участі в конкурсі має подати копію декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік. Члени Комісії під час співбесіди звернули увагу на зазначену в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік вартість земельної ділянки загальною площею 636 кв. м, кадастровий номер 46236833400:01:001:0849. Земельна ділянка розташована в селі Конопниця Оброшинської територіальної громади Львівського району Львівської області та належить дружині ОСОБА_1 на праві власності. Відповідно до декларації за 2022 рік вартість цієї земельної ділянки на дату набуття дружиною кандидата становила 17 649,00 грн. Під час співбесіди ОСОБА_1 повідомив, що на вказаній земельній ділянці на момент набуття розташовувався об'єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок (ступінь готовності зі слів кандидата: зведений на фундаменті перший поверх без даху та оздоблення). Окремо ОСОБА_1 зазначив, що задекларована вартість земельної ділянки відповідає реальній вартості, що підтверджується також договором купівлі-продажу. Також ОСОБА_1 пояснив, що продавець вказаної земельної ділянки за рахунок кандидата завершив будівельні роботи для введення в експлуатацію зазначеного житлового будинку. Зі слів ОСОБА_1 , сукупна вартість об'єкта незавершеного будівництва та виконаних будівельних робіт, необхідних для його завершення, становила орієнтовно 45 000,00 доларів США. Форма розрахунку з продавцем - готівкова. Форма укладення правочину щодо виконання будівельних робіт - усна. Вартість об'єкта незавершеного будівництва на момент набуття земельної ділянки становила орієнтовно 20 000,00 доларів США. Ці кошти були ним сплачені одночасно з придбанням земельної ділянки. Однак жодних документів на підтвердження вказаних платежів кандидат Комісії не надав, пояснивши, що відповідні домовленості мали усний характер. Відомості про об'єкт незавершеного будівництва в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 01 березня 2017 року відсутні. Крім того, у пункті 1 цього договору зазначено, що покупець приймає у власність вільну від забудови земельну ділянку.
3.4. Відповідач зазначає, що Комісія взяла до уваги відомості з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Так, 13 квітня 2017 року до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області подано повідомлення про початок будівельних робіт на земельній ділянці за кадастровим номером 46236833400:01:001:0849, розташованій у АДРЕСА_1 . У повідомленні в полі «Вид будівництва» зазначено «нове будівництво». До департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 29 травня 2017 року подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . У декларації кандидата за 2022 рік зазначено відомості про житловий будинок загальною площею 180,4 м.кв, розташований на вказаній вище земельній ділянці. Так, ОСОБА_1 зазначив дату набуття права - 10 липня 2017 року, у полі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» зазначив - «Не застосовується». Зважаючи на розташування земельної ділянки, наявність на ній об'єкта незавершеного будівництва, короткий термін проведення будівельних робіт, їх проведення тією ж особою, яка була продавцем земельної ділянки, відсутність будь-яких підтверджувальних документів щодо реальної ринкової вартості цих об'єктів нерухомості, Комісія мала обґрунтований сумнів у правдивості та повноті наданих ОСОБА_1 відомостей щодо обставин набуття прав на об'єкти нерухомості.
3.5. Також Відповідач зазначає, що члени Комісії під час співбесіди звернули увагу на відсутність у поданій ОСОБА_1 декларації за 2016 рік відомостей про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала його дружині на праві спільної часткової власності до 28 лютого 2017 року. Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснив, що 3/4 частини цієї квартири належало його дружині, а 1/4 частина - тещі. Квартиру продано 28 лютого 2017 року за 1 341 900 гривень. Усі кошти від продажу квартири були передані ОСОБА_1 та його дружині для купівлі зазначеної вище земельної ділянки та будівництва на ній житлового будинку. ОСОБА_1 також пояснив, що не задекларував цю квартиру через те, що в ній жила теща, а дружина не повідомила йому про наявність у неї права власності на частину квартири. Про наявність прав власності дружини на 3/4 частини квартири ОСОБА_1 дізнався під час укладення договору купівлі» продажу цієї квартири у 2017 році. Водночас Комісією встановлено, що у декларації за 2016 рік ОСОБА_1 не зазначив відомості про квартиру загальною площею 51,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , 3/4 частини якої належать члену його сім'ї (дружині) на праві власності. Належні дружині 3/4 частини цієї квартири відчужено третій особі на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 лютого 2017 року. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію за 2016 рік 13 травня 2017 року. Отже, на момент подання декларації за 2016 рік ОСОБА_1 був обізнаний про наявність прав у його дружини на зазначену квартиру.
3.6. Відповідач наголошує, що особа, яка претендує на зайняття посади судді, до призначення на відповідну посаду подає в установленому цим законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік (пункт 1 частини першої статті 3 та частина третя статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції чинній на момент подання кандидатом декларації). Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Таким чином, ОСОБА_1 був зобов'язаний і міг відобразити в декларації відомості про квартиру загальною площею 51,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , 3/4 частини якої належать члену його сім'ї (дружині) на праві власності, однак у порушення норм законодавства не зробив цього.
3.7. Відповідач зазначає, що оцінивши пояснення Позивача, надані під час співбесіди, врахувавши зазначені вище обставини, Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критеріям доброчесності чи професійної етики, які встановлюються для кандидатів на посаду судді, що, відповідно до положень статті 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є підставою для відмови в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді. Враховуючи викладене, та за таких обставин, Відповідач вказує, що Комісією у складі колегії обґрунтовано прийнято рішення від 26 березня 2024 року № 378/дс-24 про відмову Позивачу в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва.
3.8. Відповідач наголошує, що Позивачем під час співбесіди не спростовано обґрунтований сумнів Комісії щодо його відповідності критеріям, визначеним Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Наведені ОСОБА_1 підстави та мотиви для скасування оскаржуваного рішення Комісії ґрунтуються на його незгоді, зокрема, із загальною думкою (внутрішнім переконанням) членів Комісії, яка оформлена оскаржуваним рішенням. Разом з тим, перегляд мотивів оскаржуваного рішення і їх виклад інакшим змістом, аніж оцінено та зазначено в оскаржуваному рішенні, означатиме втручання у здійснення Комісією дискреційних повноважень під час проведення конкурсних процедур. Оцінка відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики належить до дискреційних повноважень Комісії, яка є колегіальним органом і вирішує це питання шляхом голосування. Повноваження Комісії, передбачені статтею 79-5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє у національній системі судоустрою. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Жоден інший суб'єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів (про що, зокрема, зазначено у пункті 7.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 800/330/17). Комісія сформулювала свій висновок про відмову у внесенні рекомендації Вищій раді правосуддя про призначення ОСОБА_1 на посаду судді на підставі власної оцінки інформації про кандидата на посаду судді, у межах наданих їй законом повноважень і під дією відповідальності за формування суддівського корпусу.
3.9. Відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Комісія, приймаючи оскаржуване рішення, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Рух справи
4. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 17.06.2024 о 15год 30хв в приміщенні суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5, м.Київ, 01029.
4.1. 21 травня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ВККСУ на позовну заяву із відповідними додатками.
4.2. Від Позивача 20 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив.
4.3. 17 червня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.4. 14 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від Позивача.
4.5. 15 липня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.6. 22 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення від Позивача.
4.7. 23 вересня 2024 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.8. 18 листопада 2024 року у судовому засіданні протокольною ухвалою витребувано від ВККСУ особову справу ОСОБА_1 .. У судовому засіданні оголошено перерву.
4.9. 14 січня 2025 року до Верховного Суду на виконання протокольної ухвали від ВККСУ надійшла особова справа ОСОБА_1 ..
4.10. 14 січня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.11. 25 лютого 2025 року на виконання протокольної ухвали від ВККСУ до Верховного Суду надійшли копії матеріалів відповідей Національного агентства з питань запобігання корупції та Національної поліції України.
4.12. 03 березня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву.
4.13. 31 березня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву.
Фактичні обставини справи, установлені Судом
5. Рішенням ВККСУ від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду. До Комісії 30 травня 2017 року звернувся ОСОБА_1 із заявою про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.
5.1. Рішенням Комісії від 26 вересня 2017 року № 151/дс-17 кандидатів на посаду судді місцевого суду допущено до участі в доборі та складенні відбіркового іспиту як осіб, які не мають трирічного стажу роботи на посаді помічника судді, зокрема ОСОБА_1 .
5.2. Рішенням Комісії від 12 червня 2018 року № 267/дс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» вимогам до кандидата на посаду судді.
5.3. Рішенням Комісії від 01 серпня 2023 року № 45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
5.4. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів. Встановлено загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в конкурсі, затверджено умови проведення конкурсу на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів та визначено, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується Комісією у складі колегій.
5.5. До Комісії 18 жовтня 2023 року звернувся ОСОБА_1 із заявою щодо допуску до участі в оголошеному конкурсі як особа, яка відповідає вимогам статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», перебуває в резерві на заміщення вакантних посад суддів та не займає суддівської посади.
5.6. Відповідно до автоматизованого розподілу справ заяву ОСОБА_1 передано на розгляд члену Комісії ОСОБА_2 .
5.7. Рішенням Комісії від 01 грудня 2023 року № 10/дс-23 ОСОБА_1 допущено до участі в оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23 конкурсі.
5.8. Рішенням Комісії від 19 грудня 2023 року № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на офіційному веб-сайті Комісії рейтинг учасників конкурсу на посади суддів місцевих загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 95/зп-23. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва, у якому ОСОБА_1 займає переможну позицію.
5.9. Комісія 20 лютого 2024 року розпочала співбесіду з ОСОБА_1 . Під час проведення співбесіди Комісією ухвалено протокольне рішення щодо відкладення розгляду питання про проведення співбесіди та запропоновано ОСОБА_1 надати інформацію, пояснення і документи (за наявності), які підтверджують відповідність його активів законним доходам.
5.10. Комісією 26 березня 2024 року закінчено проведення співбесіди з ОСОБА_1 . За результатами співбесіди з ОСОБА_1 . Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, та рішенням від 26 березня 2024 року № 378/дс-24 відмовила ОСОБА_1 в наданні рекомендації про призначення на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва.
Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду
6. Суд, вивчивши доводи Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними і допустимими доказами зазначає наступне.
7. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7.1. За правилами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
7.2. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
7.3. Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення; Закон № 1402-VIII).
7.4. Згідно із частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККСУ є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
7.5. Повноваження ВККСУ визначені, зокрема, статтею 93 цього Закону, серед яких проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
7.6. Частиною першою статті 79-2 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККСУ проводить конкурс на зайняття вакантних посад: суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону.
7.7. Конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом (частина перша статті 79-4 цього Закону).
7.8. Частиною першою статті 79-5 Закону № 1402-VIII встановлено, що після визначення переможця конкурсу Комісія на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
7.9. За результатами співбесіди Комісія ухвалює: 1) рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; 2) рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
7.10. Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат (частини друга, третя цієї ж статті).
7.11. Рішення ВККСУ можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом (частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII).
7.12. Згідно з положеннями статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККСУ щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. Таке рішення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККСУ, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
7.13. Як уже було зазначено, ОСОБА_1 обґрунтовує позов доводами, що підстав для визнання його таким, що не відповідає критерію доброчесності, у Комісії не було.
7.14. Відповідно до частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402-VІІІ кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
7.15. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.
7.16. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об'єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя.
7.17. За визначенням у Сучасному словнику з етики, доброчесність - позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.
7.18. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
7.19. Легітимна мета вимірювання доброчесності кандидата на посаду судді полягає у виявленні фактів свідомого порушення чи нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, допущення поведінки, що несумісна із званням судді або підриває авторитет правосуддя. Такий захід має забезпечити кадрову якість правосуддя з точки зору моралі й професійної етики.
7.20. Повноваження Комісії щодо оцінки встановлених обставин, пов'язаних з особою кандидата, на предмет відповідності його критерію доброчесності є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
7.21. Комісія, реалізуючи ці повноваження, повинна визначити, чи відповідає поведінка кандидата основоположним засадам регламентації поведінки судді, стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, а також у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013.
7.22. Члени Комісії, оцінюючи встановлені стосовно кандидата на посаду судді обставини, визначаються щодо їхньої відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є морально-етичною, а не правовою категорією, поведінка кандидата оцінюється насамперед з морально-етичного погляду. Навіть правомірні та законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності, виходячи із загальноприйнятих уявлень про це поняття в контексті поведінки, коли йдеться про суддю.
7.23. Повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи не узгоджуються з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
7.24. Разом з тим наділення ВККСУ свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою в контексті справедливості (fair procedure - справедлива процедура). У свою чергу правова процедура є складовою принципів законності та верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
7.25. Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
7.26. За змістом висновку Конституційного Суду України в Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17)) при визнанні за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
7.27. До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.
7.28. Європейський суд з прав людини, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44).
7.29. Частиною третьою статті 79-5 Закону № 1402-VIII від ВККСУ прямо вимагається мотивувати рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду суддів у разі обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики.
7.30. Належна мотивація рішення ВККСУ (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість суду перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів і чи була дотримана процедура його прийняття. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата. Виняткової значимості обґрунтованість / вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
7.31. Висновок про наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності, а саме у правдивості та повноті наданих відомостей щодо обставин набуття прав на об'єкти нерухомості та недекларуванні відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції» Комісія зробила внаслідок оцінювання конкретних обставин: 1) щодо розташування земельної ділянки в селі Конопниця Оброшинської територіальної громади Львівського району Львівської області, наявності на ній об'єкту незавершеного будівництва, короткого терміну проведення будівельних робіт, їх проведення тією ж особою, яка була продавцем земельної ділянки, відсутності будь-яких підтверджувальних документів щодо реальної вартості об'єктів нерухомості, зокрема житлового будинку загальною площею 180,4 кв. м; 2) щодо незазначення відомостей у декларації за 2016 рік відомостей про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала його дружині на праві спільної часткової власності до 28 лютого 2017 року.
7.32. Вказані обставини як зазначено у спірному рішенні Комісія оцінювала в сукупності.
7.33. Суд вважає за доцільне зазначити, що за правилами частини першої статті 46 Закону № 1700-VII в декларації зазначаються відомості, зокрема, про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.
7.34. Відповідно до частини дев'ятої статті 69 Закону № 1402- VIIІ умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов'язує з наявністю/відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
7.35. При цьому поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.
7.36. Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб'єктивними, вони повинні мати об'єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.
7.37. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що поняття «доброчесність» у контексті відбору суддів є комплексною категорією, що охоплює не лише формальне дотримання законодавчих вимог, але й етичні, моральні та професійні якості особи, а тому його практичне застосування вимагає ретельного й індивідуалізованого аналізу кожної конкретної ситуації. Доброчесність формується через сукупність обставин, дій та мотивів, які необхідно оцінювати в їхньому взаємозв'язку. У цьому сенсі не кожна ймовірна неточність у відображенні інформації в декларації, суб'єктивне розуміння норми права чи навіть негативна життєва обставина, що склалася в житті кандидата, автоматично чи беззастережно свідчить про його недоброчесність.
7.38. Невідповідність критерію доброчесності є фінальним висновком, який має ґрунтуватися на виваженій та глибокій оцінці сукупності людських якостей, поведінки та обставин, що демонструють несумісність із високими стандартами суддівської професії. Такий висновок не може бути формальним чи поверхневим, адже доброчесність як інтегральна характеристика судді передбачає не лише відсутність порушень, але й здатність особи викликати довіру суспільства до судової влади. Відповідно, обґрунтування невідповідності критерію доброчесності, має бути не лише належно мотивованим, але й достатньо переконливим, щоб сторонній незалежний спостерігач міг чітко зрозуміти, чому конкретна людина не може виконувати функції судді.
8. Надаючи оцінку висновку Комісії про наявність обґрунтованого сумніву у правдивості та повноті наданих відомостей щодо обставин набуття прав на об'єкти нерухомості, земельної ділянки в селі Конопниця Оброшинської територіальної громади Львівського району Львівської області та збудованого на такій житлового будинку загальною площею 180,4 кв. м, Суд зазначає наступне.
8.1. З оспорюваного рішення Комісії в цій частині можна зрозуміти, що сумнів виник у зв'язку з тим, що у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік вартість земельної ділянки загальною площею 636 кв. м, кадастровий номер 46236833400:01:001:0849, яка розташована в селі Конопниця Оброшинської територіальної громади Львівського району Львівської області та належить дружині ОСОБА_1 на праві власності, на дату набуття дружиною кандидата становила 17 649,00 грн. Під час співбесіди ОСОБА_1 повідомив, що на вказаній земельній ділянці на момент набуття розташовувався об'єкт незавершеного будівництва - недобудований житловий будинок (ступінь готовності зі слів кандидата: зведений на фундаменті перший поверх без даху та оздоблення). Також ОСОБА_1 пояснив, що продавець вказаної земельної ділянки за рахунок кандидата завершив будівельні роботи для введення в експлуатацію зазначеного житлового будинку. Зі слів ОСОБА_1 , сукупна вартість об'єкта незавершеного будівництва та виконаних будівельних робіт, необхідних для його завершення, становила орієнтовно 45 000,00 доларів США. Форма розрахунку з продавцем - готівкова. Форма укладення правочину щодо виконання будівельних робіт - усна. Вартість об'єкта незавершеного будівництва на момент набуття земельної ділянки становила орієнтовно 20 000,00 доларів США. Ці кошти були ним сплачені одночасно з придбанням земельної ділянки. Однак жодних документів на підтвердження вказаних платежів кандидат Комісії не надав, пояснивши, що відповідні домовленості мали усний характер. Відомості про об'єкт незавершеного будівництва в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 01 березня 2017 року відсутні. Крім того, у пункті 1 цього договору зазначено, що покупець приймає у власність вільну від забудови земельну ділянку.
8.2. Також Комісія взяла до уваги відомості з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Так, 13 квітня 2017 року до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області подано повідомлення про початок будівельних робіт на земельній ділянці за кадастровим номером 46236833400:01:001:0849, розташованій у селі Конопниця. У повідомленні в полі «Вид будівництва» зазначено «нове будівництво». До департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 29 травня 2017 року подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації із зазначенням адреси: АДРЕСА_1 . У декларації кандидата за 2022 рік зазначено відомості про житловий будинок загальною площею 180,4 кв.м, розташований на вказаній вище земельній ділянці. Так, ОСОБА_1 зазначив дату набуття права - 10 липня 2017 року, у полі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» зазначив - «Не застосовується».
8.3. В свою чергу Позивач пояснював, що задекларована вартість земельної ділянки відповідає реальній вартості, що підтверджується також договором купівлі-продажу та, що сукупна вартість об'єкта незавершеного будівництва та виконаних будівельних робіт, необхідних для його завершення, становила орієнтовно 45 000,00 доларів США. Форма розрахунку з продавцем - готівкова. Форма укладення правочину щодо виконання будівельних робіт - усна. Вартість об'єкта незавершеного будівництва на момент набуття земельної ділянки становила орієнтовно 20 000,00 доларів США. Ці кошти були ним сплачені одночасно з придбанням земельної ділянки. Документи на підтвердження вказаних платежів надати не може, оскільки відповідні домовленості мали усний характер.
8.4. Суд вважає, що з оспорюваного рішення Комісії не вбачається, що самостійною підставою для висновку було придбання зазначеної вище ділянки за цінами нижчими за середньоринкову вартість аналогічних об'єктів нерухомості. Поряд з цим вбачається, що сумнів виник та висновок стосувався правдивості та повноти відомостей щодо набуття прав на як на земельну ділянку на якій перебував об'єкт незавершеного будівництва (хоча в договорі купівлі-продажу зазначено, що така є вільною від забудови) та на житловий будинок розташований на цій ділянці.
8.5. Як зазначено вище Позивач сам зазначав, що на час придбання земельної ділянки його дружиною, він був обізнаний як про вартість такої так і про наявність на ній незавершеного будівництвом будинку з високим ступенем готовності. Також Позивач не спростував, що вказаний об'єкт незавершеного будівництва перейшов у власність дружини без оформлення будь-яких документів та підтвердив, що вартість об'єкта незавершеного будівництва на момент набуття земельної ділянки становила орієнтовно 20 000,00 доларів США, які були ним сплачені одночасно з придбанням земельної ділянки.
8.6. Позивач не надав Комісії жодних підтверджуючих документів щодо вказаних обставин.
8.7. Також, з огляду на пояснення Позивача вбачається, що в поданих документах, а саме в поданому 13 квітня 2017 року до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області повідомлення про початок будівельних робіт на земельній ділянці за кадастровим номером 46236833400:01:001:0849, розташованій у селі Конопниця були наявні відомості, які могли суперечити фактичному стану речей. Так у повідомленні в полі «Вид будівництва» зазначено «нове будівництво», хоча відбувалась добудова незавершеного будівництва, що визнав та зазначав Позивач у своїх поясненнях.
8.8. Суд бере до уваги, що висновки Комісії формувались внаслідок оцінювання конкретних обставин і вважає, що в цій частині рішення Комісії є вмотивованим, оскільки Комісія зазначила конкретні факти, які з очевидністю породжували обґрунтований сумнів у відповідності Позивача критерію доброчесності.
8.9. Не заслуговують на увагу доводи Позивача щодо незабезпечення Комісією йому права надати пояснення і докази, оскільки встановлено, що співбесіда проводилась в два етапи у різні дні, з перервою, про питання які підлягали з'ясуванню Позивач був обізнаний та йому було забезпечено можливість надати як вичерпні пояснення так і документи (докази).
9. Щодо незазначення у декларації за 2016 рік відомостей про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належала його дружині на праві спільної часткової власності до 28 лютого 2017 року, що є несумлінним виконанням обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону № 1700-VII.
9.1. Комісією встановлено, що не заперечується Позивачем, що ним у декларації за 2016 рік не зазначено відомості про квартиру загальною площею 51,9 кв.м розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , частини якої належить члену його сім'ї (дружині) на праві приватної власності.
9.2. Згідно пояснень Позивач дану квартиру ним помилково не було включено до декларації 2016 року і логічних пояснень своєї помилки Позивач не знаходить. При проведенні співбесіди, 26.03.2024 Позивач зазначає, що також вказав Комісії, що не може пояснити чому не задекларував вказану квартиру, можливо, через те, що думав, що вона належить матері його дружини.
9.3. Відповідач звертає увагу, що під час співбесіди було з'ясовано, що належні дружині Позивача частки квартири було відчужено третій особі на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 лютого 2017 року, при цьому Позивач подав декларацію за 2016 рік 13 травня 2017 року, тому такий був обізнаний про вказаний факт. Під час обговорення зазначеного факту Позивач повідомив, що не зазначив про вказане нерухоме майно у відповідному розділі декларації за 2016 рік помилково і логічних пояснень цього не має.
9.4. Оспорюване рішення містить належне мотивування того, що допущена помилка має характер недбалого ставлення Позивача до обов'язку щодо подання відповідної декларації, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення на посаду судді.
9.5. Щодо доводів Позивача про порушення рівності при оцінювані різними колегіями Комісії кандидатів та фактів, зокрема щодо декларування, та відповідно дискримінації то Суд відхиляє такі доводи, оскільки оцінювання кандидата за критеріями доброчесності і професійної етики є персональним, комплексним і враховує усі обставини у сукупності, а не порівнюючи з іншими. З огляду на це, окремі схожі обставини щодо різних кандидатів не обов'язково призводять до однакових рішень, оскільки Комісія враховує ще й інші обставини, які є індивідуальними та істотно відрізняються. Різність усієї сукупності обставин об'єктивно призводить до різних результатів оцінювання. Відтак, суд не вбачає ознак дискримінації Позивача.
10. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
11. Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить посилання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності Позивача критеріям, визначеним Законом № 1402-VIII, з яких Комісія дійшла висновків про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді підтверджуються аргументами, наведеними вище.
12. Таким чином, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Суд вважає, що оскаржуване рішення ВККСУ відповідає критеріям визначеним статтею 2 КАС України та відсутні підстави для визнання його протиправним і скасування.
13. Крім того, Суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
13.1. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
13.2. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Керуючись статтями 241-243, 246, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення).
Рішення в повному обсязі складено 18.04.2025.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер,
В.В. Хохуляк,
Н.Є. Блажівська,
В.П. Юрченко,
І.Л. Желтобрюх,
Судді Верховного Суду