П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16535/24
Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Дата і місце ухвалення: 26.02.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.06.2024р., просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р.;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 328845, код отримувача 2749407014) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і брав безпосередню участь у бойових діях на території Херсонської та Миколаївської областей. 29.05.2022р. ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму та, у зв'язку з пораненням, перебував на стаціонарному лікуванні. 14.09.2022р. поблизу населеного пункту Білогорівка Херсонської області, під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, внаслідок ворожого танкового обстрілу сержант за мобілізацією ОСОБА_1 вдруге отримав бойове травмування та перебував на стаціонарному лікуванні. На підставі висновку ВЛК позивача визнано непридатним до військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.08.2023р. №129-РС його звільнено з військової служби. Однак, військовою частиною НОМЕР_1 не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., за весь період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Таку бездіяльність військової частин позивач вважає протиправною та такою, що порушує п.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 1, 14 постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, п.п. 9, 10, 11, 12 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р.
Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 26.02.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що через тривале лікування у зв'язку з пораненням або хворобою у спірний період сержант ОСОБА_1 перебував у розпорядженні командира військової частини. А відтак, на підставі пункту 1-1 абзацу 6 постанови КМУ №168, він мав право на виплату грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні військовослужбовцю щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 грн.
Також, апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк для звернення з даним позовом до адміністративного суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України.
ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що апелянт помилково вважає, що перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров'я прирівнюється до перебування у розпорядженні. Приписами абзацу 22 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, чітко визначено, що час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників). Отже, до спірних правовідносин не застосовуються положення абзацу 6 пункту 1-1 Постанови №168, натомість застосуванню підлягають приписи пункту 1-2 цієї Постанови. Що ж до строку звернення до суду, то ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції врахувати, що в порушення вимог ст.110 КЗпП України, війська частина не повідомляла його про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат. А відтак, впродовж січня-серпня 2023 року позивач, який перебував на лікуванні, не міг знати, які кошти йому виплачуються та за який період часу. Командування військової частини НОМЕР_1 не доводило до ОСОБА_1 ані рапорти, ані накази про виплату додаткової винагороди. За своїм станом здоров'я та нестабільний психічний стан позивач не міг усвідомити протиправність дій відповідача.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.03.2022р. №50 сержант ОСОБА_1 , головний сержант розвідувального взводу, зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
У період проходження служби з 06.03.2022р. по 29.05.2022р., з 21.07.2022р. по 14.09.2022р. позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою адресою Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, що підтверджується довідкою від 08.08.2023р. №1618.
14.09.2022р. сержант ОСОБА_1 поблизу АДРЕСА_1 під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, внаслідок ворожого танкового обстрілу, отримав бойове травмування, що підтверджується довідкою про обставини травми (порушення, контузії, каліцтва) від 19.01.2023р. №117.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №37 від 06.02.2023р. сержант ОСОБА_1 вибув до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м.Одеса) на проходження ВЛК.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №90 від 29.03.2023р. сержант ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні (тривале лікування у зв'язку з пораненням або хворобою) прибув з Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (м.Одеса) з проходження ВЛК і приступив 28.03.2023р. до виконання службових обов'язків.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №90 від 29.03.2023р. сержант ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні (тривале лікування у зв'язку з пораненням або хворобою), вибув 29.03.2023р. на стаціонарне лікування до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №204 від 08.08.2023р. ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні (тривале лікування у зв'язку з пораненням або хворобою), визнано таким, що прибув 07.08.2023р. з КНП «Одеська психіатрична лікарня №2» і приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.08.2023р. №207 сержанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 11.08.2023р. №129-РС у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку), визнано таким, що 11.08.2023р. справи та посаду здав, та направлено його для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 11.08.2023р.
21.11.2023р. позивачу встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №503699 від 21.11.2023р.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправним ненарахування та невиплату йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р., звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив з того, що право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р., передбачено абзацом 4 пункту 1 вказаної Постанови. При цьому, суд звернув увагу, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. №69 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 у редакції, чинній у спірний період, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Питання виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовано розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018р. №260 з урахуванням змін, внесених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44, які застосовуються з 01.02.2023р. (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
З аналізу наведених норм слідує, що Постановою №168 та Порядком №260 встановлено такі умови для виплати винагороди в розмірі 100000 грн. за періоди перебування на стаціонарному лікуванні: наявність довідки військової частини про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, письмовими доказами, які підтверджують факт поранення (контузії, травми, каліцтва) ОСОБА_1 пов'язаного із захистом Батьківщини є: довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 08.08.2023р. №1618; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.01.2023р. за вих. №117; свідоцтво про хворобу №200 від 01.08.2023р. військово-лікарської комісії психіатричного профілю Військово-медичного клінічного центру Південного регіону.
Письмовими доказами, які підтверджують факт перебування позивача у спірний період на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення є: довідка військово-лікарської комісії від 28.02.2022р. №469; медична характеристика від 05.02.2023р., видана військовою частиною НОМЕР_1 ; коротка виписка з історії хвороби №924/23 від 03.08.2023р.; накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2023р. №37, від 29.03.2023р. №90, від 29.03.2023р. №90 та від 08.08.2023р. №204.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у спірний період ОСОБА_1 перебував у розпорядженні командира військової частини, а тому, на підставі абзацу 6 пункту 1-1 постанови КМУ №168, він мав право на виплату грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки Постанову №168 доповнено пунктом 1-1 постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року №836, яка набрала чинності 11.08.2023р., в той час як спірні відносини виникли у період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р.
При вирішенні даного спору колегія суддів враховує положення пункту абзацу 22 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, яким передбачено, що час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Як слідує зі змісту наявних в матеріалах справи наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023р. №37 та від 29.03.2023р. №90 станом на 06.02.2023р. сержант ОСОБА_1 перебував на посаді, а станом на 29.03.2023р. - у розпорядженні у зв'язку з тривалим лікуванням і з вказаної дати до звільнення позивач перебував на лікуванні.
На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р.
Доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 таких висновків суду не спростовують.
Що ж до посилань апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано приписами статті 122 КАС України, згідно із частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
За правилами ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).
Колегія суддів вважає обґрунтованими твердження апелянта, що при зверненні в травні 2024 року з позовом до суду щодо захисту права на отримання в належному розмірі грошового забезпечення за період з 06.02.2023р. по 06.08.2023р. ОСОБА_1 пропущено передбачений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду.
Однак, як слідує зі змісту ст.123 КАС України подання до суду позовної заяви з пропуском строку звернення до суду не є безумовною підставою для застосування наслідків такого пропуску у вигляді повернення такої позовної заяви або залишення її без розгляду. Відповідний строк може бути поновлений ухвалою суду за наявності поважних, документально підтверджених причин його пропуску. При цьому, обов'язок доведення існування таких причин покладено на позивача, тобто особу, яка звертається на суду.
Процесуальний строк звернення до суду передбачає забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Як вже встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 проходив військову службу, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересі держави у зв'язку з військовою адресою Російської Федерації проти України, перебуваючи в районах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, а також 14.09.2022р. поблизу н.п. Білогірка Херсонської області під час виконання бойових завдань із захисту Батьківщини, внаслідок ворожого танкового обстрілу, отримав бойове травмування.
Після отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, позивач неодноразово перебував на лікуванні в стаціонарних закладах охорони здоров'я, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами командира військової частини НОМЕР_1 . Звільнення позивача з військової служби власне і було зумовлено непридатністю її проходження а станом здоров'я.
15.08.2023р. ОСОБА_1 продовжив лікування в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, де перебував на стаціонарному лікуванні до 23.10.2023р. та йому було встановлено діагноз: «Посттравматнчний стресовий розлад внаслідок МВТ (28.05.2022р, 13.09.2022р.) у вигляді ефективних порушень з частими панічними атаками та стійкою інсомнією. Медикаментозна субкомпенсація. Соціально-трудова дезадаптація. Наслідки перенесених МВТ (28.05.2022, 13.09.2022), струс головного мозку у вигляді помірного гіпертензіонно-лікворного синдрому з частими цефалгіями. Меопія сл. Ступеню обох очей. Ангіопатія сітківки. ГХ 1, ст. 1 р. О. Нейросенсорна приглухуватість ІІІ ст. Цервікокраніалгія. Хронічний гепатит С.».
21.11.2023р. позивачу встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №503699 від 21.11.2023р.
В подальшому з 31.01.2024р. по 13.03.2024р. ОСОБА_1 проходив повторний курс лікування у КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, що підтверджено випискою з історії хвороби №439/24.
Тобто, наданими позивачем доказами підтверджено незадовільний стан його здоров'я, що, на думку колегії суддів, утруднює своєчасну реалізацію ним своїх процесуальних прав щодо звернення до суду. А відтак, на думку колегії суддів, наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, як такого, що пропущений з поважних причин.
Суворе застосування адміністративним судом до військовослужбовця, який отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини, що в подальшому спричинило розлади його здоров'я та встановлення інвалідності, процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовною заявою про захист свого права на належне грошове забезпечення, може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Таким чином, підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 26.02.2025р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 травня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук