Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
05 травня 2025 р. №520/26938/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_2 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача стосовно не виплати поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк»;
- зобов'язати відповідача здійснювати виплату поточної пенсії позивача та суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року з урахуванням масових перерахунків, відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року по справі №520/6465/22 та, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, на визначений позивачкою банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк».
Ухвалою суду від 16.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Зобов'язано представника позивача надати до суду докази того, що банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» належить саме ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримувала пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виїзду за кордон. Позивач зазначає, що відповідач виплачував пенсію на її особистий банківський рахунок до 07.10.2009 року. Позивач вказує, що з метою отриманням належної пенсійної виплати вона звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок за зазначеними реквізитами. Разом з тим, відповідачем було безпідставно відмовлено у виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач правом надати відзив не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Позивач є громадянкою України. По досягненні пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу позивачу була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася їй до виїзду за кордон.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 у справі №520/15165/2020, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії з урахуванням висновків суду.
Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2021 у справі №520/14732/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити з 07.10.2009 року виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів за невчасно виплачену пенсію.
Також, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №520/6465/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату поточної пенсії та суми боргу з 07.10.2009, з урахуванням стажу роботи та надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислених відповідно до відомостей трудової книжки позивачки, з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії та індексації, відповідно до ст.28 та ч.2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум.
Позивач відкрила поточний рахунок в банку «Ощадбанк» та надала реквізити рахунку до органу управління з метою виплати пенсії.
Проте, позивач не отримала виплату пенсії на свій банківський рахунок.
Представник позивачки 17.06.2024 направив відповідачу особисту апостильовану та нотаріально завірену заяву позивачки про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок з реквізитами IBAN № НОМЕР_2 разом з довіреністю.
Позивач 02.08.2024 отримала лист відповідача №20787- 20266/М-02/8-2000/24 від 12.07.2024 року, яким відповідач відмовив виплачувати пенсійні кошти позивачки на визначений нею банківський рахунок.
З метою захисту порушеного права позивач звернулася до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.
По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 24, ч. 1 ст. 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Гарантоване громадянам Конституцією України право на соціальний захист передбачене в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 1, ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не було укладено. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон.
Однак, рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, вбачається, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.
Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 рішення зазначено, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2018 року по справі №577/50/17-а та у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України має враховуватися судом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач за своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, має право на пенсію, виплату якої було припинено, відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії позивачу як громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.
«Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Згідно із п. 6, 8, 9, 10 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
З урахуванням зазначеного, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Відповідно до п. 1.2. «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596.
Таким чином органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії.
На сайті Пенсійного фонду України за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proektiv/ наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватися виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ «Ощадбанк». Отже, АТ «Ощадбанк» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відкрито особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК».
Крім цього, представником позивача на виконання ухвали суду було надано докази того, що банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк» належить саме ОСОБА_1 , зокрема, договір з банком, в якому зазначено що банківський рахунок № НОМЕР_2 належить саме позивачці.
Позивачем направлено до відповідача звернення щодо виплати перерахованої позивачу пенсії на банківський рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк». В заяві позивач, від імені якого діяв його повноважний представник, просив належні суми пенсії перераховувати саме на вказаний вище банківський рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви, позивачем долучено апостильовану заяву про виплату пенсійних виплат на рахунок в АТ «Ощадбанк», нотаріально засвідчену довіреність.
В даному випадку волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий ним поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмово, подано через її представника, що не суперечить жодній нормі діючого законодавства.
Доводи відповідача, що заява про виплату пенсії надійшла від представника без дотримання вимог порядку №1596, є помилковими, оскільки як вже зазначалося, цією заявою позивачем визначено його волевиявлення та реалізовано право на отримання пенсій на відкриті ним поточний рахунок в уповноваженій банківській установі.
До того ж, врегульований на законодавчому рівні порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті покладає на банк відповідальність за достовірність даних, внесених уповноваженим працівником банку до заяви про виплату пенсії щодо проведення у повному обсязі ідентифікації одержувача під час відкриття рахунку.
При цьому, суд зазначає. що відповідно до абз. 6 п. 10 Порядку №1596 уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії на банківський рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанку»», а тому відповідач зобов'язаний перерахувати розмір поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником.
Суд також звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 року по справі № 280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого: «подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1 та від 16.12.2020 року № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1».
Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі № 280/6637/22).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви до відповідача про виплату пенсії на банківський рахунок у зв'язку із чим суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, викладених у листі №20787- 20266/М-02/8-2000/24 від 12.07.2024 щодо відмови у поновленні позивачу виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у поновленні позивачу виплати пенсії на визначений позивачем банківський рахунок, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 07.10.2009 року, в тому числі суму недоотриманої пенсії, на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК».
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії позивачу з урахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно зі ст. ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із вищенаведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 07.10.2009 року не здійснювало нарахування позивачу відповідного доходу. Отже, на цей час відсутні підстави для компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонеру.
Стосовно позовних вимог про виплату пенсії з урахуванням масових перерахунків до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року по справі №520/6465/22, суд зазначає, що оскільки позивачем на даний час пенсія фактично не отримується, то відсутні підстави стверджувати, що виплата пенсії буле проводитися без проведення її перерахунків, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Окрім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 у справі №520/6465/22 вже було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату поточної пенсії та суми боргу з 07.10.2009, з урахуванням стажу роботи та надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислених відповідно до відомостей трудової книжки позивачки, з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії та індексації, відповідно до ст.28 та ч.2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській щодо не виплати поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року на її особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснювати виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 07.10.2009 року, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Ощадбанк».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко