Справа № 500/1909/25
05 травня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні з військової служби на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №500/3546/23 без рівноцінної та повної компенсації втрат доходів;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення при звільненні з військової служби на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 500/3546/23.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №500/3546/24 відповідач нарахував та виплатив кошти, під час нарахування та виплати яких, утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9983,87 грн. та військовий збір у розмірі 831,99 грн., при цьому компенсація суми податку з доходів фізичних осіб не здійснювалася. Позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки право на вказані виплати, остання набула у зв'язку із виконанням обов'язків військової служби і така повинна була бути виплачена відповідачем позивачеві у день звільнення з військової служби. З врахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
10.04.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що грошова компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які набуто у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №500/3546/24 позивачу виплачена компенсація втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати. Хоч компенсація втрати частини доходів і визнана складовою грошового забезпечення, згідно рішень Верховного Суду, компенсація втрати частини доходів набута позивачем не у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, а вже після звільнення з неї. Вказане, на думку відповідача, унеможливлює грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному п.168.5 ст.168 ПК України та Порядку №44. Просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
Позивачка, ОСОБА_1 , проходила військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом голови Державної прикордонної служби України від 21.02.2023 № 232-ОС припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом “г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини підполковника ОСОБА_1 .
Згідно з наказом Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 № 284-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Головного центру медіакомунікацій Державної прикордонної служби України.
Під час проходження військової служби та звільнення ОСОБА_1 перебувала на усіх видах забезпечення в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №500/3546/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2024, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 по лютий 2018 включно без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2016-2017 та щомісячної додаткової грошової винагороди за період з січня 2016 по лютий 2018 включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
У відповідь на адвокатський запит від 03.12.2024 відповідач листом від 17.12.2024 повідомив представника позивача про виконання судового рішення у справі №500/3546/24 шляхом перерахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення.
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №500/3546/23 31.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) було здійснено виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення на загальну суму 44 650,11 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК".
Однак, довідкою-розрахунком та розрахунково-платіжною відомістю №1498-199 за жовтень 2024 року вбачається, що позивачу нараховано до виплати грошове забезпечення у розмірі 55 465,97 грн та з нарахованої суми утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 9983,87 грн та військовий збір у розмірі 831,99 грн.
Вважаючи дії відповідача щодо утримання сум податку з доходів фізичних осіб на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного сду від 21.03.2024 по справі №500/3546/24 протиправними, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 №17, далі - Порядок №44).
Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Порядок № 44 містить такі норми:
- грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби (пункт 2);
- виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3);
- виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення (пункт 4);
- грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115 (далі - Положення №1115), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 25.06.2020 у справі №825/761/17:
"Суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності у відповідача обов'язку з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.
Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки судовим рішенням у справі №825/1656/16, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні, саме неправомірні дії відповідача мали наслідком несвоєчасність виплати позивачу одноразової грошової допомоги (не в день звільнення і проведення розрахунку).
Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні та при наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні позивачу доплати грошової допомоги при звільненні та наявності підстав для стягнення з Військової частини недоотриманої суми грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про те, що на відповідача як суб'єкта владних повноважень, у якому позивач проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення, було покладено обов'язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день виключення із списків особового складу.
Однак відповідачем не було вжито відповідних заходів щодо повного розрахунку з позивачем на час її звільнення з військової служби, що підтверджується рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №500/3546/23.
Враховуючи вимоги пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу та Положення №1115, позивач повинен був грошову компенсацію ПДФО отримати під час проходження військової служби чи не пізніше дня звільнення, разом із виплатою грошового забезпечення у належному розмірі, однак не отримав з вини відповідача.
Вказане в сукупності спростовує доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації податку на доходи фізичних осіб, що підлягали утриманню з грошового забезпечення, які не базуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні з військової служби на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №500/3546/23.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення при звільненні з військової служби на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 500/3546/23.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 травня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
Головуючий суддя Баб'юк П.М.