про залишення позовної заяви без розгляду
05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/25358/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 35 (тридцять п'ять) днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 23.09.2024 по 29.10.2024 включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати - за період з 23.09.2024 року по 29.10.2024 .
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві посилається на те, що позивач не звільнений від сплати судового збору, оскільки спір не стосується прав особи зі статусом бойових дій.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що він, як учасник бойових дій, на підставі пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. У підтвердження наявності відповідного статусу позивач долучив до позовної заяви копію посвідчення, пред'явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою від 10.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 1937,92 гривень.
Ухвалу доставлено в електронний кабінет позивача 11.04.2025.
На виконання вимог ухвали представник позивача надіслав заяву, у якій зазначив, що з огляду на те, що дана справа стосується спору з приводу соціальних гарантій та захисту порушеного права позивача як учасника бойових дій, а також належного та гарантованого грошового забезпечення, як форми оплати праці, в порядку визначеному Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про судовий збір" він має гарантовані пільги та звільнений від сплати судового збору. У зв"язку з цим, просив продовжити розгляд справи. Також представник позивача посилався на позиції Верховного Суду по справі №181/1681/23, Великої Палати Верховного Суду у справах №9901/311/19, 9901/258/20.
Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору та продовження розгляду справи, суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі №560/4971/21 висловив наступну правову позицію:
"Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Таким чином, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII."
Вказана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 19.10.2020 у справі №240/934/20, від 21.04.2021 у справі №240/8644/20.
У вказаних справах, предметом спору яких була невиплата позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, як і у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Оскільки вказану правову позицію висловлено саме Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд вважає , що така є релевантною при вирішенні спірних правовідносин.
Також суд звертає увагу, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Однак, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 та резюмувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI залишається усталеною та незмінною.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Для звільнення від сплати судового збору порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Предметом спору у даній справі є невиплата середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати.
Втім, суд вважає, що позивач не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст.5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо його сплати, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
Тобто, стягнення з роботодавця сатисфакції, не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій.
Суд зазначає, що спір про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці, як і спір про стягнення середнього заробітку при затримку розрахунку при звільненні.
В ухвалі від 18.12.2024 у справі №420/16557/24 Верховний Суд вказав на необхідність сплати позивачем, який є учасником бойових дій, судового збору за подання касаційної скарги на судове рішення у справі, предметом якого є невиплата компенсації втрати частини доходів.
Отже, заявлені вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
При цьому Верховний Суд враховує висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
У свою чергу висновок Верховного Суду по справі №181/1681/23, Великої Палати Верховного Суду у справах №9901/311/19, 9901/258/20, на які посилається позивач, про звільнення особи зі статусом учасника бойових дій від сплати судового збору зроблений Верховним Судом на підставі аналізу інших фактичних обставин справи, що розглядалася, які, вочевидь, давали суду підстави для висновку про реалізацію особою свого статусу учасника бойових дій у спірних правовідносинах. Предмети спору у вказаних справах порівняно з предметом спору у даній справі є різними.
Крім того, постанова у справі №181/1681/23 винесена Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, тобто судом вищої інстанції цивільного судочинства, а не адміністративного.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду з вказаним позовом не звільнений від сплати судового збору.
Однак, доказів його сплати у встановлений судом строк не надано.
Отже, позивач у встановлений судом строк та спосіб, не усунув недоліки позовної заяви та вимоги ухвали про залишення позовної заяви не виконав.
Згідно ч. 7 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Позивач у встановлений строк не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви не усунув, тому позовну заяву відповідно до приписів статті 240 КАС України слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Капинос
05.05.25