Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 травня 2025 року Справа№640/13737/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київський області №80114300014928/264 про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , у наданні дозволу на імміграцію в Україну;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київський області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
26 лютого 2025 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/13737/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/13737/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Вирішено ряд процесуальних питань.
05 березня 2025 року позивач надав письмові пояснення по справі
11 квітня 2025 року судом повторно витребувано докази.
14 квітня 2025 року відповідач надав відзив та докази по справі.
Інших клопотань від сторін до суду не надходило.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 червня 2021 року позивачем, громадянкою Російської Федерації подано до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області заяву на отримання дозволу на імміграцію в України, яку зареєстровано за №400028849/1090. За результатом розгляду вказаного звернення рішенням відповідача від 80114300014928/264 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію», у зв'язку із тим, що позивачем у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну зазначено свідомо неправдиві відомості чи подано підроблені документи. Позивач наполягає, що ним вказано достовірні відомості при зверненні до органу міграційної служби, зазначає, що у зв'язку із військовою агресією супроводжував сім'ю в межах України, що не свідчить про зазначення недостовірних відомостей при зверненні із розглядаємою заявою.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні, позивач звернувся із даним позовом та просить його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що оскаржуване рішення від 80114300014928/264 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україні на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію», у зв'язку із тим, що позивачем у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну зазначено свідомо неправдиві відомості чи подано підроблені документи. Адже, як повідомило Головне управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області, іноземець не проживає за вказаною ним адресою, що може свідчити про свідоме зазначення ним неправдивих відомостей. Відтак, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації, що підтверджується нотаріально засвідченим перекладом паспорту НОМЕР_1 , виданим 14.05.2012 року строком дії до 14.05.2022.
Шлюб з громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Добровеличківським РВУМС України в Кіровоградській області 24.09.2011) зареєстрований 16.02.2019 Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 від 16.02.2016.
04.06.2021 позивач, перебуваючи в Україні на підставі посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_4 від 15.02.2021 строком дії до 12.02.2022, орган видачі 8011, звернувся із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» (далі - Закон) як особа, яка перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки та надав відповідні документи.
Законність перебування позивача в Україні на час звернення із вказаною заявою визнається відповідачем.
Згідно довідки реєстрації місця проживання особи позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
05.07.2021 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України із запитом № 8010.6.1-28310/8010.6-21 щодо надання інформації про наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 .
05.07.2021 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві із запитом № 8010.6.1-28313/8010.6-21 про надання інформації щодо притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності, перебування на обліках підрозділів поліції, та іншу наявну інформацію, яка може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію».
05.07.2021 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось із запитом № 8010.6.1-28311/8010.6-21 до Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції у м. Києві з запитом, в якому просило провести перевірку іноземців, які звернулися до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з заявою про надання дозволу на імміграції в Україну та оформлення посвідки на постійне проживання, в зв'язку із вищевикладеним за кримінальними обліками Генерального секретаріату Інтерполу та Європолу відносно позивача.
05.07.2021 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області із запитом № 8010.6.1-28312/8010.6-12 щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для отримання дозволу на імміграцію відносно ОСОБА_1 громадянина Російської федерації, місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 .
Листом від 29.07.2021 року вих.№4248/125/29/01-2021 Відділ міжнародного співробітництва ГУ НП у м. Києві повідомив начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про те, що в ході обробки інформації в інформаційній системі Інтерполу встановлено, що станом на 29.07.2021 в наявних банках даних Інтреполу відомостей щодо позивача не виявлено.
Листом від 21.07.2021 Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомив ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про те, що перевіркою встановлено, що станом на 08:30 21.07.2021 інформація про іноземця у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в Україну, відсутня.
10.08.2021 Дніпровське управління поліції ГУ НП у м. Києві повідомило начальника Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про те, що в ході виконання даного матеріалу було здійснено неодноразовий вихід за адресою: АДРЕСА_1 , проте двері до квартири ніхто не відчинив. Відповідно до ІПС «АРМОР» було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності не притягувався.
Листом від 22.06.2022 №51/1-11/121-233 Головне управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області повідомило ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про те, що головним управління опрацьовано запит ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 05.07.2021 №8010.6.1-28312/8010.6-21 щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що іноземець за заявленою в анкеті адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення нею відомостей. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
За результатами розгляду матеріалів про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 складено висновок, який 06.07.2022 затверджений т.в.о. начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, згідно якого вирішено відмовити у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підставою для формування вказаного висновку визначено, що при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачем свідомо надав неправдиві відомості щодо місця свого проживання, що є підставою для застосування пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію».
Рішенням Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.07.2022 № 80114300014928/264 на підставі пункту 4 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію» позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.
Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття відповідачем як суб'єктом уповноваженим на видачу дозволів в порядку Закону України «Про імміграцію» рішення від 06.07.2022 № 80114300014928/264.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 26 Конституції України, частини першої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України від 7 червня 2001 року № 2491-III «Про імміграцію», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 2491-III).
Положеннями статті 1 Закону № 2491-III визначено, що іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - це рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:
1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;
2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;
4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України;
5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України.
Згідно частин п'ятої, шостої статті 9 Закону № 2491-III для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3 частини третьої статті 4 цього Закону.
Крім зазначених документів подаються, зокрема: для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України (пункт 4 частини сьомої статті 9 Закону № 2491-III).
Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію визначені у статті 10 Закону № 2491-III.
Так, відповідно до змісту означеної статті 10 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію не надається:
1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку;
2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;
3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983 в редакції, чинній на час надання позивачу дозволу на імміграцію).
У відповідності до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи Департаменту в міських, районних у містах управліннях органів внутрішніх справ (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України.
Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються, зокрема, до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах (пункт 10 Порядку № 1983).
Згідно пункту 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Пунктом 14 Порядку № 1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Національного центрального бюро Інтерполу та Держкомкордону. Регіональні органи СБУ, Національне центральне бюро Інтерполу та Держкомкордон проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.
У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (пункт 16 Порядку № 1983).
Так, судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на імміграцію в Україну став висновок Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.07.2022 про те, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 подав щодо себе неправдиві відомості, а саме щодо місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Такий висновок відповідачем складено, серед іншого, на підставі листа Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 22.06.2022 №51/1-11/121-233 , в якому повідомлено, що під час перевірки заявленого місця проживання іноземець за вказаною в анкеті адресою: АДРЕСА_1 , фактично не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення нею відомостей.
При цьому, на підтвердження обставин проживання за вказаною адресою при зверненні до Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області з відповідною заявою позивачем було надано довідку про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 13.03.2021 № 14450749.
Тобто, з урахуванням зазначеного та відповідно до матеріалів справи, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну позивачу є інформація, викладена в листі Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 22.06.2022 №51/1-11/121-233.
Адже відповідачем також були надіслані запити щодо позивача до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції у м. Києві, якими не встановлено підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Так, Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 620/1055/21 зауважив, що аналіз положень статті 10 Закону України «Про імміграцію» дає суду підстави для висновку, що чинним законодавством підставою для ненадання дозволу на імміграцію визначено свідоме надання неправдивих відомостей.
Проте відповідач для визначення дій позивача як свідоме надання неправдивих відомостей врахував лише не деталізовану відповідь органу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.
Суд вважає, що відповідачем не надано доказів про надання позивачем свідомо неправдивих відомостей про місце (адресу) свого проживання на території України, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Вказаного висновку суд дійшов, враховуючи, , що у листі Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 22.06.2022 №51/1-11/121-233 не міститься жодних конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення позивачем протиправних дій, які містять ознаки порушення чинного законодавства України.
В той час як, в основу спірного рішення відповідача покладені неналежні відомості, які вказують на те, що позивачем було надано свідомо неправдиві відомості про місце (адресу) свого проживання на території України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Натомість, згідно абзаців четвертого, п'ятого статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання особи (абзац восьмий статті 3 вказаного Закону).
Відтак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено належними та допустимими доказами факт зазначення позивачем неправдивих відомостей у його заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Згідно з частиною другою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 червня 1988 року по справі Боррехаб проти Нідерландів, яке в силу положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, висвітлив правову позицію щодо захисту права на сімейне життя у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції. Так, позиція Суду ґрунтувалася на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав'язків між батьком та його неповнолітньою донькою. У наведеній справі, Суд прийшов до висновку, що в такому випадку має місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі Боррехаб проти Нідерландів від 21 червня 1988 року та у справі Каплан та інші проти Норвегії від 24 липня 2014 року, роз'єднання сім'ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети - захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам частини другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 06.07.2022 № 80114300014928/264 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Підсумовуючи, позов підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до квитанції №17 від 22 серпня 2022 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,40 грн., належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_5 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: вул. Березняківська, буд. 4а, м. Київ, 02152; код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київський області №80114300014928/264 від 06 липня 2022 року про відмову громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київський області повторно розглянути заяву громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 від 04 червня 2021 року про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 травня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна