Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 травня 2025 року Справа№640/14880/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач-1) з вимогами (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28 березня 2022 року №262840011607 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи: з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року на посаді зварювальника контактних машин четвертого розряду в арматурному цеху на Заводі залізобетонних виробів №1; та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23 лютого 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи: з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року на посаді електрозварника в ПрАТ «ДБК-3»; та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23 лютого 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періоди роботи: з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року на посаді електрозварника ручної зварки в ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» №1 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23 лютого 2022 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків. В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви позивачем усунуто.
06 жовтня 2022 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28 жовтня 2022 року до суду надійшло клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28 березня 2022 року №262840011607 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до його заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про залучення співвідповідача.
16 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року № 3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
26 лютого 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/14880/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/14880/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
18 березня 2025 року до суду надійшли, надані відповідачем, докази по справі.
19 березня 2025 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2).
21 квітня 2025 року відповідач-2 надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.
Інших клопотань від сторін до суду не надходило.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Так, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що скільки йому виповнилося 55 років, має страховий стаж роботи понад 36 років, з яких понад 30 років стажу за Списком №2, то 23 лютого 2022 року звернувся за призначенням пенсії за віком, з відповідною заявою та усіма необхідними документами, підтверджуючими трудову діяльність у тому числі і за Списком №2, до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28 березня 2022 року №262840011607 повідомлено, що в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено. Відмова в призначенні пенсії мотивована тим, що позивач не підтвердив пільговий стаж за Списком №2 для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивач вважає, що Пенсійний фонд безпідставно прийняв рішення про відмову, у зв'язку з не підтвердженням пільгового стажу за Списком №2, чим фактично нівелював його пільговий стаж роботи, що і стало підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах. Підставою для не зарахування пільгового стажу стало твердження відповідача про не подання документів, які б слугували підтвердженням пільгового стажу.
Позивач вважає таке рішення протиправним та такими, що порушує його конституційні права. Водночас, позивач наводить обґрунтування та підрахунки періодів, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу. В зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача зарахувати наведені позивачем періоди до пільгового стажу.
Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що 23 лютого 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва із заявою щодо призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 28 березня 2022 року №262840011607 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до його заяви. Відповідно до наданих документів про стаж (ідентифікаційний номер, уточнюючі довідки, копії наказів, довідки про нараховану заробітну плату) загальний страховий стаж позивача складає 36 років 11 місяців 16 днів. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній, оскільки уточнююча довідка для підтвердження стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, або ж відповідне рішення комісії - відсутні. Тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з не підтвердженням необхідного пільгового стажу.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив про безпідставність позовних вимог, вказуючи на те, що позивач (вік при зверненні 55 років 2 місяці) звернувся 23 лютого 2022 року до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області. За наслідками розгляду вказаної заяви було прийнято рішення від 28 березня 2022 року №262840011607 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність належного пільгового стажу. Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 36 років 11 місяці 16 днів. Пільговий стаж за Списком №2 відсутній. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Документів, що підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, а саме довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану підприємством, установою, організацією, накази про проведення атестації робочих місць за умовами праці, з зазначенням вказаної посади - позивачем не надано. Рішення Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах також позивачем не надавалось.
Відповідач-2 вважає, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно за статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків №1 або №2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком №1 або №2.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
23 лютого 2022 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До зазначеної зави були додані, зокрема, копії: паспорта; рнокпп; трудової книжки; диплома, довідок.
28 березня 2022 року відповідач-2, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, прийняв рішення №262840011607 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням пільгового стажу. Так, пенсійним фондом вказано, що для підтвердження пільгового стажу заявником були надані довідки, видані архівною установою, про період роботи в ПАТ «Домобудівний комбінат №3»: копії наказів, довідки про нараховану заробітну плату. Уточнююча довідка для підтвердження стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, або ж відповідне рішення Комісії - відсутні. Страховий стаж особи становить 36 років 11 місяців 16 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Матеріали справи не містять доказів пропозиції суб'єкта владних повноважень на адресу позивача надати додаткові документи.
20 квітня 2022 року відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом вих.№2600-0211-8/39684 на заяву позивача від 23 лютого 2022 року №2904 щодо призначення пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» посилаючись на положення пунктів 1, 2 статті 114 Закону, пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, пункту 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховується до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10 листопада 2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105, повідомив, що для підтвердження пільгового стажу надано довідки, видані архівною установою, про період роботи в ПАТ «Домобудівний комбінат №3», копії наказів та довідки про нараховану заробітну плату. Згідно з наданими документами страховий стаж становить 36 років 11 місяців 16 днів. Оскільки відсутня уточнююча довідка про підтвердження стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, або ж відповідне рішення Комісії, у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 23 лютого 2022 року №2904 відмовлено.
19 квітня 2022 року позивач звернувся до відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, із заявою вх.№11878/8 про підтвердження стажу роботи.
23 травня 2022 року відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, листом вих.№2600-0304-8/54235 повідомив позивачу, що Комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісія) 19 травня 2022 року розглянула матеріали, які містяться в макеті справи, сформованої відділом обслуговування громадян №8 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Комісії №14 від 19 травня 2022 року відмовлено у підтвердженні права на зарахування періодів роботи в якості електрозварника ручного зварювання з 01 серпня 1988 року по 30 вересня 1998 року в арматурному цеху та з 01 жовтня 1998 року по 31 січня 2019 року - в формувальному цеху №1 ПрАТ «ДБК №3» до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки документи про припинення ПрАТ «Домобудівний комбінат №3» без визначення правонаступника та дату припинення на розгляд Комісії не надані. Відповідачем також проінформовано, що документи
- про підстави та умови зберігання первинних документів ПрАТ «Домобудівний комбінат №3» архівним відділом Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації;
- архівна довідка про нарахування Вам заробітної плати у період роботи з січня 2001 по січень 2019 на ПрАТ «Домобудівний комбінат №3»;
- відомості про дату первинної атестації робочих місць та результати атестацій робочих місць на заводі ЗБВ та «Домобудівний комбінат №3», у періоди з 22 серпня 1992 року по 20 листопада 2004 року та з 21 листопада 2009 року по 31 січня 2019 року на розгляд Комісії не надані.
Позивач, не погодившись з рішенням пенсійного органу, звернувся із цим позовом до суду.
Судом встановлено, що відповідно до записів №2-3, 5-18 трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 серпня 1984 року, на ім'я ОСОБА_1 , позивач:
- з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року - працював зварювальником контактних машин четвертого розряду в арматурному цеху в Заводі залізобетонних виробів №1 Домобудівного комбінату №3;
- з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року - працював електрозварником ручного зварювання третього, четвертого, п'ятого розрядів в арматурному та формуваному цехах в Приватному акціонерному товаристві «ДБК-3»;
- з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року - працював електрозварником ручної зварки п'ятого розряду в формуваному цеху №1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» №1.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, періоди роботи позивача з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 серпня 2008 року, з 01 листопада 2008 року по 31 грудня 2012 року, з 01 березня 2013 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року зараховано виключно до загального страхового стажу. Страховий стаж позивача зараховано по 31 грудня 2021 року включно.
Випискою з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 03 квітня 2025 року, підтверджено, що у 1998-2019 роках позивач має облікований спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013Б1.
Спірним питанням даної адміністративної справи є правомірність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві рішення від 28 березня 2022 року №262840011607 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До набрання чинності Законом №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №637).
Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Разом із цим, Порядок №637, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17, від 27 березня 2020 року - № 716/617/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Водночас, суд зауважує, що доказів направлення позивачу копії рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28 березня 2022 року №262840011607 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм Постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на пільгових роботах) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту безпосередньої зайнятості повний робочий день на пільгових роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Підставою для не зарахування відповідачем-2 до пільгового стажу позивача періодів роботи з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року слугувало те, що відсутні уточнююча довідка для підтвердження стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, або ж відповідне рішення Комісії, на що суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162; після 16 січня 2003 року та до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36; з 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461.
Як встановлено судом вище, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01 серпня 1984 року позивач:
- з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року - працював зварювальником контактних машин четвертого розряду в арматурному цеху в Заводі залізобетонних виробів №1 Домобудівного комбінату №3;
- з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року - працював електрозварником ручного зварювання третього, четвертого, п'ятого розрядів в арматурному та формуваному цехах в Приватному акціонерному товаристві «ДБК-3»;
- з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року - працював електрозварником ручної зварки п'ятого розряду в формуваному цеху №1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» №1.
Тобто, у спірні періоди з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року та з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року позивач працював на одному підприємстві - Приватне акціонерне товариство «ДБК-3» (Завод залізобетонних виробів №1 Домобудівного комбінату №3), у той час, як період з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року взагалі є його безперервним трудовим стажем, що не заперечується відповідачами.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до виписки ОСОБА_1 , форми ОК-5, яка сформована 03 квітня 2025 року, підтверджено, що у 1998-2019 роках позивач має облікований спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013Б1.
Відповідно до постанов Правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6 «Про затвердження Порядку формування і подачі органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», від 05 листопада 2009 року №26-1 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України», від 08 жовтня 2010 року №22-2 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 09 вересня 2013 року №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлено наступні коди підстав та відповідні їм назви посад та робіт.
ЗПЗ013Б1: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Враховуючи дані форми ОК-5 (відомості по спеціальному стажу) ОСОБА_1 , суд висновує, що страхувальник зазначав код підстав для обліку спецстажу у 1998-2019 роках - ЗПЗ013Б1, що відноситься до Списку №2.
Окрім того, суд констатує, що записи трудової книжки позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким прописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто, здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58.
Враховуючи досліджені матеріали справи, суд констатує, що записи трудової книжки позивача щодо спірного періоду містять інформацію про роботу на пільгових умовах, а саме те, що позивач працював на посаді зварювальника.
При цьому, докази, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірні періоди відповідачами до суду не надано.
З огляду на викладене, відповідач-2 в порядку частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV мав повноваження перевірити інформацію, що зазначена в наданих заявником документах.
Зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідач-2 надсилав запити до Приватного акціонерного товариства «ДБК-3» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» №1, де працював позивач у спірні періоди, з метою уточнення інформації про факт та характер роботи позивача.
Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Крім того, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Водночас, жодних доводів та/або належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо вчинення відповідачем-2 дій в межах наведених повноважень у законодавчо встановлений спосіб з метою отримання відомостей, необхідних для виконання ним функцій, передбачених зазначеними нормами пенсійного законодавства, останнім суду не наведено та не надано.
Наведена бездіяльність відповідача-2 свідчить про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання, як пенсійне забезпечення особи, що гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, що вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Також, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 у справі №638/18467/15-а, від 25 квітня 2019 року в справі №593/283/17, від 30 вересня 2021 року в справі №300/860/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підсумовуючи, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, суд дійшов висновку, що при зверненні із заявою від 23 лютого 2022 року про призначення пенсії за віком позивачем було надано достатньо доказів, які підтверджують його пільговий характер роботи за періоди з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу за Списком №2.
Крім того, відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, періоди роботи позивача з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 серпня 2008 року, з 01 листопада 2008 року по 31 грудня 2012 року, з 01 березня 2013 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року зараховано виключно до загального страхового стажу.
Отже, судом вбачається, що до загального страхового стажу позивача відповідчем-2 не зараховано періоди з 01 вересня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, та з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року.
Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідачем-2 зазначено, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Тобто, підстав не зарахування періодів роботи з 01 вересня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, та з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року не зазначено.
Разом із цим, як встановлено судом вище, період роботи позивача з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року є його безперервним трудовим стажем, тому всі ці періоди підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача. Доказів протилежного відповідачами не надано.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.
Враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України, судом оцінювались саме підстави, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач-2, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті рішення від 28 березня 2022 року №262840011607.
При цьому, за наслідком викладених доводів і обґрунтувань, є підстави стверджувати, що при розгляді заяви від 18 жовтня 2022 року відповідачем-2 безпідставно не зараховано до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року, а також до загального страхового стажу періоди роботи з 01 вересня 2008 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року.
Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29.06.2010 № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.
Підсумовуючи, суд висновує, що саме відповідач-2 приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення від 28 березня 2022 року №262840011607.
З огляду на зазначене, оскільки факт перебування на роботах, що дають право на зарахування періодів такої роботи до пільгового страхового стажу підтверджується належними та допустимими доказами, суд констатує, що рішення від 28 березня 2022 року №262840011607 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом із цим, пунктом 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 грудня 2021 року позивач досяг 55-ти річного віку, мав страховий стаж роботи більше 30 років, без урахування спірних періодів, та пільговий стаж роботи - більше 12 років 6 місяців, з урахуванням спірних періодів роботи, а із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах звернувся 23 лютого 2022 року, тобто, в межах трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку. Відтак, відповідачем-2 має бути призначена така пенсія позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме, у випадку, що розглядається - з 02 грудня 2021 року.
Таким чином, після скасування судом рішення, саме відповідач-2 зобов'язаний, з урахуванням зроблених висновків суду, зарахувати до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 01 вересня 2008 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року, до пільгового страхового стажу за Списком №2 безпідставно незараховані періоди роботи з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року, призначити позивачу з 02 грудня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача-2, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28 березня 2022 року №262840011607 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 вересня 2008 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 02 грудня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до квитанції №0.0.2664959507.1 від 06 вересня 2022 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1984,80 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звернувся до окружного суду 09 вересня 2022 року, ним мав був сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. за звернення з цим позовом.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, позивач має право звернутись до суду із клопотанням про повернення судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Зодчих, буд. 22, район «Поділля», м. Вінниця, Вінницька область, 21005; код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28 березня 2022 року №262840011607 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 вересня 2008 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 періоди роботи з 26 липня 1984 року по 23 квітня 1985 року, з 01 серпня 1988 року по 31 січня 2019 року, з 01 лютого 2019 року по 14 серпня 2019 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 02 грудня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 05 травня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна