Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/5542/25
25 квітня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представників адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , користувача майна ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025105070000272 від 17.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України,
Прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 17.04.2025 року до Подільського УП надійшов рапорт начальника СПВП Подільського УП ГУНП ОСОБА_9 з наступним змістом: 17.04.2025 близько 0 17 год. 30 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Хорива 20 виявлено автомобіль з бортовим надписом «МЕДДОПОМОГА» марки Mersedes-Benz Sprinter 314 державний номер НОМЕР_1 в ході візуального огляду вказаного транспорту виникли сумніви щодо відповідності номерного кузова транспортного засобу. Окрім того було проведено огляд місця події в ході якого вилучено: транспортний засіб Mersedes-Benz Sprinter 314 із д.н.з. НОМЕР_1
У подальшому, вищевказаний транспортний засіб було опечатано та залишено за адресою: м. Київ, Хорива 20. Користувачем транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 314», є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно договору оренди транспортного засобу №1 від 08.01.2025 власником транспортного засобу «Mersedes-Benz Sprinter 314», № кузова НОМЕР_2 із д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_4
Відділ дізнання Подільського УП ГУНП в м. Києві звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вилучений транспортний засіб марки Mersedes-Benz Sprinter 314 із д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки вважає, що у разі повернення тимчасово вилученого транспортного засобу ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній буде перешкоджати кримінальному провадженню, а саме приховуванню транспортного засобу марки «Mersedes-Benz Sprinter 314» із д.н.з. НОМЕР_1 , що унеможливить проведення судових-трасологічних експертиз.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив про задоволення клопотання.
Власник майна ОСОБА_4 , користувач майна ОСОБА_7 та його представники адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, надали письмові пояснення та просили відмовити у його задоволенні.
Вислухавши прокурора, захисника, дослідивши матеріали, що обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
У відповідності до ч. 4 ст. 132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що вищевказане майно може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що арешт майна лише з мотивів винесення постанови про визнання його речовим доказом без доведення достатності доказів необхідності забезпечення збереження речового доказу не узгоджується з положеннями законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2021 (провадження № 11-410сап20).
Посилання прокурора на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, є лише звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону.
З огляду на наведене, враховуючи, що прокурором не надано доказів необхідності накладення арешту, слідчий суддя не вбачає обґрунтованими підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи додані до клопотання не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства, власників майна та інших осіб від невжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги вказану в клопотанні попередню кримінально-правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 190 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування стороною обвинувачення не доведено необхідність у накладенні арешту на вказане вище майно.
За вищевикладених обставин клопотання слідчого про арешт майна задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 167, 168, 170-173, 309 КПК України,
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025105070000272 від 17.04.2025 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1