Справа № 727/3707/25
Провадження № 2-а/727/98/25
05 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Гавалешка П.С.
за участю секретаря Макаренко Б.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Кодрян Я.Д.
представника відповідача Подгорецької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Чернівецьке тролейбусне управління» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним вище адміністративним позовом до КП «Чернівецьке тролейбусне управління» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Посилалась на те, що 04.07.2023 року інспектором КП «Чернівецького тролейбусного управління» винесено постанову №003325, відповідно до якої за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу № 9218 маршруту № 5 о 10:24 годині виявлено правопорушення, а саме: безквитковий проїзд, у зв'язку з чим визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду. Копію вказаної постанови інспектором КП «Чернівецького тролейбусного управління» позивачці надано не було, а також не було надіслано поштовим повідомленням. Разом з тим, 17.03.2025 року були заблоковані грошові кошти на картковому рахунку позивачки та в цей самий день в застосунок «Дія» на мобільний телефон ОСОБА_1 були надіслані Першим відділом ДВС у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2025 щодо виконання постанови №003325 інспектора КП «Чернівецького тролейбусного управління» від 04.07.2023 року, постанова про арешт коштів боржника 17.03.2025, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 17.03.2025 та сканкопія спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, позивачка лише у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження 17.03.2025 року дізналась про наявність постанови №003325 інспектора КП «Чернівецького тролейбусного управління» від 04.07.2023 року. Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, а зазначені в ній обставини події не відповідають дійсності. 04.07.2023 року ОСОБА_1 взагалі не користувалась послугами проїзду транспортним засобом №9218 маршруту №5. Окрім того, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та має право на безкоштовний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах відповідно до постанови Кабінету міністрів України №354 від 17 травня 1993 р. (в редакції від 28.10.2017). Згідно з оскаржуваною постановою №003325 за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу №9218 маршруту №5 о 10:24 годині виявлено правопорушення, а саме: безквитковий проїзд, у зв'язку з чим визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.135 КУпАП. Відповідачем в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 неправильно зазначена частина статті 135 КУпАП, за якою кваліфіковані дії позивача. Так, дії позивача ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 135 КУпАП, в той час як ст. 135 КУпАП складається лише з частини 1. Більше того, слід звернути увагу на те, що КУпАП не передбачено будь-яких повноважень у інспектора виносити та складати постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Тому на підставі вищевикладеного просить суд скасувати постанову, винесену інспектором КП «Чернівецького тролейбусного управління» у справі про адміністративне правопорушення №003325 від 04.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУПАП, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути з КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне, відповідно до ст. 283 КУпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження. З метою дотримання процедури винесення постанови в порядку ст. 283 КУпАП із оскаржуваної постанови чітко вбачається наступне: найменування органу (прізвище, ім?я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову - Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління», ПІБ інспектора КП «ЧТУ», дату розгляду справи - 04.07.2023 року о 10:24 год. відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, дата народження, місце проживання, РНОКПП, дані паспорту, опис обставин, установлених під час розгляду справи - а саме: зазначено дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб на якому перебувала особа під час притягнення до відповідальності, номер маршруту транспортного засобу. Зокрема, вказана постанова була винесена під час перевірки пасажирів у транспортному засобі (автобусі) № 9218 маршрут № 5, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) - як вбачається із оскаржуваної постанови під час вчинення адміністративного правопорушення було застосовано технічні засоби для здійснення відеофіксації № 140275, розмір штрафу та порядок його сплати - двадцятикратний розмір від вартості проїзду (280 грн.), правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження - зокрема, в оскаржуваній постанові чітко передбачено можливість звернутись до суду протягом 10 днів з дня її винесення для оскарження. Наголошено, що у випадку не сплати штрафу протягом 15 днів, постанова буде надіслана на адресу органів державної виконавчої служби для виконання у примусовому порядку. Отже, варто наголосити, що в оскаржуваній постанові чітко зазначено нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а саме порушено вимоги статі 135 КУпАП України та постанова містить весь перелік необхідних обставин для її винесення у справі, а тому твердження позивача про те, що вона винесена з порушеннями є безпідставними.
Щодо пільгового проїзду та дати та часу проїзду представник відповідача зазначає, що 04.07.2023 року позивач здійснила проїзд у ТЗ, вказаному у постанові. Зазначене підтверджується даними з АСООП станом на 04.07.2024 року. Згідно наданої інформації позивачка знаходилась у Т3 та відповідно система здійснила фіксацію того, що вона не змогла авторизувати проїзд пільговою транспортною карткою. Окрім того, позивач вказує, що у зв'язку із тим, що вона є пенсіонеркою, має право на пільговий проїзд у комунальному транспорті міста Чернівці. З даного приводу слід зазначити наступне. Згідно статті 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» «електронний квиток - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в автоматизованій системі обліку оплати проїзду дає право пасажиру на одержання транспортних послуг». Відповідно до статті 6 зазначеного Закону Органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування i здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду. Чернівецька міська рада прийняла ряд рішень, якими врегульовано питання запровадження АСООП та електронного квитка в системі комунального транспорту міста Чернівці. Так, Рішенням виконавчого комітету ЧМР № 300/18 від 07.06.2022 року затвердила Правила користування міським пасажирським транспортом у Чернівецькій міській територіальній громаді та запроваджено АСОП на території Чернівецької міської територіальної громади та Рішенням № 250/9 від 25.04.2023 року та № 460/ від 11.07.2023 року в електричному та автомобільному транспорті м. Чернівці запроваджено електронний квиток (виключено оплату проїзду готівкою шляхом придбання паперового квитка). Відповідно до пункту 3.1. Правил користування міським пасажирським транспортом право проїзду громадським міським пасажирським транспортом загального користування у Чернівецькій МТГ надає відповідним чином валідований електронний квиток або паперовий квиток для разового проїзду. Згідно пункту 3.2. Правил валідація електронного квитка здійснюється пасажирами самостійно після входу до транспортного засобу, не чекаючи наступної зупинки. Згідно положень статті 41 ЗУ «Про автомобільний транспорт» Пасажир зобов'язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток; виконувати вимоги правил надання послуг та правил користування пасажирським автомобільним транспортом. Окрім того, слід додати наступне. У відповідності до вимог положень статті 91 бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Таким чином орган місцевого самоврядування самостійно встановлює розмір видатків на компенсацію пільгових категорій громадян. Слід зазначити, що окремими нормативно-правовими актами визначено право окремих категорій громадян на пільговий (безоплатний проїзд). Зокрема, безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування визначений Постановою КМУ від 17 травня 1993 р.№ 354. Постановою № 812-2017-п від 25.10.2017 Кабінетом Міністрів України внесено зміни щодо безоплатного проїзду такої категорії громадян. Так, згідно пункту 1.1. право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі. В той же час згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 24.12.2024 № 932/27 «Про затвердження Переліку автобусних маршрутів загального користування для перевезення пасажирів на території Чернівецької міської територіальної громади та визнання такими, що втратили чинність, окремих рішень виконавчого комітету міської ради з цього питання», що додається, даний маршрут № 5 не являється пільговим маршрутом. Таким чином, пенсіонери на загальних підставах оплачують проїзд у автобусному маршруті № 5 в місті Чернівці. Стосовно повноважень контролера. Відповідно до ст. 135 КУпАП України безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі приміського або внутрішньорайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; на суднах водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п'ятикратному розмірі від вартості проїзду. У відповідності до статті 229 КУпАП Органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом. Окрім того, у відповідності до положень посадової інструкції контролера - інспектора, йому в силу виконання посадових обов'язків надано право застосовувати адміністративні стягнення в межах КУпАП. Таким чином, враховуючи вищевказані норми закону, відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за безквитковий проїзд у міському транспорті.
Позивач в судове засідання з'явилась, підтримала позовну заяву, просила суд її задовольнити, зазначила, що, зайшовши в транспортний засіб, побачивши помилку банку, що операція не авторизована, одразу вийшла із транспорту, не скориставшись ним для подальшого перевезення.
Представник позивача підтримала позовну заяву, просила суд її задовольнити.
Представник відповідача заперечувала щодо позову, просила суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст.5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1, 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Як було встановлено судом, згідно з оскаржуваною постановою №003325 за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу №9218 маршруту №5 о 10:24 годині виявлено правопорушення, а саме: безквитковий проїзд, у зв'язку з чим визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.135 КУпАП.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок реалізації проїзних квитків та контролю за оплатою проїзду встановлюється відповідними підзаконними нормативними актами: Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансзвязку України від 27.12.2006 р. № 1196, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, Правилами надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2004 р. № 1735 та іншими.
Відповідно до положень зазначених нормативних актів, пасажир здійснює оплату транспортних послуг за встановленим тарифом (вартістю). Тарифи та вартість проїзних квитків встановлюються відповідно до законодавства.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про автомобільний рух» передбачено, що пасажир зобов'язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєструвати електронний квиток.
Безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.135 КУпАП.
04.07.2023 року інспектором КП «Чернівецького тролейбусного управління» винесено постанову №003325, відповідно до якої за результатами проведеної контрольної перевірки транспортного засобу № 9218 маршруту № 5 о 10:24 годині виявлено правопорушення, а саме: безквитковий проїзд, у зв'язку з чим визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КУпАП.
Згідно з статтею 135 КУпАП, безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі приміського або внутрішньорайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; на суднах морського і внутрішнього водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п'ятикратному розмірі від вартості проїзду.
Закон це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, прийнятий в особливому порядку парламентом або безпосередньо народом, який визначає відправні засади правового регулювання суспільних відносин.
За ступенем впорядкованості закони відокремлюють на кодифіковані та поточні.
Кодифіковані нормативні акти, затверджені законами, в яких на науковій основі узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин. Кодифіковані закони приймаються у формі кодексів та Основ законодавства, а отже КУпАП це закон.
Щодо структури закону, то вони поділяються на розділи (глави), статті, частини і пункти, абзаци і підпункти.
Частина нормативно - правового акта - структурний елемент нормативно - правового акта, що складається з абзацу (кількох абзаців) і представляє собою смислову єдність. Частина починається з великої літери і закінчується крапкою, крім останньої частини підпункту, яка може закінчуватися крапкою з комою. У разі, якщо частина складається з кількох абзаців, абзаци починаються з малої літери, крім першого абзацу частини, який починається з великої літери. При цьому перший абзац частини закінчується двокрапкою, всі наступні - крапкою з комою, крім останнього абзацу, який закінчується крапкою.
З аналізу вищевикладеного та структури ст. 135 КУпАП, вбачається, що дана стаття складається лише з однієї частини (ч.1.) та не має частини 2.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неправильно зазначена частина статті 135 КУпАП, за якою кваліфіковані дії позивача ОСОБА_1 . Так, дії позивача кваліфіковані за ч. 2 ст. 135 КУпАП, в той час як ст. 135 КУпАП складається лише з частини 1.
Отже, суд погоджується з доводом позивача щодо неправильної кваліфікації його дій та відхиляє доводи відповідача, що відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за нормою, якої не існує є такими, що не відповідають дійсності.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Звертаючись із даним позовом позивач посилається зокрема на те, що Інспектори не мають повноважень на розгляд справи та винесення постанови.
Проте відповідачем надано суду копію посадової інструкції згідно якої контролер-інспектор від імені органів автомобільного транспорту має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Водночас, пунктом першим статті 247 КУпАП визначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Разом з тим, на виконання вимог ст. 77 КАС України, представником відповідача суду не надано належних доказів, які б підтверджували обставини, що зазначені у вищевказаній спірній постанові по справі про адміністративне правопорушення №003325 від 04.07.2023 року, з постанови видно, що під час вчинення адміністративного правопорушення було застосовано технічні засоби для відеофіксації № 140275, проте відповідачем не надано до суду даного доказу. З наданих відповідачем даних з АСООП станом на 04.07.2024 року зазначено, що у транспорті № 9218 для оплати за проїзд ОСОБА_1 відбулася помилка банку, операція не авторизована, тобто дана інформація не є підтвердженням того, що позивач здійснювала проїзд в даному транспортному засобі, оскільки як позивач стверджувала, вона одразу ж з нього вийшла.
При цьому, сама по собі постанова про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.135 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп2010 констатовано, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі N 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
Згідно зі статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Із врахуванням зазначених положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідачем не надано суду, у порядку передбаченому КАС, доказів, які були досліджені та були взяті до уваги при винесенні оскаржуваної постанови. Таким чином, відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення. Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження та витягом Валідації карти пільгової з системи АСООП.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є незаконною, винесена без достатніх доказів, які б підтверджували вину позивача та факт вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 135 КУпАП, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід скасувати та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, позов ОСОБА_1 до КП «Чернівецьке тролейбусне управління» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. 5-11, 13-16, 77, 120, 242-246, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до КП «Чернівецьке тролейбусне управління» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову, винесену інспектором КП «Чернівецького тролейбусного управління» у справі про адміністративне правопорушення №003325 від 04.07.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 135 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з КП «Чернівецьке тролейбусне управління» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя П.С. Гавалешко