Справа № 674/519/18
Провадження № 2/674/3/25
іменем України
24 квітня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Філіпової У.О., представника позивача адвоката Бовкуна А.О., представника відповідачки адвоката Воєвідка М.Я., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі - ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позову зазначає, що 16.01.2008 між Відкритим Акціонерним Товариством Комерційний Банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №16/01/2008/840-К/495, згідно з яким банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 35 525 дол. США строком користування до 14.12.2028 включно, зі сплатою процентів в розмірі 12,79 % річних.
Цільове використання кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №130 від 15.01.2008, відповідно до якого позичальник придбала в приватну власність квартиру по АДРЕСА_1 . У зв'язку із допущенням ОСОБА_1 прострочки погашення кредиту, 30.07.2010 проведено реструктуризацію кредиту і між банком та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008. 23.09.2013 вдруге проведено реструктуризацію кредиту і між банком та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008. У забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008. Крім того, під час проведення реструктуризації кредитної заборгованості між банком та ОСОБА_2 23.09.2013 укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Договору поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008.
Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, у неї виникла заборгованість, яка складає 35 071,80 дол. США по тілу кредиту та нарахованих відсотках; 64 777,77 грн - пені за прострочення сплати кредиту, в тому числі: 26 219,28 дол. США - залишок по тілу кредиту, 8 852,52 дол. США - нараховані відсотки, 64 777,77 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, а тому звертається з даним позовом до суду.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 17.04.2018 відкрито позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.10.2018 призначено судово-економічну експертизу та зупинене провадження у справі. 28.01.2020 поновлено провадження у справі у зв'язку із надходженням висновку експерта.
Ухвалою суду від 01.04.2020 зупинене провадження у справі до відміни карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів. 05.08.2020 поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07.02.2022 справу прийнято до провадження судді ОСОБА_3 та призначено справу до судового розгляду по суті, оскільки суддю ОСОБА_4 виключено зі штату суду у зв'язку зі звільненням.
Ухвалою суду від 08.08.2022 зупинене провадження у справі до припинення перебування відповідачки ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. 22.01.2024 поновлено провадження у справі у зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби.
Ухвалою суду від 01.10.2024 у справі замінено позивача ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент».
У судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» Бовкун А.О. позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Вказав, що квартира ОСОБА_1 була реалізована, однак сума від реалізації не була достатньою для погашення кредиту. Наявна заборгованість по кредитному договору, яка підлягає стягненню з відповідачів.
Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Воєвідко М.Я. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що банк не мав права укладати кредитний договір в іноземній валюті та на момент укладення спірного договору - 16.01.2008, банк не мав повноважень на здійснення валютних операцій. Через відсутність ліцензії нараховані банком відсотки стягненню не підлягають, а тіло кредиту відповідачкою повернене в повному обсязі. Кредитний договір був забезпечений іпотечним договором на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тому згідно з розрахунком заборгованості кошти за продаж квартири в сумі 18 000 дол. США були перераховані банку. Щодо заборгованості за відсотками по кредиту, то вматеріалах справи наявний висновок експерта щодо ціни кредиту та подорожчання відсоткової ставки, у зв'язку із чим, у кредитному договорі наведені несправедливі умови, а саме невірні процентні ставки, які не підлягають застосуванню. У зв'язку із чим, заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором відсутня, що також підтвердив банк.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Відзив не подав, будь-яких заяв до суду не направляв.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.01.2008 між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Брайт Інвестмент» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №16/01/2008/840-К/495, згідно п.1.1 якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 35 525 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло». Строк користування до 14.12.2028 (п.1.4).
Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,79 % на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у період на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п.1.3.1 Кредитного договору).
Цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договорів купівлі-продажу №130 від 15.01.2008 згідно з якими позичальник придбає у власність нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.2 Кредитного договору).
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, позичальник (майновий поручитель) укладає з банком договір іпотеки: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 48,7 кв. м. в день укладення цього договору (п.2.1 Кредитного договору).
Надання кредиту проводиться шляхом: зарахування на поточний рахунок обраного тарифного пакету наявності належним чином оформлено заяви на переказ готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях/іноземній валюті - доларах США/Євро; видача готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформлено заяви на переказ готівки, сума у якій зазначена у валюті України - гривнях/іноземній валюті - доларах США/Євро (п.3.1 Кредитного договору).
Згідно з п.3.3.1-3.3.4. умов Кредитного договору позичальник зобов'язувався повертати кредит та нараховані відсотки щомісячно, в розмірі мінімально необхідного платежу 415 дол. США, щомісячно, до 10 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення кредиту - 14.12.2028.
Відповідно до п.4.2.4 укладеного Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п.3.3.3. цього договору, а також у випадку невиконання умов, передбачених у п.4.3.6. Договору.
Згідно з п.5.2. Кредитного договору у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту. Сплати нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3 цього Договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно з п.5.2 Кредитного договору у випадку прострочення виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п.3.3.3 цього Договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
Факт перерахування та отримання кредиту підтверджується касовим документом на видачу кредиту, який міститься в оригіналі Кредитної справи №748254/РБ та сторонами не оспорюється.
30.07.2010 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008.
Згідно умов Додаткової угоди №1 позичальник повертає кредит, сплачує кредитору проценти передбачені цим Договором та комісії у вигляді плати за управління кредитом шляхом здійснення перерахування на рахунок мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. Щомісячна сума мінімально необхідного платежу вказана у Графіку, що міститься у Додатку №1 до даної додаткової угоди. Кінцевий термін повернення кредиту - 14.01.2028.
30.07.2010 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 згідно з якою на виконання вимог п.1.1.1 Договору сторони домовились встановити наступний етап відстрочення сплати частини необхідного платежу. З дати підписання цієї Додаткової угоди позичальнику встановлюється щомісячна сума мінімально необхідного платежу відповідно до Графіку (п.п.1, 2 Додаткової угоди №2).
23.09.2013 між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008.
Згідно з п.п.2.1-2.2 Додаткового договору на період з дня підписання сторонами цього Додаткового договору до повного виконання позичальником боргових зобов'язань за Кредитним договором та за умови належного їх виконання для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється фіксована процентна ставка 12,0% річних. У разі не виконання та/або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів забезпечення та/або умов цього Додаткового договору, сторони домовились, що банк, в порядку встановленому цим Додатковим договором має право для розрахунку плати за користування кредитними коштами застосовувати Стандартну процентну ставку 1 у розмірі +4% річних.
Згідно з п.2.2.6 Додаткового договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно умов Додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 розмір щомісячних зобов'язань позичальника за цим Додатковим договором визначається Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Додаткового договору (п.2.2.7 Додаткового договору).
23.09.2013 між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Додаток №1 до Додаткового Договору про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008 згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 в тому числі: повернути до 14.01.2028 кредит у сумі 35 525 дол. США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,79% річних, сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня).
23.09.2013 між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Договір поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 в повному обсязі грошових зобов'язань за Кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, які можуть мати місце у майбутньому: по поверненню кредиту згідно встановленого Графіку платежів, в тому числі й достроковому порядку, згідно умов Кредитного договору, розмір якого станом на день укладання та підписання Додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 до Договору поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008 становить 27 503 дол. США 86 центів; сплати відсотків, що становить 12,0% річних; по сплаті комісій, неустойки (пеня, штраф), по відшкодуванню збитків, завданих кредитору, по сплаті інших платежів.
15.01.2008 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстрований за р. №130, посвідчений приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Хмельницької області Григор'євим С.В.
У якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором можливих штрафних санкцій, 16.01.2008 між позичальником ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено договір іпотеки зазначеної двокімнатної житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17380518 від 16.01.2008 за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу за р.№130 від 15.01.2008.
ВАТ КБ «Надра» свої зобов'язання за кредитною угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі 35 525 дол. США. Однак, у порушення умов договору відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків. Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 11.10.2017 загальна заборгованість по вищевказаному кредитному договору складає 35 071,80 дол. США по тілу кредиту та нарахованих відсотках; 64 777,77 грн - пені за прострочення сплати кредиту, в тому числі: 26 219,28 дол. США - залишок по тілу кредиту, 8 852,52 дол. США - нараховані відсотки, 64 777,77 грн - пеня за прострочення сплати кредиту.
Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов п.4.3.4. Кредитного договору банком нараховано позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу (п.5.2 Кредитного договору).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, на поштову адресу ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу №59/07-2-872 від 07.11.2017 та на поштову адресу ОСОБА_2 було надіслано досудову вимогу №59/07-2-872 від 07.11.2017 про виконання зобов'язання щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків, пені та штрафу у загальному розмірі 35 071,80 дол. США по тілу кредиту та нарахованих відсотках та 159 225,19 грн. пені та штрафу за прострочення сплати кредиту.
Також в судовому засіданні були досліджені оригінали: Кредитної справи №748254/РБ ОСОБА_1 та Додаток до кредитної справи №16/01/2008/840-К/495 ОСОБА_1 , надані ПАТ КБ «Надра».
Згідно з довідкою ПАТ КБ «Надра» про сукупну вартість кредиту Кредитний договір №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 позичальника ОСОБА_1 був з ануїтетною формою погашення заборгованості, тобто з встановленою відповідно до п.3.3.1 кредитного договору щомісячною сумою мінімально необхідного платежу, який складає 415 дол. США. Вартість кредиту становить 99 600 дол. США.
Згідно з Висновком експерта №5744/18-26 від 23.12.2019: при щомісячному платежу що зазначений в Кредитному договорі №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 розмірі 415,00 дол. США, відсоткова ставка орієнтовно становить 13,10%. Слід зазначити, що в Кредитному договорі №16/01/2008/840-К/495 розмір встановленої відсоткової ставки складає 12,79%. Як свідчать результати проведених експертом досліджень, суми щомісячних платежів, що зазначені в додатках до кредитного договору, не відповідають поняттю ануїтету (ануїтет - це рівні один одному грошові платежі), тому визначити чи відповідає розмір щомісячного платежу відсотковій ставці зазначеній в додатках до Кредитного договору не видається за можливе.
По другому - третьому питанню зазначеного висновку експерта: згідно вихідних даних, наявних у Кредитному договорі №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, розрахунково (Додаток 1) підтверджується: реальна процентна ставка у розмірі - 14,91%; абсолютне значення подорожчання кредиту в сумі 73 032,19 дол. США; сукупна вартість споживчого кредиту в сумі 108 557,19 дол. США. Особливу увагу слід звернути на збільшення абсолютного значення подорожчання кредиту в частині оплати за тіло кредиту. А саме 3918,31 доларів США (39 443,31 дол. США-35 525,00 дол. США).
По четвертому питанню цього висновку оскільки в матеріалах справи відсутні Положення про кредитування фізичних осіб ПАТ КБ «Надра», Положення про облікову політику ПАТ «Надра», які діяли в період укладення Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, графік погашення платежів до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, та додатково експерту не надано згідно клопотання від 13.06.2019, не видається за можливе встановити чи відповідає метод нарахування ПАТ КБ «Надра» процентів за Кредитним договором №16/07/2008/840-П/683/2 від 16 липня 2008 р. вимогам пункту 3.2 глави 3 розділу ІІ Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою правління НБУ від 18.06.2003 р. №255 та вимог чинного на час укладення кредитного договору законодавства України.
05.08.2020 між Публічним акціонерним товариством «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено Договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги в тому числі і за Кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16 січня 2008 року. Відповідно до умов договору відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ПАТ КБ «Надра», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16 січня 2008 року.
Згідно Договору про відступлення права вимоги №GL48N718070_blank_04 від 18.12.2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» право вимоги за Кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16 січня 2008 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як передбачено до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Як зазначено вище 16.01.2008 між ВАТ КБ «Надра» правонаступником якого є ТОВ «Брайт Інвестмент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №16/01/2008/840-К/495, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 35 525 дол. США строком користування до 14.12.2028, зі сплатою процентів в розмірі 12,79 % річних. Також 16.01.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №16/01/2008/840-П/495.
На момент підписання ОСОБА_1 . Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, а також на момент підписання ОСОБА_2 . Договору поруки №16/01/2008/840-П/495 відповідачі розуміли, що підписують та укладають договори на зазначених у них умовах, тобто досягли згоди з усіх істотних умов договорів. Додаткових вимог щодо умов спірних договорів не заявляли, не оспорювали їх та в подальшому виконували умови, передбачені договорами.
При цьому, спірний Кредитний договір №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 містить інформацію про щомісячний мінімально необхідний платіж на погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, на яку відповідачка погодилася при укладенні спірного кредитного договору.
Враховуючи обізнаність відповідачки ОСОБА_1 про розмір щомісячного погашення за користування кредитом, при підписанні договору, вона мала об'єктивну можливість оцінити доцільність отримання кредиту на запропонованих банком умовах. При цьому за умови дотримання позичальником усіх положень кредитного договору, ануїтетні (фіксовані) платежі є незмінними.
Крім того, відповідачка ОСОБА_1 шляхом підписання 16.01.2008 спірного кредитного договору та в подальшому у 2010, 2013 роках додаткових угод до нього, додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору, графіків платежів у різних редакціях підтверджувала щомісячні суми мінімально необхідних платежів зі сплатою відсотків за кредитом, про будь-які порушення кредитного договору та вказаних додаткових угод та договорів про внесення змін та доповнень не заявляла, а також не вказувала про невідповідність зарахування платежів погашення заборгованості.
Отже, відповідачка ОСОБА_1 підписавши Додаткові угоди №1, № 2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, Додаток №1 до Додаткового Договору про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 продовжила виконання умов зазначеного договору з відповідними умовами, в тому числі щодо змінених за погодженням сторін розмірів щомісячних платежів та відсоткової ставки. Відповідач ОСОБА_2 , підписавши Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Договір поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008 продовжив виконання умов зазначеного договору поруки.
Враховуючи отримання кредитних коштів відповідачкою, неповернення отриманих коштів та нарахованих відсотків згідно вказаних вище договорів ні нею, ні поручителем, тому наявні підстави для стягнення коштів згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, що станом на 11.10.2017 складає 35 071,80 дол. США по тілу кредиту та нарахованих відсотках; 64 777,77 грн - пені за прострочення сплати кредиту.
Представник відповідачки в заперечення позову посилався на те, що банк не мав права укладати кредитний договір в іноземній валюті та на момент укладення спірного договору банк не мав повноважень на здійснення валютних операцій. Зазначені доводи є помилковими з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.
Можливість надання банками кредитів в іноземній валюті у 2008 році була врегульована ст.ст.47, 49 Закону України «Про Банки та банківську діяльність» та главою 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ від 17.07.2001 № 275 (далі - Положення № 275).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції на час видачі кредиту) на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном «кошти» відповідно до ст.2 цього Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Частиною 1 ст.49 даного Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією, а згідно з п.1 ч.2 ст.47 цього Закону, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.
При цьому, згідно з п.2.2. глави 2 розділу ІІІ Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.09.2011 № 306 (далі - Положення № 306) банки мають право надавати в національній валюті банківські послуги на підставі банківської ліцензії, здійснювати іншу діяльність, визначену ст.47 Закону, а також інші фінансові послуги, визначені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Також, згідно зі ст.ст.47, 49 «Про Банки та банківську діяльність» та п.2.4. глави 2 розділу ІІІ Положення № 306 Банк має право здійснювати діяльність, надання банківських та інших фінансових послуг в іноземній валюті, які є валютними операціями, лише після отримання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Порядок надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операції, згідно з Декретом КМУ № 15-93 від 19.02.1993, визначається Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.08.2011 № 281.
При цьому, до набрання чинності Положення № 306, банки, відповідно до Положення № 275, мали право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті (у тому числі з фізичними особами) на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями, який, відповідно до п.5.3. глави 5 Положення №275, вважався Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ № 15-93 від 19.02.1993.
Норми п.5.3. глави 5 Положення №275 виключені із зазначеного Положення згідно з Постановою Правління НБУ від 15.08.2011 № 281, відповідно до вимог якої здійснювалося переоформлення раніше наданих банкам письмових дозволів на Генеральні ліцензії.
Відповідні роз'яснення містяться й у п.10 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних в кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Також слід зазначити, що згідно з п.1.4. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 № 483 використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) - це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.
При цьому, пунктом 1.5. Положення №483 передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Зокрема, зазначена норма стосується розрахунків резидентів-позичальників з уповноваженим банком-кредитором за кредитами в іноземній валюті.
Отже, правовою підставою для використання іноземної валюти банком-кредитором та резидентом-позичальником під час проведення платіжних операції за кредитним договором в іноземній валюті (зокрема, щодо надання банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником сум кредиту в іноземній валюті та відсотків за користування кредитом) була наявність в Банку банківської ліцензії та відповідного письмового дозволу, а саме, генеральної ліцензії на здійснення валютних операції, отриманих у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, уповноважені банки, на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями, у 2008 році мали право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Матеріалами справи встановлено, що 16.01.2008 ВАТ КБ «Надра» надало відповідачці ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті доларах США в межах повноважень Банку щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, виданої НБУ ВАТ КБ «Надра» № 21 від 23.08.2002 та письмового дозволу на здійснення окремих операцій від 04.11.2005 №21-2, тобто, на час укладення оспорюваного Договору Банк мав дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями і мав право здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті.
Зазначене також підтверджується Листом НБУ №27-0020/1996 від 09.01.2025.
Щодо наявності у ВАТ КБ «Надра» письмового дозволу Національного банку України на здійснення валютних операцій, у тому числі з надання кредитів в іноземній валюті у період з 01.01.2008 до 01.10.2013. У 2008 - 2013 роках відповідно до вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України, банки мали право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу, генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, виданих Національним банком України, які у вказаний період неодноразово переоформлювались банками у зв'язку із зміною порядку ліцензування банківської діяльності.
Крім того, у Висновку судово-економічної експертизи зазначено, що у додатку до дозволу №21-2 від 04.11.2005 у переліку операцій з валютними цінностями, які має право здійснювати ВАТ КБ «Надра» не зазначено операції щодо надання кредитів у іноземній валюті. Тобто експерт зазначає, що у додатку не визначено конкретної назви операції щодо надання кредитів у іноземній валюті, але експерт не вказує, що банк не має права на здійснення таких операцій.
Отже, банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі й з розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України у вигляді надання кредитів фізичним особам в іноземній валюті, тому погашення валютного кредиту та відсотків за валютним кредитом, які є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима відбулося і на тіло кредиту і на відсотки.
Щодо доводів представника відповідачки про повне погашення ОСОБА_1 заборгованості по кредиту шляхом продажу квартири, забезпеченої іпотекою.
У якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором можливих штрафних санкцій, 16.01.2008 між позичальником ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» укладено Договір іпотеки зазначеної двокімнатної житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В оригіналі Додатку до кредитної справи №16/01/2008/840-К/495 міститься копія заочного рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.07.2013 у справі №674/851/13-ц, згідно з яким позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 в розмірі 45615,56 дол. США 56 центів, а також по 1720,50 грн судового збору з кожного.
Як вбачається із відкритих даних з ЄДРСР ухвалою суду від 17.10.2013 заочне рішення Дунаєвецького районного суду від 29.07.2013 скасовано.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 29.10.2013 у справі №674/851/13-ц позовну заяву ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду, з підстав продажу відповідачами в добровільному порядку іпотечного майна та укладення угоди про реструктуризацію боргу.
Таким чином, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 продала в добровільному порядку, а банк сприяв цьому продажу. Грошові кошти у з продажу зазначеної квартири у розмірі 18 000 дол. США ОСОБА_1 внесла на погашення заборгованості за Кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008.
Як вбачається із розрахунку заборгованості клієнта ОСОБА_1 за Кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 станом на 11.10.2017, 19.09.2013 здійснено проплату по кредиту в загальній сумі 18 000 дол. США, з яких: 7 028,09 дол. США надійшло на сплату тіла кредиту та 10 971,91 дол. США на сплату відсотків по кредиту.
Після чого, 23.09.2013 між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 щодо реструктуризації боргових зобов'язань.
Також 23.09.2013 ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою про надання згоди на укладання ОСОБА_2 із ПАТ КБ «Надра» додаткового договору до Договору поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008 та 23.09.2013 між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладений Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до Договір поруки №16/01/2008/840-П/495 від 16.01.2008.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Однією з підстав припинення зобов'язання є його виконання, проведене належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як вбачається з вищенаведених обставин реалізації квартири, укладення додаткових договорів зобов'язання не припинилось ні з підстав, передбачених договором, ні законом.
Доводи представника відповідачки щодо відсутності заборгованості по кредиту, оскільки відбулося подорожчання відсоткової ставки, що встановлено висновком експерта, умови кредитного договору є несправедливими суд вважає необґрунтованими через таке.
Як вбачається із п.1.3.1 Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 12,79 % на рік. В подальшому при реструктуризації заборгованості, п.2.1 Додаткового договору про внесення змін та доповнень №2 до Кредитного договору №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 для розрахунку процентів за користування кредитом встановлена фіксована процентна ставка - стандартна процентна ставка у розмірі 12,0%.
У відповідності до висновку експерта №5744/18-26 від 23.12.2019згідно вихідних даних, наявних у Кредитному договорі №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008, розрахунково підтверджується: реальна процентна ставка у розмірі - 14,91%; абсолютне значення подорожчання кредиту в сумі 73 032,19 дол. США; сукупна вартість споживчого кредиту в сумі 108 557,19 дол. США.
При цьому, суд звертає увагу, що в Кредитному договорі №16/01/2008/840-К/495 від 16.01.2008 зазначений розміру щомісячного платежу в доларах США - 415 дол. США. Згідно додатку № 1 до даного додаткового договору сума щомісячного платежу складала 336,75 доларів США. В той же час експертом з межах поставлених запитань не досліджувалось питання щодо зменшення процентної ставки за користування кредитом та розмірів щомісячних платежів згідно додаткових договорів з відповідними додатками. Тому вказаний висновок експерта оцінюється судом в сукупності з іншими матеріалами справи та відповідно не спростовує наведених висновків про наявність підстав для стягнення заборгованості за тіло кредиту та нарахованими відсотками.
Вказані умови кредитування були зрозумілі позичальнику ОСОБА_1 , нею вони виконувались, про що свідчить здійснення платежів по погашенню заборгованості, укладання додаткових договорів до кредитного договору, а отже ці умови не можуть в даному конкретному випадку визнаватись несправедливими.
Тому суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом, який узгоджується з умовами кредитного договору та додаткових угод до нього, з якого вбачається заборгованість за тілом кредиту, нараховані відсотки, загальна сума платежів по кредиту, залишок нарахованих і не сплачених відсотків за користування кредитом, який у загальній сумі становить 35 071,80 дол. США та пеня за прострочення сплати мінімального платежу в сумі 64 777,77 грн.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачами не надано.
У постанові Верховного Суду від 12.10.2020 у справі №522/25959/15-ц вказано, що аналізуючи положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Подібний правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду України від 11.09.2013 у справі № 6-40цс13 та від 16.12.2015 у справі №6-2766цс15 .
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
При розгляді даної справи відповідачка не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам закону.
Як було зазначено вище, 16.01.2008 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №16/01/2008/840-П/495, а 23.09.2013 - Додатковий договір про внесення змін та доповнень №2 до вказаного Договору поруки.
Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.12.2019 у справі №539/3885/15-ц, від 14.06.2021 у справі №760/15275/19.
Оскільки факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 кредитних коштів не спростований останньою та об'єктивно підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості, відповідачка належним чином свої зобов'язання по поверненню кредиту не виконала, а також врахувавши, що поручитель ОСОБА_2 , взявши на себе в добровільному порядку обов'язки по забезпеченню належного виконання позичальником ОСОБА_1 взятих за умовами кредитного договору обов'язків, їх не виконали, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16 січня 2008 року в сумі 35 071,80 дол. США по тілу кредиту і нарахованих відсотках та 64 777,77 грн пені за прострочення сплати кредиту.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір, що був сплачений банком при зверненні до суду відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в рівних частках в розмірі 14 958,05 грн, тобто по 7 479,02 грн із кожного.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 84, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України,-
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за Кредитним договором №16/01/2008/840-К/495 від 16 січня 2008 року в сумі 35 071,80 дол. США по тілу кредиту і нарахованих відсотках та 64 777 гривень 77 коп. пені за прострочення сплати кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 479 гривень 02 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 479 гривень 02 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (місцезнаходження - Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 9, код ЄДРПОУ 43115064);
Відповідачі:
ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );
ОСОБА_2 (місце реєстрації - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 02 травня 2025 року.
Суддя О.М.Сосна