Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/863/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Сальнікова Г.І.
без виклику представників сторін
розглянувши клопотання фізичної особи-підприємця Луценка Миколи Леонідовича про зупинення провадження у справі (вх. №9157 від 14.04.2025, вх. №10132 від 24.04.2025) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Транзит" (02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А)
до Фізичної особи-підприємця Луценка Миколи Леонідовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 187427,23 грн.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель Транзит" до фізичної особи-підприємця Луценка Миколи Леонідовича про стягнення 187427,23 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 166715,60 грн., 3% річних у розмірі 20711,65 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором №UA171 від 10.02.2021 в частині повної та своєчасної сплати вартості послуг по заправці автотранспорту.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування обставин справи, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
14.04.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано клопотання про зменшення розміру 3% річних (вх. №9156), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
14.04.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №9157), в якому повідомляє про наявність підстав для обов'язкового зупинення провадження по справі, оскільки на сьогоднішній день відповідач проходить військову службу у званні молодшого сержанта у військовій частині НОМЕР_1 , яку як всі інші військові формування України переведено на воєнний стан, а на її особовий склад покладено обов'язок передбачений статтею 17 Конституції України. У зв'язку з цим, відповідач у складі військової частини № НОМЕР_2 виконує бойові (спеціальні) завдання та розпорядження за призначенням із захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Разом з тим, зазначено, що на підтвердження вказаних обставин представник відповідача звернувся до керівництва військової частини НГУ 3077 з адвокатським запитом. Після отримання відповіді, вона негайно буде надана до суду.
Відтак, просить суд розглянути клопотання після подання до суду відповіді на адвокатський запит та зупинити провадження по справі №922/863/25 до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
24.04.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів та зупинення провадження у справі (вх. №10132), в якому просить долучити до матеріалів в якості письмових доказів справи додані документи, а саме відповідь на адвокатський запит. Розглянути та задовольнити клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та зупинити провадження по справі №922/863/25 до припинення перебування відповідача - ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Виходячи зі змісту пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України процесуальний закон пов'язує обов'язок суду зупинити провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення (постанова Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №914/2150/18).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до цього часу.
Пунктом 2 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 встановлено: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зазначений Указ набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-IX від 15.03.2022.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" унормовано, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку Указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Згідно статті 1 Закону України "Про оборону України" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про Національну гвардію України" Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Частиною 1, 3 статті 5 Закону України "Про Національну гвардію України" передбачено, що до складу Національної гвардії України входять: 1) головний орган військового управління Національної гвардії України; 2) оперативно-територіальні об'єднання Національної гвардії України; 3) з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України. До складу з'єднання Національної гвардії України можуть входити бригади, полки, батальйони, загони, роти тощо, а до складу військової частини Національної гвардії України можуть входити підрозділи (батальйони, ескадрильї, загони, роти тощо), спеціальні комендатури (комендатури), вузли зв'язку, центри, групи, взводи.
Згідно частини 1, 3 статті 9 Закону України "Про Національну гвардію України" особовий склад Національної гвардії України складається з військовослужбовців та працівників. Національна гвардія України комплектується військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом та за призовом. Комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Із матеріалів справи убачається лист Національної гвардії України Військова частина НОМЕР_2 вих. №77/12-К-1-Аз від 18.04.2025 за підписом командира військової частини на адвокатський запит вих. №К-29-3А-ЕП від 15.04.2025 щодо надання інформації про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України молодшого сержанта ОСОБА_1 , переведення військової частини НОМЕР_2 на положення воєнного стану та переведення у бойову готовність, а також залучення особового складу військової частини НОМЕР_2 до виконання завдань та розпоряджень по захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії рф проти України.
Із вказаного листа слідує, що молодший сержант ОСОБА_1 з 05.05.2023 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 за призовом під час мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №99 від 05.05.2023. Крім того, зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в України" на всій території України запроваджений воєнний стан з 24.02.2022, який діє на теперішній час, у зв'язку із чим військову частину НОМЕР_2 переведено на функціонування в умовах воєнного стану, а на її особовий склад покладений обов'язок, передбачений ст. 17 Конституції України. Зазначено, що особовий склад військової частини НОМЕР_2 виконує бойові (спеціальні) завдання та розпорядження за призначенням із захисту Батьківщини та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Крім того, до вище вказаного листа додано довідку вих. №269 від 16.04.2025 за підписом начальника служби кадрової роботи, відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 05.05.2023 р. Разом з тим, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення на підставі наказу №99 від 05.05.2023 начальника Об'єднаного вузла зв'язку Національної гвардії України для проходження служби за призовом під час мобілізації.
Із змісту витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №99 від 05.05.2023 (по строковій частині) вбачається призначення відповідача на посаду водія-сапера 2-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу роти бойового забезпечення батальйону бойового та матеріально-технічного забезпечення (ВОС-790037П) з 05.05.2023 та присвоєння особистого номера для проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Зазначено, що ОСОБА_1 вважається таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою 05.05.2023 р.
З огляду на вказане, військова частина, військовослужбовцем якої є відповідач, переведена на функціонування в умовах воєнного стану, а на її особовий склад покладений обов'язок, передбачений статтею 17 Конституції України з виконання бойових (спеціальних) завдань та розпоряджень із захисту України та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
При цьому станом на дату подання клопотання про зупинення провадження у справі відповідач з військової служби не звільнений, продовжує брати участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
В свою чергу, суд зазначає, що самовільне залишення військової частини або місця служби є кримінально караним діянням, передбаченим статтею 407 КК України, санкція якої передбачає триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.
Достовірність поданих доказів та встановлених ними обставин не спростована, відомостей про спростування відповідного статусу відповідача, матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України є обов'язком суду, а не його дискреційним правом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. При цьому, вказана умова має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Необхідність зупинення провадження у справі за зазначеними підставами, заявленими стороною (її представником), не залежить від наявності/відсутності в особи, яка перебуває на військовій службі, можливості представляти свої інтереси через представника чи шляхом спрямування процесуальних документів, так як статтею 6 Конвенції гарантовано принцип рівного ефективного доступу до суду сторін провадження.
Про необхідність зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України за наведених обставин зазначає Верховний Суд в ухвалі від 24.05.2023 у справі №910/5241/20, від 19.10.2023 у справі №910/9944/20, від 02.04.2024 у справі №915/390/23, Східний апеляційний господарський суд в ухвалі від 19.10.2023 у справі №922/3106/23, від 23.09.2024 по справі №905/1426/23 тощо.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Отже, відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 4 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частини 1, 2 статті 76 ГПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а провадження у справі №922/863/25 підлягає зупиненню на підставі пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі з наведених підстав зупиняється до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Керуючись статтями 227, 229, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання фізичної особи-підприємця Луценка Миколи Леонідовича про зупинення провадження у справі (вх. №9157 від 14.04.2025, вх. №10132 від 24.04.2025) - задовольнити.
2. Провадження по справі №922/863/25 зупинити до припинення перебування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
3. Зобов'язати відповідача невідкладно повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 254-256 ГПК України.
Ухвалу підписано 05.05.2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова