65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5749/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Тарановський Д.С.,
від відповідача: Бондар А.Г. - самопредставництво,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5749/24
за позовом: Фізичної особи- підприємця Компанієць Вікторії В'ячеславівни ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, буд. 1, м. Одеса, 65039)
про зобов'язання звільнити від орендної плати,
1. Суть спору.
Фізична особа-підприємець Компанієць Вікторія Вячеславівна (надалі - ФОП Компанієць) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (надалі - ДКВ ОМР) в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд зобов'язати відповідача звільнити її від орендної плати за користування нежилим приміщенням кафе "Краб", загальною площею 300,4 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 24.02.2022 до моменту усунення обставин, які перешкоджають орендарю у належному користуванні спірним нежилим приміщенням.
В обґрунтування позову позивачка посилається на невиконання відповідачем рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану" відповідно до якого на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, позивачку має бути звільнено від орендної плати та на відмову відповідача звільнити позивачку від орендної плати у зв'язку із обставинами форс-мажору.
2. Аргументи учасників справи.
2.1. Аргументи Позивачки.
Як зазначає позивачка, між нею та відповідачем існують договірні правовідносини, які виникли на підставі Договору оренди від 02.04.2018 (з наступними змінами) із терміном його дії до 02.04.2033.
ФОП Компанієць стверджує, що після початку повномасштабного вторгнення рф, вона має право на звільнення від орендної плати, починаючи з 24.02. 2022 на підставі рішень власника майна - Одеської міської ради та чинного законодавства України.
Так позивачка вказує, що з початком військових дій вона фізично позбавлена можливості використовувати орендоване майно, у зв'язку із забороною військовим командуванням збройних Сил України доступу до місця розташування об'єкту оренди.
Окрім того позивачка зазначає, що ОМР, як власником майна територіальної громади міста Одеси, в межах своєї виключної компетенції, визначеної ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо управління комунальним майном, з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, було прийнято рішення від 29.06.2022 № 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану", п.1 якого, у тому числі встановлено, що на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24 лютого 2022 року, звільнено від орендної плати орендарів, які, зокрема, використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об'єкті у зв'язку з введенням воєнного стану.
Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться. Ураховуючи вказані положення закону, зазначені рішення Одеської міської ради є обов'язковими для виконання, у т.ч. відповідачем, який є виконавчим органом ОМР та діє на підставі Положення, затвердженого рішенням ОМР № 137-VIII від 17.03.2021, яким у тому числі встановлено, що ДКВ ОМР у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями ОМР, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим Положенням.
Позивачка стверджує, що на підставі її листа відповідачу достеменно відомо про те, що на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" орендовані ФОП Компанієць, приміщення перебувають у фактичному користуванні військових підрозділів для розміщення опорних пунктів сил оборони України, що унеможливлює використання орендованих приміщень орендарем за їх цільовим призначенням.
В якості підтвердження зазначеного, позивачка посилається на:
лист №01-11/324 КП "Узбережжя Одеси", в кому зазначено, що доступ до території пляжу "Лузанівка" (на якому розташований об'єкт оренди) повністю обмежений військовими у зв'язку з використанням зазначеної території, господарських споруд на ній для розміщення формувань ЗСУ України та оборони міста від російських загарбників, що на теперішній час жоден об'єкт не працює. На сьогодні військовими підрозділами не надається доступ до об'єктів на пляжі "Лузанівка»";
на лист ІНФОРМАЦІЯ_1 № 46 від 26.06.2023 в якому зазначено, що відповідно до спільного наказу Одеської обласної військової адміністрації та Військової частини НОМЕР_1 №9 від 21.05.2022 на час дії воєнного стану до скасування/припинення або видачі окремого наказу заборонено перебування осіб, окрім тих, що виконують військові/спеціальні завдання, на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, що на виконання поставлених завдань, щодо оборони узбережжя Чорного моря у районі пляжу Лузанівка тимчасово, на період з 24.02.2022 до закінчення дії правового режиму воєнного стану, військовослужбовцями сил оборони України облаштовані опорні пункти в пляжній зоні "Лузанівка". А тому, оскільки кафе "Краб" входить до району розташування опорних пунктів сил оборони України, доступ до орендованих приміщень буде надано лише після закінчення воєнного стану.
ФОП Компанієць В.В. вважає, що має право на звільнення від орендної плати на підставі ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218, ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України (у зв'язку з форс-мажорними обставинами) та ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України (у зв'язку з неможливістю використання орендованого майна через обставини, які не залежать від волі орендаря).
ФОП Компанієць в якості обґрунтування своєї правової позиції також посилається на приписи ЦК та ГК України, на Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній час та на лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1.
Також позивачка посилається на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України відповідно до яких наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. А оскільки вона починаючи з лютого 2022 жодним чином не може відповідати та впливати на рішення щодо розміщення в орендованих нею приміщеннях військових підрозділів та вживала всі можливі заходи для відновлення можливості використання орендованого майна за його цільовим призначенням, то у спірних правовідносинах підлягають застосуванню наведенні положення Цивільного кодексу України, які звільняють її від сплати орендної плати.
Позивачка зазначає, що з урахуванням вказаних положень закону, вона звернулась до відповідача з листом, в якому навела обставини неможливості використання орендованого майна через обставини, які не залежать від її волі та просила з урахуванням положень ч.6 ст. 762 ЦК України звільнити її від оплати орендної плати з 24.02.2022 до моменту відновлення належного користування орендованим майном. Проте, ДКВ ОМР листом від 14.07.2024 за №01-13/1558 відмовив у задоволенні заяви позивачки.
При цьому, позивачка звертає увагу на те, що Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 916/3498/23 за позовом ДКВ ОМР до ФОП Компанієць про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди від 01.06.2015, за результатами розгляду було прийнято рішення про відмову у задоволені позову повністю. В якості обґрунтування прийнятого рішення Господарський суд послався на те, що з наявних в матеріалах справи доказів ним встановлено, що ФОП Компанієць не мала змоги користуватися орендованим приміщенням за спірним договором з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії.
Проте, як вказує позивачка, ДКВ ОМР продовжує нарахування до теперішнього часу орендної плати у розмірі 100% за користування комунальним майном на підставі спірного Договору оренди.
Позивачка на підтвердження наявності підстав для звільнення її від оплати оренди на підставі ч. 6 ст 762 ЦК України також посилається на позицію ВП ВС викладену у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.
З урахуванням наведеного, позивачка вважає, що її позовні вимоги законні, обґрунтовані, а тому мають бути задоволені.
2.2. Аргументи Відповідача.
ДКВ ОМР заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вказує відповідач, нежитлове приміщення кафе "Краб", загальною площею 300,4 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (об'єкт оренди), яке було передано в строкове платне користування на умовах оренди ФОП Компанієць, є власністю територіальної громади міста Одеси, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САА № 449727, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.05.2004 за№ 321.
Умовами Договору оренди від 27.09.2005 (із наступними змінами) передбачено, зокрема, що об'єкт оренди передається позивачці виключно для використання для розміщення "кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної груп" - 279,4 м2 та "кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи" - 21,0 м2, за що ФОП Компанієць зобов'язалась щомісяця сплачувати визначену договором орендну плату.
Додатковим договором від 02.11.2018 сторони погодили, що з 01.01.2019 відповідачка перераховує орендну плату на рахунки орендодавця (ДКВ ОМР) та балансоутримувача (КП "Узбережжя Одеси").
Із посиланням на приписи Цивільного кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про правовий режим воєнного стану", з урахуванням положень Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" відповідач вказує, що з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, ОМР прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану", відповідно до якого на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, було вирішено звільнити від орендної плати орендарів, які перелічені у наведеному рішенні.
Як вказує відповідач, в подальшому рішення ОМР від 29.06.2022 № 969-VIII було доповнено пунктом 3, відповідно до якого орендодавців комунального майна територіальної громади м. Одеси було зобов'язано забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24.02.2022, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги.
За ствердженням відповідача, зазначене рішення не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення.
Водночас, як вказує ДКВ ОМР, питання, у тому числі порядок реалізації надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, у зв'язку з подіями, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, урегульовано положеннями Порядку № 483, відповідно до п.129 якого зазначено що якщо КМУ або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються.
Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні КМУ (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
Відповідач зауважує, що згодом до постанов КМУ від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" та від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" були внесені зміни, зокрема, у Порядку № 483 конкретизовано коли, у яких випадках та у якому порядку застосовуються орендні знижки або звільнення від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями.
Таким чином, відповідач вважає, що положеннями п. 129 № Порядку № 483 конкретизовано порядок застосування орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, за яким відповідно до рішення Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування, ухваленого з відповідного питання, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються.
Отже, відповідач вказує, що враховуючи зазначені вище обставини та враховуючи те, що Договір оренди від 27.09.2005 є платним договором у розумінні положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також те, що орендоване майно належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси та передається у тимчасове платне користування, отримання коштів від позивача у вигляді орендної плати на виконання умов Договору оренди від 27.09.2005 є обов'язковим для виконання, а тому є правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Окрім наведеного, відповідач зазначає, що на підставі заяви позивачки від 01.04.2022 № 01-14/865 та на виконання п.2 рішення ОМР від 29.06.2022 № 969-VIII ним був виданий наказ від 16.09.2022 № 745 "Про перерахунок орендної плати у період дії воєнного стану" за договором оренди від 01.06.2015 на підставі якого, орендну палату за Договором оренди від 01.06.2015 було встановлено в розмірі 50% розміру орендної плати (з урахуванням індексації).
Таким чином, на переконання відповідача, ОМР своїм рішенням від 29.06.2022 № 969-VIII надала всім орендарям комунального майна на території м. Одеса рівні умови на період дії воєнного стану, в тому числі позивачці, а тому на переконання відповідача, підстави для звільнення ФОП Компанієць від оплати орендних платежів за Договором оренди від 01.06.2015 відсутні.
3. Процесуальні питання, вирішені судом.
До канцелярії Господарського суду Одеської області 30.12.2024 від ФОП Компанієць надійшла позовна заява (вх. № 5897/24), яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями того ж дня була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
03.01.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 5897/24 від 30.12.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5749/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання об 12:20 год. на 28.01.2025.
09.01.2025 ДКВ ОМР через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (вх. № 621/25), який судом долучений до матеріалів справи.
28.01.2025 у підготовчому засіданні судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 12:20 год. 18.02.2025.
18.02.2025 у підготовчому засіданні, у зв'язку із неявкою представника відповідача, судом була постановлена протокольна ухвала про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також постановлена протокольна ухвала про перерву до 12:20 год. 11.03.2025.
19.02.2025 ухвалою суду відповідач був повідомлений про наступну дату та час підготовчого засідання.
11.03.2025 у підготовчому засіданні, у зв'язку з неявкою представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до 10:20 год. 01.04.2025.
12.03.2025 ухвалою суду позивач був повідомлений про наступну дату та час підготовчого засідання.
17.03.202 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про зміну предмету позову (вх. № 8648/25).
01.04.2025 у підготовчому засіданні судом була розглянута заява позивача (вх. № 8648/25 від 17.03.2025), вислухані думки учасників справи, за результатами чого була постановлена протокольна ухвала про прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову, а також, після відмови представника відповідача від надання письмової позиції щодо заяви про зміну предмету позову, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10:00 год. 03.04.2025.
13.03.2025 в судовому засіданні позивач та відповідач виступили із вступними промовами та у зв'язку із неможливістю завершити у цьому засіданні розгляд справи, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 10:20 год. 22.04.2025.
В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Представник позивачки у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у своїй вступній промові та судових дебатах проти позову заперечував повністю з підстав, викладених у заявах по суті спору та усних поясненнях, просив у його задоволенні відмовити.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 22.04.2025 Господарським судом після завершення судових дебатів, відповідно до приписів ст. 219 ГПК України, було проголошено скорочене судове рішення.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
02.04.2018 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Компанієць В.В. був укладений Договір оренди нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1241, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення кафе "Краб", загальною площею 300,4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168/18.
Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди, складеного ТОВ "ЕОС" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16/17) ринкова вартість об'єкту оренди складає 1 754 343 грн без ПДВ.
Пунктом 1.3. договору визначено, що термін його дії встановлений на 15 (п'ятнадцять) років.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за першій місяць після підписання договору оренди місяць 11 695,62 грн (без урахування ПДВ та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.
Пунктом 2.4. договору визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.
Згідно з п.2.5. договору розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п.6.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання було наслідком форс-мажорних обставин, за умови повідомлення стороною, якою створилась неможливість виконання зобов'язань за договором, протилежну сторону у триденний термін.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що питання не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
16.05.2018 Додатковим договором до Договору оренди від 02.04.2018 сторони внесли зміни до п. 4.1 Договору оренди, а саме зазначивши, що вказані у п.п. 1.1 Договору оренди приміщення передаються орендарю виключно для використання для розміщення "кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної груп" площею 279,4 м2 та "кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи", площею 21,0 м2 та перераховано місячну орендну плату.
02.11.2018 Додатковим договором до Договору оренди від 02.04.2018 сторони внесли зміни до п. 2.2. Договору оренди в частині розрахунків, а саме визначивши, що з 01.01.2019 орендар перераховує орендну плату у встановленому даним договором розмірі з урахуванням індексу інфляції та ПДВ на рахунки орендодавця та балансоутримувача (КП ОМР "Узбережжя Одеси»). Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок орендодавця та балансоутримувача проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням ОМР про бюджет міста на відповідний бюджетний рік.
Сторони у Договорі оренди погодили, що усі додаткові погодження до договору оренди є його невід'ємними частинами, мають відповідну юридичну силу та є обов'язковими до виконання.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІX від 24.02.2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 який відповідними Указами Президента України продовжений по теперішній час.
28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України був опублікований лист за № 2024/02.0-7.1 (т.с.36), в якому були засвідчені форс-мажорні обставини у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та підтвердження ТПП того, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб, тощо.
29.03.2022 ФОП Компанієць листами звернулась до ДКВ ОМР (вх. № 01-14/833 від 30.03.2022) (т.с.37) та до КП ОМР "Узбережжя Одеси" (вх. № 87/101-11 від 18.04.2022) (а.с. 33), в яких, із посиланням на введення в Україні з 24.02.2022 військового становища, введення комендантської години, замінування узбережжя гідропарку "Лузанівка" та неможливості використання нежилих приміщень кафе "Краб" за цільовим призначенням, із посиланням на умови Договору оренди від 02.04.2018 просила звільнити її від сплати орендної плати у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, з 24.02.2022. Відповіді на зазначені листи у матеріалах справи відсутні.
25.05.2023 ФОП Компанієць знову звернулась з листом до КП ОМР "Узбережжя Одеси" щодо допуску до об'єкта оренди кафе "Краб", розташованого на пляжі "Лузанівка".
20.06.2023 листом за № 01-11-324 КП ОМР "Узбережжя Одеси", у відповідь на лист ФОП Компанієць від 25.05.2022, зазначило що відповідно до спільного наказу № 9 Одеської обласної військової адміністрації та Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2022 "Про заборону перебування осіб на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря" на час дії воєнного стану до його скасування/припинення або видачі окремого наказу заборонено перебування осіб… на пляжних зонах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря на території Одеської області, а тому доступ до пляжу "Лузанівка" повністю обмежений військовими у зв'язку з використанням зазначеної території, господарських споруд на ній для розміщення ЗСУ та оборони міста від російських загарбників. На теперішній час жодний комерційний об'єкт не працює, військовими підрозділами не надається доступ до об'єктів на пляжі "Лузанівка", працівники КП "Узбережжя Одеси" також не мають доступу.
23.06. 2023 ФОП Компанієць також зверталась із запитом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.34, 35) щодо видачі довідки або іншого офіційного документу, якій би підтверджував час, з якого ЗСУ займають і планують займати територію Гідропарку "Лузанівка", зокрема, територію біля кафе "Краб".
26.06.2023 Військова служба правопорядку Південного ТУ МОУ у листі на ім'я ФОП Компанієць за № 46 (а.с.32) зазначила, що на виконання поставлених завдань щодо охорони узбережжя Чорного моря у районі пляжу " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", тимчасово, на період з 24.02.2022 до закінчення дії правового режиму воєнного стану, військовослужбовцями сил оборони України облаштовані опорні пункти в пляжній зоні "Лузанівка". Кафе "Краб" входить до району розташування опорних пунктів сил оборони України, з урахуванням чого доступ позивачу до орендованих приміщень буде надано після закінчення воєнного стану.
14.07.2023 ДКВ ОМР, у відповідь на звернення ФОП Компанієць від 06.07.2023 стосовно звільнення її від орендної плати за об'єкт оренди за Договором оренди від 02.04.2018, листом за № 01-13/1558 надала відповідь, що Постановою КМУ від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" та рішенням ОМР від 29.06.2022 № 969-VІІІ "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади міста Одеси у період дії воєнного стану" передбачено виключний перелік орендарів, які підлягають звільненню від орендної плати та/або яким здійснюється її перерахунок. На виконання п. 2 рішення ОМР від 29.06.2022 № 969-VІІІ на підставі заяви ФОП Компанієць (орендаря) ДКВ ОМР прийнято наказ від 16.09.2022 № 745 "Про перерахунок орендної плати у період дії воєнного стану за договором оренди від 01.06.2015 № 1 нежитлових приміщень кафе "Краб", загальною площею 300,4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18", на підставі якого орендну плату за договором оренди від 01.06.2015 № 1 встановлено у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати (з урахуванням її індексації" (а.с.38-41).
У серпні 2023 ДКВ ОМР у зв'язку із неналежним виконанням ФОП Компанієць грошових зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди № 1 від 01.06.2015 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ФОП Компанієць 225 489,11 грн заборгованості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі № 916/3498/23 (а.с.21-30) у задоволенні позову ДКВ ОМР до ФОП Компанієць було відмовлено повністю.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115856202), рішення по справі № 916/3498/23 набрало законної сили 12.01.2024 та не оскаржувалося.
Як вбачається з тексту рішення, судом під час розгляду справи було встановлено, що ФОП Компанієць не мала можливості користуватися орендованим приміщенням за спірним договором з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії.
Посилаючись на приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України, ФОП Компанієць вважає, що вона має всі законні підстави на звільнення від оплати оренди за договором, укладеним 02.04.2018 з ДКВ ОМР, а продовження нарахування відповідачем орендної плати у розмірі 100% порушує її законні права, що й зумовило звернення позивача до Господарського суду з відповідним позовом.
5. Висновки суду за результатами вирішення спору.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що у позивача на праві оренди перебувають нежитлові приміщення кафе "Краб", загальною площею 300,4 м2, за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18 і які розташовані у межах пляжної зони "Лузанівка" згідно з договором оренди від 02.04.2018, за умовами якого позивачу передано об'єкт оренди на 15 років, до 02.04.2033 включно.
27.12.2019 набув чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019 (далі по тексту - Закон України "Про оренду державного та комунального майна"), який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із ч. ч. 1, 3-4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За змістом п.2.4. Договору оренди від 02.04.2018, а також приписів чинного законодавства ФОП Компанієць зобов'язана сплачувати орендну плату за користування об'єктом оренди незалежно від результатів її господарської діяльності.
Предметом заявленого ФОП Компанієць позову є вимоги до ДКВ ОМР про зобов'язання останнього звільнити позивача від орендної плати за користування об'єктом оренди з 24.02.2022 до моменту усунення обставин, які перешкоджають орендарю у належному користуванні об'єктом оренди.
Підставою для звільнення ФОП Компанієць від сплати орендної плати позивач визначає неможливість використання об'єкту оренди у зв'язку із зайняттям військовими Сил оборони України території узбережжя Чорного моря у межах Одеської області, зокрема, пляжу "Лузанівка", на якому розташоване кафе "Краб", для військових потреб.
Господарський суд зазначає, що факт неможливості використання позивачем об'єкту оренди не заперечується відповідачем та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, листами відповідача, КП ОМР "Узбережжя Одеси" та Служби військового правопорядку.
Слід також зазначити, що ДКВ ОМР в процесі вирішення даного спору не наведено будь-яких доводів, а також не надано доказів на спростування факту неможливості використання ФОП Компанієць об'єктом оренди - кафе "Краб" у зв'язку зайняттям Силами оборони України території, на якій цей об'єкт розташований та обмеженням доступу на цю територію у зв'язку із виконанням завдань по обороні узбережжя Чорного моря з 24.02.2022, у зв'язку з чим, суд не має обґрунтованих підстав вважати таку обставину недостовірною.
Отже, вище зазначене дозволяє суду дійти висновку, що обставина неможливості використання позивачем об'єкту оренди за договором від 02.04.2018 з 24.02.2022, є встановленою.
Позивач в обґрунтування наявності підстав для звільнення його від сплати орендної плати посилається на рішення ОМР від 29.06.2022 № 969-VIII та Постанову КМУ № 483 від 03.06.2020, крім того, позивач також посилається на положення ч.6 ст. 762 ЦК України.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2020 затверджено "Порядок передачі в оренду державного та комунального майна" (далі - Порядок № 483).
Відповідно до п. 1 Порядку цей Порядок визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з п. 129-1 Порядку, якщо у зв'язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок, звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються, крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
27.05.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", якою визначено випадки та підстави звільнення від орендної плати орендарів державного і комунального майна.
При цьому суд зазначає, що постановою КМУ №634 від 27.05.2022 не передбачено можливості звільнення орендарів комунального майна від сплати орендної плати у випадку використання приміщень для військових потреб, а, отже, підстави для звільнення ФОП Компанієць від сплати орендної плати на підставі даної Постанови відсутні.
29.06.2022 Одеською міською радою було прийнято рішення №969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану", відповідно до пункту 1 якого Рада вирішила на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які: за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги; є громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями; орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв'язку із обмеженням доступу; є суб'єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв'язку з введенням воєнного стану; використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об'єкті у зв'язку з введенням воєнного стану; орендують комунальне майно Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Одеса", але не використовують його у зв'язку з введенням воєнного стану.
Отже, з огляду на зміст рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №969-VIII, а саме визначеного переліку суб'єктів, які можуть бути звільнені від орендної плати, а також мети використання комунального майна, підстави для звільнення позивача від сплати орендної плати на підставі вказаного рішення також відсутні.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 по справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що ч. 6 ст. 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Відсутність у цій статті вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 зазначено, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Таким чином, при вирішенні питання щодо правомірності застосування частини шостої статті 762 ЦК України, судом презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди. При цьому, на орендаря покладається обов'язок з доведення належними та допустимими доказами наявність факту неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин. Правова позиція стосовно застосування приписів частини шостої статті 762 ЦК України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/8040/20, № 616/41/20, № 910/14244/20, № 911/1064/21.
Під час вирішення даного спору судом було встановлено, що позивач не має можливості використовувати переданий йому в оренду об'єкт оренди з початку військової агресії Російської Федерації проти України, а саме, з 24.02.2022 у зв'язку з зайняттям Силами оборони України узбережжя Чорного моря в Одеській області, в тому числі пляжу "Лузанівка", на якому розташоване кафе "Краб", для військових потреб.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ухилення ДКВ ОМР від надання відповіді на лист позивача від 29.03.2022 і який був зареєстрований канцелярією відповідача 30.03.2022 за вх. № 01-14/833, та невжиття останнім будь-яких заходів з метою перевірки відомостей щодо не можливості використовувати об'єкт оренди, повідомлених позивачем у цьому листі, мають трактуватись на користь ФОП Компанієць, поведінка якої за даних обставин справи є добросовісною, на відміну від поведінки відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З огляду на викладене вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що саме з 24.02.2022 ФОП Компанієць була позбавлена можливості використовувати орендоване майно.
Таким чином, на переконання суду, позивачем належними та допустимими доказами був доведений суду факт неможливості використання орендованого майна, саме з 24.02.2022, а, отже, позивач має право на звільнення від сплати орендної плати згідно з приписами ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Окрім наведеного, висновки до яких дійшов суд у цій справі, підтверджені рішенням Господарського суду від 19.12.2023 у справі № 916/3498/23.
З наведених обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які можуть підтвердити факт неналежного виконання позивачем будь-яких зобов'язань за договором оренди від 02.04.2018, в тому числі пов'язаних з оплатою орендних платежів, з моменту укладення договору до лютого 2022, тобто тривалий час, враховуючи встановлену судом обставину неможливості використання позивачем об'єкта оренди, що є підставою для його звільнення від сплати орендної плати, отже за даних обставин справи обраний позивачем спосіб захисту, за висновками суду є ефективним та матиме наслідком відновлення порушеного права позивача.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2024 по справі №757/23249/17-ц було наголошено, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Зі статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).
За результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів судом було встановлено наявність у позивача права на звільнення від сплати орендної плати за договором оренди від 02.04.2018 згідно з приписами ч. 6 ст. 762 ЦК України, починаючи з 24.02.2022.
Як було встановлено судом ДКВ ОМР проти наявності у позивача права на звільнення від сплати орендної плати згідно з приписами ч. 6 ст. 762 ЦК України, починаючи з 22.02.2022 і до моменту усунення обставин, які перешкоджають йому в належному користуванні об'єктом оренди обґрунтованих заперечень не надав, що підтверджується правової позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов та усних поясненнях, наданих суду під час розгляду справи.
Підсумовуючи викладене вище, Господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП Компанієць, викладених у заяві про зміну предмету позову.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд також звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доказам, доводам та арґументам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ФОП Компанієць відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
При цьому, оскільки позивачка відповідно до п.9 ч 1 ст 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового з бору за подання позову, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, буд. 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) звільнити Фізичну особу-підприємця Компанієць Вікторію В'ячеславівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від орендної плати за користування нежилими приміщеннями кафе "Краб", загальною площею 300,4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18, починаючи з 24.02.2022 до моменту усунення обставин, які перешкоджають орендарю у належному користуванні нежилими приміщеннями кафе "Краб", загальною площею 300,4 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 168/18.
3. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, буд. 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 02 травня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський