79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
30.04.2025 Справа № 914/529/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк розглянув матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м. Івано - Франківськ,
до відповідача: Середньої загальноосвітньої школи № 68 м. Львова, м. Львів,
предмет позову: стягнення 48 000, 00 грн боргу,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження,
за участю представників:
позивача: Сазонов Володимир Володимирович (в режимі відеоконференції),
відповідача: не з'явився.
1. ПРОЦЕС
1.1. До Господарського суду Львівської області 28.02.2025 надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи № 68 м. Львова про стягнення 48 000, 00 грн боргу.
1.2. Ухвалою суду від 28.02.2025 позовну заяву залишено без руху, а 17.03.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. 31.03.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву.
1.3. Відводів суду сторонами не заявлено.
1.4. У судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача взяв участь в режимі відеоконференцзв'язку, позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв, клопотань не подавав. Про дату та час обізнаний, адже був присутній у попередньому судовому засіданні 16.04.2025, в якому оголошено перерву до 30.04.2025.
1.5. У судовому засіданні 30.04.2025 за участю представника позивача проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, зобов'язань по договору про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження. Позивач стверджує, що відповідач не здійснив оплату за монтаж і за демонтаж обладнання охорони, тому має обов'язок сплатити 48 000,00 грн.
2.2. Відповідач заперечує позовні вимоги, оскільки вважає, що позивач не здійснив демонтаж всього обладнання і що відсутні докази вартості здійснених робіт у заявленому розмірі.
3. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як виконавцем і Середньою загальноосвітньою школою № 68 м. Львова як замовником 15.01.2024 укладено договір № 2/01-24 про надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження.
3.2. Договір укладено до 31.12.2024 (п. 9.1 договору).
3.3. Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає, встановлює і обслуговує систему охоронно-пожежної сигналізації і відеоспостереження за свій рахунок.
3.4. Додатком № 1 до договору є акт вводу в експлуатацію охоронної системи «Аресконт» та технічного стану об'єкта від 15.01.2024. Актом зафіксовано передачу обладнання з двадцяти пунктів (охоронно - пожежний прилад, клавіатура, тривожна кнопка, кабель сигналізаційний, теплові датчики руху, відеореєстратор, відеокамера, вінчестер, відеокабель, акумуляторна батарея, блок живлення, модуль розширення, коробка розвід 90*90, коробка розвід 150*150, короб 20*10, короб 40*25, кабель ШВВП, конектор, конектор живлення, монітор) та встановлення системи відповідно до умов договору, без зауважень до кількості, якості та справності.
3.5. Додатком № 2 до договору є інструкція про порядок здавання об'єкта під централізовану охорону, зняття об'єкта з охорони та порядок користування тривожною сигналізацією. Додатком № 3 до договору є перелік та місцезнаходження об'єкта.
3.6. Сторони підписали акти здачі - прийняття робіт, а саме послуги охорони за лютий - жовтень 2024 року на суму 12 500,00 грн кожен і за листопад - грудень 2024 року на суму 12 400,00 грн кожен. Спору стосовно оплати вартості послуг між сторонами в цій справі немає.
3.7. Сторони не продовжили відносини по укладеному договору на наступний період - 2025 рік. Тому позивач ініціював здійснення демонтажу обладнання, на виконання чого 02.01.2025 уклав договір з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 про демонтаж системи відеоспостереження на об'єкті Середньої загальноосвітньої школи № 68 м. Львова.
3.8. Відповідно до п. 3.1 цього договору вартість робіт визначена в розмірі 24 000,00 грн.
3.9. Про факт демонтажу обладнання з двадцяти пунктів позивач і Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 підписали акт приймання - передачі демонтованого обладнання: охоронно - пожежний прилад, клавіатура, тривожна кнопка, кабель сигналізаційний, теплові датчики руху, відеореєстратор, відеокамера, вінчестер, відеокабель, акумуляторна батарея, блок живлення, модуль розширення, коробка розвід 90*90, коробка розвід 150*150, короб 20*10, короб 40*25, кабель ШВВП, конектор, конектор живлення, монітор.
3.10. Позивач звернувся до відповідача із претензією від 30.01.2025 про сплату 48 000,00 грн.
3.11. Відповідач розглянув претензію і листом від 06.02.2025 відповів про невизнання боргу, оскільки п. 1.1 договору визначав здійснення монтажу обладнання власними коштами позивача, а також що позивачем не аргументовано суму 48 000,00 грн.
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
4.2. Відповідно до обставин справи спір між сторонами виник внаслідок припинення між сторонами правовідносин з надання послуг з охорони приміщень та відеоспостереження.
4.3. Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
4.4. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 Цивільного кодексу України).
4.5. Відповідно до ч. 2 ст. 907 Цивільного кодексу України порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
4.6. Відповідно до встановлених обставин справи незаперечуваним є факт припинення відносин на 2025 рік. Тому позивач відповідно до узгодженого п. 9.2 договору має право здійснити демонтаж встановленого ним обладнання, а відповідач має обов'язок оплатити грошові кошти за монтаж і демонтаж обладнання.
4.7. Так, у випадку закінчення дії договору та неукладення аналогічного договору на новий період або дострокового розірвання договору позивач має право демонтувати обладнання згідно з додатком № 1, повідомивши про це письмово в строк, не менший 14 календарних днів, а замовник зобов'язаний здійснити оплату за монтажні роботи та демонтаж обладнання у розмірі не менше 3 мінімальних заробітних плат за об'єкт на момент демонтажу, відповідно до виставленого виконавцем рахунку - фактури упродовж п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку, крім випадків дострокового розірвання договору виконавцем (п. 9.2 договору).
4.8. Суд зауважує, що доказів письмового повідомлення у визначений вказаним положенням строк про намір здійснити демонтаж, як і рахунка - фактури у справ немає. Водночас, відповідач не заперечив факту самого демонтажу обладнання (крім кабелю), а також не заперечив отримання рахунку - фактури. Хоча обоє представників не надали такого документа суду.
4.9. Суд вважає, що із сукупності п. 9.2 і фактичних обставин справи навіть за умови недоліків у дотриманні письмової форми листування між сторонами, керуючись критерієм вірогідності доказів, можна зробити висновок, що відповідач обізнаний про здійснення позивачем демонтажу обладнання.
4.10. Крім цього, факт демонтажу за замовленням позивача здійснено Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , з якою позивач уклав договір і підписав акт приймання - передачі демонтованого обладнання. Перелік обладнання у загаданому акті відповідає переліку, зазначеному в додатку № 1 до договору від 15.01.2024.
4.11. Щодо вартості демонтажу, то його розмір позивач визначив у договорі, укладеному з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , і становить 24 000,00 грн. Позивач стверджує, що таку суму підтверджує і особа, яка здійснювала демонтаж, про що свідчить довідка від 31.03.2025.
4.12. Суд зауважує, що інших доказів стосовно вартості робіт по демонтажу обладнання у справі немає, відповідач такої суми іншими доказами не спростував.
4.13. Щодо змісту згаданої довідки, то суд оцінює таку критично в частині наявності обов'язку у керівництва школи підписувати і скріплювати печаткою акт робіт про демонтаж, оскільки суду не подано доказів існування між відповідачем і особою яка здійснювала демонтаж, договірних відносин.
4.14. Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.
4.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
4.16. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
4.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
4.18. За результатами розгляду справи та заслуховування позицій сторін, суд доходить висновку, що більш вірогідним є факт здійснення демонтажу, підстави якого відповідач не заперечив. У зв'язку з цим відповідач має відшкодувати позивачу витрати на таку дію. Тому позовна вимога про стягнення 24 000,00 грн за демонтаж обладнання підлягає задоволенню.
4.19. Щодо позовної вимоги в частині стягнення решти - 24 000,00 грн боргу як вартості монтажу, то суд зауважує, що сторона не подала жодних доказів на підтвердження заявленої вимоги. Так, п. 9.2 договору визначає мінімальний розмір вартості монтажу і демонтажу. Однак, суд зауважує, що кожен розмір заявленої до стягнення суми має бути обґрунтованим, зрозумілим і підтвердженим доказами.
4.20. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
4.21. Відповідно до принципу змагальності сторін у господарському процесі (ст. 13 Господарського процесуального кодексу України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
4.22. Суд зауважує, що в укладеному з відповідачем договорі відсутня вказівка на вартість робіт по монтажу обладнання, а мінімальний розмір вартості робіт по монтажу і демонтажу, згаданий в п. 9.2 договору, не є остаточним. Тому у суду немає підстав вважати суму 24 000,00 грн як обґрунтовану та підтверджену вартість робіт по монтажу обладнання.
4.23. Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутні підстави задовольняти позовні вимоги в цій частині.
4.24. Здійснюючи розподіл судового збору, суд зазначає, що відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу пропорційно до задоволених вимог, тобто на 50 %.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи № 68 м. Львова (79040, Львівська область, м. Львів, вулиця Дозвільна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 22350278) на Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 24 000,00 грн боргу та 1 514, 00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 24 000,00 грн відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 05.05.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.