ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2025Справа № 910/2256/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ГРУП ТОЙЗ»
про стягнення 129 447, 60 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ГРУП ТОЙЗ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 129 447, 60 грн, з яких: 125 264, 56 грн основний борг, 905, 12 грн 3% річних та 3 277, 92 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 610, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. 173-175, 179, 180, 188, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про надання послуг № 205/1-бон від 29.12.2023, в частині своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/2256/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
31.03.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшло письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 03.03.2025, яка відповідно до повідомлення про доставку електронного листа була отримана відповідачем - 04.03.2025 10:02 год.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.07.2023 між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - постачальник) укладено договір поставки № 205-ком (надалі - договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність (постачати) товар покупцю у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.1. договору поставки, поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до прийнятих постачальником замовлень покупця.
Приймання товару за кількістю і якістю проводиться покупцем в місці поставки товару в момент його отримання від постачальника на підставі видаткової накладної та інших документів вказаних у п. 3.3. цього договору (п. 3.1. договору поставки).
Відповідно до п. 5.1. договору поставки, ціни на товар встановлюються в національній валюті України та визначаються на підставі специфікацій (додаток № 1). Дата підписання специфікації покупцем є датою узгодження цін.
Згідно з п. 5.8.1. договору поставки, обмін електронними документами здійснюється сторонами з застосуванням програмного забезпечення «M.E.Doc» або «Вчасно».
Відповідно до п. 10.1. договору поставки, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором.
Додатковою № 165 від 29.12.2023 до договору поставки сторони, зокрема, продовжили строк дії договору поставки до 31.12.2024.
Крім цього, 29.12.2023 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір про надання послуг № 205/1-бон (надалі - договір про надання послуг), відповідно до п. 1.1. якого, у порядку та відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надавати замовнику маркетингові послуги за плату стосовно товарів, які придбаваються виконавцем у замовника за договором поставки № 205-ком від 19.07.2023 (надалі - товари замовника), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати надані замовнику виконавцем послуги в порядку та відповідно до умов цього договору.
Під маркетинговими послугами сторони розуміють послуги в розумінні п.п. 14.1.108. ст. 14 Податкового кодексу України, а саме:
Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Згідно з п. 1.3. договору про надання послуг, за цим договором виконавець надає замовнику, зокрема (але не обмежуючись лише ними), наступні маркетингові послуги щодо товарів замовника:
- послуги з загальної передпродажної підготовки товарів замовника, що включають: розпакування (перепакування); сортування; візуальний огляд цілісності упаковки, комплектності (п. 1.3.1. договору про надання послуг);
- послуги мерчандайзингу стосовно товарів замовника. Під «послугами мерчандайзингу» сторони розуміють комплекс заходів, які сприяють інтенсивному стимулюванню збуту товарів замовника в місцях їх продажу, спрямованих на збільшення обсягів продажу та популяризацію товарів замовника за допомогою:
а) найбільш привабливого для покупців (кінцевих споживачів) оформлення торговельної зали в місцях продажу товарів замовника;
б) оригінального оформлення торговельного обладнання виконавця (прилавків, вітрин тощо) для привернення уваги покупців до товарів замовника;
в) вдалого розташування товарів замовника у відповідності з розробленими планограмами, переміщення товарів за потреби.
г) розповсюдження серед покупців (кінцевих споживачів) в місцях продажу товарів замовника інформації про їх якісні характеристики та споживчі властивості (пересувні брендовані стійки, гачки, диспенсери, інші матеріальні тримачі і носії інформації про товари замовника), про новинки товарів замовника за допомогою внутрішніх систем оповіщення (гучномовців), а також розміщення на території місць продажу товарів замовника інформаційних воблерів, стопперів, шелфтокерів, стікерів, інших яскравих роз матеріалів замовника з інформацією про цікаві пропозиції щодо товарів замовника, які містять розпізнавальні та вирізняючі зображувальні елементи товарів замовника (зображень логотипів товарів замовника), що швидко запам'ятовуються кінцевими споживачами, для привернення їх уваги до цих товарів та стимулювання попиту на них (умови надання виконавцем замовнику цих послуг узгоджуються сторонами додатково) (п. 1.3.2. договору про надання послуг);
- збір та аналіз інформації про продаж товарів замовника покупцям (кінцевим споживачам) в об'єктах роздрібної торгівлі з метою формування асортиментного переліку товарів, що замовляються у замовника виконавцем, для продажу останньому відповідно до попиту покупців (кінцевих споживачів) (п. 1.3.3. договору про надання послуг);
- організація та управління руху товарів замовника до покупців (кінцевих споживачів) в об'єктах роздрібної торгівлі, поліпшення асортиментного переліку товарів, що замовляються у замовника виконавцем, для продажу останньому та коригування обсягів їх закупівель виконавцем у замовника відповідно до попиту покупців (кінцевих споживачів) (п. 1.3.4. договору про надання послуг);
- розповсюдження серед покупців (кінцевих споживачів) в місцях продажу товарів замовника інформаційних листівок, усної та іншої інформації про товари, з поставки яких замовник здійснює свою господарську діяльність (умови надання виконавцем замовнику цих послуг узгоджуються сторонами додатково) (п. 1.3.5. договору про надання послуг);
- розміщення товарів замовника на додатково створених місцях продажу товарів (додаткове обладнання: корзини, стійки, гачки, полиці, пересувні конструкції, піддони, палети, прикасові стійки) у торговельних залах та інших приміщеннях відкритого доступу в місцях продажу товарів замовника (умови надання виконавцем замовнику цих послуг узгоджуються сторонами додатково) (п. 1.3.6. договору про надання послуг);
- послуги з внесення продукції замовника до інформаційних баз продажу виконавця з метою формування асортиментного переліку товарів, що замовляються у замовника виконавцем (умови надання виконавцем замовнику цих послуг узгоджуються сторонами додатково) (п. 1.3.7. договору про надання послуг);
- послуги з проведення промоактивностей щодо товарів замовника в місцях їх продажу, надання покупцям (кінцевим споживачам) цікавих акційних пропозицій щодо товарів замовника для привернення їх уваги до товарів замовника та стимулювання попиту на них (умови надання виконавцем замовнику цих послуг узгоджуються сторонами додатково) (п. 1.3.8. договору про надання послуг);
- послуги з рекламування товарів замовника з використанням його/належних йому на законних підставах торговельних марок та розміщення такої реклами на Інтернет ресурсах, у виданнях, на транспорті, банерах, інших елементах зовнішньої та внутрішньої реклами (п. 1.3.9. договору про надання послуг);
- інші маркетингові послуги, відповідно до пп.14.1.108. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (умови надання виконавцем замовнику цих послуг узгоджуються сторонами додатково) (п. 1.3.10. договору про надання послуг).
Відповідно до п. 2.1. договору про надання послуг, головним обов'язком виконавця перед замовником є забезпечення стабільного збуту товарів, які поставляються замовником виконавцю, а також іншого асортименту товарів, з поставки яких замовник здійснює свою господарську діяльність, для якнайповнішого забезпечення попиту споживачів цільового товарного ринку, що його охоплює виконавець своєю господарською діяльністю.
Згідно з п. 2.2. договору про надання послуг, виконавець також зобов'язаний сприяти зростанню обсягів збуту товарів, які поставляються замовником виконавцю.
Для виконання завдань, передбачених пунктами 2.1., 2.2. цього договору, виконавець зобов'язаний надавати замовнику маркетингові послуги на умовах цього договору (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 3.3. договору про надання послуг, отримавши від виконавця два примірники акту наданих послуг, підписаних уповноваженим представником виконавця, замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів від дати їх отримання повернути виконавцю один примірник акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником замовника, або, в цей же строк, надати виконавцю мотивовані зауваження до акту наданих послуг, складеного виконавцем, інакше послуги вважаються наданими виконавцем замовнику належним чином й у повному обсязі, та підлягають оплаті замовником відповідно до умов даного договору.
Згідно з п. 3.4. договору про надання послуг, замовник зобов'язаний прийняти надані виконавцем послуги та оплатити виконавцю їх вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.
При визначенні ціни договору, вартості послуг тощо сторони виходять з розрахунку вартості послуг, згідно додатку № 1 до договору (п. 4.1. договору про надання послуг).
Відповідно до п. 4.2. договору про надання послуг, ціна даного договору визначається на підставі загальної вартості послуг, наданих виконавцем замовнику згідно з цим договором, додатковими угодами та додатками до даного договору, відповідно до підписаних уповноваженими представниками обох сторін (з урахуванням умов п. 3.3 даного договору) актів наданих послуг, складених на виконання даного договору.
Згідно з п. 4.3. договору про надання послуг, замовник зобов'язаний оплатити надані виконавцем послуги протягом 10 календарних днів з моменту належного оформлення сторонами акту наданих послуг.
Відповідно до п. 8.2. договору про надання послуг, сторони домовилися про те, що, починаючи з 01.01.2024 будуть здійснювати підписання зазначених в цьому пункті даного договору документів в формі електронних документів для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням сервісу електронного документообігу «ВЧАСНО» для цього договору, договорів (угод), додаткових угод, додатків до договору, а також для первинних документів бухгалтерського обліку.
Згідно з п. 8.4. договору про надання послуг, кожна сторона зобов'язана щоденно слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно виконувати їх приймання, перевірку, підписання з використанням кваліфікованого електронного підпису (електронного цифрового підпису) та повернення іншій стороні. Сторона, яка виконує надсилання Е- документа, вважається стороною-відправником, а сторона, яка виконує отримання Е-документа, вважається стороною-одержувачем.
Пунктом 8.5. договору про надання послуг сторони погодили, що строк підписання електронних документів з використанням сторонами КЕП (ЕЦП) становить 5 робочих днів з дати їх відправлення стороною-відправником стороні-одержувачу.
Відповідно до п. 6.1. договору, він набуває чинності після підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками (за наявності) обох сторін з 01.01.2024 і діє до 31.12.2024, але припиняється у випадку припинення дії договору поставки, укладеного між сторонами.
Так, на виконання договору поставки, в липні 2024 року відповідач поставив, а позивач прийняв товар на загальну суму 1 443 582, 68 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 6785 від 16.07.2024 на суму 80 542, 92 грн, № 6798 від 16.07.2024 на суму 305 965, 87 грн та № 6019 від 16.07.2024 на суму 1 057 073, 89 грн.
У свою чергу, позивачем, на виконання договору про надання послуг, у жовтні 2024 року надано, а відповідачем прийнято маркетингові послуги на загальну суму 125 264, 56 грн, що підтверджується: актом наданих послуг № 4182 від 31.10.2024 та рахунком на оплату № ER-298 від 31.10.2024.
Вказаний акт підписаний електронними підписами та скріплений електронними печатками сторін у сервісі «Вчасно» без зауважень та заперечень.
15.01.2025 між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків № ER-311 за договором про надання послуг № 205/1-бон від 29.12.2023, відповідно до якого, станом на 31.12.2024 борг відповідача перед позивачем складає 125 264, 56 грн.
20.01.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 за вих. № 9, в якій вимагав відповідача сплатити суму грошових коштів у розмірі 125 264, 56 грн за договором про надання послуг.
У відповідь на вказану претензію, відповідач листом за вих. № 03 від 31.01.2025 повідомив позивача про те, що з 27.09.2024 в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань за договором поставки, оскільки не в повному обсязі було здійснено оплату за отриманий товар, а тому враховуючи взаємозв'язок договорів, надання маркетингових послуг з 27.09.2024 є неможливим. Зазначив, що в зв'язку з невиконанням позивачем власних зобов'язань, відповідач має законні підстави утриматись від виконання своїх зобов'язань. Крім того, відповідач в листі вказує, що акт наданих послуг № 4182 від 31.10.2024 на суму 125 264, 56 грн акт був направлений на підписання представнику бухгалтерії відповідача, який не є відповідальною особою у питаннях виконання договірних відносин, а також зазначає що вказаний акт є нікчемним і не може бути прийнятий до уваги, оскільки в жовтні 2024 року позивач не надавав жодні маркетингові послуги.
З огляду на те, що відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за надані послуги в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь за договором про надання послуг 125 264, 56 грн основного боргу, 905, 12 грн 3% річних та 3 277, 92 грн інфляційних втрат.
Укладений між сторонами договір про надання послуг за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6 та ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано, а відповідачем прийнято маркетингові послуги на загальну суму 125 264, 56 грн, що підтверджується актом наданих послуг № 4182 від 31.10.2024.
Вказаний акт підписаний електронними підписами та скріплений електронними печатками сторін у сервісі «Вчасно» без зауважень та заперечень, зокрема, зі сторони відповідача директором Хуснутдіновою К.Г.
15.01.2025 між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків № ER-311 за договором про надання послуг № 205/1-бон від 29.12.2023, відповідно до якого, станом на 31.12.2024 борг відповідача перед позивачем складає 125 264, 56 грн.
Разом з цим доводи відповідача викладені у листі № 03 від 31.01.2025, зокрема, про те, що акт наданих послуг № 4182 від 31.10.2024 на суму 125 264, 56 грн був направлений позивачем на підписання представнику бухгалтерії відповідача, який не є відповідальною особою у питаннях виконання договірних відносин, а також те, що вказаний акт є нікчемним і не може бути прийнятий до уваги, оскільки в жовтні 2024 року позивач не надавав жодних маркетингових послуг, спростовуються документами, що містяться в матеріалах справи. Так, акт наданих послуг № 4182 від 31.10.2024 містить електронний підпис директора відповідача Хуснутдінової К.Г. та електронну печатку товариства, а отже підписаний уповноваженою на це особою, а заборгованість за надання маркетингових послуг позивачем в жовтні 2024 року на суму 125 264, 56 грн за вказаним вище актом визнана відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків № ER-311 від 15.01.2025 за договором про надання послуг № 205/1-бон від 29.12.2023, який також підписаний електронним підписом директора відповідача Хуснутдінової К.Г. та скріплений електронною печаткою товариства, а отже підписаний уповноваженою на це особою, а тому доводи відповідача, що викладені у відповіді на претензію, є необґрунтованими.
Крім цього, суд звертає увагу, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами на подання своїх заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, хоча про розгляд даної справи був повідомлений ухвалою суду від 03.03.2025.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов?язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов?язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов?язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред?явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків № ER-311 від 15.01.2025, як визнання ним основного боргу.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 4.3. договору про надання послуг, замовник зобов'язаний оплатити надані виконавцем послуги протягом 10 календарних днів з моменту належного оформлення сторонами акту наданих послуг.
Відповідно до п. 3.3. договору про надання послуг, отримавши від виконавця два примірники акту наданих послуг, підписаних уповноваженим представником виконавця, замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів від дати їх отримання повернути виконавцю один примірник акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником замовника, або, в цей же строк, надати виконавцю мотивовані зауваження до акту наданих послуг, складеного виконавцем, інакше послуги вважаються наданими виконавцем замовнику належним чином й у повному обсязі, та підлягають оплаті замовником відповідно до умов даного договору.
З матеріалів справи вбачається, що акт наданих послуг № 4182 від 31.10.2024 підписаний електронними підписами та скріплений електронними печатками сторін у сервісі «Вчасно» 19.11.2024, а тому враховуючи положення п. 4.3. договору про надання послуг, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги до 29.11.2024 включно.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано доказів оплати за надані позивачем послуги у визначений договором строк, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором про надання послуг № 205/1-бон від 29.12.2023 в розмірі 125 264, 56 грн за надані позивачем маркетингові послуги в жовтні 2024 року, а тому позов у частині стягнення такої заборгованості підлягає задоволенню.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 905, 12 грн 3% річних за загальний період з 30.11.2024 по 25.02.2025 та 3 277, 92 грн інфляційних втрат за загальний період з грудня 2024 року по січень 2025 року.
Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем у розмірі 905, 12 грн за загальний період з 30.11.2024 по 25.02.2025, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 3 277, 92 грн за загальний період з грудня 2024 року по січень 2025 року, судом встановлено, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Крім цього, позивач просить суд зазначити в рішенні, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу і стягнути отриману суму 3 % річних з відповідача на користь позивача.
Проте, такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Так, дійсно, відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Проте, по-перше, вказаною нормою передбачене лише право (а не обов'язок) суду щодо зазначення в своєму рішенні про можливість додаткового нарахування пені та відсотків річних, а по-друге, рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, рішення не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя. У той же час, у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення невідомо і не може бути відомо.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 125 264, 56 грн основного боргу, 905, 12 грн 3% річних та 3 277, 92 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРІМ ГРУП ТОЙЗ» (03067, місто Київ, вулиця Мишинобудівна, будинок 37, офіс 208, ідентифікаційний код 44706182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (03151, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 40, корпус 302, офіс 1, ідентифікаційний код 44885114) 125 264 (сто двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 56 коп. основного боргу, 905 (дев'ятсот п'ять) грн 12 коп. 3% річних, 3 277 (три тисячі двісті сімдесят сім) грн 92 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань