30.04.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3820/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Рудницький Е.С.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
в особі Дніпропетровської філії
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 р.
( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 14.11.2024 р.)
у справі
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
в особі Дніпропетровської філії
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до
Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа"
Жовтоводської міської ради
про стягнення 1 360 998 грн. 70 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради заборгованості у розмірі 1 360 998,70 грн., яка складається з: 1 323 253,44 грн. - основної заборгованості, 33 840,58 грн. - пені, 3 904,68 грн. - 3% річних, та витрати на судовий збір.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 р. у справі № 904/3820/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" заборгованість 1 323 253 грн. 44 коп., 3% річних 3 904 грн. 68 коп., пеню 16 920 грн. 29 коп., судовий збір 16 331 грн. 98 коп. В решті суми позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 р. у справі № 904/3820/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, про стягнення 16 920,29 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 16 920,29 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 16 920,29 грн., вважає оскаржуване судове рішення в цій частині таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності з приписами ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.
При цьому, Скаржник зазначає, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», як і Відповідач, є підприємством ( об'єктом ) критичної інфраструктури, у відповідності до Закону України «Про критичну інфраструктуру». Крім того, будучи на 100% тарифним підприємством, Позивач виконує всі роботи за рахунок коштів тарифної виручки, у той час, як витратна частина по обслуговуванню газорозподільної системи у воєнний час не тільки не зменшилась, але й збільшилась за рахунок росту числа аварійних викликів та потреби додаткового обстеження газопроводів на предмет їх ймовірного пошкодження ворожими диверсійними групами. Проте, ці обставини не завадили виконувати зобов'язання Оператора ГРМ в частині забезпечення цілодобового доступу Споживачів до газорозподільної системи. При всьому цьому через відсутність платіжної дисципліни з боку споживачів та обмеження заходів впливу на них ( боржників ), розмір дебіторської заборгованості у Позивача постійно зростає. Наразі Позивач не має права обмежувати споживання природного газу через заборгованість перед ним. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з розподілу природного газу для інших споживачів природного газу.
Скаржник наголошує на тому, що Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору.
На переконання Скаржника при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Комунальне підприємство посилається на те, що Відповідач погодився із сумою нарахованої Позивачем пені (її арифметичним розрахунком) та з періодом її нарахування, однак несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, зумовлено тяжким фінансовим станом Відповідача, іншими обставинами. Так, згідно із пунктом 2.1. ст. 2 Статуту Відповідача, підприємство створене з метою надійного і безперервного виробництва та забезпечення підприємств, організацій і населення міста Жовті Води тепловою енергією згідно укладених договорів, надійного і безперервного виробництва та постачання електричної енергії, згідно ліцензій. Категорія споживачів теплової енергії «населення» складає близько 90%.
Відповідач вважає несправедливим стягувати із нього пеню та три відсотки річних при законодавчій забороні нараховувати та стягувати неустойку, інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість споживачів відповідача за житлово-комунальні послуги, яка встановлена постановою КМУ від 05.03.2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану". Як вбачається із балансу Відповідача на 31 грудня 2020 року, на 31 грудня 2021 року, на 31 грудня 2022 року, на 31 грудня 2023 року та на 30 червня 2024 року дебіторська заборгованість та розмір збитків за вказаний період суттєво збільшилась в результаті несплати грошових коштів категорією «населення» за отримані послуги з централізованого опалення у повному обсязі. Також, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків саме в результаті порушення КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради умов Договору.
Крім того, Комунальне підприємство зазначає про те, що судом першої інстанції, вірно зроблено висновок, щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР оскільки поступове збільшення розміру збитків Відповідача свідчить про наявність реальної загрози банкрутства та зупинки опалювального сезону, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії населення м. Жовті Води.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3820/24.
11.12.2024 р. справа надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 30.04.2025 р..
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 30.04.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Сторонами укладено типовий договір № 09420NHXR3AT016 розподілу природного газу від 17.10.2023 р. ( далі Договір ).
Цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - Договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п. 1.1 Договору).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 Договору).
За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1 Договору).
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 5.1 Договору).
Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача (п. 5.2 Договору).
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору).
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання письмової вимоги. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб (п. 6.6 Договору).
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу ( п. 8.2 Договору).
До матеріалів справи долучено Додаток 2 до Типового договору розподілу природного газу - Заяву-приєднання № 09420NHXR3AT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
До матеріалів справи долучено Додаток 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви приєднання № 09420NHXR3AT016 від 17.10.2023 р. ЕІС-код: 56ХQ0000NHXR300А - Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що згідно з Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 р. № 1777, для клієнтів Дніпропетровської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць ( без урахування ПДВ ). Відповідно до Кодексу ГРМ та листа щодо укладання договору розподілу від 05.10.2023 р. № 490-КЖ-80/1023 величина замовленої потужності для всіх об'єктів споживача на 2024 рік встановлена та погоджена Сторонами у розмірі 10 502 011,45 м.куб. Місячна замовлена потужність при цьому дорівнює 875 167,62 м.куб. У червні 2024 року Оператор ГРМ виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі й надав послуг з розподілу природного газу на загальну суму 1 323 253,44 грн., що підтверджується актом про надані послуги з розподілу природного газу № 15726 від 30.06.2024р. Акт наданих послуг підписаний з обох сторін без зауважень. Відповідачу надано рахунок на оплату.
КП "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради отримано вимогу про виконання боргового зобов'язання від 11.07.2024 р. № Вих 491-1238/0724. У відповідь на вимогу 18.07.2024 р. Дніпропетровська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" отримало лист № 542/24 від КП "Жовтоводськтепломережа" про неможливість погасити заборгованість у зв'язку з арештом поточних рахунків підприємства.
За надані послуги з розподілу природного газу у червні 2024 року коштів від Споживача на користь Оператора ГРМ не надходило.
Відповідач надав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Вважає, що відсутня його вина щодо не виконання зобов'язань за договором.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 16 920,29 грн. пені у зв'язку з наявністю підстав для зменшення розміру пені, заявленого до стягнення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження. В іншій частині рішення суду не оскаржуються жодним із учасників справи, а тому не переглядаються апеляційним судом.
Апеляціййне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог апеляційної скарги, наведених Скаржником, і які стали підставою для відкриття апеляційного провадження.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження.
У контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду попередньої інстанціі колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою ( штрафом, пенею ), за ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ч. 2 ст. 551 ЦК України ).
За приписами частини 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати Боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013. Такі ж висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити ( див. постанову Верховного Суду від 02.11.2022 р. у справі №910/14591/21 ).
Згідно із частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Ст. 233 ГК України також передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, на підставі частини 3 ст. 551 ЦК України, частини 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки ), майновий стан сторін.
При цьому, Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків ( обставин, які мають істотне значення ), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності ( подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі №922/266/20 ).
Висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Застосоване у частині 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Такі ж правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19 та від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20.
Таким чином, у вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, Суд звертається до наведених вище висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22 та наголошує на тому, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах ( справах ) мають індивідуальний характер.
Як зазначалося раніше, під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено невиконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо вчасної оплати вартості отриманих послуг за спірний період.
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу ( п. 8.2 Договору ).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Жовтоводськтепломережа" Жовтоводської міської ради заборгованості у розмірі 1 360 998,70 грн., яка складається з: 1 323 253,44 грн. - основної заборгованості, 33 840,58 грн. - пені.
Відповідач надав клопотання про зменшення розміру стягуваної пені до 10 відсотків від заявленої суми, в якому погодився із сумою нарахованої Позивачем пені ( її арифметичним розрахунком ) та з періодом її нарахування, зазначивши, що несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, зумовлено тяжким фінансовим станом Відповідача, іншими обставинами, а саме: Відповідач є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам (переважно категорії «населення») для потреб опалення. Відповідач є комунальним підприємством та не займається будь-якою іншою діяльністю. Здійснення оплати розподіленого (послуг з розподілу) Позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів (категорії «населення») з Відповідачем за спожиту теплову енергію. Станом на 01.07.2024 р. заборгованість споживачів ( категорія «населення» ) перед Відповідачем за послуги теплопостачання (централізованого опалення) складає 265 759 тис. грн. Отже, через значну несплату населенням наданих Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради послуг, останній несе значні збитки. Закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини Відповідача і споживачів комунальних послуг, в тому числі з теплопостачання, не сприяють підвищенню платіжної дисципліни. Масове невиконання судових рішень, відповідно до яких на користь Відповідача стягнута заборгованість громадян та юридичних осіб за надані послуги з теплопостачання ускладнює належне виконання Відповідачем своїх зобов'язань з оплати енергоносіїв, зокрема за Договором, укладеним із Позивачем. Відповідач вживає всіх заходів, спрямованих на покращення фінансово-економічного стану. Відповідач є комунальним підприємством, юридичною особою публічного права, яка створена органом місцевого самоврядування з метою забезпечення безперевного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, не є фактичним споживачем газу, а послуги з розподілу природного газу використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а стягнення неустойки в повному обсязі значно погіршить господарську діяльність комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради та в цілому ставить під загрозу зрив проведення опалювального сезону 2024 - 2025 років, та як наслідок, залишення міста Жовті Води, в цілому, без опалення. Окрім цього, Відповідач є збитковим підприємством, перебуває в скрутному майновому стані, що викликаний незалежними від нього економічними обставинами - несвоєчасними та неповними розрахунками населення міста за послуги з теплопостачання та несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифах та низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії у важких умовах економічної ситуації, що спричинено пандемією короно вірусу COVID-19 та світовою економічною кризою а також військовими діями на території України. Проте, понесені збитки Позивачем внаслідок несвоєчасного розрахунку Відповідача за спожитий природний газ компенсуються нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України інфляційними втратами та 3 % річних.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість застосувати приписи ст. 233 ГПК України, задовольнивши клопотання Відповідача та зменшити розмір пені на 50 % до 16 920 грн. 29 коп..
В обгрунтування зменшення суми пені суд першої інстанції послався на те, що Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" є стратегічним для регіону підприємством, сума різниці в тарифах за період 2021 р. - 2024 р. не компенсована. Несвоєчасна оплата за послуги з розподілу природного газу була зумовлена браком грошових коштів. За період 2020 р. - 2024 р. дебіторська заборгованість та розмір збитків збільшились в результаті несплати грошових коштів категорією споживачів - "населення" за отримані послуги з централізованого опалення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки суду попередньої інстанції в цій частині не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, адже вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ст. 86 ГПК України.
У справі, яка переглядається, вирішуючи питання про зменшення пені, враховуючи клопотання Відповідача про зменшення її на 90 %, суд попередньої інстанції, оцінивши відповідні аргументи щодо суті спору і докази сторін, встановив обставини справи, за якими прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування в оскаржуваній частині судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення в оскаржувній частині підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 р. у справі № 904/3820/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.05.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін