Миколаївської області
Справа №477/790/25
Провадження №1-кс/477/511/25
про застосування запобіжного заходу
02 травня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000284 від 05 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в с. Доесі Каспського району, Республіка Грузія, зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_1 , не працює, не одружений, раніше судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
02 травня 2025 року слідча відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025150000000284 від 05 квітня 2025 року за частиною четвертою статті 189 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом вимагання мешканцями Миколаївської області неіснуючого боргу у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05 квітня 2025 року внесено відомості до ЄРДР за №12025150000000284 та розпочато досудове розслідування з попередньою кваліфікацією за частиною четвертою статті 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 реалізуючи спільно розроблений злочинний план, спрямований на здійснення незаконної вимоги передачі чужого майна, поєднаної з погрозою розповсюдження інформації, яку б потерпілий бажав зберегти в таємниці, з корисливих спонукань, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення систематично впродовж періоду часу з жовтня 2023 року по 01 травня 2025 року вчинили дії, направлені на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7
01 травня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України, а саме у вимозі передачі чужого майна (вимаганні), з погрозами насильства над потерпілим і погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, вчинених в умовах воєнного стану.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчим обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, та з метою уникнення покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також, слідчий у поданому клопотанні вказує, що ОСОБА_5 з метою прикриття своєї незаконної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, з огляду на те, що під час досудового розслідування не віднайдено усіх документів, а підозрюваний може вживати дії щодо знищення чи спотворення речей та документів, що вказує про наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 177 КПК України.
Також, слідча ОСОБА_3 у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_5 з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, може впливати на свідків, що вказує на існування ризику передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України.
В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий у поданому клопотанні посилається на те, що дії ОСОБА_5 мають систематичний, триваючий характер, то вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
Крім того, в разі визначення судом застави, слідча у поданому клопотанні просила слідчого суддю вийти за межі розміру застави, встановленої статтею 183 КПК України, з урахуванням особи ОСОБА_5 , який підозрюється у вчинені тяжкого злочину, враховуючи його майновий стан, спосіб життя та визначити заставу у розмірі, що перевищує межі, встановлені статтею 183 КПК України з покладенням на нього певних обов'язків.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання слідчої ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просила його задовольнити; указувала про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого та з урахуванням його сімейного стану і стану здоров'я, просив застосувати до нього менш тяжкий запобіжний захід, зокрема домашній арешт.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання слідчого посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, на недоведеність ризиків належними та достатніми доказами та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, зокрема, домашній арешт.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12025150000000284 від 05 квітня 2025 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною четвертою статті 189 КК України за фактом вимагання мешканцями Миколаївської області неіснуючого боргу у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Досудовим розслідуванням цього кримінального провадження встановлено, що приблизно в жовтні 2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючись злочинним умислом, направленим на заволодіння чужим майном, а саме - грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 , при невстановлених обставинах, вступив в попередню злочинну змову із своїм сином - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 під приводом повернення неіснуючого зобов'язання шляхом вимагання, поєднаного із погрозами розповсюдження інформації, яку б потерпілий бажав зберегти в таємниці.
Будучи знайомим з потерпілим протягом тривалого часу, володіючи інформацією про його спосіб життя, місце проживання, місце роботи та місця перебування останнього, інформацією про належний йому транспортний засіб, маючи копії оригіналів документів із персональними даними потерпілого (які були отримані під приводом допомоги потерпілому у вирішенні питання з РТЦК та СП щодо зняття останнього з обліку військовозобов'язаних), усвідомлюючи той факт, що потерпілий ОСОБА_7 ніколи не мав та не має жодних боргових зобов'язань перед ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , останні розробили злочинний план, відповідно до якого шляхом психологічного тиску, залякування, висловлення погроз застосування насильства до потерпілого з боку третіх осіб та розповсюдження інформації, яку б потерпілий бажав зберегти в таємниці, у разі відмови від виконання незаконних вимог.
З метою досягнення злочинної мети ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залучили до реалізації розробленого ними злочинного плану свого знайомого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з метою конспірації та надання переконливості погрозам в адресу потерпілого, мав в телефонному режимі спілкуватись з ОСОБА_7 , видаючи себе посадовою особою РТЦК та СП, погрожувати йому та примушувати систематично передавати грошові кошти.
Реалізуючи спільно розроблений злочинний план та переслідуючи мету особистого незаконного збагачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 систематично впродовж періоду часу з жовтня 2023 року по 01 травня 2025 року виконували активні дії, направлені на досягнення спільної злочинної мети - заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , шляхом вимагання у потерпілого грошових коштів в рахунок неіснуючого боргу в різних сумах (від 500 до 4000 доларів США щотижнево) для чого ініціювали зустрічі з потерпілим ОСОБА_7 , в ході яких особисто висловлювали останньому вимогу передачі їм грошових коштів.
При цьому потерпілий ОСОБА_7 , реально усвідомлюючи висловлені погрози та побоюючись їх реалізації, почав систематично на вимогу ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перераховувати на банківський рахунок відкритий в АТ «Універсал Банк» на ім'я ОСОБА_10 , реквізити якого повідомляв йому ОСОБА_5 , різні суми грошових коштів на виконання незаконних вимог останніх. Крім того, ОСОБА_7 передавав ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 грошові кошти в різних сумах (в доларах США та євро) в ході особистих зустрічей. В результаті вказаних дій ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 незаконно впродовж періоду часу з жовтня 2023 року по 01 травня 2025 року отримали грошові кошти потерпілого на суму близько 70 000 доларів США (еквівалентно 2800000 гривень), які розподілили між собою, розпорядившись ними на власний розсуд.
Досудовим розслідування у цьому кримінальному провадженні також встановлено і те, що 10 квітня 2025 року приблизно о 15.00 годині ОСОБА_5 , маючи на меті особисте незаконне збагачення, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільно розробленого з ними злочинного плану, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , шляхом вимагання, попередньо узгодивши з потерпілим місце та час зустрічі, прибув за місцем роботи потерпілого ОСОБА_7 у зоомагазині, розташованому у рибному павільйоні Центрального ринку м. Миколаєва за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 25/14 (місце 94) з метою отримання від потерпілого ОСОБА_7 частини грошових коштів під приводом погашення неіснуючого боргу в сумі 200 доларів США.
В ході зустрічі потерпілий ОСОБА_7 , діючи під контролем працівників поліції, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, передав ОСОБА_5 на вимогу останнього грошові кошти в сумі 200 доларів США (2 купюри по 100 доларів США кожна).
Отримані від ОСОБА_7 грошові кошти ОСОБА_5 в той же день під час зустрічі із ОСОБА_9 у м. Миколаєві передав останньому.
Крім того, 01 травня 2025 року приблизно о 09.40 годині ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , маючи на меті особисте незаконне збагачення, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільно розробленого ними злочинного плану, направленого на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом вимагання, попередньо узгодивши з потерпілим місце та час зустрічі, на автомобілі марки OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , під керуванням ОСОБА_9 прибули за місцем роботи потерпілого ОСОБА_7 , яке розташоване у рибному павільйоні Центрального ринку м. Миколаєва за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 25/14 з метою отримання від потерпілого ОСОБА_7 частини грошових коштів під приводом погашення неіснуючого боргу в сумі 3000 доларів США. При цьому, автомобіль ОСОБА_9 припаркував в одному кварталі від павільйону.
Далі ОСОБА_5 вийшов з транспортного засобу та направився за місцем роботи потерпілого ОСОБА_7 до зоомагазину (місце 94) у рибному павільйоні, а ОСОБА_9 залишився очікувати на нього в автомобілі.
В ході зустрічі потерпілий ОСОБА_7 , діючи під контролем працівників поліції, в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, передав ОСОБА_5 на вимогу останнього грошові кошти в сумі 3000 доларів США (30 купюр по 100 доларів США кожна).
Отримавши гроші від потерпілого, ОСОБА_5 покинув робоче місце ОСОБА_7 та направився до ОСОБА_9 , який очікував його в автомобілі.
01 травня 2025 року, безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України.
01 травня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України, а саме у вимозі передачі чужого майна (вимаганні), з погрозами насильства над потерпілим і погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, вчинених в умовах воєнного стану.
Наявність підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: інформацією МУ ДВБ НПУ щодо ймовірної причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення; заявою ОСОБА_7 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення від 04 квітня 2025 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; заявою потерпілого ОСОБА_7 про видачу платіжних документів про оплату на банківський рахунок АТ «Універсал Банк», відкритий на ім'я ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01 травня 2025 року; протоколом НСРД - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 10 квітня 2025 року; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку статті 208 КПК України від 01 травня 2025 року, в ході якого було проведено особистий обшук затриманого та виявлено грошові кошти отримані ним від ОСОБА_7 в сумі 3000 доларів США, банківську картку на ім'я ОСОБА_12 ; протоколами про результатами проведення НСРД зняття інформації з електронних комунікаційних мереж) №430н/т/42-14, №431н/т/42-14, №432н/т/42-14 від 25 квітня 2025 року; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 від 01 травня 2025 року; протоколом обшуку автомобіля ЗАЗ 110307 державний номерний знак НОМЕР_2 , належного ОСОБА_5 , в якому було вилучено мобільний телефон, який використовувався ним для вчинення кримінального правопорушення, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, в тому числі матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, з яких ще не знято гриф секретності «таємно» у їх сукупності, що свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій, які охоплюються складом злочину передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України, та в силу положень частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
При цьому, з огляду на заперечення підозрюваного та його захисника, слід роз'яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на досліджені матеріали клопотання, слідчий суддя, на підставі оцінки отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 189 КК України.
Слідчий суддя також визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на свободі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарань, передбаченого санкцією частини четвертої статті 189 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може зникнути з місця проживання, та переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За практикою ЄСПЛ, ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
З урахуванням доводів клопотання слідчого про майновий стані підозрюваного, який може забезпечити йому тривале проживання як за межами України так і перебуваючи у стані переховування на території України, слідчий судді вважає ризик визначений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України досить реальним.
Також слідчим та прокурором доведено існування іншого ризику, передбаченого частиною першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як наразі проводиться ряд слідчих (розшукових) дій для встановлення та документування протиправних дій підозрюваного, оскільки під час проведення обшуків не відшукано та не вилучено всіх необхідних документів, та місцезнаходження яких на даний час встановлюється. ОСОБА_5 з метою перешкоджання досудовому розслідуванню може мати можливість вчинити дії направленні на знищенні чи спотворення документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на думку слідчого судді підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у незаконному впливі на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_5 приймав активну участь у вимаганні коштів у ОСОБА_7 , тому перебуваючи на свободі може вживати дії щодо впливу на потерпілого та інших підозрюваних шляхом умовлянь або погрожувань, чим може перешкоджати встановленню істини у провадженні.
В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, на думку слідчого судді свідчать ті обставини, що дії ОСОБА_5 мають систематичний, триваючий характер з метою отримання незаконного прибутку, що вказує на досить низький рівень його громадянської свідомості. Також з наданих органом досудового розслідування матеріалів вбачається, що підозрюваний раніше був судимий, офіційних джерел доходу не має, що вказує на ту обставину, що останній може продовжити вчинення аналогічних злочинних діянь.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 має інвалідність ІІІ групи із загального захворювання та перебуває на обліку у органах соціального захисту.
Разом з тим, за матеріалами клопотання також вбачається і те, що підозрюваний ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та офіційних доходів, не одружений, будь-яких осіб на своєму утриманні не має.
Зазначені обставини свідчать про відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 тієї міцності соціальних зв'язків, якій б могли утримати його процесуальну поведінку на відповідному рівні.
Вирішуючи питання про обрання та застосування запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до частини першої статі 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання, особистої поруки та домашнього арешту пов'язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м'якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов'язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали його у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для його переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Водночас, у випадку судом застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у виді застави, слід зазначити, що підозрюваний матиме можливість до внесення застави вчинити дії направленні на залишення території України та/або на переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
З урахуванням доведеності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваної, а тому з урахуванням приписів пунктів 2, 5 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, в тому числі документи, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій пов'язаних із вимаганням у ОСОБА_7 коштів групою осіб, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням ним процесуальних обов'язків, заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкістю покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
За досліджених вище обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід виключно у виді тримання під вартою.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.
Пункт 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачає, що щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається на рівні від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзац 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже вихід за межі цих розмірів застави можливий лише як виключний випадок, зважаючи на обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, які передбачено статтею 177 КПК України. При цьому суд, приймаючи рішення про розмір застави, суд зважує з однієї сторони достатню міру гарантування виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а з іншої неможливість завідомої непомірності застави для особи.
Так, у відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
При визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб життя підозрюваного, зокрема значний оборот незаконно отриманих коштів від здійснення ним протиправної діяльності, наявність у його володінні рухомого та нерухомого майна, що на думку слідчого судді вказує на те, що визначення застави у межах пункту 2 частини п'ятої статті 182 КПК України не матиме належного гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім того, слідчий суддя враховує роль підозрюваного у кримінальному правопорушенні та характер вчиненого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, через що, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про можливість застосування до підозрюваного застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи встановлені слідчим суддею обставини, щодо майнового стану підозрюваного, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає можливим вийти за межі розміру застави визначеного частиною п'ятою статті 182 КПК України, та визначити такий у 340 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на думку слідчого судді у повній мірі гарантуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного у разі внесення застави.
За змістом абзацу 2 частини третьої статті 183 КПК України в ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01 травня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий 01 травня 2025 року о 09.59 годині.
З огляду на імперативні положення, визначені частиною першою та другою статті 197 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 01 травня 2025 року.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 376 КПК України,
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який діє до 29 червня 2025 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 340 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 029 520 (один мільйон двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на строк до 29 червня 2025 року включно на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися із села Нечаяне Миколаївського району Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрюваного про наслідки невиконання покладених обов'язків, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута у дохід держави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_13