05.05.2025 Справа № 469/1424/24
2/469/239/25
05 травня 2025 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" про стягнення заборгованості з орендної плати, -
Адвокат Костенюк М.В., яка дії в інтересах позивача ОСОБА_1 , 08 жовтня 2024 року через систему “Електронний суд» звернулась до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті орендної плати за землю за 2023 рік в сумі 20140,15 грн., а також інфляційні втрати в сумі 1048,00 грн. та 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання у сумі 604,20 грн., посилаючись на те, що позивачеві на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 10.37 га з кадастровими номерами 4820982400:02:000:0229 (площею 0.35 га, пасовища) та 4820982400:01:000:0067 (площею 10.02 га, рілля), яка на підставі договору оренди землі від 20 квітня 2016 року передані в оренду ПСП АФ "Краснопільська" строком до 31 грудня 2023 року; 20 листопада 2017 року позивачем, ПСП АФ "Краснопільська" та ТОВ "Південь Агро Інвест" укладено додаткову угоду до договору оренди, за якою здійснено заміну орендаря ПСП АФ "Краснопільська" на нового орендаря ТОВ "Південь Агро Інвест" та викладено у новій редакції п.4.1 договору щодо розміру та порядку нарахування орендної плати відповідачем.
За вказаним договором земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача зі сплатою орендної плати орендарем у грошовій формі у розмірі 7.5% нормативної грошової оцінки земельних ділянок за рік оренди земельної ділянки №1 - 19091,33 грн., за рік оренди земельної ділянки №2 - 108,05 грн. строком до 20 грудня поточного року; відповідач не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023 рік, у зв'язку з чим виникла заборгованість з виплати орендної плати за період 2023 рік у розмірі 19199,38 грн., що, з урахуванням індексації, визначеної відповідно до п.4.4 Договору оренди землі, становить 20140,15 грн., на яку позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року за індексом інфляції 104.8%, що складає 1048,00 грн., та 3% річних у сумі 604,20 грн.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та (або) відзив на позовну заяву, до якого додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Позивач в установлений судом строк клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надав.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження у особистому електронному кабінеті отримав 31 жовтня 2024 року, відзиву на позовну заяву до суду не надав; 29 квітня 2025 року представник відповідача ТОВ "Південь Агро Інвест" адвокат Приходько І.С. надав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у якому викладені заперечення проти позову з посиланням на те, що порушення відповідачем своїх зобов'язань сталося не з його вини, що також зазначено в листі Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) через введення військового стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, а тому орендар, який через форс-мажорні обставини порушить строк сплати орендної плати, не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої договором оренди чи законом; відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Вважає, що розрахунок базових виплат має враховуватись після плати орендарем як податковим агентом передбачених чинним законодавством України податків (зборів), а саме податку на доходи з фізичних осіб - 18% та військового збору - 1,5%. Також зазначав, що у договорі оренди не визначений порядок проведення індексації, тому орендна плата має індексуватися на індекс споживчих цін.
Ухвалою суду від 05 травня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Приходька І.С. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Оскільки необхідність виклику свідків та особистих пояснень сторін і їх представників відсутня, на підставі ч.13 ст.7, ч.5 ст. 279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії МК №009801, виданого 07 жовтня 2004 року Березанською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 530, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10.37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області (на час розгляду справи - Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області), у тому числі земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 4820982400:02:000:0229 площею 0.35 га та ділянки № НОМЕР_2 кадастровий номер 4820982400:01:000:0067 площею 10.02 га (а.с.5).
20 квітня 2016 року позивачем та ПСП АФ "Краснопільска" укладено договір оренди землі, предметом якого є належна позивачеві земельна ділянка площею 10.37 га, у тому числі земельна ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 4820982400:02:000:0229 площею 0.35 га та ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 4820982400:01:000:0067 площею 10.02 га, про що 30 жовтня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено записи №№ 16973288 та № 16973634 про реєстрацію іншого речового права - права строкового платного користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком дії до 31 грудня 2023 року, з правом пролонгації (а.с.16-19).
Відповідно до п.4.2 договору оренди землі, із суми орендної плати орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України; за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати можуть здійснюватися у натуральній або іншій формі, що погоджується сторонами додатково (п.4.3); відповідно до п.4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше); пунктом 4.5 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 20 грудня поточного року, орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв"язку через місцеві відділення УДППЗ "Укрпошта" шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або у іншій формі, погодженій сторонами; згідно з п.4.7 договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
20 листопада 2017 року між ОСОБА_1 , первісним орендарем ПСП АФ “Краснопільська» та новим орендарем ТОВ "Південь Агро Інвест" укладено додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого за № 16973288 і № 16973634 від 13 жовтня 2016 року, на підставі якої відбулось відступлення прав і обов"язків орендаря ПСП АФ "Краснопільська" новому орендареві ТОВ "Південь Агро Інвест" та п.4.1 договору оренди землі від 13 жовтня 2016 року викладено у новій редакції, за якою визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7.5% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає за ділянку № 1 - 19091,33 грн. за рік оренди, за ділянку № 2- 108,05 грн. за рік оренди (а.с.23).
Право власності позивача на земельні ділянки та право оренди відповідача на підставі додаткової угоди до договору оренди землі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У січня 2024 року позивач направив на адресу ТОВ «Південь Агро Інвест» претензію з вимогою виплатити заборгованість з орендної плати за 2023 рік на розрахунковий рахунок позивача.
Як вбачається з виписок за находженнями АТ КБ "ПриватБанк", на ім"я ОСОБА_1 відповідачем 11 квітня 2023 року здійснено виплату орендної плати по договору оренди землі за 2022 рік у сумі 20710,38 грн., після чого виплата орендної плати відповідачем чи іншими особами не здійснювалась (а.с.7-15), що відповідачем не заперечується.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.
Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Як визначено ч.1 ст.93 ЗК України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
У ст.6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
У ст.21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати; на підставі ст.25 вказаного Закону орендар зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачу не виплачена орендна плата за користування земельними ділянками за 2023 рік, що не спростовано відповідачем.
Посилання представника відповідача на неможливість виконання зобов"язання через дію обставин непереборної сили суд не бере до уваги з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
На підставі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21, від 22 червня 2022 року у справі № 904/5328/21 визначено, що ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати України» (далі - Закон № 671/97-ВР) шляхом видачі сертифіката.
У статті 141 Закону № 671/97-ВР вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 вказано, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21».
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Водночас лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорну обставину - військову агресію Російської Федерації проти України, сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
На підтвердження дії форс-мажорних обставин та неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди представник відповідача послався на початок 24 лютого 2022 року чергового акту збройної агресії Російської Федерації проти України - повномасштабного вторгнення та на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, не зазначивши при цьому жодних обставин, які перешкодили відповідачеві виконати свої зобов"язання за укладеним з позивачем договором оренди земельної ділянки, розміщеної у межах Березанської об"єднаної селищної громади Миколаївського району Миколаївської області, яка не входить та не входила до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309).
Отже, відповідачем не доведено виникнення форс-мажорних обставин, які перебувають у причинному зв'язку із неможливістю виконання саме зобов'язань зі сплати орендної плати за укладеним з позивачем договором оренди земельної ділянки чи використання цієї земельної ділянки за призначенням.
Тому суд дійшов висновку, що у відповідача дійсно виникла заборгованість з виплати орендної плати позивачу за 2023 рік, розмір якої визначається з вирахуванням податків та зборів, що підлягають сплаті відповідно до законодавства України.
Відповідно до підпункту l6.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України (пункт 36.1 статті 36 ПК України).
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 ПК України).
Згідно з п.164.2.5 ст.164 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п.170.1 ст.170 цього Кодексу.
У відповідності до положень п.170.1.1 ст.170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
Відповідно до п.4.1 договору оренди земельної ділянки у редакції додаткової угоди від 20 листопада 2017, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 7.5% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає за ділянку № 1 - 19091,33 грн. за рік оренди, за ділянку № 2- 108,05 грн. за рік оренди, тобто розмір орендної плати за 2023 рік за укладеним сторонами договором оренди землі становить 19199,38 грн.
Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з п.289.1 ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до положень п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст.289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2020, 2021, 2022, 2023 роки підтверджують відмінність цих двох показників.
Пунктами 288.5.1, 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Положеннями п.2 ч.1 ст.13, ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Згідно з п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Отже, орендар зобов'язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі №3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 травня 2021 року у справі №540/544/18 (провадження №61-13979св19).
Як вже зазначалось, відповідно до п.4.4 укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше).
Нормативно грошова оцінка земельних ділянок визначена в п.2.6 договору оренди землі від 20 квітня 2016 року та становить 255991,87 грн.
Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2020, 2021 та 2022 роки, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-nky-zemel-za-2021-rik/) у 2020, 2021, 2022 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.
Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.
Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).
Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:
- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки 1.0;
- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік 1.0.
Тобто коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2020 - 2022 років не змінювався, та становив 1.0, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати.
З інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру випливає, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1.051.
За такого, розмір орендної плати з врахуванням коефіцієнту індексації буде становити 19199,38 грн.*1.051=20178,55 грн., що з урахуванням передбаченого законом обов'язку орендаря як податкового агента сплатити з належної позивачеві орендної плати за земельну ділянку податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% (п.170.1.4 ст.170 Податкового кодексу України) і військовий збір за ставкою 1.5% (п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України) становить (20178,55 грн. - (20178,55 грн.*19.5%))=16243,73 грн.
На підставі ст.625 ЦК України відповідач зобов"язаний сплатити на користь позивача вказану заборгованість з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, які розраховуються судом з наступного дня після закінчення передбаченого договором оренди земельної ділянки строку сплати орендної плати за 2023 рік, тобто з 21 грудня 2023 року.
Відповідно до відомостей, опублікованих на сайті Держстату, індекс інфляції за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2024 року (кінцева дата розрахунку відповідно до позовної заяви) становить 104,8%, тому інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 16243,73 грн., складають 795,94 грн.; 3% річних за період з 21 грудня 2023 року по дату подання позовної заяви 08 жовтня 2024 року (293 дні) становлять 16243,73 грн.*3%:365 днів*293 дні=391,18 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимоги на загальну суму 21729,35 грн., сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., загальна сума задоволених судом вимог становить 16243,73 грн.+795,94 грн.+391,18 грн.=17430,85 грн., тому сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 17430,85 грн.*968,96 грн.:21729,35 грн.=777,28 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Агро Інвест" про стягнення заборгованості з орендної плати задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ", ЄДРПОУ 41107067, місцезнаходження: 57440, Миколаївська область, Миколаївський район, с.Калинівка, вул. Центральна, 1, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , борг за договором оренди землі, зареєстрованим за № 16973288 і № 16973634 від 13 жовтня 2016 року, у сумі 17430,85 грн., у тому числі заборгованість з орендної плати за 2023 рік у розмірі 16243,73 грн. (з урахуванням індексації та утриманих податків та зборів), інфляційні втрати у розмірі 795,94 грн. та 3 відсотки річних у розмірі 391,18 грн., а також судовий збір в сумі 777,28 грн., усього стягнути 18208 (вісімнадцять тисяч двісті вісім) гривень 13 копійок.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: